Рішення

від 03.10.2024 по справі 243/3847/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 243/3847/24

Провадження № 2/243/1143/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2024 року м.Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дюміної Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Слов`янської окружної прокуратури, який діє в інтересах Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки,

учасники справи: не з`явились,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 21 травня 2024 керівник Слов`янської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.11.2016 №2372-СГ ОСОБА_1 отримала безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 1424256200:11:000:0787 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Райгородської селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів.

16.11.2016 державним реєстратором за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану ділянку.

В подальшому ОСОБА_1 21.12.2016 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:11:000:0787 з ОСОБА_2 та 21.12.2016 приватним нотаріусом право власності ОСОБА_1 припинено, право власності ОСОБА_2 зареєстровано.

Водночас наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.11.2016 №2372-СГ винесено з порушенням норм земельного законодавства та він підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка, яка передана за вказаним наказом ОСОБА_1 поверненню на користь держави з наступних підстав.

Встановлено, що на підставі розпорядження голови Слов`янської районної адміністрації № 309 від 30.05.2008 ОСОБА_1 вже отримала безоплатно у власність земельну ділянку за кадастровим номером 1424281500:03:000:0171 площею 2,0000 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення на території Долинської сільської ради Слов`янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, у розділі відомостей про суб`єктів права власності власником земельної ділянки з кадастровим номером 1424281500:03:000:0171 зазначено ОСОБА_1 .

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:11:000:0787 (наказ начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.11.2016 № 2372-СГ) використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (розпорядження голови Слов`янської районної адміністрації № 309 від 30.05.2008).

В силу викладених вище обставин, земельна ділянка з кадастровим номером 1424256200:11:000:0787 підлягає витребуванню у ОСОБА_2 на користь Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.11.2016 №2372-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та надано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, за кадастровим номером 1424256200:11:000:0787. Витребувати у ОСОБА_2 на користь Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, вартістю 56155,22 грн, з кадастровим номером 1424256200:11:000:0787, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

2. Представникомвідповідача Головного управлінняДержгеокадастру уДонецькій областінадіслано наадресу судувідзив напозовну заяву,зі змістуякого вбачається,що позовнівимоги невизнаються вповному обсязі.Обґрунтовуючи своюпозицію,представник відповідачазазначає,що напідставі наказуГоловного управліннявід 10.11.2016№ 2372 СГ, ОСОБА_1 отримала безоплатноу власністьземельну ділянкуплощею 2,0га (кадастровийномер 1424256200:11:000:0787для веденняособистого селянськогогосподарства ізземель сільськогосподарськогопризначення державноївласності,Райгородоцької селищноїради Слов`янськогорайону Донецькоїобласті замежами населенихпунктів. На підставі п.«б» ч.1 ст.121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у чітко визначених розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0000 га. Всупереч зазначеному, громадянка ОСОБА_1 двічі зверталась до органу уповноважено з розпорядження земельними ділянками щодо відведення їй безоплатно у власність земельної ділянки. Вона приховала той факт, що раніше нею вже було отримано безоплатно у власність іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (розпорядження голови Слов`янської районної адміністрації № 309 від 30.05.2008). Отже, Головне управління приймаючі наказ від 10.11.2016 № 2372-СГ діяло в межах повноважень, а тому вищезазначений наказ винесено без порушень норм земельного законодавства та визнанню недійсним не підлягає. Крім того зазначив, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання недійсним наказу Головного управління не є ефективним способом захисту, а тому є підстави для відмови в задоволенні цієї вимоги. Посилаючись на наведені обставини у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

3. Представником позивача надіслано на адресу суду відповідь на відзив, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі. Заперечення представника відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області проти позову є необґрунтованими, тому вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

4. Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Статівою О.В. надіслано на адресу суду заперечення проти позиву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначає, що прокурор просить суд витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:11:000:0787 на користь Миколаївської міської ради Краматорського району, повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація, при цьому процесуальний статус цієї юридичної особи не визначений. Тобто Миколаївська міська рада набула прав на земельні ділянки в межах встановлених Розпорядженням КМУ в червні 2020

року і відповідно усі земельні ділянки, які на той час не мали власників увійшли до

комунальної власності Миколаївської міської ради і згідно ст. 83 ЗК належать на праві

приватної власностітериторіальній громаді.Земельна ділянкаяку проситьвитребувати прокурорбула в2016році переданадержавою уприватну власністьі намомент прийняттяРозпорядження КМУ№710-рперебувала уприватній власностівідповідача ОСОБА_2 і томуу Миколаївськоїміської радивідсутні підставидля їївитребування насвою користь,так якМиколаївська міськарада ніколине булавласником цієїземельної ділянки.Під часвибуття спірноїділянки,вона булавласністю державиі перебувала замежами населеногопункту.Повноваження,щодо розпорядженнятакими ділянкамибули наданіГоловним управліннямДержгеокадастру.Право навитребування у ОСОБА_2 земельної ділянкивиникає внаслідокдоведеності неправомірностіїї вибуттявід первісноговласника ідоведеності недобросовісностінабувача.Тобто,обов`язковими умовамиє доведенняправа позивачана майнота недобросовіснаповедінка відповідача. ОСОБА_2 зазначив,що позивачне євласником спірноїділянки,ніколи немав нанеї права,що унеможливлюєзадоволення йоговимог.Щодо добросовісності ОСОБА_2 ,то вінпозбавлений можливостізаявити позовпро визнанняйого добросовіснимнабувачем,так яктакий спосібпорушеного праване передбаченийчинним ЦКУкраїни.21.12.2016року відповідач 2продала належнуїй земельнуділянку відповідачу 3.Відповідно останнійнабув правона земельнуділянку напідставі правочину,інформація проправо відповідача-3була внесенадо державногореєстру. Усі вимоги закону відповідачем 3 були дотримані, право володіння спірною земельною ділянкою у нього виникло на законних підставах. Наведене свідчить про те, що відповідач-3 є добросовісним набувачем земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:11:000:0787. На підставі наведеного визнати відповідача-3 добросовісним набувачем та відмовити у задоволені позову з підстав пропуску строку позовної давності.

До пояснень додано заяву про застосування строку позовної давності зі змісту якої слідує, що позивачем у справі є керівник Слов`янської окружної прокуратури, заявляючи позов зауважує, що строк позовної давності має відраховуватися з дати внесення

відомостей до ЄРДР, а саме з 06.01.2021 року. Прокурор зазначає, що саме станом на

цю дату виявив порушення вимог земельного законодавства. Вважає, що чинне законодавство покладає саме на орган місцевого самоврядування обов`язок контролю за

додержанням земельного законодавства, відповідно орган місцевого самоврядування

Миколаївська міська рада зобов`язана була бути обізнаною, щодо наявності

порушення земельного законодавства і відповідно строк позовної давності, має

починатися саме з того моменту коли позивач повинен був дізнатися про порушення

його права. Вказала, що відповідач ОСОБА_2 просить суд застосувати позовну давність, оскільки строк звернення позивача до суду сплинув 09.11.2019, що є підставою для відмови у позові.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. Представник позивача був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, але не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, представник позивача надіслав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності.

6. Представник Миколаївської міськоїради Краматорськогорайону Донецькоїобласті,повноваження якоїна данийчас виконуєМиколаївська міськавійськова адміністраціяКраматорського районуДонецької області, була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, однак не використала свого права на безпосередню участь в судовому засіданні, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги Слов`янської окружної прокуратури Донецької області та просила їх задовольнити.

7. Представниквідповідача, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, будучи належним чином повідомленою про дату, час та спосіб розгляду справи, в судовому засіданні участі не приймала, через систему «Електронний суд» надіслала відзив на позовну заяву в якому просила розгляд справи проводити у її відсутності.

8. Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Статіва О.В. були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, але не використали свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, представник відповідача надіслала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у їх відсутності, заперечувала проти задоволення позову.

9. Відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, шляхом надсилання судових повісток, в судове засідання не з`явилася без поважних причин, про причини неявки суду не повідомила, відзиву стосовно заявлених позовних вимог на адресу суду від відповідачки не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

10. Ухвалою суду від 03 червня 2024 було відкрите загальне позовне провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

11. Ухвалою суду від 12 серпня 2024 було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

12. Судом на підставі частини другоїстатті 247ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.

13. Судом встановлено, що згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 375502617 від 23.04.2024 слідує, що 21 грудня 2016 року приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Панченком А.В. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:11:000:0787. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серії та номер: 5728, виданий 21.12.2016 року.

Згідно деталізованої інформації про речове право, право власності на вищезазначену земельну ділянку було зареєстроване вперше було зареєстроване 16.11.2016 за ОСОБА_3 на підставі наказу серія та номер: 2372-СГ виданий 10.11.2016 року, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області. Речове право припинено 21.12.2016 року.

14. Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 375501330 від 23.04.2024 слідує, що 16.11.2016 року державним реєстратором Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області Болушник І.О. було зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:11:000:0787. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі наказу серія та номер: 2372-СГ виданий 10.11.2016 року, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.

15. 21 грудня 2016 року ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №5728, передала у власність (продала) ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:11:000:0787, що розташована за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцької селищної ради.

16. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1402215582016 від 27.10.2016 слідує, що право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:11:000:0787, що розташована за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцької селищної ради, цільове призначення - для ведення селянського особистого господарства, зареєстровано за ОСОБА_2 .

17. 22 серпня 2016 року ОСОБА_1 було подано клопотання, яке зареєстровано у Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області 07 листопада 2016 року за № П-4863/0/5-16 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0000 га ріллі. (кадастровий номер 1424256200:11:000:0787).

18. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10 листопада 2016 року №2372-СГ затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 1424256200:11:000:0787).

19. 25 квітня 2024 року Слов`янською окружною прокуратурою Донецької області на адресу начальника Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області було направлено повідомлення за № 57-1296 Вих-24 про представництво інтересів держави (в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру), в якому надано інформацію про виявлені порушення та намір звернутися до суду в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради. З метою встановлення всіх обставин справи, просили повідомити чи планує Миколаївська міська військова адміністрація самостійно звернутися до суду із позовом або вжити інші заходи щодо захисту інтересів держави.

20. Листом Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 1918/10-03-01/2024 від 30.04.2024 повідомлено Слов`янську окружну прокуратуру Донецької області, що у зв`язку зі збройною агресією рф Миколаївська міська рада не мала об`єктивної можливості належним чином вживати заходи щодо захисту порушених інтересів територіальної громади. Крім того, Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області не має можливості самостійно звернутися до суду з позовною заявою, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Також, військова адміністрація зазначає, що на території громади тривають обстріли території громади та маються значні руйнування об`єктів нерухомості, отже бюджетні кошти використовуються першочергово на забезпечення основних потреб життєдіяльності населення та функціонування критичної інфраструктури. За таких обставин у Миколаївської міської військової адміністрації відсутні кошти на сплату судового збору. В зв`язку з бойовими діями на території ОТГ періодично відсутнє електропостачання та здійснюється евакуація населення. Деякі посадові та службові особи апарату військової адміністрації, у тому числі, з питань земельних відносин, перебувають в евакуації та працюють дистанційно, тому ведення позовної роботи є обмеженим, у тому числі, з причин технічної незабезпеченості.

V. Оцінка Суду.

21. Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

22. Згідно з ч.ч. 2,3ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

23. Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.

24. Відповідно до частини 1 статті 121ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б»).

25. Згідно із частинами 1-4 статті 116ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

26. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

27. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в»).

28. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

29. Отже, набуваючи у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 повторно скористалася своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності, а тому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області допустило порушення вимог земельного законодавства, неправомірно видавши Наказ № 2372-СГ від 10 листопада 2016 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1 земельної ділянки з Кадастровим номером 1424256200:11:000:0787, а тому цей наказ є незаконним.

30. Щодо позовних вимог про витребування спірної ділянки суд зазначає наступне.

31. Судом встановлено, що 15. 21 грудня 2016 року ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №5728, передала у власність (продала) ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:11:000:0787, що розташована за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцької селищної ради.

32. У статті 41Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

33. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

34. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

35. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

36. Так, за змістом ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

37. Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

38. Нормами глави 29ЦК України передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

39. Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388ЦК України).

40. Згідно частини 1 статті 388ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, зокрема, якщо воно вибуло з володіння власників не з їхньої волі.

41. При цьому статтею 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

42. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

43. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388ЦК України (пункт 21 постанови Пленуму ВССУ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 7 лютого 2014 року).

44. Отже, підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 388ЦК України, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

45. Як зазначалось вище, звертаючись до органів Держгеокадастру за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 діяла неправомірно, неправдиво вказавши, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню вона не використала. В подальшому орган Держгеокадастру, приймаючи наказ щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність, не перевірив обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність громадян, та вчинив дії, які суперечать закону.

46. Таким чином, судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу. Видача ГУ Держгеокадастру спірного Наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність.

47. Таким чином, за дійсних (а не фіктивних, неправдивих) обставин спірна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади не з її волі.

48. Отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набула права власності у передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права і відповідач ОСОБА_2 , як покупець за Договором від 21 грудня 2016 року.

49. За таких обставин суд не вбачає перешкод для витребування спірної ділянки у ОСОБА_2 як добросовісного набувача відповідно до частини 1 статті 388ЦК України.

50. При цьому суд вважає, що витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки не є непропорційним втручанням у мирне володіння майном та порушенням прав, запроваджених статтею 1 Першого Протоколу Конвенції.

51. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

52. Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17липня 1997року №475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV" Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

53. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

54. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

55. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

56. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

57. Вирішуючи питання щодо належної компенсації за втручання у право власності, суд виходить з того, що ОСОБА_2 виходячи з принципу диспозитивності, розпорядився своїми процесуальними правами та не заявив вимог про надання належного відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв`язку з вимогою про повернення спірної земельної ділянки. За відсутності таких вимог суд не має жодних об`єктивних даних для оцінки розміру шкоди, заподіяної відповідачу (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» абз.77).

58. Враховуючи приписи ч.ч.3 та 4 ст. 390 ЦК України, ОСОБА_2 не позбавлений можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

59. Також, у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача, законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до первісного незаконного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, постанова Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14ц, від 29 травня 2019 року №367/2022/15ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14ц).

60. Отже, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

61. Оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушеного права цілком відповідає правовій природі спірних правовідносин та перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК України не вбачається, позов в частині витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:11:000:0787 у ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

62. Доводи представника відповідача про те, що при укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_2 покладався на правильність відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не спростовують визначених ЦК України обов`язків його як суб`єкта цивільних правовідносин добросовісно та розумно використовувати свої права та утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб та не допускати обставин зловживання правами.

63. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 710-р від 12.06.2020 року «Про визначення адміністративних центрів затвердження територій територіальних громад Донецької області» території Миколаївської, Малинівської, Райгородоцької, Рай-Олександрівської територіальних громад увійшла до складу Миколаївської територіальної громади Слов`янського району.

64. Постановою ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 за №807-ІХ утворено Краматорський район (з адміністративним центром у місті Краматорськ) у складі територій Андріївської сільської, Дружківської міської, Іллінівської сільської, Костянтинівської міської, Краматорської міської, Лиманської міської, Миколаївської міської, Новодонецької селищної, Олександрівської селищної, Святогірської міської, Слов`янської міської, Черкаської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, та ліквідовано Слов`янський район Донецької області.

65. Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (доповнено згідно із Законом України від 28.04.2021 №1423-IX) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

66. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

67. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

68. Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

69. Згідно ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

70. В даному випадку Миколаївській міській раді надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишились у державній власності автоматично з 27.05.2021 року згідно Закону України № 1423-IX від 28.04.2021.

71. Висновки ВС, на які посилається представник відповідача, не можуть бути застосовані, оскільки вказані там спірні відносини, стосуються питання розмежування земель державної та комунальної власності до внесення змін у земельне законодавство та не пов`язані із зміною адміністративно-територіальних меж населеного пункту. Спірні правовідносини виникають з підстав зміни правового регулювання порядку управління земель.

72. Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області визначена прокурором позивачем у справі, як особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади в межах, визначених Земельним кодексом України, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, тобто є уповноваженим на захист інтересів держави органом.

73. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території нашої держави з 24.02.2022 року введено воєнний стан, який систематично подовжується та продовжує діяти на теперішній час.

74. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

75. При цьому, згідно з абз. 1 п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

76. Згідно з Указом Президента України від 04.07.2022 № 469/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» утворено Миколаївську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області (Указ набрав чинності 05.07.2022).

77. Відповідно до Постанови від 30.08.2022 № 2542- ІХ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Донецької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Миколаївської міської військової адміністрацій Краматорського району Донецької області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету, відповідного міського голови.

78. Таким чином, Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області на теперішній час наділена повноваженнями на захист порушеного інтересу Миколаївської міської ради у суді.

79. Враховуючи викладене, спірна земельна ділянка площею 2,0000 га кадастровий номер 1424256200:11:000:0787 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області підлягає поверненню у комунальну власність Миколаївської міської територіальної громади.

80. Вирішуючи вимоги позову про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, суд зазначає наступне.

81. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), постанові Верховного Суду, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року № 472/156/21 та багатьох інших.

82. Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

83. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

84. Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

85. Так, для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не привело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

86. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновок про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

87. Врахувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що у спорі про витребування майна, вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не є ефективним способом захисту, що є підставою для відмови в задоволенні цієї вимоги.

88. Отже, вимоги позову про визнання недійсним спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області є неефективним способом захисту, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

89. Щодо вирішення заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Статіви О.В. про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

90. Статтею 256 ЦК України визначено поняття, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

91. Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

92. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

93. Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

94. Згідно з ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

95. За змістом ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють.

96. Таким чином, норми, установлені ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.

97. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

98. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верхового Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

99. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

100. Миколаївській міській раді надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишились у державній власності, лише з 27.05.2021 року згідно Закону України № 1423-IX від 28.04.2021.

101. Про виявлені порушення та намір звернутися до суду Слов`янська окружна прокуратура повідомила листом Миколаївську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області 25 квітня 2024 року, на який отримано лист від Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 1918/10-03-01/2024 від 30.04.2024 про те, що у зв`язку зі збройною агресією рф Миколаївська міська рада не мала об`єктивної можливості належним чином вживати заходи щодо захисту порушених інтересів територіальної громади.

102. Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

103. Аналогічна позиція викладене постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

104. Саме з дати реєстрації вказаного кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, тобто з 06 січня 2021 року, та виявлення обставин протиправного вибуття спірної земельної ділянки, слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності для прокурора, який з цього моменту мав об`єктивну можливість дізнатись, що оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області прийнято з порушенням вимог закону.

105. Таким чином, керівник Слов`янської окружної прокуратури Донецької області звернувся до суду із цим позовом з дотриманням трирічної позовної давності.

106. За таких обставин заява про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

107. Щодо правомірності представництва прокурором інтересів держави в суді необхідно враховувати наступне.

108. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

109. У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

110. Так, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

111. Згідно листа Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 1918/10-03-01/2024 від 30.04.2024 Миколаївська міська військова адміністрація не звертався та не планує звертатися з цивільним позов про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 10.11.2016 №2372-СГ та витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:11:000:0787 у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань за кодом бюджетної класифікації для сплати судового збору.

112. Тому, оскільки Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області не реалізувала процесуальне право на подання позову про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 10.11.2016 №2372-СГ та витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:11:000:0787 то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18.

113. Звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

114. У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

115. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

116. Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

117. Відповідно до ч.9ст.141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

118. Позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 6056,00грнсудового збору, що складається з судового збору, сплаченого за вимогу немайнового характеру розмірі 3028,00 грн, та судового збору, сплаченого за вимогу майнового характеру в розмірі 3028,00 грн.

119. Підстав для стягнення судових витрат з відповідача ОСОБА_2 немає, оскільки стороною позивача не доведено, що при набутті вказаним відповідачем права власності на земельну ділянку, останній знав про те, що вона набута первинним власником ОСОБА_4 з порушенням вимог земельного законодавства.

120. Крім того, оскількив задоволенні немайнової вимоги провизнання незаконним та скасування наказу відмовлено, витрати по сплаті судового збору в розмірі3208,00 грн відшкодуванню не підлягають.

121. З огляду на викладене, судовий збір слід стягнути з відповідачів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, посадові особи якого не вжили заходів для перевірки чи має ОСОБА_1 право на безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки, та ОСОБА_1 , яка приховала факт використання права на безоплатне отримання земельної ділянки даного виду, на користь Донецької обласної прокуратури в загальному розмірі 3028,00 грн, а самепо 1514,00 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 45, 46, 256, 257, 261, 388 ЦК України, ст. ст. 78, 90, 121, 152,п. 24Перехідних положень Земельного кодексу України,ст. ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 259, 263 265, 273, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги керівника Слов`янської окружної прокуратури, який діє в інтересах Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки задовольнити частково.

2.Витребувати у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь власника земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України - Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи 04341413, місцезнаходження юридичної особи: Донецька обл., Краматорський р-н, місто Миколаївка, пл. Енергетиків, будинок 2/14) (повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району (пл. Енергетиків, буд. 2/14, м. Миколаївка, Краматорський район, Донецька обл., 84182, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44692327) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, вартістю 56155,22 грн., з кадастровим номером 1424256200:11:000:0787, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (бульвар Машинобудівників, 16, м. Краматорськ, Донецька область область, 36038 ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39767332) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 виданий Слов`янським МВ УМВС України в Донецькій області від 05.12.2000, РНОКПП НОМЕР_3 на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002, отримувач Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн, по 1514,00 грн з кожного.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2024 року.

Суддя Н.О. Дюміна