Рішення

від 08.10.2024 по справі 711/4569/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4569/24

Провадження № 2/711/1808/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кофанової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ:

06.06.2024 представник ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» за довіреністю Поліщук А.Б. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та Внески у розмірі 80258,25 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 19826,37 грн., 3% річних у розмірі 5223,41 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії та рішення Черкаського міськвиконкому № 520 від 24.05.2000 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси, в тому числі надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) в будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08.10.1992 № 572, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки,встановлені відповідними договорами або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання то відповідно до п. 12 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири. У період до встановлення будинкового лічильника обліку теплопостачання нарахування за послугу здійснювалися згідно п.п. 40-49 вищевказаних правил, а саме пропорційно опалювальній площі (об`єму) квартири та з урахуванням температури повітря зовнішнього середовища. У квартирі АДРЕСА_2 не встановлено квартирний лічильник теплової енергії, тому згідно п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності пропорційно опалювальній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315. Лічильник обліку гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_3 не встановлено, тому відповідно до п. 21 Правил за надання послуги плата справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання на одну зареєстровану особу. Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу, згідної вище. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2024 відповідачка є власником квартири АДРЕСА_2 , однак своєчасно з січня 2013 року не вносила плату за отримані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), а також не здійснювала внески за встановлення, обслуговування та зміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води згідно ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.04.2024 складає 80 258,25 грн. Фактично споживши вищезазначені послуги, відповідачка не надсилала позивачу жодних скарг чи претензій, щодо їх наявності, якості чи кількості. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачці житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі. Відповідно до п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договором, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідачці на суму боргу нараховано інфляційні збитки у розмірі 19 826,37 грн. та 3% річних у розмірі 5 223,41 грн. На підставі викладеного вище, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та Внески, інфляційну складову, 3% річних, а також сплачений судовий збір.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2024 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

02.08.2024 від представника відповідачки адвоката Колотило Л.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила застосувати строк позовної давності та відмовити ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» у задоволенні позовних вимог.

08.08.2024 від представника позивача за довіреністю Проскури Т.О. надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що здійсненим у липня 2016 року платежем був перерваний строк позовної давності. Крім того, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який діяв в Україні з 12.03.2020 до 30.06.2023.

У судове засідання представник позивача за довіреністю Корнюхін О.В. не з`явився, подав заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглядати справу без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини неявки не повідомила.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною, особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, які на час розгляду справи по суті хоч і втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022, проте період, за який виникла заборгованість у відповідачки, підпадає під їх регулювання.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).

Споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Статтями 7, 8 вказаного вище Закону визначені права та обов`язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов`язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Між тим, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Частиною 3 статті 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.

Обов`язок по утриманню майна, включаючи обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг, покладається законом на відповідача як на власника квартири, незалежно від факту його реєстрації чи проживання у житловому приміщенні. Так, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 757/29813/17-ц, 25.06.2020 у справі № 520/16591/16-ц сформульовано правову позицію, про те, що факт відсутності реєстрації особи в квартирі не звільняє її, як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 та рішень Черкаської міської ради № 520 від 24.05.2000 та № 1480 від 31.10.2007 надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_1 , є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 373894643 від 11.04.2024.

З листа-розрахунку по ОР № 41388133 вбачається, що станом на 01.04.2024 за адресою: АДРЕСА_4 виникла заборгованість за надані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та Внесках у загальному розмірі 80 258,25 грн., оскільки їх оплата проводилась лише періодично та не у повному обсязі.

Згідно частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статтей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог представник відповідачки адвокат Колотило Л.М. посилалася на пропуск позивачем строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 ЦК України).

Згідно статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником, або з його згоди іншою особою, основного боргу та/або сум санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та Внесках, яку позивач просить стягнути з відповідачки, виникла за період з 01.01.2013 по 01.04.2024, а вказаний позов поданий до суду 06.06.2024, тобто більш ніж через 3 роки від моменту порушення відповідачкою права позивача на отримання плати за надані послуги.

Водночас, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому, термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 09.11.2024.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (у редакції від 08.11.2023) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Тобто, з огляду на наведені положення законодавства, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 02.04.2017. Строк позовної давності за всіма вимоги, що виникли після 02.04.2017, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, не сплив, оскільки був продовжений на строк дії карантину, а пізніше зупинений на строк дії воєнного стану.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та Внески за період з квітня 2017 року по квітень 2024 року, заявлені в межах позовної давності.

Натомість, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з січня 2013 року по квітень 2017 року пред`явлені поза межами позовної давності, тому не підлягають задоволенню.

Шляхом математичних розрахунків, зроблених на підставі наданих доказів, судом встановлено, що заборгованість відповідачки перед позивачем за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та Внесках за період з 02.04.2017 по 01.04.2024 становить 54594,81 грн.

Крім того, оскільки правовідносин, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, то на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відтак, із відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню інфляційні нарахування у розмірі 6219,98 грн. та 3% річних у розмірі 2505,40 грн., які нараховані у межах позовної давності за період прострочення платежів, а саме з квітня 2017 року по січень 2022 року включно (до введення на території України воєнного стану).

Таким чином, всього до стягнення із ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» підлягає заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та Внесках, разом з інфляційними та 3% річних за період прострочення у загальному розмірі 63320,19 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 63320,19 грн., що складає 60,13% від загальної ціни позову (105 308,03 грн.), то із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1820,69 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 64, 66, 67, 68, 156, 162 ЖК України, ст.ст. ст.ст. 11, 15, 16, 264, 267, 360, 382, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 263-266, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси) заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та Внесках у розмірі 54594,81 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 6219,98 грн., 3% річних у розмірі 2505,40 грн. та судовий збір у розмірі 1820,69 грн., а всього 65140,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова