Ухвала

від 07.10.2024 по справі 161/12242/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/12242/23 Провадження №11-кп/802/674/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобластівід 25 вересня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор у кримінальному провадженні звернувся до Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобластіз клопотаннями про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , та про продовження строку дії обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, покладених щодо обвинуваченого, оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжних заходів, не відпали, а продовжують існувати..

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.09.2024 року клопотання прокурора задоволено, продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23.11.2024 року включно. Продовжено строк дії обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 2 (два) місяці, тобто до 25.11.2024 року.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 вважає ухвалу суду необґрунтованою. Вказує, що прокурором не було надано вагомих доказів наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та доказів недостатності більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам. Просить ухвалу скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Обвинувачений та його захисник будь-яких клопотань про розгляд кримінального провадження за їх участі до суду не подавали. Не подано ними також і клопотань про відкладення розгляду провадження.

В судове засідання прокурор не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавав суду.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає за можливе апеляційний розгляд провадження провести у відсутності обвинуваченого, його захисника та прокурора, відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 місцевим судом були дотримані в повній мірі.

Так при розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та що застосований до нього запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що вірно встановив суд.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а метою - запобігання переховуванню від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою в даному провадженні, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити будь-який більш м`який запобіжний захід.

Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 є належним чином обґрунтовані і вмотивовані, ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які й також слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.

З урахуванням наведеного, а також даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , хоча і несудимий, однак в даний час обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, які згідно з ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочинів, не працював офіційно до затримання, не мав постійного джерела доходу, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м`які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.

За таких обставин, суд обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і ухвалення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційний скарзі доводів, апеляційний суд не вбачає.

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст.197, 199, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобластівід 25 вересня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: