Постанова
від 01.10.2024 по справі 260/10104/23
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/10104/23 пров. № А/857/18372/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі №260/10104/23 за адміністративним позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування пунктів 3-6 вимоги, -

суддя в 1-й інстанції Ващилін Р.О.,

час ухвалення рішення 06.06.2024,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 14.06.2024,

В С Т А Н О В И В :

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області (далі апелянт, Служба) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (далі відповідач, Управління Західного офісу держаудитслужби), в якому просить визнати протиправною та скасувати положення Вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 16.10.2023 №130704-14/2633-2023 в частині, а саме: 1) пунктів 3-10, 12-13 Вимоги повністю; 2) пункту 11 Вимоги в частині завищення вартості робіт ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» на суму 209577,28 грн.; 3) пункту 14 Вимоги в частині завищення вартості робіт на загальну суму 11892203,96 грн, а саме: ТОВ «ПБС» - 1284576,19 грн, ТОВ «Західдорбуд» - 105346,94 грн, ТОВ «ВІТА КОНСТРАКШН» - 183998,18 грн, ТОВ «ШБУ-77» - 8342719,61 грн, ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» - 1975563,04 грн.; 4) пункту 15 Вимоги в частині щодо відшкодування зайво отриманих коштів на утримання Служби замовника частково в розмірі 565703,88 грн.; 5) пункту 16 Вимоги в частині, щодо відшкодування завищеної вартості виконаних будівельних робіт ДП «Закарпатський облавтодор» на суму 71720,91 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 судом роз`єднано дану адміністративну справу, виділивши у самостійне провадження, зокрема позовну вимогу про визнання протиправними та скасувати п.п. 3 - 6 Вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 16.10.2023 №130704-14/2633-2023 (із залишенням №260/10104/23).

Заявлені позовні вимоги в частині, що стосуються адміністративної справи №260/10104/23, позивач обґрунтовує тим, що умовами діючого в 2017 2019 роках колективного договору була передбачена виплата працівникам одноразової матеріальної допомоги до Дня автомобіліста і дорожника, Дня Конституції та Незалежності України. Стверджує, що у відповідних наказах, де зазначено виплату працівникам премії до вказаних свят замість одноразової допомоги, було допущено технічну помилку, що не було враховано відповідачем. При цьому наголошує на різному порядку розрахунку премії та матеріальної допомоги в Службі, а тому проведені працівникам виплати не містять ознак премії. Стосовно виплати працівникам Служби одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем та з нагоди відзначення Міжнародного жіночого дня, зазначає, що такі виплати проведені відповідно до норм Положення про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників Служби, що є додатком до Колективного договору за 2017 2019 роки. Стосовно вимоги про відшкодування безпідставно нарахованої одноразової допомоги у зв`язку з тяжким матеріальним становищем та до Новорічних і Різдвяних свят, зауважує, що такі були здійснені на виконання умов Колективного договору за 2020 2022 роки та додатків до нього в межах затверджених кошторисів. Вважає, що положеннями Колективного договору передбачене право роботодавця виплачувати працівникам інші надбавки та доплати, передбачені діючою Галузевою угодою, заохочення за виконання особливо важливих завдань, одноразову винагороду та матеріальну допомогу, що й було застосовано в даному випадку.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №260/10104/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог щодо п. 3 Вимоги, апелянт вказав, серед іншого, що, на його переконання, судом першої інстанції та відповідачем невірно визначено здійснену виплату працівникам Служби як вид матеріального заохочення до дня професійного свята Дня автомобіліста і дорожника, Дня Конституції та Дня Незалежності України, а саме «премія», оскільки механізм нарахування та виплати премії та матеріальної допомоги в Службі є різними, чого судом належним чином не було досліджено. Адже порівняльний аналіз нарахування здійснених у 2019 році виплат працівникам до Дня Конституції України, Дня Незалежності України та Дня автомобіліста і дорожника не містять ознак нарахування премії, а нараховані відповідно до п. 6.5 Колективного договору на 2017 2019 роки, саме як матеріальна допомога. З огляду на наведене, вимога в частині відшкодування коштів суму 1182702,81 грн, нарахованої та виплаченої працівникам Служби, є передчасною, необґрунтованою та підлягає скасуванню

Щодо п. 4 вимоги, зокрема, зазначено, що повноваження Служби щодо визначення розміру та виплати матеріальної допомоги є дискреційними, і позивач в межах таких повноважень особисто прийняв рішення щодо надання матеріальної допомоги з нагоди відзначення Міжнародного жіночого дня 8-е березня працюючим жінкам та 5-ти працівникам у зв`язку із тяжким матеріальним становищем у відповідних розмірах. При цьому, чинне законодавство з питань оплати праці не містить чіткого формулювання поняття «матеріальна допомога». У абзаці 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» (зі змінами) міститься визначення, як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких, зокрема належить, матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Саме на підставі абзацу 6 пункту 1 Положення про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників Служби (Додаток №3), який є невід`ємним додатком до Колективного договору, Службою правомірно здійснено виплату матеріальної допомоги у розмірі 41100,00 гривень у відповідності до Колективного договору на 2017 2019 роки та з дотриманням норм чинного законодавства з питань оплати праці, у зв`язку з чим вимога в частині відшкодування коштів на суму 50006,10 грн, нарахованої та виплаченої працівникам Служби одноразової винагороди та матеріальної допомоги, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Щодо п.п. 5 та 6 вимоги вказано, що усі виплати матеріальної допомоги, одноразових заохочень, до яких відносяться й виплати матеріальної допомоги у зв`язку з важким матеріальним становищем та матеріальної допомоги до Новорічних і Різдвяних свят, протягом 2020-2022 років здійснювались в межах затверджених Уповноваженим органом управління кошторисів видатків на утримання САД у Закарпатській області.

Зокрема, пунктом 3 Положення про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників Служби автомобільних доріг у Закарпатській області передбачено надання будь якої одноразової винагороди та матеріальної допомоги незалежно від її виду чи підстав для її надання.

Виплати працівникам одноразової допомоги у зв`язку з тяжким матеріальним становищем на суму 298216,00 грн, здійснювалася на підставі пункту 3 Положення про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників Служби (Додаток №3), який є невід`ємним додатком до Колективного договору.

Зміни до пункту 6.2 Розділу VI Колективного договору 2020 2022 роки та вносять зміни в частині доповнення такого підпунктом «на покращення соціально-побутових потреб - один посадовий оклад», не є тотожними виплаті працівникам одноразової допомоги "у зв`язку із тяжким матеріальним становищем", якими відповідач підміняє види виплат і робить висновок, що до 25.11.2022 року Служба не мала права надавати працівникам одноразову матеріальну допомогу у зв`язку із тяжким матеріальним становищем.

14.02.2020 між Державним агентством автомобільних доріг України і Профспілкою працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України укладено Галузеву угоду на 2020-2022 роки.

Відповідно до п. 2.7. розділу ІІ Галузевої угоди, сторони домовились стимулювати підвищення професійного рівня працівників, ефективності і якості їх праці, зацікавленості у кінцевих результатах роботи, а також у виконанні робіт у стислі терміни шляхом: - встановлення надбавок за високі досягнення у праці керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям, за високу професійну майстерність робітникам, за класність водіям; - преміювання працівників за результатами господарської діяльності помісячно або поквартально, при цьому показники преміювання колективів функціональних підрозділів пов`язуються з кінцевими результатами діяльності підприємства в цілому; - виплати заохочення за виконання особливо важливих завдань; - встановлення надбавок за виконання особливо важливої роботи (завдання) на термін її виконання; - виплати одноразової винагороди за підсумками роботи за рік; - виплати винагороди за вислугу років; - інших видів виплат, передбачених законодавчими нормативними актами з питань оплати праці та колективними договорами.

В частині четвертій ст. 97 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Крім того, 02.04.2024 позивач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» клопотання про долучення доказів, а саме висновку експерта ОСОБА_1 №3449 від 11.01.2024, який було долучено судом до матеріалів справи.

Служба звернулась до ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа», щодо проведення економічної експертизи у кримінальному провадженні та складенні висновку експерта. Такий висновок судового експерта Величко Ю.Г. (№3449) підготовлено 11.01.2024. Висновок судового експерта Величко Ю.Г. №3449 від 11.01.2024 має важливе значення для повного, всебічного та об`єктивного дослідження матеріалів справи, адже, його метою є з`ясування обставин, які входять до предмету доказування. Зокрема, відповідно до висновків зроблених за результатами проведеного дослідження, встановлено, що висновки, викладені в Акті ревізії №13-07-05/03 від 22.08.2023 щодо необґрунтованого завищення витрат на оплату праці, внаслідок надання та виплати працівникам Служби одноразових допомог у зв`язку із тяжким матеріальним становищем та Новорічних і Різдвяних свят в порушення вимог чинного Колективного договору на 2020-2022 року документально не підтверджуються. Проте, в рішенні суду першої інстанції про подання такого доказу по справі, як висновок судового експерта взагалі не зазначено, а отже не надано йому жодної правової оцінки.

Апелянт просив скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №260/10104/23 повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

03.09.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що в повній мірі підтримує рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 та вважає, що суд надав належну оцінку доводам як позивача, відповідача так і апелянта і виніс законне, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права рішення.

Щодо п. 3 вимоги, відповідач зазначив, що судом першої інстанції в судовому засіданні детально досліджено пункт 3.7 Колективного договору 2017 2019 яким визначено, що преміювання працівників Служби за виконання оцінюючих показників проводиться щоквартально (щомісячно), відповідно до затверджених Положень про преміювання працівників апарату управління, водіїв, молодшого обслуговуючого персоналу та в межах затверджених коштів.

Розділ VI Колективного договору 2017 2019 яким врегульовано питання соціальних прав та гарантій, пільг і компенсацій працівників Служби. Так, п. 6.5 Колективного договору 2017 2019 передбачено надавати до професійного свята Дня автомобіліста і дорожника, Дня Конституції та Дня Незалежності України одноразову матеріальну допомогу працівникам Служби.

Судом першої інстанції додатково витребувано від Служби відомості щодо відображення в бухгалтерському обліку премії до Дня Конституції, Дня Незалежності України та Дня автомобіліста, що виплачувалася працівникам Служби в 2019 року, для перевірки достовірності твердження позивача щодо допущення під час виготовлення відповідних наказів технічних помилок, зокрема некоректне зазначення виду виплат.

Так, на вимогу суду представник позивача надав скрін-копії з Комп`ютерної програми « 1С:Підприємство» за 2019 рік, в яких спірні виплати зазначаються саме, як «премія». Вказане відповідає також відомостям щодо використання видатків за розділом №1 «Оплата праці» за 2019 рік.

У зв`язку з цим, в судому засіданні 06.06.2024 представник позивача визнав те, що зазначені виплати по суті є видом матеріального заохочення працівників, а саме премією, нарахованою на виконання листа Державного агентства автомобільних доріг України від 15.04.2019 №937/1/6.3-23 та затвердженого кошторису.

Щодо п. 4 Вимоги, серед іншого, зазначено, що проведеною ревізією законності, правильності виплат одноразової допомоги працівникам Служби згідно наданих Службою до ревізії документів за 2019 рік встановлено, що виплата здійснюється на підставі наказів керівника.

Проте, на підставі наказу від 04.03.2019 №22-к, в порушення вимог діючого Колективного договору на 2017-2019 роки (із змінами), яким не передбачено надання та виплату одноразової матеріальної допомоги з нагоди відзначення Міжнародного жіночого дня 8-е березня, Службою було виплачено працюючим жінкам одноразову матеріальну допомогу в розмірі 1000,00 грн кожній, на загальну суму 20000,00 грн та сплачено єдиний соціальний внесок на загальну суму 4264,10 грн.

Також, згідно наказів керівника (наказ від 06.02.2019 №16-к, наказ від 04.03.2019 №20-к, наказ від 11.10.2019 №93-к, наказ від 04.11.2019 №98-к, наказ від 04.11.2019 №99-к), в 2019 році проведено надання та виплату 5-ти працівникам Служби одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем на загальну суму 21100,00 грн, виплату якої не передбачено діючим Колективним договором на 2017-2019 роки (із змінами) та сплачено єдиний соціальний внесок на загальну суму 4642,00 грн.

Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) Службі на загальну суму 50006,10 грн.

Щодо п.п. 5 та 6 вимоги вказано, що надання одноразової допомоги (як заохочувальної виплати) повинно встановлюватися колективним договором. Підставою для надання та виплати одноразової матеріальної допомоги служить відповідний наказ керівника, у якому робиться посилання на норму (пункт) колективного договору.

Проте, ні в одному з наказів про надання та виплату працівникам одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем за 2020-2022 роки не зазначено пункт чинного Колективного договору на 2020-2022 року, і не могло бути зазначено, оскільки доповнення до пункту 6.2 розділу VІ «Соціальні права та гарантії. Пільги і компенсації» Колективного договору, стосовно виплати працівникам одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем, було внесено у листопаді 2022 року (Протокол загальних зборів колективу Служби від 25.11.2022 №4), змінами №3 до договору, які зареєстровано 30.11.2022 року за №49).

Отже, Службою нарахування та виплату працівникам одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем на загальну суму 298 216,00 грн проведено в порушення вимог пункту 6.2 розділу VІ Колективного договору на 2020- 12 2022 роки (із змінами), без наявності на це підстав, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 362192,72 грн.

Також, в порушення вимог пункту 6.5 розділу VІ Колективного договору на 2020- 2022 роки (із змінами), Службою в грудні 2020 року без наявності підстав проведено виплату 46-ти працівникам одноразової матеріальної допомоги до Новорічних і Різдвяних свят на суму 449 468,00грн та сплату єдиного соціального внеску на загальну суму 97551,14 грн.

Так, згідно наказу від 21.12.2020 №165-к, в якому значиться посилання на пункт 6.5 розділу 6, Службою здійснено виплату одноразової матеріальної допомоги до Новорічних і Різдвяних свят у розмірі «двох посадових окладів», тоді як чинним Колективним договором на 2020-2022 роки передбачено в розмірі «до одного посадового окладу».

Зміни до пункту 6.5 чинного Колективного договору на 2020-2022 роки, стосовно збільшення працівникам до 2 (двох) посадових окладів розміру заохочення (одноразової матеріальної допомоги) до Новорічних і Різдвяних свят, Службою було внесено у грудні 2021 року (Протокол загальних зборів колективу Первинної профспілкової організації Служби від 02.12.2021 №3) змінами №2 до договору, які зареєстровано виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 08.12.2021 за №64. Таким чином, внаслідок надання працівникам одноразової матеріальної допомоги до Новорічних і Різдвяних свят в розмірі двох посадових окладів у грудні 2020 року при внесенні змін у грудні 2021 року, Службою проведено зайвих витрат на загальну суму 547 019,14 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Службі. Загалом, внаслідок допущеного порушення, проведення виплат працівникам Служби вищевказаних одноразових матеріальних допомог з порушенням чинного Колективного договору на 2020-2022 роки (зі змінами та доповненням), Службі завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 909211,86 грн.

Слід зазначити, що ревізію із зазначеного питання проведено згідно наданих документів ГУНП в Закарпатській області, які було вилучено старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_2 згідно протоколу обшуку від 16.02.2023, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Малюка В.М. по справі №308/1812/23 (1кс 308/442/23) від 06.02.2023 та на підставі чинного Колективного договору на 2020-2022 роки (із змінами), отриманого від Ужгородської міської ради на надісланий Управлінням запит, про що зазначено в акті ревізії.

Щодо вказаних порушень зазначених в пунктах 5-6 вимоги судом першої інстанції досліджено норми ст. 15 КЗпП України які передбачають, що колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Частину 12 ст. 9 Закону №3356 якою визначено, що порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, на виконання вимог ст. 15 КЗпП України та ч. 12 ст. 9 Закону №3356 постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 №115 затверджено Порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів (далі Порядок реєстрації). Відповідно до пункту 1 Порядку реєстрації (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), колективні договори підлягають повідомній реєстрації районними, районними у мм. Києві та Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних та міських рад.

Зміни та доповнення до колективного договору підлягають повідомній реєстрації згідно з цим Порядком. Повідомна реєстрація проводиться з метою оприлюднення інформації про укладення угод (договорів), внесення до них змін і доповнень.

Згідно п. 2 Порядку реєстрації сторони договору подають реєструючому органу на повідомну реєстрацію примірник договору разом із додатками та супровідним листом у вигляді оригіналу паперового документа з прошитими і пронумерованими сторінками або у вигляді оригіналу електронного документа з пов`язаними з ним кваліфікованими електронними підписами, або у вигляді електронної копії оригіналу паперового документа (фотокопії), засвідченої кваліфікованою електронною печаткою.

Примірник угоди (договору), поданий на повідомну реєстрацію в паперовій або електронній формі, зберігається в реєструючому органі до заміни новою угодою договором (п. 9 Порядку реєстрації). З огляду на вищенаведені законодавчі норми, які досліджувалися судом правомірно та обґрунтовано прийнято рішення , що наданий Ужгородською міською радою, як реєструючим органом, примірник Колективного договору 2020 2022 є належним доказом на підтвердження спірних обставин справи.

Відповідач просив рішення суду першої інстанції від 06.06.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції від 06.06.2024 у цій справі та прийняти нове про повне задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає таку безпідставною та необґрунтованою, просив відмовити у її задоволенні, в рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечила повністю, просила рішення закарпатського окружного адміністративного суду у цій справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла переконання, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Розділом VI Колективного договору 2017 2019 врегульовано питання соціальних прав та гарантій, пільг і компенсацій працівників Служби.

Так, п. 6.5 Колективного договору 2017 2019 передбачено надавати до професійного свята Дня автомобіліста і дорожника, Дня Конституції та Дня Незалежності України одноразову матеріальну допомогу працівникам Служби.

Наказом Служби №72-к від 25.06.2019 «Про преміювання працівників Служби автодоріг до Дня Конституції України» з нагоди відзначення державного свята Дня Конституції України та відповідно до діючого Колективного договору і затвердженого кошторису видатків на утримання Служби, вирішено виплатити премію працівникам до Дня Конституції України згідно з розрахунком, викладеним у додатку до даного наказу (у загальному розмірі 310492,00 грн).

Наказом Служби №83-к від 20.08.2019 «Про преміювання до Дня Незалежності працівників Служби автомобільних доріг у Закарпатській області» з нагоди відзначення державного свята Дня Незалежності України та керуючись діючим Колективним договором (розділ 6, п. 6.5), вирішено преміювати працівників Служби в розмірі посадового окладу (у загальному розмірі 330766,00 грн).

Наказом Служби №94-к від 22.10.2019 «Про преміювання до Дня автомобіліста і дорожника працівників Служби автомобільних доріг у Закарпатській області» з нагоди відзначення професійного свята Дня автомобіліста і дорожника та керуючись діючим Колективним договором (розділ 6, п. 6.5), вирішено преміювати працівників Служби в розмірі посадового окладу (у загальному розмірі 330766,00 грн).

Заперечуючи проти вчинення в цій частині будь-якого порушення, позивач в тексті позовної заяви та представник позивача в судових засіданнях посилався на допущені під час виготовлення відповідних наказів технічних помилок, зокрема некоректне зазначення виду виплати, з огляду на те, що у наказах є пряме посилання на розділ та пункт Колективного договору 2017 2019. Окрім того, наголошував на різному механізмі нарахування та виплати премії та матеріальної допомоги в Службі, порівняльний аналіз чого свідчить про те, що здійснені у 2019 році виплати працівникам до професійних свят, Дня Конституції та Дня Незалежності України не містять ознак нарахування премії, а нараховані відповідно до п. 6.5 Колективного договору на 2017 2019 роки, як матеріальна допомога.

З метою з`ясування вказаної обставини суд витребував від Служби відомості щодо відображення в бухгалтерському обліку премії до Дня Конституції, Дня Незалежності України та Дня автомобіліста, що виплачувалася працівникам Служби в 2019 року.

Поряд з цим, всупереч своїй попередній позиції в судому засіданні 06.06.2024 представник позивача визнав те, що зазначені виплати по суті є видом матеріального заохочення працівників, а саме премією, нарахованою на виконання листа Державного агентства автомобільних доріг України від 15.04.2019 №937/1/6.3-23 та затвердженого кошторису.

Вищенаведені обставини, на думку суду першої інстанції, спростовують всі наведені позивачем обґрунтування безпідставності висновків посадових осіб відповідача в цій частині в акті ревізії.

Окрім того, судом встановлено, що наказом Служби №22-к від 04.03.2019 «Про виділення одноразової матеріальної допомоги з нагоди 8-березня жінкам Служби» з нагоди відзначення Міжнародного жіночого дні 8 березня та згідно з п. 6.1.5 розділу 6 діючого Колективного договору вирішено виділити одноразову матеріальну допомогу жінкам, працюючим в Службі, в розмірі 1000,00 грн кожній в кількості 20 осіб.

Разом з тим, в наявній в матеріалах справи копії Колективного договору 2017 2019 п. 6.1.5 відсутній, а розділом 6 такого договору виплата матеріальної допомоги з нагоди 8 березня взагалі не передбачена.

Також наказами Служби від 06.02.2019 №16-к, від 04.03.2019 №20-к, від 11.10.2019 №93-к, від 04.11.2019 №98-к, від 04.11.2019 №99-к «Про виділення матеріальної допомоги» на підставі заяв працівників та відповідно до діючого Колективного договору на 2017 2019 роки вирішено виділити окремим працівникам Служби одноразову матеріальну допомогу в сумах від 3000,00 грн до 5100,00 грн.

Виплата такої матеріальної допомоги була обумовлена «скрутним матеріальним становищем за сімейними обставинами».

Так, нормами п. 6.2 розділу 6 Колективного договору на 2017 2019 роки визначені можливі випадки виплати працівникам одноразової допомоги, а саме: при народженні дитини; одруження; смерті рідних; хвороби більше одного місяця; перенесення хірургічних операцій.

Проте можливість виплати матеріальної допомоги у зв`язку з скрутним матеріальним становищем не передбачено.

Протиправність зроблених посадовою особою відповідача висновків щодо допущення в цій частині порушення Служба обґрунтовує тим, що такі виплати проведені на підставі абз. 6 п. 1 Положення про умови оплати праці.

Так, вказаним абз. 6 п. 1 Положення про умови оплати праці передбачено наступне: «Крім того можуть виплачуватися надбавки і доплати, передбачені діючою Галузевою угодою, заохочення за виконання особливо важливих завдань, одноразова винагорода та матеріальна допомога».

Проте суд першої інстанції вважав, що вказана норма не уповноважує позивача виплачувати своїм працівникам будь-які види виплат на власний розсуд, що не передбачені Колективним договором.

На думку суду першої інстанції, оскільки розділом 6 Колективного договору 2017 2019, який укладено між Службою та первинною профспілковою організацією Служби, що покликана представляти інтереси працівників, було домовлено про всі можливі види соціальних прав, гарантій, пільг та компенсацій, які роботодавець зобов`язався виплатити своїм працівникам, то позивач повинен керуватися саме таким положенням, що також відповідає ст. 15 Закону.

Своєю чергою, в Колективному договорі 2017 2019 можливість виплати матеріальної допомоги з нагоди 8 березня та у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем працівників не передбачена. У разі, якщо Служба вважала за необхідне надати своїм працівникам також і такі гарантії та виплати, вона повинна була передбачити це положення у діючій редакції Колективного договору. На підтвердження вказаного висновку суду свідчить Колективний договір на 2020 2022 роки, положення якого вже передбачають виплату одноразово допомоги у зазначених вище випадках.

Суд першої інстанції також відхилив посилання позивача на п. 3.2 Колективного договору 2017 2019, оскільки такий виключно регламентує взяте на себе роботодавцем зобов`язання встановити форми, системи та розміри оплати праці і інші види доходів працівників (надбавки, доплати, премії, компенсації, тощо) в межах коштів, передбачених в кошторисі видатків на утримання апарату управління Служби та відповідно до Положення про умови оплати праці.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав висновки ревізії, а відповідно і пункти вимоги в цій частині правомірними.

Окрім того, ревізією дотримання законодавства при здійсненні працівникам виплат одноразових допомог з`ясовано, що такі виплати працівникам визначено розділом VI діючого Колективного договору.

В ході ревізії Управління надіслало запит до Ужгородської міської ради щодо надання копій колективних договорів на 2017 2019 роки та на 2020 2022 роки із внесеними змінами і доповненнями до них.

У відповідь на такий запит Управління отримало завірену належним чином копію Колективного договору між роботодавцем та первинною профспілковою організацією Служби автомобільних доріг у Закарпатській області на 2020 2022 роки (далі Колективний договір 2020 2022), прийнятого на загальних зборах колективу від 16.03.2020, із змінами зареєстрованими виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 11.05.2021 №18, 08.12.2021 №64 та 30.11.2022 №49.

Шляхом співставленням змісту Колективного договору на 2020 2022 роки (із змінами), наданого до ревізії Службою, із змістом завіреної копії Колективного договору на 2020 2022 роки (із змінами), отриманої від Ужгородської міської ради, ревізією виявлено не ідентичність (не відповідність) 7 та 8 сторінок.

При цьому, згідно з наданими Службою документами про внесення змін до Колективного договору та отриманих копій зазначених документів від Ужгородської міської ради, зміни щодо збільшення розміру до 2 (двох) посадових окладів в пункт 6.5 Колективного договору на 2020-2022 було внесено змінами №2 до договору, які зареєстровано 08.12.2021 №64.

Проведеним опрацюванням вилучених документів (бухгалтерських документів по нарахуванню заробітної плати) встановлено, що Службою нарахування та виплату працівникам вищезазначених одноразових допомог здійснено в порушення вимог діючого Колективного договору на 2020 2022 роки (із змінами).

Загалом, сума зайвих витрат на оплату праці внаслідок надання та виплати працівникам одноразових допомог в порушення вимог чинного Колективного договору на 2020 2022 роки (із змінами) становить 747684,00 грн та сплати єдиного соціального внеску - 161527,86 грн.

Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) Службі на загальну суму 909211,86 грн.

Позивач жодних аргументів щодо невідповідності наданого до перевірки та наявного в Ужгородській міській раді екземплярів Колективного договору 2020 2022 не наводить, при цьому стверджує, що всі виплати були здійсненні саме на підставі чинної редакції Колективного договору 2020 2022.

Суд першої інстанції вважав, що наданий Ужгородською міською радою, як реєструючим органом, примірник Колективного договору 2020 2022 є належним доказом на підтвердження спірних обставин справи.

Так, з тексту Колективного договору 2020 2022 (примірник, наданий Ужгородською міською радою) (в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів колективу Служби №2 від 16.03.2020) з`ясовано, що розділ VІ такого не передбачав виплату працівникам одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем до одного посадового окладу. Окрім того, абз. 3 п. 6.5 розділу VІ був викладений в наступній редакції «При наявності економії фонду оплати праці заохочувати працівників Служби автомобільних доріг до Новорічних і Різдвяних свят одноразово матеріальною допомогою в розмірі до одного посадового окладу та здійснювати преміювання по підсумках роботи за рік в розмірі до двох посадових окладів».

В подальшому, 05.05.2021, 02.12.2021 та 25.11.2022 до Колективного договору 2020 2022 вносились зміни, що також були зареєстровані в Ужгородській міській раді, однак такі також не передбачали можливості виплати працівникам Служби одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем до одного посадового окладу.

Хоча протоколом №4 загальних зборів колективу Служби від 25.11.2022 до п.6.2 Розділу VІ Колективного договору 2020 2022 були внесені зміни в частині доповнення такого підпунктом «на покращення соціально-побутових потреб один посадовий оклад», однак такі не є тотожними виплаті працівникам одноразової допомоги «у зв`язку із тяжким матеріальним становищем». Більше того, суд першої інстанції зауважив, такі зміни були внесені до Колективного договору 2020 2022 тільки 25.11.2022, а матеріальна допомога виплачувалася і у період з 2020 по 2022 роки включно.

Окрім того, протоколом №3 від 02.12.2021 загальних зборів колективу Первинної профспілкової організації Служби до абз. 3 п. 6.5 Розділу VІ Колективного договору 2020 2022 були внесені зміни, відповідно до яких вказаний пункт викладений в наступній редакції: «При наявності економії фонду оплати праці заохочувати працівників Служби автомобільних доріг у Закарпатській області до Новорічних і Різдвяних свят одноразово матеріальною допомогою в розмірі до 2 (двох) посадових окладів».

За таких обставин, саме з грудня 2021 року у Служби виникло право виплачувати своїм працівника одноразову матеріальну допомогу до Новорічних і Різдвяних свят у розмірі до 2 посадових окладів. Поряд з цим виплати такої допомоги у розмірі 2 посадових окладів здійснювалися також і в 2020 році, що підтверджується відомостями акту ревізії.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що реглюються спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справ, суд першої інстанції не встановив підстав для задоволення позову та скасування п.п. 3 6 вимоги Управління від 16.10.2023 №130704-14/2633-2023.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання п. 3.1.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2023 року працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (далі Управління) проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області (далі Служби) за період з 01.01.2019 по 30.04.2023, якою встановлено ряд порушень та недоліків, викладених в акті ревізії від 22.08.2023 №13-07-04/03.

Зокрема, в ході проведення ревізії правильності надання працівникам Служби премії за 2019 рік виявлено випадки нарахування та виплати премії на суму 972024,00 грн до Дня автомобіліста і дорожника, Дня Конституції та Незалежності України, які не визначені умовами діючого Колективного договору на 2017 2019 роки, чим завдано матеріальної шкоди (збитків).

Окрім того, ревізією дотримання законодавства при здійсненні працівникам виплат одноразових допомог з`ясовано, що такі виплати визначено розділом VІ «Соціальні права та гарантії. Пільги і компенсації» діючого Колективного договору. Однак примірники наданого Службою до перевірки та отриманого від Ужгородської міської ради Колективного договору на 2020 2022 роки в частині виплати працівникам окремих видів одноразової допомоги та її розміру не співпадають. Так, зокрема, п. 6.2 Колективного договору передбачена виплата одноразової допомоги «у зв`язку із тяжким матеріальним становищем (особиста заява працівника) до одного посадового окладу», тоді як аналогічний пункт Колективного договору, наданого Ужгородською міською радою, передбачає виплату одноразової допомоги «на покращення соціально-побутових потреб один посадовий оклад». Також в п. 6.5 Колективного договору на 2020 2022 роки, наданого до ревізії Службою, змінено розмір заохочення працівників до Новорічних і Різдвяних свят з «до одного посадового окладу» на «до двох посадових окладів». Однак відповідно до наданих Ужгородською міською радою відомостей такі зміни були зареєстровані 08 грудня 2021 року. Вказані порушення завдали матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 909211,86 грн.

Також проведеною ревізією законності, правильності виплат одноразової допомоги працівникам Служби за 2019 рік встановлено, що така, в порушення вимог діючого Колективного договору на 2017 2019 роки, виплачувалася з нагоди відзначення Міжнародного жіночого дня 8-е березня та у зв`язку з тяжким матеріальним становищем. Таким чином, ревізіє встановлено проведення в 2019 році одноразових виплат в порушення вимог Колективного договору, що завдало матеріальної шкоди (збитків) Службі на загальну суму 50006,10 грн.

Не погоджуючись з такими висновками Управління Служба подала свої заперечення до акту ревізії, в яких наголосила на тому, що Колективний договір може передбачати додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії, соціально-побутові пільги. Так, всі виплати працівникам проводилися відповідно до умов діючих Колективних договорів та Положення про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників Служби. При цьому зауважено, що у наказах, де зазначено виплату працівникам премії до вказаних свят замість одноразової допомоги до Дня автомобіліста і дорожника, Дня Конституції та Незалежності України, було допущено технічну помилку в частині неправильного зазначення виду виплати.

Однак такі заперечення були відхилені Управлінням у надісланих Службі висновках на заперечення від 28.09.2023.

Після завершення ревізії не усунутими залишилися порушення на загальну суму 44873368,97 грн., в тому числі в частині 2141920,77 грн проведених працівникам Служби нарахувань до заробітної плати.

16.10.2023 Службі була надіслана вимога №130704-14/2633-2023 від 16.10.2023, в якій наголошено на необхідності вжити заходи щодо відшкодування наступних коштів:

- на суму 1182702,81 грн, нарахованої та виплаченої працівникам не передбаченої умовами діючого Колективного договору на 2017 2019 роки премії до Дня Конституції України, Дня Незалежності України та Дня автомобіліста і дорожника, у тому числі шляхом пред`явлення цивільних позовів до винних осіб, діями або бездіяльністю яких Службі завдано матеріальну шкоду, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків;

- на суму 50006,10 грн, нарахованої та виплаченої працівникам не передбаченої умовами діючого Колективного договору на 2017 2019 роки одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем, з нагоди відзначення Міжнародного жіночого дня, у тому числі шляхом пред`явлення цивільних позовів до винних осіб, діями або бездіяльністю яких Службі завдано матеріальну шкоду, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків;

- на суму 362192,72 грн, безпідставно нарахованої та виплаченої працівникам одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем через підробку діючого Колективного договору на 2020 2022 роки, у тому числі шляхом пред`явлення цивільних позовів до винних осіб, діями або бездіяльністю яких Службі завдано матеріальну шкоду, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків;

- на суму 547019,14 грн, нарахованої та виплаченої працівникам одноразової допомоги до Новорічних і Різдвяних свят у завищеному розмірі через підробку діючого Колективного договору на 2020 2022 роки, у тому числі шляхом пред`явлення цивільних позовів до винних осіб, діями або бездіяльністю яких Службі завдано матеріальну шкоду, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків.

Не погоджуючись з вимогою Управління, Служба звернулася з даним позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення №43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно з пунктом 7 Положення №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №550), яким визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За приписами частини першої статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу пп.16 пункту 6 Положення №43 Держаудитслужба України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону №2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині другій статті 15 Закону №2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Судова колегія з огляду на наведені норми права дійшла висновку, що відповідачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2019 по 30.04.2023 на законних підставах та в межах наданих повноважень

Крім того, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься.

Вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована, а тому може бути предметом судового оскарження.

У постанові від 12.05.2022 у справі №620/4169/20 Верховний Суд зазначив, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23.02.2016 у справі №818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Верховний Суд у справі №826/3350/17 (постанова від 08.05.2018) також дійшов висновків, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Такий правовий підхід застосований Верховним Судом також у постановах від 06.08.2020 у справі №826/6254/17, від 20.11.2018 у справі №815/4223/16, від 11.10.2018 у справі №813/4101/17, від 11.09.2018 у справі №825/1481/16.

Додатково у контексті цього питання варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі №822/2087/17 зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їхніх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема, стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону №2939-XII, з якою кореспондується пункт 50 Порядку №550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їхніх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову. За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 22.10.2020 у справі №820/3089/17, від 31.05.2021 у справі №826/18686/16, від 31.08.2021 у справі №160/5323/20, від 02.11.2021 у справі №420/6808/19, від 12.05.2022 у справі №620/4169/20, від 22.12.2022 у справі №826/13003/17, від 21.03.2023 у справі №560/4370/22, а також від 09.03.2023 у справі №500/2489/21, від 29.03.2023 у справі №160/7775/21, від 06.07.2023 у справі №1740/2398/18.

Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 у справі №21-40а14, від 18.09.2014 у справі №31-332а14, від 07.10.2014 у справі №21-368а14, від 20.01.2015 у справі №21-603а14, Верховним Судом у постановах від 02.07.2019 у справі №826/2525/15, від 07.02.2020 у справі №803/634/17, від 14.02.2020 у справі №825/3661/15-а, від 05.03.2020 у справі №810/465/16, від 20.03.2020 у справі №814/380/17 викладено позицію, яка полягає у тому, що збитки та інші суми, що підлягають стягненню, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, але не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Між тим, ці постанови не містять висновку про відсутність у підконтрольної установи права на оскарження у судовому порядку вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень, за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході ревізії збитки.

Принагідно зауважити, що у площині спірних правовідносин ключовим питанням є можливість підконтрольної установи звернутися до суду з позовом про визнання протиправною вимоги, яка включає в себе пункти зобов`язального характеру, а саме: відшкодування збитків шляхом повернення грошових коштів та перерахування їх в дохід державного бюджету.

Тож задля правильного вирішення спору необхідно дослідити правову природу встановлених порушень. Без належного дослідження цього питання та встановлення вини підконтрольної установи (доведеність факту наявності порушення під час здійснення фінансово-господарської діяльності) неможливо надати оцінку правомірності вимоги у частині законності і правильності обчислення розміру збитків.

Отже, право підконтрольної установи на оскарження вимоги, яка містить зобов`язання щодо повернення збитків, слід розуміти в контексті «права на оскарження вимоги, як акта індивідуальної дії, в частині дотримання процедури проведення перевірки контролюючим органом (шляхом проведення ревізії, моніторингу та ін.) у співвідношенні з суттю встановлених порушень».

Водночас, правомірність вимоги у частині законності і правильності обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їхнє стягнення. Такий порядок оскарження слід застосовувати, якщо підконтрольною установою не було попередньо оскаржено таку вимогу по суті встановлених порушень під час проведення відповідної перевірки і таким порушенням, судом не було надано оцінку (відсутня будь-яка реакція з боку підконтрольної установи після отримання вимоги), або дотримання процедури проведення перевірки (ревізії, моніторингу, тощо) та факт порушення з боку підконтрольної установи під час здійснення господарської діяльності встановлено у судовому рішенні.

Такий правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 25.07.2024 у справі №160/12986/21, від 12.09.2024 у справі №380/26300/23.

Заробітна плата, в розумінні ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі Закон), - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Нормами ст. 2 Закону визначена структура заробітної плати. Так, до такої входить основна заробітна плата, яка є винагородою за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 15 Закону, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 10 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі КЗпП України) колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Ст. 13 КЗпП України передбачено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, в тому числі, щодо нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Згідно з приписами ст. 15 КЗпП колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Порядок реєстрації колективних договорів визначається Кабінетом Міністрів України.

Колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 №3356-XII (далі Закон №3356)).

Відповідно до ст. 5 Закону №3356, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді (ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону №3356).

Частиною 12 ст. 9 Закону №3356 визначено, що порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Так, на виконання вимог ст. 15 КЗпП України та ч. 12 ст. 9 Закону №3356 постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 №115 затверджено 1 Порядку повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів (далі Порядок реєстрації).

Щодо пункту 3 спірної вимоги, яка стосується відшкодування коштів на суму 1182702,81 грн, нарахованої та виплаченої працівникам Служби премії до Дня Конституції України, Дня Незалежності та Дня автомобіліста і дорожника, слід зазначити таке.

Згідно з актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2019 по 30.04.2023 від 22.08.2023 (Т.1, а.с.201-280) проведеною ревізією дотримання законодавства при встановленні працівникам Служби премій за виконання виробничих показників по підсумках роботи за квартал (Т.1, а.с.211-212), Службою здійснено нарахування та виплату премії 45-ти працівникам до Дня Конституції України, Дня Незалежності України, Дня автомобіліста та дорожника на загальну суму 972024,00 грн, а саме:

- до Дня Конституції України, згідно розрахунку викладеного у додатку до наказу від 25.06.2019 №72-к, на загальну суму 310492,00 грн;

- до Дня Незалежності України в розмірі посадового окладу, згідно додатку до наказу від 20.08.2019 №83-к, на загальну суму 330766,00 грн;

- до Дня автомобіліста і дорожника в розмірі посадового окладу, згідно додатку до наказу від 22.10.2019 №94-к, на загальну суму 330766,00 грн,

та проведено сплату єдиного соціального внеску на загальну суму 210678,81 грн (до Дня Конституції України 67 288,99 грн; до Дня Незалежності України - 71694,91 грн; до Дня автомобіліста і дорожника - 71694,91 грн).

Отже, Службою проведено нарахування та виплату премії працівникам в порушення вимог чинного Колективного договору на 2017-2019 роки (із змінами) на загальну суму 972 024,00 грн та як наслідок, сплачено внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах премії - 210678,81 грн.

Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) Службі на загальну суму 1182702,81 грн.

05.07.2017 з метою регулювання виробничих відносин, посилення соціального захисту і узгодження інтересів працівників Служби автомобільних доріг у Закарпатській області укладено двосторонній трудовий договір - Колективний договір на 2017 2019 роки (далі Колективний договір 2017 2019), між роботодавцем і трудовим колективом, якого представляє виборний орган первинної профспілкової організації (Профспілка).

Розділом ІІІ Колективного договору на 2017-2019 роки передбачено умови оплати праці.

В доповнення до діючого трудового законодавства та інших нормативних документів, які регламентують питання оплати праці та трудових взаємовідносин, роботодавець зобов`язався встановити форми, системи та розміри оплати праці і інші види доходів працівників (надбавки, доплати, премії, компенсації, тощо) в межах коштів, передбачених в кошторисі видатків на утримання апарату управління Служби та відповідно до Положення про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників Служби (п. 3.2 Колективного договору на 2017 2019).

Відповідно до п. 3.7 Колективного договору на 2017 2019 преміювання працівників Служби за виконання оцінюючих показників проводиться щоквартально (щомісячно), відповідно до затверджених Положень про преміювання працівників апарату управління, водіїв, молодшого обслуговуючого персоналу та в межах затверджених коштів.

Розділом VI Колективного договору на 2017 2019 врегульовано питання соціальних прав та гарантій, пільг і компенсацій працівників Служби.

Додатком 3 до Колективного договору на 2017 2019 затверджено Положення про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників Служби (далі Положення про умови оплати праці), яким передбачено, що працівникам апарату управління Служби нараховується заробітна плата, виходячи з: посадового окладу, надбавки за високі досягнення у праці, премії, щомісячної надбавки за вислугу років.

Преміювання здійснюється згідно з умовами і показниками, затвердженими наказом Укравтодору від 05.02.2016 №43-ЗП, у межах одного посадового окладу на місяць. Виплата премії проводиться по квартально. У разі, коли колективним договором передбачене помісячне преміювання працівників, допускається помісячна (авансова) виплата, але не більше 50% посадового окладу у розрахунку на місяць. Решта преміальної суми виплачується по закінченню кварталу. При невиконанні за результатами роботи основних умов преміювання премія не виплачується. Тому у разі її виплати помісячно регулювання здійснюється в наступному кварталі.

Крім того, можуть виплачуватися надбавки і доплати, передбачені діючою Галузевою угодою, заохочення за виконання особливо важливих завдань, одноразова винагорода та матеріальна допомога.

Положенням про умови і розміри преміювання керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців Служби (далі Положення про преміювання, одаток 6 до Колективного договору на 2017-2019 роки), яке розроблене з метою стимулювання підвищення ефективності праці, матеріальної зацікавленості і покращення загальних результатів та введення єдиного порядку, умов і розмірів преміювання працівників Служби також передбачено, що преміювання здійснюється за показниками та умовами преміювання, затвердженими наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 05.02.2016 №43-ЗП

Пунктами 4, 5 Положення про преміювання визначено, що у разі невиконання основних умов преміювання премія не виплачується. При невиконанні додаткових умов преміювання премія не виплачується за той місяць, в якому допущена заборгованість.

У разі погіршення якості роботи, невиконання умов і показників преміювання, погіршення трудової дисципліни премія зменшується або скасовується у тому періоді, коли виявлено порушення.

Згідно з наказом Служби №72-к від 25.06.2019 «Про преміювання працівників Служби автодоріг до Дня Конституції України» з нагоди відзначення державного свята Дня Конституції України та відповідно до діючого Колективного договору і затвердженого кошторису видатків на утримання Служби, вирішено виплатити премію працівникам до Дня Конституції України згідно з розрахунком, викладеним у додатку до даного наказу (у загальному розмірі 310492,00 грн).

Як вірно встановив суд першої інстанції, заперечуючи проти вчинення в цій частині будь-якого порушення, позивач в тексті позовної заяви та представник позивача в судових засіданнях посилався на допущені під час виготовлення відповідних наказів технічних помилок, зокрема некоректне зазначення виду виплати, з огляду на те, що у наказах є пряме посилання на розділ та пункт Колективного договору 2017 2019. Окрім того, наголошував на різному механізмі нарахування та виплати премії та матеріальної допомоги в Службі, порівняльний аналіз чого свідчить про те, що здійснені у 2019 році виплати працівникам до професійних свят, Дня Конституції та Дня Незалежності України не містять ознак нарахування премії, а нараховані відповідно до п. 6.5 Колективного договору на 2017 2019 роки, як матеріальна допомога.

Своєю чергою, на вимогу суду першої інстанції, представник позивача надав скрін-копії з Комп`ютерної програми « 1С:Підприємство» за 2019 рік, в яких спірні виплати зазначаються саме, як «премія». Вказане відповідає також відомостям щодо використання видатків за розділом №1 «Оплата праці» за 2019 рік (Т.2, а.с.192 зворот, 193-195).

В судому засіданні 06.06.2024 представник позивача визнав те, що зазначені виплати по суті є видом матеріального заохочення працівників, а саме премією, нарахованою на виконання листа Державного агентства автомобільних доріг України від 15.04.2019 №937/1/6.3-23 та затвердженого кошторису. В ході апеляційного розгляду справи, представник апелянта такі свої слова заперечив.

Однак, з врахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що відповідні встановлені обставини спростовують всі наведені позивачем обґрунтування безпідставності висновків посадових осіб відповідача в цій частині в акті ревізії.

Щодо п. 4 вимоги, яка стосується відшкодування коштів на суму 50006,10 грн нарахованої та виплаченої працівникам не передбаченої умовами діючого колективного договору на 2017-2019 роки одноразової допомоги у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, з нагоди відзначення Міжнародного жіночого дня, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з наказом 04.03.2019 №22-к з нагоди відзначення Міжнародного жіночого дня 8-ме березня та згідно діючого Колективного договору п. 6.1.5 розділу 6 виділено одноразову матеріальну допомогу жінкам, працюючим в Службі, в розмірі 1000,00 грн кожній на загальну суму 20000,00 грн.

У зв`язку з викладеним Службою сплачено єдиний соціальний внесок на загальну суму 4264,10 грн.

Проте, колегія суддів, проаналізувавши зміст Колективного договору на 2017-2019 роки у розділі 6 «Соціальні права та гарантії. Пільги і компенсації», не встановила наявності такого пункту та взагалі будь-яких вказівок про надання будь-яких виплат, пов`язаних із відповідним святом.

Крім того, згідно з наказами керівника (наказ від 06.02.2019 №16-к, наказ від 04.03.2019 №20-к, наказ від 11.10.2019 №93-к, наказ від 04.11.2019 №98-к, наказ від 04.11.2019 №99-к), в 2019 році проведено надання та виплату 5-ти працівникам Служби одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем на загальну суму 21100,00 грн, виплату якої не передбачено діючим Колективним договором 2017 2019 (із змінами) та сплачено єдиний соціальний внесок на загальну суму 4642,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що накази від 06.02.2019 №16-к та від 04.03.2019 №20-к містять покликання на Колективний договір на 2017-2019 роки, однак без зазначення конкретного пункту.

Дійсно, п. 6.2 розділу 6 Колективного договору на 2017 2019 роки визначені можливі випадки виплати працівникам одноразової допомоги, а саме: при народженні дитини; одруження; смерті рідних; хвороби більше одного місяця; перенесення хірургічних операцій. Проте, можливість виплати матеріальної допомоги у зв`язку з скрутним матеріальним становищем не передбачено.

Стосовно покликань сторони апелянта на абз. 6 п. 1 Положення про умови оплати праці, за яким передбачено, що крім того можуть виплачуватися надбавки і доплати, передбачені діючою Галузевою угодою, заохочення за виконання особливо важливих завдань, одноразова винагорода та матеріальна допомога» колегія суддів зазначає таке.

Як вірно вказав суд першої інстанції, Положення про умови оплати праці є складовою частиною Колективного договору на 2017 2019, що прийняте на підставі останнього та повинно йому відповідати. Тому, позивач не може виплачувати будь-які виплати на власний розсуд, а тільки ті, які визначено Колективним договором.

Тобто вказаний абзац (абзац 6 п. 1 Положення про умови праці) містить загальні положення про право керівництва Служби встановлювати працівникам інші складові заробітної плати, окрім посадового окладу, надбавки за високі досягнення у праці, премії та щомісячної надбавки за вислугу років.

Колективний договір на 2017 2019 роки можливості виплати матеріальної допомоги з нагоди 8 березня та у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем працівників не установлює.

Варто наголосити, що такі гарантії вже передбачено у Колективному договорі на 2020 2022 роки.

Як вже було зазначено, п. 3.2 Колективного договору 2017 2019 виключно регламентує взяте на себе роботодавцем зобов`язання встановити форми, системи та розміри оплати праці і інші види доходів працівників (надбавки, доплати, премії, компенсації, тощо) в межах коштів, передбачених в кошторисі видатків на утримання апарату управління Служби та відповідно до Положення про умови оплати праці.

Своєю чергою, покликання на відповідне положення як підставу для легітимізації відповідних одноразових матеріальних допомог, є недоречним.

Підсумовуючи викладене у сукупності, внаслідок проведення одноразових виплат в порушення вимог чинного Колективного договору 2017 2019 (із змінами), Службою в 2019 році зайво виплачено одноразової допомоги на загальну суму 41100,00 грн та як наслідок, сплачено внесків до державних цільових фондів 8906,10 грн.

Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) Службі на загальну суму 50006,10 грн.

В ході апеляційного розгляду цієї справи відповідні висновки не спростовано, а тому суд першої інстанції вірно вказав, що висновки ревізії, а відповідно і пункти вимоги в цій частині правомірними.

Щодо п. 5 вимоги, який стосується відшкодування коштів на суму 362192,72 грн безпідставно нарахованої та виплаченої працівникам одноразової грошової допомоги у зв`язку з тяжким матеріальним становищем та п. 6 вимоги, яка стосується відшкодування коштів на суму 547019,14 грн, нарахованої та виплаченої працівникам одноразової грошової допомоги до Новорічних і Різдвяних свят у завищеному розмірі, які виникли у зв`язку з підробкою діючого Колективного договору на 2020-2022 роки, еолгія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції, ревізією дотримання законодавства при здійсненні працівникам виплат одноразових допомог з`ясовано, що такі виплати працівникам визначено розділом VI діючого Колективного договору.

-п. 6.2 Колективного договору на 2020 2022 роки (із змінами), наданого до ревізії Службою, доповнено абзацом «у зв`язку із тяжким матеріальним становищем (особиста заява працівника) - до одного посадового окладу».

При цьому, згідно наданих Службою документів про внесення змін до Колективного договору та отриманих копій зазначених документів від Ужгородської міської ради, пункт 6.2 Колективного договору на 2020 2022 було доповнено підпунктом «на покращення соціально-побутових потреб один посадовий оклад» внесеними змінами №3 до договору, які зареєстровано 30.11.2022 №49.

-в пункті 6.5 Колективного договору на 2020 2022 роки (із змінами), наданого до ревізії Службою, змінено розмір заохочення працівників Служби до Новорічних і Різдвяних свят. Визначений розмір одноразової матеріальної допомоги «до одного посадового окладу» змінено «до двох посадових окладів».

- внаслідок надання та виплати працівникам одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем - 298216,00 грн (2020 рік 11-ти працівникові на суму 86174,00 грн, 2021 рік 18-ти працівникам на суму 202942,00 грн, 2022 рік одному працівнику на суму 9100,00 грн), чим порушено вимоги пункту 6.2 розділу VI Колективного договору на 2020 2022 роки (із змінами).

- внаслідок надання та виплати в 2020 році 46-ти працівникам одноразової допомоги до Новорічних і Різдвяних свят у завищеному розмірі (до двох посадових окладів) 449468,00 грн, чим порушено вимоги пункту 6.5 розділу VI Колективного договору на 2020 2022 роки (із змінами).

Відповідними порушеннями завдано матеріальної шкоди (збитків) Службі на загальну суму 909211,86 грн.

Відповідно до пункту 1 Порядку повідомної реєстрації (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), колективні договори підлягають повідомній реєстрації районними, районними у мм. Києві та Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних та міських рад.

Зміни та доповнення до колективного договору підлягають повідомній реєстрації згідно з цим Порядком.

Повідомна реєстрація проводиться з метою оприлюднення інформації про укладення угод (договорів), внесення до них змін і доповнень.

Згідно з п. 2 Порядку реєстрації сторони договору подають реєструючому органу на повідомну реєстрацію примірник договору разом із додатками та супровідним листом у вигляді оригіналу паперового документа з прошитими і пронумерованими сторінками або у вигляді оригіналу електронного документа з пов`язаними з ним кваліфікованими електронними підписами, або у вигляді електронної копії оригіналу паперового документа (фотокопії), засвідченої кваліфікованою електронною печаткою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме наданий Ужгородською міською радою, як реєструючим органом, примірник Колективного договору 2020 2022 є належним доказом на підтвердження спірних обставин справи.

Відповідно до Колективного договору 2020 2022 (примірник, наданий Ужгородською міською радою) (в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів колективу Служби №2 від 16.03.2020) (Т.2, а.с.198-202), розділ VІ такого не передбачав виплату працівникам одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем до одного посадового окладу. Окрім того, абз. 3 п. 6.5 розділу VІ був викладений в наступній редакції «При наявності економії фонду оплати праці заохочувати працівників Служби автомобільних доріг до Новорічних і Різдвяних свят одноразово матеріальною допомогою в розмірі до одного посадового окладу та здійснювати преміювання по підсумках роботи за рік в розмірі до двох посадових окладів».

Надалі, 05.05.2021, 02.12.2021 та 25.11.2022 до Колективного договору 2020 2022 вносились зміни, що також були зареєстровані в Ужгородській міській раді, однак такі також не передбачали можливості виплати працівникам Служби одноразової допомоги у зв`язку із тяжким матеріальним становищем до одного посадового окладу.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, про те, що протоколом №4 загальних зборів колективу Служби від 25.11.2022 до п.6.2 Розділу VІ Колективного договору 2020 2022 були внесені зміни в частині доповнення такого підпунктом «на покращення соціально-побутових потреб один посадовий оклад», однак такі не є тотожними виплаті працівникам одноразової допомоги «у зв`язку із тяжким матеріальним становищем».

Відповідні зміни внесено до Колективного договору 2020 2022 тільки 25.11.2022, а матеріальну допомогу виплачено, у тому числі у період з 2020 по 2022 роки включно у відповідному розмірі.

Колегія суддів вважає, що саме з грудня 2021 року у Служби виникло право виплачувати своїм працівника одноразову матеріальну допомогу до Новорічних і Різдвяних свят у розмірі до 2 посадових окладів. Проте, виплати такої допомоги у розмірі 2 посадових окладів здійснювалися також і в 2020 році, що підтверджується відомостями акту ревізії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки ревізії, а відповідно і пункти вимоги в цій частині правомірними.

Представником апелянта не доведено та не спростовано правомірності відповідних висновків контролюючого органу ні в ході судового розгляду цієї справи судом першої інстанції, ні в ході апеляційного перегляду цієї справи.

Стосовно висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи в кримінальному провадженні №42022070000000274 №3449 від 11.01.2024, наданого судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Ю.Г. Величко, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

У вступній частині відповідного висновку (Т.2, а.с.126) вказано, що 06.12.2023 до ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» надійшла заява від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області щодо проведення економічної експертизи у кримінальному провадженні №42022070000000274 від 06.12.2022 та складення висновку експерта за результатами проведеної експертизи, згідно з нормами ст.ст. 242, 243 Кримінального процесуального кодексу.

Відповідно до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Таким чином, оцінка висновку експерта від 11.01.2024 в кримінальному провадженні №42022070000000274 як доказу, має бути надана під час розгляду кримінальної справи.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, до набрання обвинувальним вироком законної сили у рамках кримінального провадження, висновок експерта не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Разом з тим, станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно набрання обвинувальним вироком законної сили в кримінальному провадженні №42022070000000274 - відсутня.

Оцінюючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно з`ясовано, що підстав для задоволення позову та скасування п.п. 3 6 вимоги Управління від 16.10.2023 №130704-14/2633-2023 немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, винесене в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі №260/10104/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 07.10.24


Суд	Восьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	01.10.2024
Оприлюднено	09.10.2024
Номер документу	122133985
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, Державною аудиторською службою України, державного фінансового контролю

Ващилін Р.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 01.10.2024 по справі 260/10104/23ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —260/10104/23

Постанова від 01.10.2024

Постанова
від 01.10.2024 по справі 260/10104/23
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД