Постанова

від 25.09.2024 по справі 380/14334/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14334/23 пров. № А/857/9559/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №380/14334/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови,

суддя в 1-й інстанції Сидор Н. Т.,

дата ухвалення рішення 22 березня 2024 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення 22 березня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Позивач - ТзОВ «КПП Центр» звернувся в суд з позовом до відповідача - Львівської митниці, в якому просив визнати протиправною і скасувати картку відмови №UA209230/2023/001618 Львівської митниці Державної митної служби України, якою відмовлено позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2023/001618.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що сертифікат з перевезення товару EUR.1, який був поданий підприємством, який у попередній період здійснював поставку ідентичних товарів від іншого експортера з непідтвердженим преференційним походженням за результатами перевірки, проведеної митними органами країни експорту за запитом Держмитслужби було прийнято рішення про призупинення тарифних преференцій до отримання результатів перевірки достовірності сертифіката з перевезення товару EUR.1, а отже правомірно було відмовлено у митному оформленні митної декларації з оформленням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 червня 2023 року №UA209230/2023/001618. Наголошує, що митницею призупинено надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки. Зокрема, Львівською митницею листом від 06 липня 2023 року №7/4- 2-15/4/16962 Сертифікат з перевезення EUR.1 від 01 червня 2023 року №A5209927 скеровано на верифікацію до Державної митної служби України. Картка відмови у митному оформленні від 13 червня 2023 року №UA209230/2023/001618 є правомірною. Питання надання тарифної преференції вживаному транспортному засобу, експортером якого є «Poids Lourds LeGrand» має розглядатися митницею після отримання результатів перевірки достовірності сертифіката з перевезення EUR.1 від 01 червня 2023 року №A 5209927. З врахуванням наведеного підстави для скасування картки відмови відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що контролюючим органом в оскаржуваному рішенні не зазначено, які конкретно обставини чи відомості зумовили виникнення сумніву щодо дійсності документів про походження товару. Вказує, що зі змісту картки відмови неможливо встановити, що стало підставою для висновку митного органу про неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференцій. Зауважує, що у митного органу були відсутні підстави для відмови у застосуванні преференцій. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача (апелянта) Івасечко Н. Я. судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача Семенина В. М. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (покупець) уклало договір купівлі-продажу №19/22 (далі Договір №19/22) з Poids Lourds LeGrand (продавець).

Згідно з цим договором №19/22 покупець придбав у продавця транспортний засіб марки AUDI, А8 L, 4/0 TDI, 4х4, 2014 року випуску, чорного кольору, EURO 5, VIN НОМЕР_1 , вартістю 39636,00 Євро.

13 червня 2023 року з метою митного оформлення вказаного придбаного транспортного засобу представником позивача було подано електронну митну декларацію для митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, до якої було долучено: рахунок-фактуру (інвойс) №E/PLLG00000041/23 від 31 травня 2023 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А 5209927 від 01 червня 2023 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08 травня 2023 року; калькуляцію транспортних витрат №877 від 06 червня 2023 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) №19/22 від 01 листопада 2022 року; договір про надання послуг митного брокера №22 від 01 жовтня 2016 року; копію митної декларації країни відправлення №23FRD5340050735324 від 01 червня 2023 року; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.012236-23 від 09 червня 2023 року.

За результатами розгляду вказаних документів митним органом прийнято картку відмови №UA209230/2023/001618 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся у суд з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у застосуванні преференції, оскільки національне законодавство з питань митної справи не передбачає можливості призупинення митного оформлення товарів з підстав, про які зазначає відповідач, а саме: до надходження результатів перевірки преференційності походження товару, а тому оскаржувана картка відмови №UA209230/2023/001618 Львівської митниці Державної митної служби України, якою відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення є протиправною та підлягає скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень

Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Ч.1 ст.248 МК України передбачає, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

За змістом ч.1, 2 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації таформи цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч.6 ст.257 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.4, 5 ст.280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч.1 ст.281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у виді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до ч.6 ст.36 Митного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з ч.1-3 ст.43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Таким чином, одним з документів, які підтверджують країну походження товару є сертифікат, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що, своєю чергою, впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів відповідно до заявленого митного режиму.

Крім того, ч.1 ст.45 МК України передбачає, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

З 01 січня 2016 року застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода), яка ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року №1678.

Відповідно до ст.26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди (Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва) (далі - Протокол І).

Згідно зі ст.27 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію, для цілей цієї Глави мито включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угод.

За змістом ст.2 Протоколу І до Угоди з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

(a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

(b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до ч.1 ст.16 розділу V Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Згідно зі ст.22(1) розділу V Протоколу І декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Отже, у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1.

Як визначено у статті 1 Рішення підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21 листопада 2018 №1/2018 (далі - Рішення №1/2018, застосовується з 01 січня 2019 року) Протокол І до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

За змістом п.1 статті 15 Загальні вимоги Доповнення І до Конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження EUR-MED), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

Відповідно до ст.32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс.

З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно зі ст.33 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З системного аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, Угодою та Протоколом І встановлений певний алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. І саме результати перевірки підтверджень походження товару є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» придбало Poids Lourds LeGrand транспортний засіб марки AUDI, А8 L, 4/0 TDI, 4х4, 2014 року випуску, чорного кольору, EURO 5, VIN НОМЕР_1 , вартістю 39636,00 Євро, що підтверджується договором купівлі-продажу №19/22.

З метою митного оформлення придбаного транспортного засобу 13 червня 2023 року представником позивача було подано електронну митну декларацію для митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, до якої було долучено такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №E/PLLG00000041/23 від 31 травня 2023 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А 5209927 від 01 червня 2023 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08 травня 2023 року; калькуляцію транспортних витрат №877 від 06 червня 2023 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) №19/22 від 01 листопада 2022 року; договір про надання послуг митного брокера №22 від 01 жовтня 2016 року; копію митної декларації країни відправлення №23FRD5340050735324 від 01 червня 2023 року; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.012236-23 від 09 червня 2023 року (а.с.33).

Матеріалами справи стверджується, що з метою підтвердження преференційного походження імпортованого товару представником позивача було подано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А 5209927 від 01 червня 2023 року, зі змісту якого вбачається, що у графі «Країна, група країн або територій, які вважаються країною походження товару» зазначено ЄС; в графі «Країна, група країн або територій призначення» - Україна (а.с.24).

Разом з тим, за результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято картку відмови №UA209230/2023/001618 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару відповідно до норм статті 32, 33 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правило походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомною енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014, та, відповідно, відсутність підстав для застосування преференції «410» до вищезазначених товарів до моменту отримання відповідача при здійснення верифікації преференційного документу, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійснення митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 «Про затвердження митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа». Роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечення можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової митної декларації зі змінами згідно причин відмови.

Крім того, 06 липня 2023 року Львівською митницею направлено до Державної митної служби України запит про перевірку документів про походження товару, до якого додають проект запиту до іноземної країни та інформації про документ про походження за формою, вставленою наказом Держмитслужби України від 15 липня 2022 року №329.

Колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом в оскаржуваному рішенні не зазначено, які конкретно обставини чи відомості зумовили виникнення сумніву з приводу дійсності документів про походження товару, при цьому, зі змісту картки відмови №UA209230/2023/001618 вбачається, що підставою відмови у митному оформленні товару зазначено неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупинення застосування преференцій (а.с.33).

Як вбачається з матеріалів справи, митним органом при підготовці картки відмови враховано специфіку товару вживаний транспортний засіб, рік випуску понад 8 років та наявність не підтвердження ідентичного за видом та маркою (легковий автомобіль AUDI) від інших експортерів у Реєстрі товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн за результатами перевірок, проведених за запитами Держмитслужби у 2021-2022 роках.

Крім того, апелянт покликається на те, що позивач раніше подавав до митного оформлення документи про преференційне походження товару, країна походження якого в подальшому під час проведення перевірки була непідтвердженою митними адміністраціями країни експорту, однак такі правильно відхилено судом першої інстанції, оскільки такі не стосуються безпосередньо спірної ситуації щодо митного оформлення транспортного засобу марки AUDI, А8 L, 4/0 TDI, 4х4, 2014 року випуску.

Колегія суддів зауважує, що наявність у митного органу країни імпорту обґрунтованого сумніву у достовірності документів про походження товару є лише підставою для направлення таким органом до компетентних органів країни експорту запиту про проведення відповідної перевірки на предмет підтвердження або не підтвердження походження товару, і тільки за результатами проведення такої перевірки та отриманої інформації контролюючий орган країни імпорту вправі прийняти рішення про відмову у наданні преференції.

Так, зі змісту п.6 ст.33 Доповнення I до Угоди вбачається, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

При цьому, сам по собі сумнів, навіть якщо він і є обґрунтованим, не може бути підставою для позбавлення особи законного права - права на розмитнення товару із застосуванням преференції, оскільки це суперечить таким принципам здійснення державної митної справи як законність та презумпції невинуватості, згідно зі ст.8 МК України.

Відповідно до ст.33 Протоколу І до Угоди саме результати перевірки щодо підтвердження походження товару можуть бути підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції,

Таким чином, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що такий спосіб відповідальність за ймовірну недостовірність документів про походження товару наперед, тобто до перевірки і підтвердження цього факту, перекладається на платника податків, що, на думку суду, є недопустимим, оскільки змушує його нести додаткові витрати зі сплати митних платежів за наявності у нього необхідних документів, які підтверджують його право на преференцію.

Матеріалами справи стверджується, що у зв`язку з оформленням спірної картки відмови у митному оформленні (випуску) товару із застосуванням преференції зі сплати ввізного мита за кодом 410, позивач з метою митного оформлення імпортованого товару здійснив декларування на загальних умовах, сплативши до бюджету митні платежі, які він міг не сплачувати, у разі пропуску товару із застосуванням преференції за ознакою походження товару з країни ЄС.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у застосуванні преференції, оскільки національне законодавство з питань митної справи не передбачає можливості призупинення митного оформлення товарів з підстав, про які зазначає відповідач, а саме: до надходження результатів перевірки преференційності походження товару, а тому оскаржувана картка відмови №UA209230/2023/001618 Львівської митниці Державної митної служби України, якою відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №380/14334/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 07 жовтня 2024 року.