Повістка

від 14.11.2024 по справі 333/1556/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.11.2024 Справа № 333/1556/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/1556/24 Головуючий у першій інстанції: Кулик В.Б.

Провадження № 22-з/807/151/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Запорізької комунальної установи «Автогоспцентр» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

20.02.2024 року Запорізька комунальна установа «АВТОГОСПЦЕНТР» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 194000,00 грн. та судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької комунальної установи «АВТОГОСПЦЕНТР» різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування за полісом № 203056100 в розмірі 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької комунальної установи «АВТОГОСПЦЕНТР» витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 999 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 24 коп. В іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог Запорізька комунальна установа «Автогоспцентр» подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просили рішення суду в цій частині скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року залишено без змін.

14 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення по справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що в апеляційній скарзі представник заявника зазначив, що відповідачем будуть понесені витрати на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн.

Просить суд стягнути з Запорізької комунальної установи «АВТОГОСПЦЕНТР»на користь ОСОБА_1 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із апеляційним розглядом справи №333/1556/24.

17 жовтня 2024 року від представника Запорізької комунальної установи «АВТОГОСПЦЕНТР» - Єгорова О.О. надійшли заперечення проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Запорізького апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року залишено без змін. Питання стягнення витрат на правничу допомогу понесених відповідачем не вирішено.

14 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення по справі.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв,

скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За приписами статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Форми гонорару відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020року у справі № 910/4201/19).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом цієї справи складає 3 000,00 грн. та підтверджується наступними документами:

-копією договору про надання правової допомоги №80 від 25.03.2024 року;

-копією додаткової угоди №2 від 01.07.2024 року до договору про надання правової допомоги №80 від 25.03.2024 року;

-ордером на надання правничої (правової) допомоги №1169255 від 25.03.2024 року;

-підписаним сторонами Актом приймання-передачі наданих послуг від 20.04.2024 року до договору про надання правової допомоги №80 від 25.03.2024 року;

-довідкою про отримання грошових коштів б/н від 15.07.2024 року.

Відповідно до Акту виконаних робіт від 20.04.2024 року виконавець виконав наступну роботу: склав відзив на апеляційну скаргу по справі №333/1556/24 - 3000 гривень.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.02.2023 року у справі №915/606/21).

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

17 жовтня 2024 року від представника Запорізької комунальної установи «АВТОГОСПЦЕНТР» - Єгорова О.О. надійшли заперечення проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Враховуючи викладене та заперечення апелянта, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з Запорізької комунальної установи «АВТОГОСПЦЕНТР»на користь ОСОБА_1 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із апеляційним розглядом справи №333/1556/24.

Керуючись ст.ст. 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити у справі за позовом Запорізької комунальної установи «Автогоспцентр» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про відшкодування шкоди додаткове судове рішення.

Стягнути з Запорізької комунальної установи «АВТОГОСПЦЕНТР»на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із апеляційним розглядом справи №333/1556/24.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складено 14 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді: