Постанова

від 08.10.2024 по справі 333/1556/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 08.10.2024 Справа № 333/1556/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/1556/24 Головуючий у першій інстанції: Кулик В.Б.

Провадження № 22-ц/807/1541/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Запорізької комунальної установи «Автогоспцентр» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року у справі за позовом Запорізької комунальної установи «Автогоспцентр» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И ЛА:

20.02.2024 року Запорізька комунальна установа «АВТОГОСПЦЕНТР» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 194000,00 грн. та судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Позов обґрунтований таким. 21.09.2021 року о 06 год. 35 хв., у м. Запоріжжі, на перехресті вул. Садівництва та траси Н-08, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем КІА Сеrato, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ТОYОТА Соrоlla, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який по інерції руху здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Автомобіль TОYОТА Соrоlla, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . Постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2022 року, встановлено причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 , які полягали у порушені вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що настали. Оскільки відповідальність ОСОБА_1 була застраховано у ТОВ «СК «КРЕДО», позивач 06.12.2022 року звернувся до ТОВ «СК «КРЕДО» з повідомленням про дорожньо-

транспортну пригоду та заявою на виплату страхового відшкодування, разом з усіма визначеними Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» документами. Згідно зі звітом № 137 про проведення оцінки колісного транспортного засобу TОYОТА Соrоlla, державний номер НОМЕР_2 , складеного оцінювачем автотоварознавцем 14.10.2021 року, вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу автомобіля, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді становить: 265422 грн. 56 коп. Фактично позивач поніс витрати на відновлювальний ремонт автомобіля в розмірі 194 000,00 грн., що підтверджується договором № 8/03 про закупівлю послуг за державні кошти від 30.03.2022 року, актом надання послуг № 1 від 24.06.2022 року, нарядом-замовлення № 1 від 24.06.2022 року та платіжним дорученням № 197 від 28.06.2022 року. Проте, всупереч обов`язку ТОВ «СК «КРЕДО», встановленого п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ТОВ «СК «КРЕДО» не здійснив виплату страхового відшкодування протягом 90 календарних днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Водночас, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Зокрема, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Як зазначалось раніше, полісом № 203056100 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність ОСОБА_1 за шкоду заподіяну майну застрахована відповідачем на суму 130 000,00 грн. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У визначений 90-денний строк ТОВ «СК «КРЕДО» виплату страхового відшкодування не здійснило, у зв`язку з чим позивач звертається до суду для стягнення матеріальної шкоди з відповідача.

Просили стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 194000,00 грн. та судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьЗапорізької комунальноїустанови «АВТОГОСПЦЕНТР» різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування за полісом № 203056100 в розмірі 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької комунальної установи «АВТОГОСПЦЕНТР» витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 999 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 24 коп. В іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог Запорізька комунальна установа «Автогоспцентр» подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не надав належної всебічної повної оцінки доказам по справі та аргументам зі сторони позивача, не врахував, що страхова компанія відповідача не здійснювала діяльність у місті Запоріжжі, що є підставою для задоволення позовних вимог.

16.07.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам матеріального та процесуального законодавства.

Судом встановлено, що 21.09.2021 року о 06 год. 35 хв. у м. Запоріжжі, на перехресті вул. Садівництва та траси Н-08, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем КІА Сеrato, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ТОYОТА Соrоlla, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який по інерції руху здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Таким чином, ОСОБА_1 допустив вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Дана обставина підтверджена копією постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2022 року (а.с. 9-10).

Транспортний засіб ОСОБА_1 КІА Сеrato, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 203056100 на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований ТДВ «СК «КРЕДО» (ЄДРПОУ 13622789) у розмірі 130 000,00 грн.

Одним із страхових випадків за даним Договором є дорожньо-транспортна пригода (під. 21.1 п. 21 Договору).

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди власнику транспортного засобу TОYОТА Соrоlla, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Запорізькій комунальній установі «АВТОГОСПЦЕНТР» було завдано матеріального збитку в сумі 265422 грн. 56 коп., що підтверджується звітом № 137 про проведення оцінки колісного транспортного засобу (а.с. 23-30).

Фактично позивач поніс витрати на відновлювальний ремонт автомобіля в розмірі 194 000,00 грн., що підтверджується договором № 8/03 про закупівлю послуг за державні кошти від 30.03.2022 року, актом надання послуг № 1 від 24.06.2022 року, нарядом замовлення № 1 від 24.06.2022 року та платіжним дорученням № 197 від 28.06.2022 року (а.с. 13-20).

В той же час, як вбачається з тексту позовної заяви, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СК «КРЕДО» згідно з полісом № 203056100, що підтверджується роздруківкою з сервісу перевірки чинності полісу внутрішнього страхування (а.с. 21-22).

06.12.2022 року позивач звернувся до ТДВ «СК «КРЕДО» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку, який мав місце 21.09.2021 року. Однак ТДВ «СК «КРЕДО» протягом 90-днів не здійснило виплату страхового відшкодування .

14.12.2023 року позивач звертався до ТДВ «СК «КРЕДО» з претензією щодо неоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 130000,00 грн., одночасно попередив, що у випадку несплати він звернеться з позовом до суду про примусове стягнення заборгованості.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страхова компанія відповідає за завдану шкоду у межах визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стягненню ж з відповідача підлягають кошти, що складають різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування за полісом.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першоюстатті 1166 ЦК Українипередбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першоїстатті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьоїстатті 988 ЦК Українистрахова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зістаттею 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Нормамистатті 999 ЦК Українипередбачено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальнимЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальностіЗакон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зістаттею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістомЗакону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Потерпілому яккредитору належитьправо вимогив обохвидах зобов`язань-деліктному тадоговірному.Він вільно,на власнийрозсуд обираєспосіб здійсненнясвого правашляхом зверненнявимоги виключнодо особи,яка завдалашкоди провідшкодування цієїшкоди,або шляхомзвернення достраховика,у якогоособа,яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбаченихстаттею 1194 ЦК Українипідстав.

Такі правові висновки Верховний Суд України висловив у постановах від 20 січня 2016 року та від 26 жовтня 2016 року, які підлягають застосуванню при розгляді судами справ у подібних спірних правовідносинах.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правилстатті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013№ 4«Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки» (даліПостанова № 4) роз`яснено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентованостаттею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зістаттею 8 ЦК(аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у п. 80 цієї постанови винною особою.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), оскільки граничним розміром можливого страхового відшкодування визначено 130000 гривень, стягненню з відповідача підлягає сума 130000 гривень не підлягає.

Посилання апелянта на факт припинення діяльності ТОВ «СК «КРЕДО», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначене не підтвреджується жодними доказами (відомостями з державного реєстру, витягом/випискою). Відсутність працівників компанії ТОВ «СК «КРЕДО» у місті Запоріжжі, не може бути відтвердженням припинення діяльності цієї компанії.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що страховий випадок стався 21.09.2021 року, тобто за п`ять місяців до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та, відповідно, введення воєнного стану.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниката їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційнихскаргах,неспростовують висновківсудупершої інстанції.

Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський судз правлюдини вказав,що пунктперший статті6Конвенції зобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматись яквимога надаватидетальну відповідьна коженаргумент.Межі цьогообов`язкуможуть бутирізними,залежно відхарактеру рішення.Крім того,необхідно братидо уваги,між іншим,різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, якііснують удержавах-учасницях,з оглядуна положеннязаконодавства,традиції,юридичні висновки,викладення таформулювання рішень.Таким чином,питання,чи виконавсуд свійобов`язокщодо поданняобґрунтування,що випливаєзі статті6Конвенції,може бутивизначено тількиу світліконкретних обставинсправи (справа"Пронінапроти України",№ 63566/00,§ 23,ЄСПЛ,від 18липня 2006року).Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційні скарги не містять.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Запорізької комунальної установи «Автогоспцентр» залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 08 жовтня 2024 року.

Головуючий

Судді: