Ухвала

від 07.10.2024 по справі 753/19096/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19096/24

провадження № 2/753/10126/24

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"07" жовтня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі судді Котенко Р. В., розглянувши заяву адвоката Татунець Владислава Вікторовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СА ДРАЙВ», ОСОБА_2 про визнання договору комісії недійсним

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва в інтересах ОСОБА_1 звернувся адвокат Татунець Владислав Вікторович із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СА ДРАЙВ», ОСОБА_2 про визнання договору комісії недійсним.

Разом із позовом до суду адвокатом Татунець В. В. була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Lexus LX 2004, державний номерний знак НОМЕР_1 , він код кузова НОМЕР_2 .

У заяві адвокат Татунець В. В. зазначає, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль Lexus LX 2004, державний номерний знак НОМЕР_1 , який вона вирішила продати. Чоловік позивача ОСОБА_3 , будучи інформованим про те, що їх сусід ОСОБА_4 займається продажем автомобілів, звернувся до нього з проханням продати належний його дружині автомобіль, на що ОСОБА_5 погодився. У подальшому ОСОБА_5 разом з ОСОБА_1 поїхали до сервісного центру МВС № 8043, де ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_1 укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «СА ДРАЙВ» договір комісії, пояснюючи це зручністю подальшого продажу автомобілю. 30 липня 2024 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «СА ДРАЙВ» був укладений договір комісії. Як стало відомо ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «СА ДРАЙВ» продало зазначений автомобіль ОСОБА_6 за ціну, що не відповідає тій ціні, за яку зазначений автомобіль був виставлений на продаж на сайті «РІО», що, на думку заявника, свідчить про введення продавця в оману. Більш того, заявник стверджує, що гроші після продажу автомобіля ОСОБА_1 не передавались. З цих підстав заявник вважає договір комісії удаваним, таким, що приховує шахрайські дії відповідних осіб щодо незаконного заволодіння майном, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СА ДРАЙВ» та ОСОБА_7 про визнання договору комісії недійсним.

З метою уникнення подальшої перереєстрації автомобіля, що може унеможливити повернення автомобіля від добросовісного набувача, заявник просить накласти арешт на автомобіль Lexus LX 2004, державний номерний знак НОМЕР_1 , він код кузова НОМЕР_2 .

Вивчивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Тобто, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для ефективного захисту прав або інтересів позивача.

При цьому, відповідно до вимог частини 3 статі 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Окрім того, при вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном

Так, судом встановлено, що 30 липня 2024 року між ТОВ «СА ДРАЙВ» та ОСОБА_1 укладений договір комісії № 7296/24/1/007257 (далі - Договір).

Відповідно до розділу І Договору комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або кілька правочинів щодо продажу транспортного засобу, марка, модель - Lexus LX 2004, 2004 року випуску, колір чорний, VIN№ кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 24.05.2024 за ціною, нижче узгодженої сторонами, а саме - 100 000 грн.

Належним виконанням комісіонером своїх обов`язків за цим договором вважається вчинення комісіонером правочину щодо продажу ТЗ в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Серед обов`язків комісіонера, визначених розділом ІІ Договору, містяться: укласти від свого імені договір купівлі-продажу з покупцем на придбання останнім ТЗ; не пізніше 3-х робочих днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, як оплати за відчуження ТЗ, виплатити комітенту належну йому частину цих коштів (за винятком коштів, що належать комісіонеру як комісійна плата).

Відповідно до розділу ІІІ Договору комітент зобов`язується не пізніше 1 дня з моменту укладення цього Договору поставити комісіонеру ТЗ.

Згідно із Актом технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 7296/24/1/007257 від 30.07.2024, підписаним представником комісіонера та комітентом ОСОБА_1 , визначені показники технічного стану, комплектності транспортного засобу, визначена ціна продажу у 100 000,00 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 20.08.2024 остання операція з ТЗ марки Lexus LX 2004, VIN код НОМЕР_4 - перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу (СГ), дата останньої реєстрації ТЗ - 08.08.2024.

Згідно з інформацією з кабінету водія за пошуковим запитом « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » транспортний засіб не знайдено.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заявником не надано достатньо доказів, що підтверджують обставини, на які він посилається у своїй заяві.

Так, зокрема, заявником не надані належні та достовірні докази, що підтверджували би право власності ОСОБА_1 на автомобіль Lexus LX 2004, державний номерний знак НОМЕР_1 .

При цьому, суд не може оцінювати інформацію з кабінету водія як належний доказ вибуття з власності ОСОБА_1 транспортного засобу, оскільки заявником первісно не були надані докази про існування у ОСОБА_1 такого права.

Окрім того, заявником не надані суду жодні докази на підтвердження передачі ОСОБА_1 транспортного засобу товариству з обмеженою відповідальністю «СА ДРАЙВ» на виконання договору комісії.

Також, заявником не надані докази, що перереєстрація транспортного засобу, яка відбулась 08.08.2024, була здійснена внаслідок укладання договору купівлі-продажу саме комісіонером ТОВ «СА ДРАЙВ». Витяг з Єдиного державного реєстру МВС від 20.08.2024, наданий заявником, не підтверджує ані обставини продажу автомобіля комісіонером ТОВ «СА ДРАЙВ», ані набуття цього автомобіля ОСОБА_8 .

Суд також відхиляє надані заявником роздруківки з перепискою в мессенджері, оскільки неможливо достовірно встановити суб`єктів цієї переписки.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд, беручи до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, дійшов висновку про відсутність зв`язку між таким заходом забезпечення позову як арешт транспортного засобу і предметом позовної вимоги, з якою ОСОБА_1 звернулась до суду. На переконання суду, арешт транспортного засобу, право власності на яке належить третій особі, не спроможний буде забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову про визнання договору комісії недійсним.

Більш того, добросовісність набувача презюмується Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Суд зауважує, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «СА ДРАЙВ», ОСОБА_7 містить вимогу про визнання договору комісії недійсним. Хоча заявник у заяві про забезпечення позову зазначає про те, що не забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль унеможливить повернення автомобіля від добросовісного набувача, вимога щодо витребування майна від добросовісного набувача, так само як і вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, у позові позивачем не висувається. При цьому суд не має змоги на даному етапі встановити власника автомобіля, оскільки заявником зазначено, що новим власником транспортного засобу Lexus LX 2004, VIN код НОМЕР_4 є ОСОБА_5 , проте жодних доказів на підтвердження своїх доводів заявник суду не надав. Відтак, накладення арешту на майно третьої особи, суд розцінює як втручання у право на мирне володіння майном.

Суд також має зауважити, що адвокат Татунець В. В. вже звертався до Дарницького районного суду м. Києва із аналогічною заявою про забезпечення позову до подання позову із посиланням на аналогічні підстави для накладення арешту на автомобіль та обгрунтуванням заяви тими ж самими доказами. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30.08.2024 у цивільній справі № 753/16488/24 узадоволенні заяви ОСОБА_9 про забезпечення позову до подання позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СА ДРАЙВ» про визнання договору комісії недійсним, шляхом накладення арешту на автомобіль Lexus LX 2004, державний номерний знак НОМЕР_1 , він код кузова НОМЕР_2 , було відмовлено. Нових підстав для накладення арешту на автомобіль заявником не зазначено, нових доказів на обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову суду не надано.

Отже, враховуючи межі заявлених вимог позивача, зазначені заявником обґрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний вище спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернулась до суду.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне у задоволенні застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортний засіб відмовити, у зв`язку із необґрунтованістю заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СА ДРАЙВ», ОСОБА_2 про визнання договору комісії недійсним - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р. В. Котенко