Постанова

від 07.10.2024 по справі 916/1776/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1776/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Альянс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2024, ухвалене суддею Щавинською Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено 15.07.2024

у справі № 916/1776/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Альянс»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південькрантранс»

про: стягнення 58716,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК Альянс» (далі ТОВ «ВК Альянс») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південькрантранс» (далі ТОВ «Південькрантранс»), в якому просило суд стягнути з останнього 58716,08 грн, з яких: 23676,18 грн штрафу та 35164,61 грн збитків.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеними між сторонами договорами-заявками про надання транспортних послуг в міжнародному сполученні від 06.02.2024 за №24-1300-1 та за №24-1299-1 (далі договори) в частині своєчасної подачі автомобілів на завантаження, внаслідок чого позивач, на підставі п. 17.6 договорів нарахував до стягнення з відповідача штраф у загальному розмірі 560 Євро (що у грошовому еквіваленті становить 23676,18 грн).

Крім того, позивач вказував, що у зв`язку з неподачею відповідачем автомобілів, було зірвано замовлення на доставку, кінцевим замовником якої було Товариство з обмеженою відповідальністю «Кантанзаро Євразія» (далі ТОВ «Кантанзаро Євразія»), яке в подальшому відмовилося від перевезення, знайшло іншого контрагента і направило позивачу лист-претензію з вимогою сплатити 830 Євро (що у грошовому еквіваленті становить 35164,61 грн), як компенсацію платежів, що були здійснені ним при відміні транспортних засобів та заміні транзитних документів. Позивач сплатив на користь ТОВ «Кантанзаро Євразія» вказану суму, тим самим зазнавши прямих збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язань.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зокрема, зазначав, що в договорах сторонами не було узгоджено точне (конкретне) місце прийняття вантажу, а було зазначено лише, що точну адресу позивач надасть трохи згодом, чого зроблено не було. Тобто саме внаслідок невиконання позивачем зобов`язань за договорами, відповідач не міг подати автомобілі на завантаження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 у даній справі позов ТОВ «ВК Альянс» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Південькрантранс» на його користь 10000 грн штрафу та 1514 грн витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов в частині стягнення штрафу, місцевий господарський суд виходив з того, що порушення зобов`язань за укладеними договорами мало місце як з боку позивача (через невказання ним точної адреси), так і з боку відповідача (з огляду на те, що останній був обізнаний про відсутність точної адреси завантаження у договорах, не вжив жодних заходів щодо узгодження точної адреси, та не надав доказів на підтвердження того, що автомобілі взагалі були готові до завантаження у дату, погоджену сторонами у договорах-заявках), що свідчить про недобросовісну та непослідовну поведінку обох сторін. З урахуванням викладеного, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважав справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру штрафу до 10000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення збитків, суд першої інстанції зазначив, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено, що внаслідок дій відповідача йому були заподіяні збитки саме у визначеному ним розмірі. Позивачем не зазначено, зокрема, якого перевізника ним було найнято, а також причини, чому останнього не могло бути залучено раніше. Позивачем також жодним чином не доведено причинно-наслідковий зв`язок між неподанням транспортного засобу відповідачем 13.02.2024 - 14.02.2024 та понаднормовим зберіганням, яке мало місце з 15.02.2024, як про це зазначено у розрахунку. З урахуванням вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про недоведення позивачем належними, допустимими та достовірними доказами наявності усіх чотирьох складових, що є необхідними для прийняття рішення про відшкодування збитків.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає наступне:

- суд дійшов передчасного висновку, зазначаючи про можливість зменшення розміру штрафу, оскільки не враховував, що: відповідач навіть не приступив до виконання своїх зобов`язань; 20% штрафу від загального розміру договорів не може вважатись надмірним та несправедливим; відповідач не надав доказів щодо його скрутного майнового становища; відповідач не заявляв про надмірність штрафу та про необхідність його зменшення; точна адреса доставки - це безпосередньо певний портовий док, який узгоджується в оперативному порядку безпосередньо з водієм автомобіля, що є звичною практикою; саме перевізник був зобов`язаний запитати інформацію для виконання договору, чого зроблено не було;

- позивачем доведено належними та допустимими доказами як факт, так і розмір збитків.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 за апеляційною скаргою ТОВ «ВК Альянс» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 у справі № 916/1776/24 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк до 26.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення скаржнику), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. Одночасно витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1776/24.

27.08.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення у справі (вх. № 3022/24), в яких викладені заперечення проти задоволення апеляційної скарги.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

Щодо письмових пояснень відповідача (від 27.08.2024 за вх. № 3022/24), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Як вже зазначалось, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024, якою за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, відповідачу встановлено строк для подання відзиву до 26.08.2023.

ТОВ «Південькрантранс» таким правом не скористалося, відповідний відзив у встановлений судом строк, не подало.

Водночас, колегія суддів зазначає, що письмові пояснення відповідача (від 27.08.2024 за вх. № 3022/24) хоч і за назвою є «додаткові пояснення у справі», втім, за своїм змістом фактично є відзивом на апеляційну скаргу, оскільки в них наводяться обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що письмові пояснення відповідача (від 27.08.2024 за вх. № 3022/24), які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, подані ТОВ «Південькрантранс» після закінчення строку, встановленого судом ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів зауважує, що принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів залишає без розгляду письмові пояснення відповідача (від 27.08.2024 за вх. № 3022/24) в порядку ст. 118 ГПК України.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 07.06.2022 позивачем (Експедитор) та ТОВ «Катанзаро Євразія» (Замовник) укладено договір № 1905АМ на транспортно-експедиційне обслуговування та міжнародні перевезення вантажів (а.с.13-17), за умовами якого Експедитор приймає на себе обов`язки за плату і за рахунок Замовника організувати виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні (під регіоном в рамках даного договору приймається територія України), а саме: організувати виконання послуг, пов`язаних із безперешкодним перевезенням вантажів замовника автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України й інших держав.

Пунктом 1.2. вищевказаного договору визначено, що перевезення здійснюються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (зі змінами, внесеними Протоколом від 05.07.1978 р.), далі - Конвенція CMR, якщо принаймні одна з країн місця завантаження вантажу або місця доставки вантажу у відповідності до Заявки є учасником Конвенції, митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ЕСТР), а також відповідно до Законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транспорт», Статуту автомобільного транспорту, Цивільного та Господарського Кодексів України та інших чинних нормативних актів України. Сторони також дотримуються положень Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) і Європейської угоди про перевезення вантажів нетривалого зберігання. У випадку незастосування Конвенції CMR Сторони керуються положеннями даного Договору і законодавством України.

Відповідно до п. 1.3 даного договору вид, об`єм, строки, вартість послуг експедитора за даним договором визначаються окремо для кожного перевезення - у відповідності до погоджених заявок замовника (далі - «Заявка»), які підлягають узгодженню у порядку ст. 3 даного договору. Узгоджені сторонами заявки являють собою домовленість сторін стосовно істотних умов перевезення вантажу замовника у рамках цього договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.1.1 договору у процесі виконання зобов`язань з даного договору Експедитор зобов`язується надавати послуги за договором за умовами узгодженої Заявки, а саме: - забезпечити своєчасне прибуття на місце завантаження транспортних засобів, придатних для перевезення вантажу згідно з отриманим замовленням (заявкою) на перевезення; - силами водія контролювати процес завантаження/розвантаження транспортного засобу, включно з перевіркою зовнішнього стану упакування, перерахуванням вантажних місць на предмет відповідності заявці товаросупроводжувальним документам.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3. договору істотні умови надання Замовнику послуг Експедитора із відповідного перевезення визначаються відповідною Заявкою, що має юридичну силу лише після її узгодження Сторонами. Узгодженою в рамках цього Договору є Заявка, належним чином заповнена за встановленими в Додатку 1 до Договору формою та змістом, і така, що містить підписи представників та печатки Замовника та Експедитора. Узгоджена Заявка має бути передана Замовником Експедитору не менш ніж за три (3) робочі дні до планованої Клієнтом дати початку перевезення.

06.02.2024 між позивачем (Експедитор) та ТОВ «Катанзаро Євразія» (Замовник) укладені договори-заявки № 24-1299 (а.с.18) та № 24-1300 (а.с.19), в яких сторони погодили перевезення вантажу за маршрутом Бургас (Болгарія) - Одеса (Україна); дата та час завантаження: 13.02.2024 - 14.02.2024; адреса завантаження: «Болгарія, Бургас, точну адресу надамо трохи згодом»; сума фрахту і умови розрахунку: 1450 EUR в грн без ПДВ по курсу НБУ на дату завантаження по безготівковому розрахунку після розвантаження автомобіля та надання експедитору скан-копій документів, оформлених згідно чинного законодавства, протягом 5 банківських днів, якщо відсутні претензії по даному перевезенню за кожним договором.

Пунктами 8.3 договорів визначено, що у разі відмови Експедитора від надання послуг Замовнику після підтвердження договору-заявки, Експедитор виплачує Замовнику штраф у сумі 500 грн.

06.02.2024 між позивачем (Експедитор) та відповідачем (Виконавець, Перевізник) підписані договори-заявки № 24-1299-1 (а.с.9-10) та № 24-1300-1 (а.с.11-12), в яких сторони погодили:

- перевезення вантажу за маршрутом Бургас (Болгарія) - Одеса (Україна);

- дата та час завантаження: 13.02.2024 - 14.02.2024;

- адреса завантаження: «Болгарія, Бургас, «Точну адресу надамо трохи згодом»;

- сума фрахту і умови розрахунку: 1400 EUR в грн без ПДВ по курсу НБУ на дату завантаження по безготівковому розрахунку після розвантаження автомобіля та надання експедитору скан-копій документів, оформлених згідно чинного законодавства, протягом 5 банківських днів, якщо відсутні претензії по даному перевезенню.

Відповідно до п. 5 вищевказаних договорів-заявок Виконавець несе майнову відповідальність за всі матеріальні збитки, нанесені Експедитору з вини Виконавця і зобов`язаний відшкодувати їх у розмірі фактично нанесених збитків.

Згідно з п. 8 договорів-заявок з місця завантаження/митного оформлення водій повинен надіслати на електронну пошту vkalliance.co@gmail.com повний пакет документів (комерційний інвойс, CMR, EX1, паккінг лист) для перевезення.

Пунктами 17.5., 17.6. договорів-заявок передбачено, що: у разі відмови менше ніж за 24 години до часу завантаження та неподачі автомобіля Виконавцем, Експедитор має право знайти заміну і виставити штраф на 20 % від суми за перевезення; за неподання транспортного засобу Виконавцем, або подання автомобіля, що не відповідає вимогам вказаним у заявці/договорі-заявці, або подання в несправному стані, Виконавець сплачує Експедитору штраф у розмірі 20 % від суми фрахту, вказаного у заявці/договорі-заявці.

Учасниками цієї справи визнається, що відповідачем не було надано для перевезення транспортні засоби за договорами-заявками від 06.02.2024 № 24-1299-1 та № 24-1300-1.

В матеріалах цієї справи міститься лист-претензія ТОВ «Катанзаро Євразія» від 01.03.2024, адресована «Тим, кого це може стосуватися» (а.с.20), у якому зазначено про те, що оскільки транспортні засоби, вказані у заявках-договорах № 24-1299 та № 24-1300, не прибули до місця завантаження вчасно, а також затримка у даті завантаження складала більше 10 днів, ТОВ «Катанзаро Євразія» було прийняте рішення про заміну транспортних засобів, що понесло за собою додаткові витрати, що включають демередж, зберігання контейнерного обладнання із товаром в складському приміщенні агента, а також вартість заміни митного транзитного документу ТІ. Загальна вартість платежів склала 830 євро.

Матеріали цієї справи також містять:

- рахунки на оплату від 23.02.2024 на суму 17943,04 грн та від 26.02.2024 на суму 23113,70 грн, за якими одержувачем є ТОВ «Глобал Оушен Лінк», платником ТОВ «Катанзаро Євразія» (а.с.21);

- фактури від 27.02.2024 на суму 555 євро та 430 євро (а.с.22)%

- платіжна інструкція на суму 35164,61 грн, за якою платником є ТОВ «ВК Альянс», отримувачем - ТОВ «Катанзаро Євразія» (а.с.23).

Позивач на підтвердження розміру збитків надав суду розрахунок збитків (а.с.63-65), у якому зазначено, що у зв`язку з невиконанням ТОВ «Південькрантранс» зобов`язань по поставці автомобілів на завантаження, відбулася затримка з перевантаженням контейнерів в порту, що потягло за собою сплату демереджу, плати за зберігання, а також оплату за переоформлення транзитних документів.

У вказаному розрахунку зазначено, що збитки по контейнеру CAIU2536519 (фактичне відвантаження з порту відбулося 23.02.2024) склали 355 євро, строк - з 15.02.2024; збитки по контейнеру HLBU2615400 (фактичне відвантаження з порту відбулося 26.02.2024) склали 475 євро, строк - з 15.02.2024. Загальна сума збитків за розрахунком складає 830 євро.

Також в матеріалах справи наявні: інформаційні листи від ТОВ «Глобал Оушен Лінк» №01/03 від 01.03.2024 (а.с.64-65); акти надання послуг рахунки на оплату на суму 17 943,04 грн та 23 113,70 грн (а.с.66-69).

04.03.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо сплати штрафу у сумі 560 євро та збитків у сумі 830 євро (а.с.24-25), яка залишилася відповідачем без відповіді на виконання.

Предметом позову у даній справі є вимоги ТОВ «ВК Альянс» стягнути з ТОВ «Південькрантранс» на свою користь загалом 58716,08 грн (23676,18 грн штрафу та 35164,61 грн збитків).

Підставою позову зазначено неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеними між сторонами договорами-заявками від 06.02.2024 за №24-1300-1 та за №24-1299-1 в частині своєчасної подачі автомобілів на завантаження.

Як вже зазначалось, частково задовольняючи позов в частині стягнення штрафу, місцевий господарський суд виходив з того, що порушення зобов`язань за укладеними договорами мало місце як з боку позивача (через невказання ним точної адреси), так і з боку відповідача (з огляду на те, що останній був обізнаний про відсутність точної адреси завантаження у договорах, не вжив жодних заходів щодо узгодження точної адреси, та не надав доказів на підтвердження того, що автомобілі взагалі були готові до завантаження у дату, погоджену сторонами у договорах-заявках), що свідчить про недобросовісну та непослідовну поведінку обох сторін. З урахуванням викладеного, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважав справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру штрафу до 10000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення збитків, суд першої інстанції зазначив, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено, що внаслідок дій відповідача йому були заподіяні збитки саме у визначеному ним розмірі. Позивачем не зазначено, зокрема, якого перевізника ним було найнято, а також причини, чому останнього не могло бути залучено раніше. Позивачем також жодним чином не доведено причинно-наслідковий зв`язок між неподанням транспортного засобу відповідачем 13.02.2024 - 14.02.2024 та понаднормовим зберіганням, яке мало місце з 15.02.2024, як про це зазначено у розрахунку. З урахуванням вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про недоведення позивачем належними, допустимими та достовірними доказами наявності усіх чотирьох складових, що є необхідними для прийняття рішення про відшкодування збитків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Щодо штрафу.

Частиною першою ст. 509 Цивільний кодекс України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, відповідачем визнається, що ним не було надано для перевезення транспортні засоби за договорами-заявками від 06.02.2024 № 24-1299-1 та № 24-1300-1.

Причиною невиконання зобов`язання відповідач вважає те, що в договорах сторонами не було узгоджено точне (конкретне) місце прийняття вантажу, а було зазначено лише, що точну адресу позивач надасть трохи згодом, чого зроблено не було.

Дійсно, у договорах-заявках у графі адреса завантаження сторонами погоджено, що відповідною адресою є «Болгарія, Бургас» із одночасним зазначенням, що «точну адресу надамо трохи згодом».

Водночас, відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що автомобілі були готові до завантаження у дату, погоджену сторонами у договорах-заявках, та знаходилися у м. Бургас, Болгарія у дати 13.02.2024-14.02.2024, як обумовлено сторонами, тобто не доведено, що саме через незазначення позивачем точної адреси завантаження відбулось порушення зобов`язання.

При цьому, відповідач з самого початку був обізнаний про відсутність точної адреси завантаження у договорах і не вжив жодних заходів щодо узгодження цього питання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 17.6. договорів-заявок передбачено, що за неподання транспортного засобу Виконавцем, або подання автомобіля, що не відповідає вимогам вказаним у заявці/договорі-заявці, або подання в несправному стані, Виконавець сплачує Експедитору штраф у розмірі 20 % від суми фрахту, вказаного у заявці/договорі-заявці.

Колегія суддів зазначає, що позивач цілком правомірно нарахував до стягнення з відповідача штраф, передбачений сторонами в п. 17.16 договорах-заявках, водночас, враховує і те, що обидві сторони не були позбавлені можливості узгодити точну адресу за наявності засобів зв`язку, чого також зроблено не було, у зв`язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення зобов`язань за укладеними договорами мало як з боку позивача (через невказання ним точної адреси), так і з боку відповідача (з огляду на неподання ним автомобілів для завантаження), що свідчить про недобросовісну та непослідовну поведінку обох сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні правила також містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21).

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких підстав, вирішуючи питання щодо зменшення штрафу до 10000 грн, місцевий господарський суд врахував інтереси обох сторін, принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо доводів скаржника про те, що відповідач не заявляв про надмірність штрафу та про необхідність його зменшення, колегія суддів зазначає, що суд може зменшити розмір штрафу до його розумного розміру і з власної ініціативи (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Щодо збитків.

Збитками, згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Проаналізувавши матеріали цієї справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати у загальній сумі 35164,61 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача як збитки, підтверджені виключно листом-претензією ТОВ «Катанзаро Євразія» від 01.03.2024 (а.с.20), інформаційними листами ТОВ «Глобал Оушен Лінк» №01/03 від 01.03.2024 (а.с.64-65) та актами надання послуг рахунки на оплату на суму 17943,04 грн та 23113,70 грн (а.с.66-69).

При цьому, під час розгляду справи в суд першої інстанції позивачем не було зазначено, зокрема, якого перевізника ним було найнято, а також причини, чому останнього не могло бути залучено раніше.

Позивачем також жодним чином не доведено причинно-наслідковий зв`язок між неподанням транспортного засобу відповідачем 13.022024-14.02.2024 та понаднормовим зберіганням, яке мало місце з 15.02.2024, як зазначено у розрахунку.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведення позивачем належними, допустимими та достовірними доказами наявності усіх чотирьох складових, що є необхідними для прийняття рішення про відшкодування збитків, що зумовлює відмову у позові у цій частині.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Альянс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 у справі № 916/1776/24 - без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська