Рішення

від 02.10.2024 по справі 202/12876/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/12876/23

Провадження № 2/202/318/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 202/12876/23

за позовом

Дніпровської міської ради

до

ОСОБА_1

Управління державного архітектурно-будівельного контролю

Дніпровської міської ради

треті особи, які не заявили самостійних вимог щодо предмету спору

ОСОБА_2 ,

Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур

Дніпровської міської ради

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності, -

за участю:

представника позивача ОСОБА_3

представника третьої особи адвоката Котовича М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

03.07.2023 Дніпровська міська рада звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить до земель комунальної власності, не передана жодній юридичній та/або фізичній особі у користування, а ОСОБА_1 самовільно, безпідставно та неправомірно використовує вказану земельну ділянку та здійснив на ній реконструкцію об`єкту нерухомого майна без жодних правових підстав, оскільки магазин за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом самочинного будівництва.

Так, ОСОБА_1 набув право власності на вказаний магазин на підставі договорів купівлі-продажу часток магазину від 26.04.2016 з ОСОБА_2 (третя особа у справі), а первісне право власності на нього було набуте ОСОБА_2 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20.06.2014, яке постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.08.2016 скасоване.

Однак, ОСОБА_2 здійснив державну реєстрацію речових прав на вказаний магазин на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20.06.2014.

Опис майна на момент реєстрації прав магазин літ. А-1 (загальною площею 36,0 кв.м.), магазин літ. Б-1 (загальною площею 4,3 кв.м.), магазин літ. В-1 (загальною площею 4,7 кв.м.).

Звертаючись до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 не надавав актів введення об`єкта в експлуатацію, ним не було здійснено жодних дій щодо отримання земельної ділянки за вказаною адресою під будівництво, а само будівництво здійснювалось без належного дозволу чи належним чином затвердженого проекту. Відтак, вказаний об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом.

Вважають, що ОСОБА_2 було зареєстровано право власності без жодних правових підстав на об`єкт самочинного будівництва, який не введений в експлуатацію, а отже становить собою виключно набір будівельних матеріалів та не є нерухомим майном у розумінні Цивільного кодексу України.

Проте, незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_2 продав вказаний об`єкт ОСОБА_1 . Зазначені дії здійснено без правових підстав, а отже державна реєстрація відчуження є незаконною, а правочини недійсними, оскільки скасоване рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2014 не породжує жодні права та обов`язки з моменту його винесення.

Таким чином, ОСОБА_1 не міг набути права власності на магазин за адресою: АДРЕСА_1 , але після укладення договорів купівлі-продажу здійснив його реконструкцію та звернувся до компетентного органу з метою введення його в експлуатацію.

Реєстрація декларації про готовність до експлуатації від 24.07.2017 виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради відбулась з порушеннями, а саме без згоди власника земельної ділянки.

Крім того, на дату введення нерухомого майна в експлуатацію в суді перебувала справа у межах якої було накладено арешт на вказане нерухоме майно.

Враховуючи викладене вважають, що ОСОБА_1 не є правомірним набувачем самочинно збудованого майна магазину та безпідставно здійснив його реконструкцію.

Отже, законні права та інтереси територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, як власника земельної ділянки, порушені внаслідок самочинного будівництва на ній магазину.

Також зазначили, що ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою, є вимога про знесення такого будівництва, відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування ст.376 ЦК України.

Враховуючи викладене просили суд скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації ДП №141172051255 виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради; усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудований об`єкт нерухомого майна магазин літ. А-1 (загальною площею 63,0 кв.м.), що розташований на вказаній земельній ділянці (реєстраційний номер нерухомого майна 475780212101); скасувати державну реєстрацію права власності та припинити право власності на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. А-1 (загальною площею 63,0 кв.м.), що розташований на вказаній земельній ділянці (реєстраційний номер нерухомого майна 475780212101) із закриттям розділу.

16.08.2023 по справі відкрите загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання, відповідачам встановлений строк для подання відзивів на позов, а третім особам строк для подання пояснень щодо позовних вимог.

04.10.2023 через канцелярію суду від відповідача Управління державного архітектурно-будівельного контролю надійшов відзив на позов з якого випливає, що на час реєстрації оспорюваної декларації в Управлінні були відсутні відомості щодо забезпечення позову у цивільній справі №202/7377/16-ц. Посадові особи Управління діяли відповідно до вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, яке діяло станом на жовтень 2017 року, та здійснили реєстрацію спірної декларації. Реконструкція об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 відбулася без зміни зовнішніх геометричних розмірів.

Також зазначили, що у Управління відсутні підстави для скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта, але разом з тим, враховуючи обставини, на які посилається позивач, вважають, що декларація про готовність до експлуатації ДП №141172051255 від 24.07.2017 видана Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради щодо реконструкції зблокованих магазинів літ. А-1, Б-1, В-1 з подальшим їх об`єднанням під будівлю магазина по АДРЕСА_1 підлягає скасуванню.

Відповідач ОСОБА_1 своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.

06.11.2023 підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду.

04.12.2023 через канцелярію суду від представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Котовича М.О. надійшли письмові пояснення на позов з який випливає, що ОСОБА_2 вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , правомірно, оскільки рішення суду на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на дане приміщення не було скасовано на момент продажу нерухомого майна ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна.

Щодо позовних вимог про скасування декларації зазначив, що вони задоволенню не підлягають, оскільки після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-яких права або охоронювані інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. (постанова ВС КГС від 12.06.2019 у справі №916/1986/18)

Також зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності щодо цих вимог, оскільки про наявність оскаржуваної декларації йому відомо з 24.07.2017, коли власно вона і була видана структурним підрозділом позивача. Строк позовної давності закінчився 24.07.2020.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести нерухоме майно зазначив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Отже, застосування до відповідача зобов`язання щодо знесення самочинно збудованого об`єкта є передчасним та не співмірним заходом, оскільки позивачем не використано всі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Дніпровська міська рада у позові не наводить достатніх підстав необхідності у застосування в даній ситуації такого способу захисту як зобов`язання ОСОБА_1 знести нерухоме майно.

Також зазначили, що позивач передчасно звернувся до суду, оскільки і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 13.02.2015 і 04.05.2016 зверталися до Дніпровської міської ради з клопотаннями про надання їм дозволів на розробку проекту землеустрою, але вони залишились не розглянутими. Однак, у випадку задоволення вказаних клопотань ОСОБА_1 зможе отримати в оренду земельну ділянку під приміщенням, у зв`язку з чим, відповідно до ст.376 ЦК України, зможе упорядкувати свої права на нього.

Крім того, приміщень, які купив ОСОБА_1 у ОСОБА_2 не існує.

Щодо позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності не заперечував, оскільки це б було доцільно, з огляду на відсутність за вказаною адресою нерухомого майна, яке просить знести Дніпровська міська рада.

Враховуючи викладене просив суд позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності задовольнити, а в задоволенні інших позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин. Про час та місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення судових повісток на адресу реєстрації, які повернулися до суду.

Представник відповідача Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явився. Про час та місце судового розгляду повідомлений судовими повістками, які доставлені до його електронного кабінету у системі «Електронний суд», що підтверджується відповідними довідками.

Представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Котович М.О. у судовому засіданні підтримав свої письмові пояснення щодо позову та просив позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності задовольнити, а в задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явився. Про час та місце судового розгляду повідомлений судовими повістками, які доставлені до його електронного кабінету у системі «Електронний суд», що підтверджується відповідними довідками.

Відповіднодо ч. 1 ст. 223 ЦПК України,неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника позивача, представника третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальнійвласності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. (ч.1, п. а ч.2 ст.83 ЗК України).

Дніпровська міська рада, в силу положень ст.83 ЗК України, є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Щодо позовнихвимог про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації суд зазначає наступне.

У даній справі судом встановлено, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить до земель комунальної власності, не передана жодній юридичній та/або фізичній особі у користування.

Однак, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2014 у справі № 200/7923/16-ц визнано право власності ОСОБА_2 на приміщення магазинів літ.А-1, загальною площею 36,0 кв.м., основною площею 24,2 кв.м., літ.Б-1, загальною площею 4,3 кв.м., основною площею 4,3 кв.м., літ.В-1, загальною площею 4,7 кв.м., основною площею 4,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано право власності таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об`єкта в експлуатацію.

Позивачем за первісним позовом у даній справі був ОСОБА_1 , який звернувся з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності.

Підставою для звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_1 зазначав те, що 09 вересня 2013 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір №09/09 щодо реєстрації права власностіостанньогона магазини, літ.А-1, загальною площею 36,0 кв.м., основною площею-24,2 кв.м., літ.Б-1, загальною площею 4,3 кв.м., основною площею-4,3 кв.м., літ.В-1, загальною площею 4,7 кв.м., основною площею-4,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .Згідно умов договору ОСОБА_2 зобов`язався на протязі 30 банківських днів з моменту підписання Договору сплатити грошові кошти за послуги. Для забезпечення виконання зазначених обов`язків між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки. Свої зобов`язання по договорам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не виконали. ОСОБА_1 просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів грошових коштівв розмірі 2 000,00 грн.

Тобто, звертаючись до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у 2014 році ОСОБА_1 було достеменно відомо про те, що магазини, літ.А-1, загальною площею 36,0 кв.м., основною площею-24,2 кв.м., літ.Б-1, загальною площею 4,3 кв.м., основною площею-4,3 кв.м., літ.В-1, загальною площею 4,7 кв.м., основною площею-4,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом, оскільки, приписами ч.1 ст.376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.08.2016 рішенняБабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2014 в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на приміщення магазинівліт.А-1, загальною площею 36,0 кв.м., основною площею-24,2 кв.м., літ.Б-1, загальною площею 4,3 кв.м., основною площею 4,3 кв.м., літ.В-1, загальною площею 4,7 кв.м., основною площею-4,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , скасоване. Відмовлено ОСОБА_2 в його зустрічних позовних вимогах до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності. В іншій частині рішення залишено без змін.

Крім того, суд зазначає, що звертаючись у 2014 році до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з зустрічним позовом про визнання права власності на спірний об`єкт нерухомого майна ОСОБА_2 попередньо не звертався до Управління державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся до суду з позовом про визнання права власності.

Інформація про наявність у ОСОБА_2 дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутня.

Надаючи оцінку доводам представника третьої особи про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем вказаного майна суд зазначає, що добросовісність набувача характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що окрім рішення суду у ОСОБА_2 відсутні дозвільні документи на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку, 26.04.2016 укладає з ОСОБА_2 два договори купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. за реєстровими номерами 1412, 1410, відповідно до яких ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив частку магазину, загальною площею 63 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . (номер відомостей про речове право 14331003) та частку магазину, загальною площею 63 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . (номер відомостей про речове право 14331175).

Після укладення вказаних договорів, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. прийняті рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на вказані частки магазину. (індексний номер 29427329)

Суд погоджується з доводами представника третьої особи про те, що станом на 26.04.2016 рішення суду на підставі якого ОСОБА_2 визнав за собою та зареєстрував право власності на приміщення магазинів за адресою: АДРЕСА_1 не було скасоване, однак зазначає, що це не спростовує той факт, що спірне майно є самочинним будівництвом, оскільки сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Також суд зазначає, що в період часу з 20.06.2014 по 28.08.2016 ОСОБА_2 , як особі, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не була надана земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Однак, незважаючи на вказані обставини, 13.07.2017 ОСОБА_1 звертається до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради з повідомленням про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція зблокованих магазинів літ. А-1, Б-1, В-1 з подальшим їх об`єднанням під будівлю магазина по АДРЕСА_1 ».

У графі «Земельна ділянка» ОСОБА_1 зазначено посилання на п.4 ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» інформація про земельну ділянку не заповнюється.

24.07.2017, за результати розгляду повідомлення ОСОБА_1 про початок виконання будівельних робіт Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ДП141172051255.

З даних інформаційної довідки з Державного реєстру нерухомого майна №331830331 судом встановлено, що, з метою реєстрації свого права власності на реконструйований магазин, ОСОБА_1 подав декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 24.07.2017№ДП141172051255 для державної реєстрації у реєстрі речових прав.

Після реєстрації декларації у реєстрі речових прав тип об`єкта визначений як магазини; опис об`єкта загальна площа (кв.м.): 63, опис: магазин літ. А-1. Адреса: АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Частина друга статті 39-1Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема статтею 39-1, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

При цьому такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 523/3113/20.

Реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. (пункт 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, в редакції станом на 10.06.2017).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в оскаржуваній декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), від 24.07.2017 №ДП141172051255, зокрема у пункті 13 «Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою», вказано, що відповідно до пункту 4 ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» інформація про земельну ділянку не заповнюється.

Частиною четвертою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надано можливість замовникам будівництва здійснювати реконструкцію об`єкта будівництва за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, у разі якщо така реконструкція здійснюється без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснив реконструкцію об`єкта самочинного будівництва на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Дніпра та не надавалася будь-яким особам у власність чи користування для будівництва магазину. Внаслідок реконструкції також відбулась зміна зовнішніх геометричних розмірів зблокованих магазинів літ. А-1, Б-1, В-1, яка до реконструкції складала 45,0 кв.м. (згідно рішення суду на підставі якого у ОСОБА_2 зареєстрував право власності та договорів купівлі-продажу), а після реконструкції загальна площа будівлі магазину становить вже 63,0 кв.м. (за даними спірної декларації).

Враховуючи наведене, зокрема, те, що відповідач ОСОБА_1 зазначив у поданій декларації недостовірні дані, які є підставою вважати спірний об`єкт самочинним будівництвом (об`єкт збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 24.07.2017 №ДП141172051255.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові КЦС ВС від 13.12.2023 у справі №522/17307/19.

При цьому суд зазначає, що посилання представника третьої особи на правовий висновок ВС КГС від 12.06.2019 у справі №916/1986/18 є нерелевантним до правовідносин, що виникли між сторонами у справі, що розглядається.

Так, у справі № 916/1986/18 суди встановили, що право власності первісного, проміжного та кінцевого власників виникло на законних підставах та на момент його оформлення за кожною з цих осіб не існувало жодних обставин та підстав для відмови їм у реєстрації їх права власності на спірний об`єкт нерухомості, тому суди, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з порушення принципу мирного володіння майном.

Щодо строків позовної давності до вимог про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даній справі судом встановлено, що спірна декларація датована 24.07.2017 та видана Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, яке є структурним підрозділом позивача, а відтак 25.07.2017 є початком перебігу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відтак,за загальнимправилом строкпозовної давностіповинен бувсплинути 25.07.2020,але ЗакономУкраїни від30березня 2020року №540-IX«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів України,спрямованих назабезпечення додатковихсоціальних таекономічних гарантійу зв`язкуз поширеннямкоронавірусної хвороби(COVID-19)»розділ«Прикінцеві таперехідні положення»Цивільного кодексудоповнено пунктом12такогозмісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин та території України діяв з 12.03.2020 по 01.07.2023.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України таінших законодавчих актів України щодо дії норм наперіод дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві таперехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: уперіод дії вУкраїні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються настрок його дії.

Загальновідомими та такими, що у відповідності до ч.3 ст.82 ЦПК України не потребують доказування, є обставини, що четверта фаза збройної агресії розпочалася 24 лютого 2022 року повномасштабним вторгненням агресора на суверенну територію України, у зв`язку з чим, Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та продовжує діяти станом на день ухвалення рішення.

В даній справі позов пред`явлено 03.07.2023, а отже враховуючи, що станом на 25.07.2020 діяв карантин, а з 24.02.2022 діє воєнний стан, то строк позовної давності продовжився та не був пропущений позивачем.

Відтак, судом не встановлено підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації ДП №141172051255 від 24.07.2017 виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні шляхом зобов`язання знести самочинно побудований об`єкт нерухомого майна суд зазначає наступне.

Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Відтак, судом встановлено, що на самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_1 без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, здійснив реконструкцію самочинно збудованого магазину, що також є самочинним будівництвом.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Згідно зі ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Стаття 152 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 ЗК України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до п. б ч.1 ст.211 ЗК України самовільне зайняття земельної ділянки є порушенням земельного законодавства та тягне за собою адміністративну, кримінальну та цивільну відповідальність

Отже, самовільне використання ОСОБА_1 земельної ділянки суперечить вимогам ст.ст. 125, 126 ЗК України та є порушенням, передбаченим п. «б» ч. 1 ст. 211 ЗК України.

15.11.2023 Великою Палатою Верховного суду у справі № 916/1174/22 ухвалено Постанову, якою визначено правову позицію щодо належного способу захисту у земельних спорах, пов`язаних з самочинним будівництвом та зазначено, що належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (п. 113 Постанова).

Самочинне будівництво нерухомого майна (у даному випадку магазину) особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43)).

Суд вважає, що питання знесення самочинного будівництва, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а ч.7 ст.376 ЦК України та ст.212 ЗК України передбачена можливість знесення нерухомого майно за рішенням суду за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Звільнення земельної ділянки комунальної власності, самочинно забудованої ОСОБА_1 , переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося з дотриманням будівельних норм та правил, а також недопущенням уникнення сплати землекористувачами відповідних податків.

Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі знесення самочинного будівництва без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном. Крім того, самочинне будівництво не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке будівництво є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності та повернути її державі, привівши у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої будівлі магазину не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє як доказ акт обстеження земельної ділянки №19/04/24-к від 19.04.2024, оскільки хоча в ньому як об`єкт обстеження зазначена земельна ділянки АДРЕСА_1 , але фактично була обстежена земельна ділянка АДРЕСА_1 , яка має кадастровий номер 1210100000:04:004:0206 та знаходиться у постійному користуванні ТОВ «ОРЕНДА ДНІПРО» на підставі договору оренди землі починаючи з 15.07.2021.

Щодо позовних вимог в частині скасування державної реєстрації суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Судом встановлено, що первинними документами, які стали підставою державної реєстрації права власності ОСОБА_1 є договір купівлі-продажу частки магазинів, серія та номер 1412, та договір купівлі-продажу частки магазинів, серія та номер 1410, посвідчені 26.04.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.

Підставою внесення запису про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 є рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Людмили Григорівни від 26.04.2016 (індексний номер 29427329) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частку магазину, загальною площею 63 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . (номер відомостей про речове право 14331003) та рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Людмили Григорівни від 26.04.2016 (індексний номер 29427329) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частку магазину, загальною площею 63 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . (номер відомостей про речове право 14331003).

24.11.2017 відбулись зміни речового права ОСОБА_1 (номер відомостей 14331003), а саме: для реєстрації змін до права власності ОСОБА_1 подав до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, з метою реєстрації свого права власності на реконструйований магазин, декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 24.07.2017 №ДП141172051255. (перевірка за адресою: https://register.minjust.gov.ua/)

Після реєстрації декларації у реєстрі речових прав тип об`єкта визначений як магазини; опис об`єкта загальна площа (кв.м.): 63, опис: магазин літ. А-1. Адреса: АДРЕСА_1 .

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

У даній справі судом встановлений факт проведення ОСОБА_1 реконструкції самовільно побудованих магазини, літ.А-1, загальною площею 36,0 кв.м., основною площею-24,2 кв.м., літ.Б-1, загальною площею 4,3 кв.м., основною площею-4,3 кв.м., літ.В-1, загальною площею 4,7 кв.м., основною площею-4,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у магазин, загальною площею 63 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок самовільного зайняття відповідачем належної територіальній громаді м. Дніпра земельної ділянки.

Таким чином, після проведення реконструкції фактично за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на магазин площею 63,0 кв.м., при цьому останній розташований на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Дніпра і яка не надавалася у власність або користування відповідачу.

Отже, скасуванню підлягає не державна реєстрація права власності, а рішення про державну реєстрацію такого права.

Такі особливості встановлено, зокрема, частиною другою статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

З метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача суд зазначає про наявність правових підстав для скасування рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Людмили Григорівни від 26.04.2016 (індексний номер 29427329) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частку магазину, загальною площею 63 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . (номер відомостей про речове право 14331003) та рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Людмили Григорівни від 26.04.2016 (індексний номер 29427329) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частку магазину, загальною площею 63 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . (номер відомостей про речове право 14331175).

Тому для реального захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8 052 грн 60 коп. (по 2684,00 грн за кожну позовну вимогу), що підтверджується платіжною інструкцією, а відтак, виходячи з розміру задоволених позовних вимог, з відповідачів ОСОБА_1 та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на користь позивача пропорційно підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8 052 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації ДП №141172051255 від 24.07.2017 виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради щодо реконструкції зблокованих магазинів літ. А-1, Б-1, В-1 з подальшим їх об`єднанням під будівлю магазина по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та повернути вказану земельну ділянку державі в особі Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514, проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000), привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно побудованої будівлі магазину літ. А-1, загальною площею 63 кв.м.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Людмили Григорівни від 26.04.2016 (індексний номер 29427329) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частку магазину, загальною площею 63 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . (номер відомостей про речове право 14331175).

Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Людмили Григорівни від 26.04.2016 (індексний номер 29427329) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частку магазину, загальною площею 63 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . (номер відомостей про речове право 14331003).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514, проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) витрати по сплаті судового збору у сумі 6710 грн 00 коп. (шість тисяч сімсот десять грн 00 коп.)

Стягнути з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 40498190, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд.29а) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514, проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 342 грн 00 коп. (одна тисяча триста сорок дві грн 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений суддею 08.10.2024

Суддя А. О. Михальченко