Рішення

від 07.10.2024 по справі 420/21742/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21742/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

До суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Одеського апеляційного суду (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Одеського апеляційного суду щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленої з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Одеський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої етапі 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та абзацу 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2684 грн., розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року;

- зобов`язати Одеський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для перерахунку та нарахуванню щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої етапі 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та абзацу 4 етап і 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн., розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року.

ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що з 22.02.2023 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", як суддя у відставці Херсонського апеляційного суду. 21 лютого 2023 року відповідач видав довідку за № 06-29/2/2023 про суддівську винагороду для обчислення мені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначений розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Вважаючи, що частиною 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги береться лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, який станом на 01.01.2023 року становив 2684 грн, а не 2102 грн, як зазначено в довідці про суддівську винагороду за № 06-29/2/2023, яку видав відповідач 21.02.2023 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн., позивачка звернулася до Одеського апеляційного суду з заявою про надання мені довідки про суддівську винагороду судді, яка працює на відповідній посаді із застосуванням при обчисленні розміру суддівської винагороди, прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Проте, відповідач листом від 08.07.2024 вих. № 01.01-02/64/2024 повідомив про відсутність підстав для видачі довідки про розмір суддівської винагороди із розрахунку посадового окладу, не встановленого затвердженим штатним розписом, та надав довідки про суддівську винагороду №06-29/33/2024 та №06-29/34/2024, які є ідентичними з довідкою № 06-29/2/2023 від 21 лютого 2023 року, покликаючись на те, що Штатні розписи Одеського апеляційного суду на 2023 та 2024 рік затверджено в.о. Державної судової адміністрації України, та посадові оклади суддів на 2023, 2024 рік затверджено із застосуванням обмежень, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2023 та на 2024 рік. Вважаю такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

30.07.2024 р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи, серед іншого тим, що згідно з приписами частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-УІІІ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Проте, протягом 2023 та 2024 років зміни до штатного розпису Одеського апеляційного суду не вносилися, розмір посадового окладу судді Одеського апеляційного суду не змінювався. Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-ХІУ (далі Закон №966- XIV) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Тобто, для визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у якості розрахункової величини застосовується розмір прожиткового мінімуму, врахованого для його обчислення, який згідно ст.4 Закону №966-ХІУ встановлюється Верховною Радою України щорічно. В статті 7 Закону №3460-ІХ Верховна Рада визначила, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року становить 2102 гривні. Оскільки, стаття 7 Закону №3460-ІХ не визнана неконституційною, суд повинен її застосовувані, та не може обирати самостійно із Закону про Державний бюджет більш сприятливий для позивача (3028 замість 2102 гри) розмір прожиткового мінімуму для обчислення його посадового окладу. З огляду на викладене, Одеський апеляційний суд діяв в межах закону, оскільки обрання ним саме цього розміру прожиткового мінімуму (2102 гри), не є свавільними діями, а виконанням прямої вказівки Закону №3460-ІХ, який не визнано неконституційним.

ІII. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16.07.2024 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 55/0/15-23 від 16 лютого 2023 року ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя в Одеському апеляційному суді в порядку відрядження було звільнено з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. ( а.с. 19-21)

Наказом № 25-ос від 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Одеського апеляційного суду 21 лютого 2023 року у відставку. ( а.с. 13)

21 лютого 2023 року Одеським апеляційним судом видано ОСОБА_1 довідку № 06-29/2/2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці про те, що станом на 21 лютого 2023 року її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 223 337,50 грн., у т.ч. посадовий оклад 131 375,00 грн., доплата за вислугу років 91 962,50 грн. Довідка видана на підставі особового рахунку за лютий 2023 року. ( а.с. 14)

08.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного суду з заявою надати довідки про суддівську винагороду судді, яка працює на відповідній посаді з 16.02.2023 та 01.01.2024 із застосуванням при обчисленні розміру суддівської винагороди прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами України «Про державний бюджет України» на 2023 та на 2024 рік, відповідно. Звернувши увагу, на те, що зміна гарантованої Конституцією України однієї із складових суддівської винагороди, а саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на іншу розрахункову величину Законом України «Про судоустрій і статус суддів»

08.07.2024 р. Одеський апеляційний суд листом № 01.01.-02/63/2024, направленим ОСОБА_1 , повідомив, серед іншого, що пунктом 2 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (зі змінами), визначено, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці видається судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Посадові оклади працюючих суддів затверджуються Штатними розписами на відповідний рік. Штатні розписи Одеського апеляційного суду на 2023 і 2024 рік затверджено Головою та в.о. Голови Державної судової адміністрації України, відповідно, та посадові оклади суддів на 2023,2024 рік затверджено із застосування обмежень, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ст.7 законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік. Станом на дату Вашого звернення зміни до штатних розписів Одеського апеляційного суду на 2023 та 2024 рік в частині розміру посадового окладу судді не вносилися. Враховуючи зазначене вище, відсутні підстави для видачі Вам довідок про розмір суддівської винагороди із розрахунку посадового окладу, не встановленого затвердженим штатним розписом. Додатками до цього листа є довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді. ( а.с. 16)

Так, Одеським апеляційним судом видано ОСОБА_1 довідку № 06-29/33/2024 від 08.07.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці про те, що станом на 01 січня 2023 року її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 223 337,50 грн., у т.ч. посадовий оклад 131 375,00 грн., доплата за вислугу років 91 962,50 грн. Довідка видана на підставі особового рахунку за січень 2023 року. ( а.с. 17)

Одеським апеляційним судом видано ОСОБА_1 довідку № 06-29/34/2024 від 08.07.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці про те, що станом на 01 січня 2024 року її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 223 337,50 грн., у т.ч. посадовий оклад 131 375,00 грн., доплата за вислугу років 91 962,50 грн. Довідка видана на підставі особового рахунку за січень 2024 року. ( а.с. 18)

Вважаючи, протиправними дії відповідача щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці в частині розміру суддівської винагороди, обчисленого з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про захист своїх прав.

V. Норми права, які застосував суд.

Згідно зі статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій..

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016 р. ( далі Закон №1402- VIII), зокрема, -

- судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів. ( стаття 4 Закону №1402- VIII)

- суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. ( частина 1 статті 135 Закону № 1402-VIII)

- суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. ( частина 2 статті 135 Закону № 1402-VIII)

- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. ( частина 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII).

- судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. ( частина перша статті 142 Закону № 1402-VIII).

- у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. ( частина перша статті 142 Закону № 1402-VIII).

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини другої статті 27 Закону України Про Конституційний Суд України органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022р. №2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб з 01.01.2023р. - 2684,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

VI. Оцінка суду.

Аналіз наведених положень Закону №1402-VIII дозволяє дійти висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 роки, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого складає 2102,00 грн.

Як стверджує відповідач, посадові оклади суддів на 2023-2024 рік роки затверджено Штатними розписами Одеського апеляційного суду на 2023-2024 роки із застосуванням обмежень, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ст.7 законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто в розмірі 2102, 00 грн.

Вирішуючи дані спірні правовідносини суд враховує наступне.

Так, у рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого ч. 1 ст. 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст. 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у підп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Отже, визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

При вирішенні цього спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі Закон України № 1401-VIII), що набрали чинності з 30 вересня 2016 року.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої наведено вище.

Конституція України у редакції Закону України № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону України № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон України № 966-XIV).

Згідно із ст.1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність

Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом України № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

При цьому судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість положеннями вищевказаної ст. 7 Законів № 2710-ІХ та № 3460-IX разом з встановленням на 01 січня 2023 та 2024 роки прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2 684,00 грн. та 3 028,00 грн., відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону України № 1402-VIII.

Так, зміни до Закону України № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період (2023-2024 роки), а також в Закон України № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

В той же час для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень закону України № 2710-ІХ.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас закони України № 2710-ІХ та №3460-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону України № 1402-VIII.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.11.2021 року по справі № 400/2031/21 вказав, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді". При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо. Верховний Суд України також, зауважував що Закон України "Про Державний бюджет" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми. Конституція України не надає Закону України "Про Державний бюджет України" вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону України № 1402-VIII, а положення Закону України № 966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Щодо застосування статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України", статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, то Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 560/5597/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 400/12428/21, від 20 листопада 2023 року у справі № 120/709/22-а дійшов правового висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн.) на підставі ст. 7 Закону України № 2710-ІХ була неправомірною.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 року у справі № 240/44080/21 сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:

- Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України Про судоустрій і статус суддів;

- зміна Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Суд також зауважує, що при оцінці питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

З огляду на вищевказане та враховуючи, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого, станом на 01 січня 2023 року складає 2684 гривень, станом на 01 січня 2024 року складає 3028 гривень відповідно до абзацу 4 статей 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, а відтак при видачі позивачу спірних довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 2 102 грн. відповідач діяв протиправно.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статі 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, п. 1 ч. 3, п. 1 ст. 4 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та абзацу 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривень, абзацу 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року - 3028 гривень.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VIIІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 грн., що підтверджується платіжним документом, який міститься в матеріалах цієї справи (а.с.1).

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського апеляційного суду (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 24-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 42268321) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Одеського апеляційного суду щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленої з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Одеський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої етапі 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та абзацу 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2684 грн., розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року.

Зобов`язати Одеський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для перерахунку та нарахуванню щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої етапі 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та абзацу 4 етап і 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн., розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року.

Стягнути з Одеського апеляційного суду за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 ( одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна