Постанова

від 01.10.2024 по справі 916/197/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/197/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання - В.М. Волковінська,

за участю представників учасників справи:

арбітражний керуючий - Р.В. Хомич

від Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» - В.С. Гортолум

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 (суддя С.І. Райчева, м.Одеса, повний текст складено 17.06.2024) про закриття провадження

у справі №916/197/23

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи

У січні 2023 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича (надалі - Хомич Р.В. ).

30.08.2023 господарським судом в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду» в електронній формі було сформовано оголошення про відкриття провадження у справі №916/197/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1

31.08.2023 на офіційному сайті Касаційного господарського суду України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі №916/197/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (публікація №71296 від 31.08.2023).

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 визнано:

-конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» до фізичної особи ОСОБА_1 у загальному розмірі 2389941,95 грн, із яких: 2048279,95 грн - підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів; 341662,00 грн, вимоги, що забезпечені заставою за договором застави транспортного засобу від 24.03.2006 - підлягають задоволенню за рахунок заставного майна та витрати у сумі 5368,00 грн (судовий збір), що підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

-конкурсні грошові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 у сумі 37788,74 грн, що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 5368,00 грн (судовий збір), що підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 визнано конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 8261104,18 грн, що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів, та витрати у сумі 5368,00 грн (судовий збір), що підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

08.04.2024 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу за результатами проведеного попереднього засідання у справі, якою визначено розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів, зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.

20.05.2024 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 надала до суду неповну та недостовірну інформацію стосовно майна, доходів та витрат боржника та членів її сім`ї, що свідчить про недобросовісність її поведінки по відношенню до кредиторів. На думку кредитора, боржниця зловживає наданими їй правами з метою уникнення виконання зобов`язання перед кредиторами, метою її звернення до суду із заявою про неплатоспроможність є списання заборгованості перед кредиторами.

20.05.2024 до Господарського суду Одеської області від керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Хомича Р.В. надійшла заява про визнання ОСОБА_1 банкрутом, введення процедури погашення боргів та призначення арбітражного керуючого Хомича Р.В. керуючим реалізацією майна боржника у справі.

Арбітражний керуючий Хомич Р.В. у клопотанні про визнання ОСОБА_1 банкрутом послався на положення частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства та зазначив про те, що протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, а тому, на переконання арбітражного керуючого, наявні підстави для переходу до процедури погашення боргів боржника.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2024, серед іншого, припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - арбітражного керуючого Хомича Р.В. (свідоцтво про здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) №1949 від 03.01.2020).

Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Закрито провадження у справі №916/197/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відмовлено у задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Хомича Р.В. про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів.

Постановлено здійснити сплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому Хомичу Р.В. (свідоцтво про здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) №1949 від 03.01.2020) у сумі 40260,00 грн за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 у справі №916/197/23 із депозитного рахунку Господарського суду Одеської області за рахунок коштів, авансованих ОСОБА_1 згідно квитанцій №9903260K від « 05» січня 2023 р., 6560750 від « 06» лютого 2023 р., @2PL815115 від « 04» березня 2023 р., D2P4N0409AQ9M0.1 від « 09» квітня 2023 р., @2PL147299 від « 31» травня 2023 р. та @2PL699394 від « 22» липня 2023 р.

Ухвала суду в частині закриття провадження мотивована тим, що виправлену декларацію про майновий стан боржницею надано поза межами семиденного строку з дня отримання звіту арбітражного керуючого про результати перевірки декларації про майновий стан боржника за 2020-2022 роки, яким встановлено, що декларації боржниці містять неповну та недостовірну інформації щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї, без надання пояснень щодо підстав недотримання вимог законодавства при виконанні даного обов`язку, що є самостійною та достатньою підставою у розумінні пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Також у мотивах оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було зазначено, що протягом усього періоду розгляду справи у суді боржницею вживались дії для приховування її реального майнового стану шляхом неповідомлення суду, арбітражному керуючому та кредиторам про місцезнаходження належних їй транспортних засобів, один з яких є предметом забезпечення за кредитним договором, незазначення інформації про наявність у власності боржниці корпоративних прав та ненадання суду відомостей стосовно джерел походження коштів на оплату поточних видатків та фінансування провадження у справі про неплатоспроможність.

З огляду на те, що господарським судом встановлено наявність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Хомича Р.В. про визнання ОСОБА_1 банкрутом та переходу до процедури погашення боргів.

Крім того, місцевий господарський суд задовольнив клопотання арбітражного керуючого Хомича Р.В. та постановив здійснити оплату основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 у справі №916/197/23 за період з 30.08.2023 по 29.11.2023 у сумі 40260,00 грн за рахунок коштів, авансованих ОСОБА_1 на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області, оскільки скарг на дії арбітражного керуючого під час розгляду справи від боржниці до суду не надходило. З клопотанням про виплату основної грошової винагороди за інший період та відшкодування понесених витрат за рахунок боржниці арбітражний керуючий Хомич Р.В. до господарського суду не звертався.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2024, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу суду скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема, ОСОБА_1 зазначила, що вона є особою з інвалідністю 2 групи, перенесла 2 інсульти, її житло було продане з торгів для погашення заборгованості.

Також повідомила, що арбітражний керуючий не направляв їй звіт про результати перевірки декларації про майновий стан боржника за 2020-2022 роки, у той час як суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що датою отримання вказаного звіту є 29.09.2023.

При цьому апелянт просила взяти до уваги той факт, що вона одразу після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій виправляла помилки та подавала до суду уточнюючі декларації, а також той факт , що помилки в деклараціях були пов`язані зі станом здоров`я, а саме, проблемами із довготривалою пам`яттю, і саме тому вона не пам`ятала того факту, що була засновником юридичних осіб, оскільки ці товариства ніколи не здійснювали діяльності.

ОСОБА_1 зауважила, що матеріалами справи підтверджено, що майновий стан боржника реально не дозволяє йому виконати зобов`язання перед кредиторами шляхом реалізації плану реструктуризації боргів боржника. Майнових активів та доходів для повного погашення кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, боржник не має, відновлення його платоспроможності шляхом реалізації реструктуризації боргів боржника є неможливим, а відтак, і є неможливим розроблення такого плану реструктуризації боргів боржника, який би відповідав сподіванням кредитора, тобто в якому відображається повне погашення боргів за рахунок майна боржника чи його доходів.

На переконання ОСОБА_1 , її поведінка, пов`язана із усуненням недоліків, виявлених у деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, в межах встановленого законом процесуального строку, є добросовісною, своєчасною та прозорою.

Враховуючи те, що впродовж 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, а також те, що у боржника недостатньо майнових активів для задоволення вимог кредиторів, на підставі частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства наявні підстави для визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів.

Крім того, апелянт зазначила, що суд першої інстанції безпідставно не надав оцінки заяві ОСОБА_3 від 29.05.2024 з посиланням на те, що вказаний документ не є оригіналом, або належним чином засвідченою копію оригіналу вказаного документу, адже, як вказала ОСОБА_1 , подана нею через сервіс «Електронний суд» заява ОСОБА_3 від 29.05.2024 є копією, засвідченою ЕЦП ОСОБА_1 .

Щодо висновків місцевого господарського суду про те, що ОСОБА_1 не забезпечувала належного збереження предмету застави - транспортного засобу LEXUS RX 300, номерний знак: НОМЕР_2 , а передача належних боржниці транспортних засобів іншій особі може вказувати на спробу приховування такого майна та унеможливлення задоволення вимог кредитора за рахунок заставного майна та реалізації іншого наявного у власності боржниці транспортного засобу, скаржник зазначила, що задоволення вимог кредиторів за рахунок належних боржнику транспортних засобів можливе саме в процедурі погашення боргів, а не на стадії розпорядження майном (оскільки в межах виконавчих проваджень на вказані транспортні засоби було накладено арешт).

Позиція Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу банк просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про закриття провадження у справі з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 28.06.2024 за вх.№2531/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про закриття провадження у справі №916/197/23. Встановлено учасникам справи строк до 18.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 18.07.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/197/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду

05.07.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/197/23.

17.07.2024 Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№2531/24/Д1 від 19.07.2024).

Будь-які інші відзиви, заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про закриття провадження у справі №916/197/23 поза межами строку, встановленого у частині третій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 01.10.2024 об 11:00 год.

Ухвалою апеляційного суду від 26.09.2024 заяву арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича (вх.№3650/24 від 26.09.2024) задоволено та забезпечено його участь у судовому засіданні 01.10.2024 об 11:00 год у справі №916/197/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.10.2024, арбітражний керуючий Хомич Роман Володимирович надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» просила оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

Скаржник про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 01.10.2024 об 11:00, повідомлена належним чином, проте участі не брала.

Інші учасники справи про дату, час та місце розгляду справи також повідомлені належним чином, однак не скористалися своїм правом участі у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні апелянта, а також за відсутності інших учасників справи.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши арбітражного керуючого та представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Обставини справи

З матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яка перебувала у її приватній власності та знаходилася в іпотеці відповідно до іпотечного договору від 06.03.2006. У 2017 році вказана квартира була відчужена з публічних торгів у зв`язку із невиконанням боржницею умов кредитного договору. Станом на даний час власником вказаної квартири є ОСОБА_4 .

Боржниця зазначала, що фактично проживає у квартирі, яку орендує її сестра за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та доданих до неї деклараціях про майновий стан боржника за 2020-2022 роки зазначала, що членами її сім`ї є: син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мати - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 також вказувала про те, що з 14.12.2004 вона є фізичною особою-підприємцем, однак діяльність не здійснює, дохід не отримує. Станом на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 не працевлаштована.

Відповідно до довідки №12, серії ААВ №520579, виданої МСЕК від 09.08.2022, боржниця має інвалідність 2 групи.

Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що не є партнером у жодній юридичній особі, і не має корпоративних прав ані в Україні, ані за її межами.

Боржниця повідомила суду, що не має депозитних рахунків у банківських установах, у її власності відсутнє нерухоме та рухоме майно, у тому числі транспортні засоби. Єдиним доходом боржниці є пенсія з інвалідності.

До матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржницею надано декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020-2022 роки, які складено 09.01.2023 та підписано боржницею.

29.09.2023 керуючим реструктуризацією боргів боржника - арбітражним керуючим Хомичем Р.В. було складено звіт про результати перевірки декларації про майновий стан боржника за 2020-2022 роки у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , у якому арбітражним керуючим встановлено, що декларації боржниці містять неповну та недостовірну інформації щодо майна, доходів та витрат боржника та членів її сім`ї, а саме: боржницею не відображено інформацію про зареєстровані за нею транспортні засоби та не відображено суми доходів, одержаних боржником у 2020-2022 роках.

Арбітражним керуючим Хомичем Р.В. під час проведення вказаної вище перевірки встановлено, що ОСОБА_1 отримувала дохід у наступному розмірі: у 2020 році - 11093,40 грн; у 2021 році - 21818, 00 грн, у 2022 році - 23766,00 грн, у 2023 році - 12162,00 грн. Код та назва ознаки доходу: 128 - соціальні виплати з відповідних бюджетів від ДП ТА СП ОМР.

У власності ОСОБА_1 знаходяться транспортні засоби: 1) легковий автомобіль NISSAN PRIMERA, номерний знак: НОМЕР_3 , дата реєстрації: 07.06.2006, рік випуску: 2006, тип кузова: седан, об`єм двигуна: 1998, вид палива: бензин, колір: чорний, статус: перебуває у розшуку, місцезнаходження: невідомо, та 2) легковий автомобіль LEXUS RX 300, номерний знак: НОМЕР_2 , дата реєстрації: 23.03.2006, рік випуску: 2003, тип кузова: універсал, об`єм двигуна: 3000, вид палива: бензин, колір: сірий, технічний стан: не встановлено, статус: перебуває у розшуку, місцезнаходження: невідомо.

Також арбітражним керуючим Хомичем Р.В. було встановлено, що у серпні 2023 року (після звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) ОСОБА_1 перетинала державний кордон з Польщею.

Будь-яких інших недостовірних даних у деклараціях ОСОБА_1 арбітражним керуючим Хомичем Р.В. не встановлено.

Зазначений звіт 29.09.2023 арбітражним керуючим Хомичем Р.В. направлено ОСОБА_1 на електронну адресу, зазначену у заяві про відкриття провадження у справі.

Поряд з цим, зазначений звіт арбітражним керуючим Хомичем Р.В. був направлений до суду 02.10.2023. Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» зазначений документ був доставлений також у електронні кабінети підсистеми «Електронний суду» ЄСІТС боржника та кредиторів 03.10.2023.

18.10.2023 у судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 підтвердили суду обізнаність щодо наявності звіту арбітражного керуючого Хомича Р.В.

Виправлені декларації про майновий стан ОСОБА_1 надала до господарського суду 20.11.2023, тобто, після 52 днів, з дати направлення звіту арбітражним керуючим на електронну пошту боржниці, та/або 33 дні, з дати судового засідання, на якому боржниця та її представник підтвердили отримання від арбітражного керуючого звіту про перевірку декларацій про майновий стан боржника.

У виправлених деклараціях ОСОБА_1 відобразила відомості, встановлені арбітражним керуючим Хомичем Р.В. під час перевірки декларації, доданих боржницею до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Боржницею у заяві про відкриття провадження у справі, у деклараціях про майновий стан та уточнених деклараціях, які надано до суду 20.11.2023, не було зазначено про наявність у її власності корпоративних прав, а саме про те, що ОСОБА_1 є засновником/учасником: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант-Альянс», код ЄДРПОУ 36611400, розмір частки у статутному капіталі 50%, номінальна вартість 32000,00 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрокор-Інвест», код ЄДРПОУ 35696525, розмір частки у статутному капіталі 50%, номінальна вартість 95000,00 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО», код ЄДРПОУ 35049228, розмір частки у статутному капіталі 33,4%, номінальна вартість 14028,00 грн.

Вказана інформація була встановлена кредитором - Акціонерним товариством «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» та зазначена у клопотанні про закриття провадження у справі, яке надійшло до господарського суду 20.05.2024, після чого 03.06.2024 керуючим реструктуризацією боргів боржниці - арбітражним керуючим Хомичем Р.В. було проведено додатковий аналіз декларації боржниці та встановлено відсутність зазначеної вище інформації у деклараціях ОСОБА_1 .

10.06.2024 ОСОБА_1 надала до господарського суду клопотання про залучення до матеріалів справи уточнених декларацій про майновий стан боржника.

Позиція суду апеляційної інстанції

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є ухвала господарського суду першої інстанції, якою, зокрема, закрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника.

Із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом, передусім, реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За таким підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - «Відновлення платоспроможності фізичних осіб» законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена.

З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), Верховний Суд неодноразово зауважував, що цим Кодексом запроваджено «добровільне банкрутство» боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.

Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20.

З урахуванням викладеного, процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме, задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою «Відновлення платоспроможності фізичної особи» Кодексу України з процедур банкрутства.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 вказав, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Відтак, у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України).

Тому до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов`язки:

-повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), отже, обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та / або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

-надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

-подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина 4 статті 116, частина 7 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);

-повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 Кодексу України з процедур банкрутства);

-погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 Кодексу України з процедур банкрутства).

Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності.

Так, частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1)боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2)майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3)судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та / або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі №904/2166/23.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Також Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи.

За загальним правилом, закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на «добровільність банкрутства» фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:

-боржник подає суду декларації;

-керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;

-отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 до заяви додала декларації про її майновий стан за 2020-2022 роки, які складено 09.01.2023 та підписано боржницею.

Разом з тим, надалі боржниця двічі уточнювала зазначену у деклараціях інформацію шляхом подання відповідних виправлених декларацій.

При цьому, як вбачається із встановлених обставин та матеріалів справи, подання виправлених декларацій було зумовлене перевіркою цих декларацій арбітражним керуючим та зверненням кредитора - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, в якому наводилися обставини стосовно неповної інформації про майно, доходи та витрати боржниці і членів її сім`ї.

Так, у звіті від 29.09.2023 за результатами перевірки наданих боржницею декларацій арбітражний керуючий зазначив, що декларації містять неповну та недостовірну інформації щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї, а саме: боржницею не відображено інформацію про зареєстровані за нею транспортні засоби та не відображено суми доходів одержаних боржником у 2020-2022 роках. Також, арбітражним керуючим Хомичем Р.В. було встановлено, що у серпні 2023 року (після звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) ОСОБА_1 перетинала державний кордон з Польщею.

Зазначений звіт 29.09.2023 арбітражним керуючим Хомичем Р.В. направлено ОСОБА_1 на електронну адресу, зазначену у заяві про відкриття провадження у справі.

Також зазначений звіт арбітражним керуючим Хомичем Р.В. був направлений до суду 02.10.2023.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» зазначений документ був доставлений також у електронні кабінети підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС боржника та кредиторів 03.10.2023.

18.10.2023 у судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 підтвердили суду обізнаність щодо наявності звіту арбітражного керуючого Хомича Р.В.

Виправлені декларації про майновий стан ОСОБА_1 надала до господарського суду 20.11.2023, тобто, після 52 днів, з дати направлення звіту арбітражним керуючим на електронну пошту боржниці, та/або 33 дні, з дати судового засідання, на якому боржниця та її представник підтвердили отримання від арбітражного керуючого звіту про перевірку декларацій про майновий стан боржника.

Наведеним вище спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що арбітражний керуючий не направляв їй звіт про результати перевірки декларації про майновий стан боржника за 2020-2022 роки, оскільки звіт арбітражного керуючого було направлено боржниці на електронну пошту, через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», та в судовому засіданні 18.10.2023 боржницею підтверджено отримання вказаного звіту.

Враховуючи викладене, боржниця пропустила встановлений семиденний строк для подання виправлених декларацій та не надала пояснень щодо причин недотримання вимог законодавства при виконанні даного обов`язку.

Крім того, ОСОБА_1 , зазначаючи про те, що вона одразу після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій виправляла помилки та подавала до суду уточнюючі декларації, не зазначає, коли нею було отримано вказаний звіт.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані обставини, є самостійними та достатніми підставами у розумінні пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Поряд з цим, місцевим господарським судом враховано інші обставини, як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Як у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, так і протягом розгляду справи, боржниця зазначала про те, що проживає у орендованій квартирі, яку оплачує її сестра. Джерелом фінансування поточних витрат боржниці, а саме: оплата комунальних послуг, лікування, виїзд за кордон, побутові потреби та ін. є, зокрема, її сестра ОСОБА_3 .

Проте у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та деклараціях про майновий стан відомості про сестру ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , як джерело доходу, відсутні.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що попри зазначення боржниці про те, що єдиним джерелом її доходу є пенсія з інвалідності у розмірі близько 2 тис. грн. на місяць, остання сплачує послуги двох адвокатів у справі, здійснила оплату авансування винагороди арбітражного керуючого у справі та сплатила судовий збір при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

Місцевий господарський суд також правильно прийняв до уваги той факт, що боржниця у заяві про відкриття провадження у справі та у деклараціях про майновий стан не вказувала відомостей про наявність у її власності транспортних засобів, про які суду повідомив арбітражний керуючий Хомич Р.В. у звіті про перевірку декларацій про майновий стан боржниці.

Так, як зазначалось, у власності ОСОБА_1 знаходяться транспортні засоби: 1)легковий автомобіль NISSAN PRIMERA, номерний знак: НОМЕР_3 , дата реєстрації: 07.06.2006, рік випуску: 2006, тип кузова: седан, об`єм двигуна: 1998, вид палива: бензин, колір: чорний, статус: перебуває у розшуку, місцезнаходження: невідомо, та 2) легковий автомобіль LEXUS RX 300, номерний знак: НОМЕР_2 , дата реєстрації: 23.03.2006, рік випуску: 2003, тип кузова: універсал, об`єм двигуна: 3000, вид палива: бензин, колір: сірий, технічний стан: не встановлено, статус: перебуває у розшуку, місцезнаходження: невідомо.

Як встановлено судом першої інстанції, у судовому засіданні, що відбулось 12.06.2024, ОСОБА_1 зазначала, що вказана інформація не була нею відображена у зв`язку із тим, що вказані транспортні засоби були передані у розпорядження третій особі, яка є кумою боржниці, а остання не повернула ці транспортні засоби.

Разом з тим, з усних пояснень ОСОБА_1 , наданих у вказаному судовому засіданні, вбачається, що будь-яких заходів для повернення транспортних засобів, встановлення їх місцезнаходження боржниця не вживала, до правоохоронних органів не зверталась, що підтверджується також наявними у матеріалах справи відповідями ГУ НП в Одеській області на адвокатські запити адвоката Боржниці Кінебаса Олексія.

З наявних у матеріалах справи доказів господарським судом встановлено, а боржницею не спростовано, що протягом розгляду справи у суді боржниця не повідомила арбітражному керуючому Хомичу Р.В. про передачу належних їй транспортних засобів у розпорядження третій особі, що виключило можливість належної інвентаризації рухомого майна боржниці.

З урахуванням встановлених обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що боржниця не забезпечувала належного збереження предмету застави - транспортного засобу LEXUS RX 300, номерний знак: НОМЕР_2 , а передача належних боржниці транспортних засобів іншій особі може вказувати на спробу приховування такого майна та унеможливлення задоволення вимог кредитора за рахунок заставного майна та реалізації іншого наявного у власності боржниці транспортного засобу.

Окрім того, боржницею у заяві про відкриття провадження у справі, у деклараціях про майновий стан та уточнених деклараціях, які надано до суду 20.11.2023, не було зазначено про наявність у її власності корпоративних прав, а саме, про те, що ОСОБА_1 є засновником/учасником: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант-Альянс», код ЄДРПОУ 36611400, розмір частки у статутному капіталі 50%, номінальна вартість 32000,00 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрокор-Інвест», код ЄДРПОУ 35696525, розмір частки у статутному капіталі 50%, номінальна вартість 95000, 00 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО», код ЄДРПОУ 35049228, розмір частки у статутному капіталі 33,4%, номінальна вартість 14028,00 грн.

Вказана інформація була встановлена кредитором - Акціонерним товариством «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» та зазначена у клопотанні про закриття провадження у справі.

Після виявлення кредитором вказаної інформації, керуючим реструктуризацією боргів боржниці арбітражним керуючим Хомичем Р.В. було проведено додатковий аналіз декларації боржниці та встановлено відсутність зазначеної вище інформації у деклараціях ОСОБА_1 .

10.06.2024 ОСОБА_1 надала до господарського суду клопотання про залучення до матеріалів справи уточнених декларацій про майновий стан боржника.

ОСОБА_1 як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції наполягала на тому, що інформація про наявність у її власності зазначених корпоративних прав у деклараціях про майновий стан не була відображена у зв`язку із поганою пам`яттю, пов`язаною із наявними у неї захворюваннями, і що ці товариства ніколи не здійснювали діяльності.

Водночас, жодних доказів, що вказані підприємства ніколи не здійснювали діяльності, матеріали справи не містять.

Також у судовому засіданні, яке відбулось 12.06.2024, ОСОБА_1 надала пояснення, з яких, як встановлено судом першої інстанції, вбачається, що боржниця детально обізнана щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант-Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрокор-Інвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО» (зазначала про співвласників підприємств, їх керівників, відсутність діяльності протягом тривалого часу).

З урахуванням викладеного, апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції, що протягом усього періоду розгляду справи у суді боржницею вживались дії для приховування її реального майнового стану шляхом неповідомлення суду, арбітражному керуючому та кредиторам про місцезнаходження належних їй транспортних засобів, один з яких є предметом забезпечення за кредитним договором, незазначення інформації про наявність у власності боржниці корпоративних прав та ненадання суду відомостей стосовно джерел походження коштів на оплату поточних видатків та фінансування провадження у справі про неплатоспроможність.

Отже, систематичне ненадання боржницею повних і достовірних відомостей щодо її майна, доходів та витрат, неодноразове подання виправлених декларацій може свідчити про намагання боржниці приховати інформацію, що дозволяла б встановити її реальне фінансове становище.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлені та досліджені всі обставини справи та їм була надана правова оцінка, а аргументи скаржниці переважно стосуються заперечення обставин, встановлених цим судом.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає, з огляду на що ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про закриття провадження у справі №916/197/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран