Постанова

від 08.10.2024 по справі 342/1048/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/1048/24

Провадження № 22-ц/4808/1339/24

Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Городенківського районного суду від 18 серпня 2024 року, в складі судді Федів Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя сторона без самостійних вимог: Служба у справах дітей Городенківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Городенківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Ухвалою Городенківського районного суду від 19 серпня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя сторона без самостійних вимог: Служба у справах дітей Городенківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за територіальною підсудністю передано до Святошинського районного суду м. Києва.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду ОСОБА_1 , посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до Городенківського районного суду Івано-Франківської області.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що ч.1 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред?являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред?явлений в одному з двох і більше судів. Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в узагальненні Верховного Суду України «Практика розгляду судами справ, пов`язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року зазначено, що справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності - відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України (що узгоджується із ст.27 чинного ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (ч. 1 ст. 113 ЦПК) (що узгоджується із ч. 15 ст.28 чинного ЦПК України). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК (що узгоджується із ч.1 ст. 28 чинного ЦПК України).

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.04.2020 року у справі №200/11563/18 (провадження №61-7883св19)

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що позивачкою заявлено дві вимоги, як про позбавлення батьківських прав, так і про стягнення аліментів на утримання дитини, нею не порушено правил підсудності, оскільки позов пред`явлено за правилами альтернативної підсудності за місцем проживання позивача, що є її правом.

Додатково повідомила, що в неї на утримані перебуває двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , що унеможливлює її від`їзд за межі Городенківського району, для участі в судових засіданнях у Святошинському районному суді міста Києва.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за територіальною підсудністю до Святошинського суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що одні з позовних вимог про позбавлення батьківських прав повинні розглядатись виключно за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача, а інша позовна вимога про стягнення аліментів на дитину, хоча і передбачає альтернативну підсудність, являється похідною від позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, тому справа підлягає розгляду судом за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача.

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Городенківського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , третя сторона без самостійних вимог: Служба у справах дітей Городенківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Стаття 187 ЦПК України регламентує дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.

Правила підсудності регулюються ст. 27-30 ЦПК України.

Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Стаття 28 ЦПК України встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів. А отже суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року № 725/2910/19 (провадження № 61-8546св20) зазначено, що тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

У своїй постанові 09 квітня 2020 року № 200/11563/18 (провадження № 61-7883св19) Верховний Суд вказав, що справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності (відповідно до статті 27 ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (частина п`ятнадцята 28 ЦПК України). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів (або оплату додаткових витрат на дитину), такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що підсудність даної справи має визначатись за місцем проживання або перебування відповідача.

Поєднання в одному провадженні із вимогою про стягнення аліментів вимоги про позбавлення батьківських прав, не суперечить положенням процесуального закону. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимога про позбавлення відповідача батьківських прав та вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини є основною та похідною вимогами. Зазначені вимоги можуть бути розглянуті самостійно одна від одної, від задоволення однієї з цих вимог не залежить задоволення іншої.

При поєднанні в одному провадженні кількох вимог, одна з яких підлягає розгляду за правилами загальної підсудності, а інша за правилами альтернативної підсудності, справа за такими вимогами може бути розглянута за правилами альтернативної підсудності у суді за вибором позивача.

За викладених обставин, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції припустився порушення процесуальних норм та дійшов помилкового висновку про передачу справи за територіальною підсудністю до Святошинського суду м. Києва, а тому така ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою.

Відтак, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Городенківського районного суду від 18 серпня 2024 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин