Постанова

від 25.09.2024 по справі 914/153/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2024 р. м. Львів Справа №914/153/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

І.Ю. Панова

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Сармат</a> б/н від 24.06.2024 року (вх. № 01-05/1807/24 від 25.06.2024 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 року (суддя Н.Є. Березяк; повний текст рішення складено 03.06.2024 року, м. Львів)

у справі №914/153/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Сармат</a> (надалі ТзОВ Транспортна компанія Сармат), м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Вуд-Львів</a> (надалі ТзОВ Вуд-Львів), м. Львів

про стягнення 767922,45 грн.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Талалаєва О.Ю. - адвокат (ордер серія ВС №1292362 від 27.06.2024);

від відповідача: Шегинський Р.А. адвокат (ордер серія ВС №1308195 від 06.09.2024);

ВСТАНОВИВ:

17.01.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Транспортна компанія «Сармат» до ТОВ «Вуд-Львів» про стягнення 987 496,28 грн. пені, яка була нарахована у відповідності до п. 5.3. договору №16.03.2022-1 про транспортно-експедиційні послуги, які в подальшому було зменшено до 767 922,45 грн. пені.

Дані позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з організації перевезень щодо своєчасної оплати транспортно-експедиційних послуг в зв`язку з чим, відповідно до положень п.5.3. договору нараховано пеню, яку просить стягнути в примусовому порядку.

В обґрунтування даних позовних вимог посилається на положення ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 627, 901, 903, 909, 916 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 179, 180 Господарського кодексу України.

Відповідач, в свою чергу заперечив позовні вимоги вказавши на те, що для стягнення з нього пені за несвоєчасне виконання останнім свого обов`язку з оплати транспортно-експедиційних послуг, позивач зобов`язаний довести порушення відповідачем умов укладеного договору, щодо строків оплати наданих послуг, однак, даного не доведено. Також, відмітив відповідач, що позовна заява не містить посилання на будь-які письмові докази, положення умов договору, які б встановлювали строки проведення розрахунків за послуги надані позивачем. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23 травня 2024 року у справі №914/153/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Дане рішення мотивоване тим, що із заявок поданих позивачем, строк оплати визначений у спосіб, що не дає змоги зробити висновок про порушення строків оплати наданих послуг, а тому підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій (пені) за порушення строків оплати наданих послуг з перевезення вантажу є відсутніми, в зв`язку з чим в позові відмовлено.

Позивач ТОВ «Транспортна компанія «Сармат», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

-скаржник відмічає, що судом було допущено надмірний формалізм під час розгляду справи;

-не з`ясовано, на думку скаржника, наявність договірних відносин між сторонами, натомість між позивачем на відповідачем існували договірні відносини, в підтвердження чого посилається на підписані сторонами заявки та акти виконаних робіт;

-крім цього, скаржник відмічає, що всі акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) були підписані відповідачем без жодних зауважень і вважає, що дата таких актів підтверджує те, що позивач виконав свої зобов`язання за договором. Відповідно вказує, що дата акту і була датою відліку термінів оплати , які вказані в заявках;

-щодо дати укладення договору транспортно-експедиційних послуг то такий недолік скаржник вважає неістотним.

Відповідно до цього, просить, рішення Господарського суду Львівської області від 23 травня 2024 року у справі №914/153/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимог задоволити повністю.

Відповідач ТОВ «Вуд-Львів», у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що позивачем не доведено, що саме відповідачем було порушено строки оплати транспортно-експедиційних послуг саме за договором №16.03.2022-1 на транспортно-експедиційні послуги від 16.03.2021. Позовна заява не містить посилання на будь-які письмові докази, положення умов договору, які б встановлювали строки проведення розрахунків за послуги надані позивачем. Вказує, що жодна із заявок долучених позивачем до заяви про зменшення вимог не стосується договору №16.03.2022-1 про транспортно-експедиційні послуги від 16.03.2021 , який був укладений сторонами. Крім цього, відповідач зауважує, що жодним чином ним не заперечується існування господарських взаємовідносин між позивачем та відповідачем і ним визнається надання позивачем відповідачу транспортно-експедиційних послуг, в підтвердження чого посилається на підписані сторонами заявки на надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт (наданих послуг). Вказує, що транспортно-експедиційні послуги , що були надані позивачем, у повному обсязі оплачені, згідно виставлених рахунків. Також, просить не залишити поза увагою те, що всі акти прийняття передачі були підписані сторонами, шляхом накладення електронно-цифрового підпису та печатки сторони . Однак, як вказує позивач, відповідачем до матеріалів справи не долучено жодної квитанції, яка б підтверджувала дату підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) позивачем, дату отримання вказаного акту відповідачем , як і дату його підписання відповідачем, а тому вважає розрахунки позивача безпідставними та необґрунтованими. Відтак, просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Транспортна компанія «Сармат» відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/153/24 залишити без змін. Судові витрати просить покласти на ТОВ «транспортна компанія «Сармат».

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22 липня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Панова І.Ю.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Сармат</a> б/н від 24.06.2024 року (вх. № 01-05/1807/24 від 25.06.2024 року) на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 року у справі №914/153/24; витребувано матеріали справи №914/153/24 в Господарського суду Львівської області.

20.08.2024 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/153/24.

В подальшому, ухвалою суду від 22 серпня 2024 року призначено розгляд справи №914/153/24 в судове засідання на 25 вересня 2024 року.

24.09.2024 в канцелярію суду через систему електронний суд від представника скаржника поступило клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, б/н від 24.09.2024, яке мотивоване зайнятістю в іншому судовому засіданні (справа №380/14513/23). Дане клопотання судовою колегією залишено без розгляду, з огляду на те, що представник скаржника адвокат Талалаєва О.Ю. з`явилась в судове засідання до Західного апеляційного господарського суду.

Отже, представники учасників процесу забезпечили свою участь в судовому засіданні по розгляду справи №914/153/24 та підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення від 23 травня 2024 року Господарського суду Львівської області у справі №914/153/24 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

16 березня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Сармат» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуд- Львів» (замовник) був укладений договір №16.03.2022-1 на транспортно-експедиційні послуги.

Відповідно до положень такого, зокрема підпунктів 1.1, 1.2 договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні або при перевезеннях в межах України. Перевезення виконуються у відповідності з умовами даного договору, згідно діючого законодавства України а інших країн, територією яких здійснюється перевезення, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ ООН, Женева 1956 року) та іншими міжурядовими угодами. Замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок здійснення автомобільного перевезення вантажів згідно із заявками, що підписуються уповноваженими особами сторін і є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору до обов`язків виконавця належить направляти автотранспорт з відповідними параметрами, в технічно-справному стані, на час, дату і за адресою, вказаною у Заявці. Забезпечити здійснення перевезення на умовах і в терміни, вказані у Заявці.

Обов`язки замовника наведені у розділі 3 договору, де у п. 3.3. зазначено про те, що замовник зобов`язується своєчасно проводити оплату за надані виконавцем послуги в терміни, вказані в заявці.

Порядок розрахунків за цим договором зафіксований у розділі 4 договору. Так у п. 4.1. договору вказано що вартість послуг виконавця по кожному перевезенню вказується в заявці, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Платежі і взаєморозрахунки за виконані послуги по перевезенню вантажу здійснюється на підставі рахунку, виданого виконавцем при наявності оригінальних документів, що підтверджують доставку вантажу до місця призначення (СМR,ТТН) або на умовах, вказаних у заявці ( п. 4.2. договору).

У п.4.3. договору також вказано про те, що оплата за надані виконавцем послуги проводяться замовником в терміни, вказані у заявці.

Відповідно до п. 5.1. договору сторони домовились, що замовник і виконавець у разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, зобов`язуються відшкодувати потерпілій стороні спричинені цим збитки.

У випадку несвоєчасної оплати послуг виконавця згідно п. 4.3. даного договору замовник сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми неоплачених коштів за кожний день прострочення платежу. ( п. 5.3. договору).

ТОВ «Транспортна компанія «Сармат» надавав послуги з перевезення вантажів, за які як зазначає позивач, відповідачем допущено прострочення щодо оплати.

Позивач надав лист (претензію) вих. №02/08 від 02 серпня 2023 року, який був адресований ТОВ «Вуд-Львів» з проханням оплатити наявну заборгованість та сплати пеню.

У претензії позивач надавав розрахунок пені та суми заборгованості по договору, яка станом на 02.08.2023 становила 276896,74 грн.

У листі (претензії) позивач зазначив про необхідність оплатити протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання претензії, транспортних послуг згідно рахунку № 630 від 24.04.2023 на суму 100376,25 грн., рахунку №663 від 03.05.2023 на суму 100266,50 грн., нараховану пеню за несвоєчасну оплату цих рахунків на суму 78253,97 грн. Загальна сума до оплати: 278896,72 грн.

Відповідач оплатив заборгованість за двома рахунками, а саме: по рахунку № 630 від 24.04.2023 - 03.08.2023, однак, як зазначає позивач, по рахунку № 663 від 03.05.2023 - 04.08.2023 нарахована пеня, яка не була оплачена. Щодо нарахування пені, то позивач посилається на п. 5.3. Договору від 16.03.2021.

Як зазначає позивач, відповідач допускав невчасну оплату рахунків, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально правовою вимогою про стягнення 767 922,45 грн. пені (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23 травня 2024 року у справі №914/153/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, з чим не погодився позивач, подавши апеляційну скаргу.

При перегляді рішення Господарського суду Львівської області від 23 травня 2024 року у справі №914/153/24 , Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (ч.ч.1-2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вказує позивач, правовідносини між ним та відповідачем виникли на підставі укладеного договору №16.03.2022-1 від 16.03.2021 на транспортно-експедиційні послуги.

Згідно положень ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Обставинами справи встановлено, що сторонами було погоджено, те що істотні умови кожного окремого перевезення, зокрема маршрут, строки виконання перевезення, вартість послуг з перевезення, строк оплати наданих послуг, місце завантаження та розвантаження товару, визначаються сторонами в заявках на перевезення, які є невід`ємними частинами договору №16.03.2022-1 на транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року.

Відповідно до п.5.3 договору №16.03.2022-1 на транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року у випадку несвоєчасної оплати послуг виконавця, згідно п.4.3 даного договору, замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми неоплачених коштів за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відтак судом першої інстанції вірно відмічено, що в даному спорі обов`язок сплатити пеню виникає у замовника у разі, якщо останній порушив строки оплати послуг виконавця згідно договору №16.03.2022-1 на транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктом 2 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, з врахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно відмічено про те, що обов`язок відповідача сплатити на користь позивача пеню виникає за умови порушення строків оплати наданих послуг з перевезення по договору №16.03.2022-1 на транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року. Однак, в свою чергу позивач зобов`язаний довести порушення відповідачем умов укладеного договору №16.03.2022-1 на транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року, щодо строків оплати наданих послуг за кожною окремою заявкою, що була подана ним на підтвердження заявлених вимог.

В обґрунтування позовних вимог, як в суді першої так і апеляційної інстанцій позивач покликається на те, що ним до заяви про зменшення розміру позовних вимог долучено: заявка №Z22-000390 від 14.04.2022 року; заявка №U22-000044 від 29.04.2022 року; заявка №U22-000087 від 06.05.2022 року; заявка №U22-000099 від 10.05.2022 року; заявка №U22-000187 від 26.05.2022 року; заявка №U22-000207 від 31.05.2022 року; заявка №U22-000238 від 03.06.2022 року; заявка №U22-000253 від 08.06.2022 року; заявка №U22-000285 від 16.06.2022 року; заявка №U22-000350 від 30.06.2022 року; заявка №U22-000306 від 21.06.2022 року; заявка №U22-000404 від 07.07.2022 року; заявка №U22-000431 від 14.07.2022 року; заявка №U22-000496 від 01.08.2022 року; заявка №U22-000507 від 03.08.2022 року; заявка №U22-000523 від 08.08.2022 року; заявка №U22-000560 від 18.08.2022 року; заявка №U22-000607 від 30.08.2022 року; заявка №U22-000654 від 06.09.2022 року; заявка №U22-000683 від 14.09.2022 року; заявка №U22-000730 від 26.09.2022 року; заявка №U22-000738 від 27.09.2022 року; заявка №U22-000763 від 04.10.2022 року; заявка №U22-000779 від 07.10.2022 року; заявка №U22-000820 від 18.10.2022 року; заявка №U22-000847 від 21.10.2022 року; заявка №U22-000859 від 25.10.2022 року; заявка №U22-000892 від 31.10.2022 року; заявка №U22-000939 від 07.11.2022 року; заявка №U22-000945 від 08.11.2022 року; заявка №U22-000990 від 16.11.2022 року; заявка №U22-001051 від 28.11.2022 року; заявка №U22-001097 від 06.12.2022 року; заявка №U22-001125 від 13.12.2022 року; заявка №U22-001148 від 19.12.2022 року; заявка №U22-001149 від 19.12.2022 року; заявка №U22-001144 від 19.12.2022 року; заявка №U23-000024 від 11.01.2023 року; заявка №U23-000092 від 01.03.2023 року; заявка №U23-000125 від 15.03.2023 року; заявка №U23-000240 від 09.03.2023 року; заявка №U23-000345 від 31.03.2023 року; заявка №U23-0000155 від 29.03.2023 року; заявка №U23-000374 від 06.04.2023 року; заявка №U23-0000206 від 21.04.2023 року; заявка №U23-0000205 від 21.04.2023 року; заявка №U23-0000234 від 28.04.2023 року.

Згідно вимог ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені іншими засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, слід відмітити, що згідно вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши вищенаведені заявки вбачається, що жодна з таких не була укладена на виконання договору №16.03.2022-1 про транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року.

Згідно п.1.1 та 1.2. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок здійснення автомобільного перевезення вантажів, згідно із заявками, що підписуються уповноваженими особами сторін і є невід`ємною частиною даного договору. Таким чином з метою ідентифікації належності заявки до договору №16.03.2022-1 на транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року, така заявка мала містити вказівку на приналежність її до договору №16.03.2022-1 від 16 березня 2021 року. Однак заявки: №Z22-000390 від 14.04.2022 року; №U22-000044 від 29.04.2022 року; №U22-000087 від 06.05.2022 року; №U22-000099 від 10.05.2022 року; №U22-000187 від 26.05.2022 року; №U22-000207 від 31.05.2022 року; №U22-000238 від 03.06.2022 року; №U22-000253 від 08.06.2022 року; №U22-000285 від 16.06.2022 року; №U22-000350 від 30.06.2022 року; №U22-000306 від 21.06.2022 року; №U22-000404 від 07.07.2022 року; №U22-000431 від 14.07.2022 року; №U22-000496 від 01.08.2022 року; №U22-000507 від 03.08.2022 року; №U22-000523 від 08.08.2022 року; №U22-000560 від 18.08.2022 року; №U22-000607 від 30.08.2022 року; №U22-000654 від 06.09.2022 року; №U22-000683 від 14.09.2022 року; №U22-000730 від 26.09.2022 року; №U22-000738 від 27.09.2022 року; №U22-000763 від 04.10.2022 року; №U22-000779 від 07.10.2022 року, не містять будь-якого посилання взагалі на будь-який договір, в тому числі на договір №16.03.2022-1 на транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року.

В свою чергу частина заявок укладена на здійснення перевезень згідно договору (контракту) №16.03.2022-1 від 16 березня 2022 року, про що безпосередньо зазначено у заявках: №U22-000820 від 18.10.2022 року; №U22-000847 від 21.10.2022 року; №U22-000859 від 25.10.2022 року; №U22-000892 від 31.10.2022 року; №U22-000939 від 07.11.2022 року; №U22-000945 від 08.11.2022 року; №U22-000990 від 16.11.2022 року; №U22-001051 від 28.11.2022 року; №U22-001097 від 06.12.2022 року; №U22-001125 від 13.12.2022 року; №U22-001148 від 19.12.2022 року; №U22-001149 від 19.12.2022 року; №U22-001144 від 19.12.2022 року; №U23-000024 від 11.01.2023 року; №U23-000092 від 01.03.2023 року; №U23-000125 від 15.03.2023 року; №U23-000240 від 09.03.2023 року; №U23-000345 від 31.03.2023 року; №U23-0000155 від 29.03.2023 року; №U23-000374 від 06.04.2023 року; №U23-0000206 від 21.04.2023 року; №U23-0000205 від 21.04.2023 року; №U23-0000234 від 28.04.2023 року.

В подальшому встановлено, що позивачем не надано жодної заявки, яка б вказувала на те, що вона укладена на виконання та в межах договору №16.03.2022-1 про транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року. Окрім того в матеріалах справи містяться рахунки на оплату та акти виконаних робіт, з яких вбачається, що вони складалися на виконання саме договору №16.03.2022-1 про транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2022 року, а не договору №16.03.2022-1 про транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року, як про це стверджує позивач. Однак вимоги про стягнення пені заявлені позивачем саме за договором №16.03.2022-1 про транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року.

Слід відмітити, що у платіжних інструкціях, згідно яких відповідачем оплачувалися послуги з перевезення, та які були надані позивачем, посилання на договір №16.03.2022-1 про транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року відсутнє. В свою чергу платежі здійснювалися на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, що у свою чергу формувалися саме в межах договору №16.03.2022-1 про транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2022 року.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відносини сторін виникли та існували саме на підставі договору №16.03.2022-1 про транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2022 року, а не Договору №16.03.2022-1 про транспортно-експедиційні послуги від 16 березня 2021 року на підставі якого заявлено позовні вимоги.

В оспорюваному рішенні, судом першої інстанції вказано, що про існування помилки в даті укладення спірного договору представник позивача жодного разу в судових засіданнях не зазначав, відтак доводи скаржника про наявність помилки в даті укладення спірного договору, судом апеляційної інстанції не береться до уваги.

Щодо строку оплати, як вірно відмічено судом першої інстанції, що із заявок, поданих позивачем, строк оплати визначений у спосіб, що не дає можливість суду зробити висновок про порушення відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг, а відтак зроблено обґрунтований висновок про те, що підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення строків оплати наданих послуг з перевезення вантажу відсутні, а тому правомірно відмовлено в позові.

Відтак, по суті обґрунтування апеляційної скарги зводиться до переоцінки доказів та не спростовує висновків суду першої інстанції і свідчить про незгоду скаржника із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи.

З врахуванням наведеного, рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/153/24 слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване, відносно обставин та матеріалів справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 23 травня 2024 року у справі №914/153/24, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 23 травня 2024 року у справі №914/153/24 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Транспортної компанії «Сармат» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Сармат</a> б/н від 24.06.2024 року (вх. № 01-05/1807/24 від 25.06.2024 року) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 23 травня 2024 року у справі №914/153/24 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ «ТК «Сармат».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/153/24 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2024.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Ю. Панова