Постанова

від 07.10.2024 по справі 300/3886/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3886/24 пров. № А/857/22471/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 300/3886/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,

місце ухвалення судового рішення м. Івано-ФранківськРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанції Гомельчука С.В.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 (представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.04.2024 №125 в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час загальної мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.04.2024 №108 в частині зарахування до списків особового складу частини на всі види забезпечення, призначення на посаду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 300/3886/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що 16.04.2024 позивача було зупинено для перевірки військово-облікового документа, однак такий документ був відсутній, у зв`язку із чим позивача було направлено до приміщення ТЦК. В подальшому позивача було направлено на проходження військово-лікарської комісії, після чого було видано військовий квиток, де зазначено, що ОСОБА_1 призваний до Збройних Сил України на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №125 від 17.04.2024 солдата ОСОБА_1 , 04.08.2001, призвано по загальній мобілізації на військову службу військовозобов`язаного з 17.04.2024 до військової частини НОМЕР_1 . Надалі наказом командира військової частини НОМЕР_1 №108 від 17.04.2024 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Представник позивача зазначає, що оскаржувані накази про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 та про зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення є протиправними, оскільки прийняті всупереч нормам чинного законодавства. В обґрунтування незаконності оскаржуваних наказів зазначено про те, що на момент призову ОСОБА_1 не мав статусу військовозобов`язаного, в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки військову службу не проходив, не здобував будь-яку військову облікову спеціальність, та має 23 повних роки, а відтак не міг бути призваний на військову службу за загальною мобілізацією.

Відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечують проти задоволення апеляційної скарги та просять суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідачі та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач станом на період призову під час мобілізації мав статус військовозобов`язаного, позаяк згідно з актом прийому-передачі з книги протоколів призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.12.2021 передано витяги з протоколів та зараховано на облік військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 24-27);

- Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив про те, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду;

- командир військової частини НОМЕР_1 при прийнятті наказу від 17.04.2024 № 108 (по стройовій частині), яким позивача зараховано до списків особового складу військової частини, діяв у відповідності до п.14 Розділу ІІ Інструкції №280.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно із паспортом громадянина України № НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час спірних правовідносин позивачу виповнилося 23 повних років (а.с.7).

16.04.2024 ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК при 3-му відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатом якого складено довідку військово-лікарської комісії №66/265, згідно із якою останнього визнано обмежено придатним до військової служби. Непридатним до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 , установах, організація, навчальних закладах. Придатним до військової служби за військовою спеціальністю штукатур (а.с.11).

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.04.2024 №125 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний по загальній мобілізації на військову службу військовозобов`язаного з 17.04.2024 до військової частини НОМЕР_1 (а.с.10).

Згідно з поіменним списком військовозобов`язаних, які призвані і відправлені з ІНФОРМАЦІЯ_3 №3/1217 від 16.04.2024 ОСОБА_1 відправлений у в/ч НОМЕР_1 (а.с.12).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.04.2024 №108 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, зарахований з 17.04.2024 до списків особового складу частини на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з обіду 17.04.2024, призначено на посаду курсанта (а.с.13).

Вважаючи наказ про призов на військову службу під час загальної мобілізації та наказ про зарахування до списків особового складу частини протиправними, позивач, в інтересах якого діє представник, звернувся з цим позовом до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі по тексту також - Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 за №389-VІІІ (надалі по тексту також - Закон №389) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (надалі по тексту також Закон №1932-XII).

Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктами 1, 4 Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі також триває.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на дату прийняття рішення у цій справі на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII.

Частиною 2 статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

За змістом частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До видів військової служби, згідно із частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", від призову на строкову військову службу звільняються громадяни України, які, зокрема, визнані особами з інвалідністю або за станом здоров`я непридатними до військової служби в мирний час.

Згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Запас військовозобов`язаних поділяється на першу і другу категорії.

До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.

До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.

Згідно зі статтею 181 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться. Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо: організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку; направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Відповідно до витягу з книги протоколів засідань призовної комісії від 13.10.2021, протокол №5, ОСОБА_1 , 2001 р.н., рішенням призової комісії згідно з «Положенням про військову-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України» визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за ст. 84 «б» гр. І, додатку 1 «Положення про ВЛЕ в ЗС України, затвердженого нак. МО України №402 від 2008 року, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 18 та абз. 8 п. 2 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено від призову на строкову військову службу та взято на військовий облік військовозобов`язаних (а.с.23).

Згідно з актом прийому-передачі з книги протоколів призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.12.2021 передано витяги з протоколів та зараховано на облік військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 24-27).

Отож за даними приведених протоколів, позивач станом на період призову під час мобілізації мав статус військовозобов`язаного, визнаного непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

Згідно з вимогами Закону №2232-XII на військову службу можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону), однак призов здійснюється за різних підстав для різних категорій осіб по військовому обов`язку.

Указом Президента України Про № 1153/2008 від № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі по тексту іменовано Положення № 1153/2008).

Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

З урахуванням приведених положень законодавства суд відхиляє доводи позивача про те, що він не має статусу військовозобов`язаного, а відтак не підлягає мобілізації.

Так, статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до відповідно до частини 5 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Отож, для застосування положень ч.5 статті 23 Закону № 3543-XII необхідна наявність одночасно двох умов:

-військовозобов`язаний повинен пройти базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" чи базову військову службу;

-мати вік до 25 років.

Статтею 10-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» установлено, що базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Базова загальновійськова підготовка проводиться у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, навчальних частинах (центрах) Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, закладах освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, а також у закладах вищої освіти всіх форм власності.

Для проведення базової загальновійськової підготовки залучаються громадські організації та об`єднання, у тому числі громадські об`єднання ветеранів війни.

Порядок проведення базової загальновійськової підготовки визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Базова загальновійськова підготовка включається до навчальних планів закладів вищої освіти всіх форм власності як окрема навчальна дисципліна.

Базова загальновійськова підготовка у закладах вищої освіти всіх форм власності проводиться з громадянами України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно).

Від проходження базової загальновійськової підготовки у закладах вищої освіти всіх форм власності звільняються громадяни:

які визнані за станом здоров`я непридатними до військової служби;

які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;

які проходили військову службу.

Однак, незважаючи на обставини щодо віку позивача - 23 років, позивач до категорії військовозобов`язаних, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10 -1 Закону № 2232-XII та які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації не належить.

Також колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанцій позивачем не наведено та не надано жодних доказів, які вказують про те, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, як військовозобов`язаний за підставами, які визначені також у частинах 1-6 ст. 23 Закону № 3543-XII та як заброньована особа на період мобілізації.

За приведених положень законодавства, призов позивача, як військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації відповідає приведеним положенням законодавства.

Стосовно ж доводів, які стосуються достовірності визначення ступеню позивача придатності до військової служби, то суд зазначає наступне.

Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі Положення).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 розділу І Положення передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Після закінчення медичного огляду кожний лікар вносить до облікової картки призовника та інших документів, передбачених Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352, дані про встановлений діагноз, дату проходження медичного огляду, висновок про придатність до військової служби за станом здоров`я, призначення за видами, родами військ (сил) Збройних Сил України та іншими військовими формуваннями, підписує та скріплює особистою печаткою.

За приписами пункту 2.9 розділу ІІ Положення за результатами проведеного медичного огляду призовників ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає одну із постанов: 1) придатний до військової служби; 2) тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування; 3) потребує направлення на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду; 4) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час; 5) непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. Постанова ВЛК вноситься лікарем - членом призовної комісії до облікової карти призовника (картки медичного огляду призовника на збірному пункті).

Згідно із нормами названого Положення у разі непогодження із постановою ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК, рішення ВЛК регіону можуть бути оскаржено до ЦВЛК.

У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасувати постанови підпорядкованих ВЛК та направити військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Отож, до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 та від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, зазначив, що суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

За приведених положень законодавства та фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.04.2024 №125 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 .

Стосовно ж доводів позивача, які стосуються визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.04.2024 №108 в частині зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення, призначення на посаду, то колегія суддів зазначає, що початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 4 частини першої та абзацу першого частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до п.1, п.3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

З матеріалів справи убачається, що у відповідності до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені з 3-го відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 № 3/1217 від 16.04.2024, солдат ОСОБА_1 прибув у розпорядження військової частини НОМЕР_1 (а.с.12).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.04.2024 № 108, солдат ОСОБА_1 призваний по мобілізації та зарахований з 17.04.2024 до списків особового складу на всі види забезпечення (а.с.13).

Як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що командир військової частини НОМЕР_1 при прийнятті наказу від 17.04.2024 № 108 (по стройовій частині), яким позивача зараховано до списків особового складу військової частини, діяв у відповідності до п.14 Розділу ІІ Інструкції №280.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Водночас колегія суддів звертає увагу відповідачів, що ОСОБА_1 (за даними медичного огляду, відображеного у довідці військово-лікарської комісії №66/265), є непридатним до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.

Відповідачам та іншим військовим формуванням/підрозділам при вирішенні питання щодо проходження військової служби позивачем слід урахувати висновки, відображені у довідці ВЛК №66/265, що ОСОБА_1 є придатним до служби виключно у частинах (підрозділах) забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 , установах, організація, навчальних закладах. Придатним до військової служби за військовою спеціальністю штукатур (а.с.11).

За приведених обставин, колегія суддів звертає увагу відповідачів та інших військових формувань, що позивач не може виконувати свій військовий обов`язок в зоні ведення бойових дій за станом здоров`я, а відповідно не може бути направлений до складу вказаних військових формувань.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 300/3886/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос