Рішення

від 07.10.2024 по справі 471/804/24

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/804/24

Провадження №2/471/238/24

Номер рядка звіту 22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"07" жовтня 2024 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Прокопчук Н.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ще Братське цивільну справу № 471/804/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Селянської спілки приватних паїв «КУЙБИШЕВА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «КАЗАРІН-ГРУП» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянської спілки приватних паїв «КУЙБИШЕВА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «КАЗАРІН-ГРУП» про розірвання договору оренди землі.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,6897 га, кадастровий номер 4821483900:05:000:0067, яка на підставі договору оренди від 01.01.2006 року, укладеного попереднім власником ОСОБА_2 , передана у користування відповідачу. В квітні 2024 року позивачу стало відомо, що відповідачем, без узгодження з власником, передано орендовану земельну ділянку в суборенду ТОВ "КАЗАРН-ГРУП" згідно договору суборенди землі. Вказана обставина вказує про істотне порушення відповідачем умов укладеного договору оренди від 01.01.2006 року. В зв`язку з тим, що відповідач, укладаючи договір суборенди без згоди власника землі порушив умови договору оренди, позивач просить суд розірвати договори оренди земельних ділянок.

Представник позивача надав суду заяву в якій підтримав позовні вимоги та просив про розгляд справи за його відсутності та стягнення витрат на правничу допомогу.

Представники відповідача та третьої особи до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відзиву на позовну заяву не надіслали.

Відповідно до ст.. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.09.2023 року належить земельна ділянка, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,6897 га, кадастровий номер 4821483900:05:000:0067.

01 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ССПП «Куйбишева» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,69 га. В подальшому неодноразово до вказаного договору було укладено додаткові угоди, зокрема 25.11.2016 року було укладено додаткову угоду № 2 , відповідно до умов якої в оренду передається земельна ділянка площею 5,6897 га з кадастровим номером 4821483900:05:000:0067, строк дії договору становить 22 роки.

04 серпня 2022 року між ССПП «КУЙБИШЕВА» та ТОВ "КАЗАРІН-ГРУП" було укладено Договір суборенди вказаної земельної ділянки.

Право суборенди зареєстровано 11.08.2022 року.

Позивач зазначає, що його батько не надавав згоду на укладення договору суборенди.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

В силу положень ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої та другої статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі», положення якої кореспондуються з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

До подібних висновків за схожих фактичних обставин у порядку забезпечення єдності судової практики дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц, провадження № 61-21693сво18.

Аналізуючи зміст правовідносин, що складаються на підставі договору оренди землі, права та обов`язки сторін цього договору, слід дійти висновку, що після виконання орендодавцем обов`язку передати орендарю земельну ділянку на стороні орендодавця відбувається концентрація прав вимоги, а на стороні орендаря концентруються зобов`язання виконати ці вимоги.

Стаття 14 Конституції України визначила землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У частині першій, п`ятій статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як зазначено в частині шостій статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Право оренди є майновим правом і в розумінні статті 177 ЦК України є об`єктом цивільних прав. Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України оборотоздатність права оренди земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначається з урахуванням викладених вище приписів статей 93, 135 ЗК України - воно може вільно відчужуватися власником земельної ділянки, не вилучене з цивільного обороту, і не обмежене в обороті.

Крім того, право оренди є речовим правом орендаря на чуже майно. З цієї точки зору оборотоздатність цього речового права значним чином обмежена нормами ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та договором оренди.

Елементами речового характеру в зобов`язальних відносинах оренди визнаються право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування); на передачу майна в суборенду.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

На твердження позивача його батько згоди на укладення договору суборенди не надавав.

Відповідач своїм правом на спростування доводів позивача не скористався, до суду не з`явився, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Вказані дії, на думку суду свідчать про порушення орендарем вимог ст. 8 Закону України «Про оренду землі» та невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі» і умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Підставою для розірвання договору оренди може бути доведене невиконання орендарем одного із зобов`язань, передбачених ст. 782,783 ЦК України.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного суду від 16.06.2020 року у справі 904/983/18.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Представником позивача надано суду Договір про надання правової допомоги від 24.04.2024 року, додаткову угоду до договору, розрахункову квитанцію.

Керуючись вимогами ст..ст. 133-137 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ПП ССПП «Куйбишева» на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Селянської спілки приватних паїв «КУЙБИШЕВА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «КАЗАРІН-ГРУП» про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 4821483900:05:000:0067 площею 5.6897 га., від 01.01.2006 року укладений між ОСОБА_1 та Селянською спілкою приватних паїв «КУЙБИШЕВА» ЄДРПОУ 03765513 (номер запису про інше речове право 23412771) - розірвати.

Стягнути з Селянської спілки приватних паїв «КУЙБИШЕВА» на користь ОСОБА_1 витрати понесені при сплаті судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Селянської спілки приватних паїв «КУЙБИШЕВА» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Селянська спілка приватних паїв "КУЙБИШЕВА", ЄДРПОУ 03765513, місцезнаходження: вул. Данила Галицького,24, с. Новомар`ївка, Вознесенського району Миколаївської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЗАРІН-ГРУП", місцезнаходження: вул. Данила Галицького,24, с. Новомар`ївка, Вознесенського району Миколаївської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку відповідно до положень ст. 354 ЦПК України.

Суддя Гукова І. Б.