Постанова

від 07.10.2024 по справі 240/17205/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17205/22

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Дмитро Миколайович

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

07 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування частини рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, в якому просив:

1.1. Визнати протиправним та скасувати частину 4 рішення десятої сесії, восьмого скликання Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 18.08.2021 №360 в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні поданого проекту землеустрою;

1.2. Зобов`язати Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву та затвердити поданий проект землеустрою згідно договору №373 від 22.02.2021 на земельну ділянку за кадастровим номером 18220833500:01:001:0537 площею 1,6390 у спосіб, передбачений нормами Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове , яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

4. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою слугувало те, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні іншихгромадян. Вважає, що ця підстава не відповідає вимогам Земельного кодексу України, відтак рішення є протиправним і необґрунтованим. Також апелянт зазначає, що проект був погоджений, отже відповідає вимогам чинного законодавства.

ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.11.2020 позивач отримав дозвіл за номером № НОМЕР_1 від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Житомирського району Житомирської області, за межами населених пунктів Коднянської сільської ради

6. Житомирською філією ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Держгеокадастру України розроблено проект землеустрою згідно договору №373 від 22.02.2021, в тому числі і на земельну ділянку за кадастровим номером 18220833500:01:001:0537 площею 1,6390 га, який подано 06.06.2021 відповідачу для затвердження.

7.За результатами розгляду заяви Станишівська сільська рада Житомирського району, Житомирської області у пункті 4 оскаржуваного рішення десятої сесії, восьмого скликання від 18.08.2021 №360, відмовила у задоволенні звернення громадян, у тому числі відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою .

8. Підставою відмови слугувало те, що земельна ділянка за кадастровим номером 18220833500:01:001:0537 площею 1,6390 га перебуває у користуванні громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

9. Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

10. Правова позиція позивача викладена в пунктах 3-4 цієї постанови.

11. Відповідач зазначив, що оскаржуване рішення було прийняте у зв`язку із тим, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб, яким попередньо було надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. На момент видачі наказу від 20.11.2020 №1396-УБД та розроблення проекту землеустрою, проведення відповідної експертизи від 23.03.2021 наданий дозвіл підлягав обов`язковому погодженню з сільською радою, що не було зроблено.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

14. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

15. За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

17. Згідно з ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

18. Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

19. Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

20. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

21. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

22. При цьому, згідно пункту «б» частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

23. Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

24. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

25. Зокрема, за змістом даної статті (в редакції, яка діяла до 27.05.2021, тобто на час, коли позивач розпочав процес приватизації бажаної земельної ділянки), було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.

26. Чинна частина десята статті 118 ЗК України передбачає, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

27. Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

28. Як вбачається з матеріалів справи спір між сторонами виник на стадії затвердження органом місцевого самоврядування поданого позивачем проекту землеустрою.

29. Відповідно до частини 8 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

30. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (в редакції до 27.05.2021 року), і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 6 статті 186 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року).

31. Частина 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) встановлювала, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

32. За нормативно-правовим регулюванням на час звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та на час розроблення проекту землеустрою, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникав у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до статті 186-1 ЗК України.

33. Положеннями ЗК України встановлено, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України не передбачено.

34. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 №820/4852/17, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, від 22.10.2020 у справі №808/3083/17 та їх відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин.

35. Колегія суддів зауважує, що як видно із змісту копії висновку № 136-21 від 13.03.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_1 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка за кадастровим номером 18220833500:01:001:0537 площею 1,6390.

36. Відтак, позивач погодив проект землеустрою у встановленому порядку.

37. У постановах від 24.01.2020 у справі №316/979/18 та від 30.08.2018 у справі №817/586/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

38. Щодо посилання відповідача на перебування земельної ділянки у користуванні громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , колегія суддів зазначає таке.

39. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем не надано жодних доказів користування спірною земельною ділянкою зазначеними вище особами чи надання їм дозволу на розробку проектів землеустрою.

40. Крім того, необхідно зазначити, що рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання третім особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не встановлює обмежень щодо реалізації позивачем права на отримання у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки.

41. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 19 червня 2018 року у справі № 750/8511/17, від 05 березня 2019 року у справі № 360/2334/17, від 28 лютого 2020 року у справі №461/1257/17, від 15 березня 2021 року у справі № 441/701/17, від 15 вересня 2021 року справа № 740/4635/16-а.

42. Відповідно до частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

43. Як зазначалось, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

44. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №818/1903/17, від 16 листопада 2020 року справа № 640/5615/19 та від 26 жовтня 2021 року у справі №160/5982/19.

45. При цьому відповідач не повинен вказувати підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження причини не передбачені нормами Земельного Кодексу.

46. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

47. У контексті наведеного суд відмічає, що надані до 27.05.2021 переважно рішеннями ГТУ Держгеокадастру дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які переходять у комунальну власність, є чинними. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена станом на 27.05.2021, приймають сільські, селищні, міські ради.

48. Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки позивач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку, у відповідача були відсутні підстави для відмови у затвердженні такого проекту землеустрою.

49. Доказів перебування у користуванні інших осіб бажаної позивачем земельної ділянки відповідач не надав та доводи позивача не спростував.

50. Щодо вимоги зобов`язати Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву та затвердити поданий проект землеустрою, суд зазначає наступне.

51. Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

52. У постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

53. Приймаючи рішення у даній справі суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, яка полягає у тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

54. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

55. Спосіб захисту порушеного права має забезпечувати реальне його відновлення.

56. Враховуючи, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в затвердженні Проекту Землеустрою, інших підстав для відмови, ніж вказано у спірному рішенні, не навів, що судом встановлено порушення прав позивача, відсутність передбачених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність, суд приходить до висновку, що з метою захисту прав та інтересів позивача, відповідача належить зобов`язати затвердити Проект Землеустрою.

57. Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

58. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

59. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

60. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

61. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати частину 4 рішення десятої сесії, восьмого скликання Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 18.08.2021 №360 в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні поданого проекту землеустрою.

Зобов`язати Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву та затвердити поданий проект землеустрою згідно договору №373 від 22.02.2021 на земельну ділянку за кадастровим номером 18220833500:01:001:0537 площею 1,6390 у спосіб, передбачений нормами Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.