Постанова

від 23.09.2024 по справі 910/18791/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. Справа№ 910/18791/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024

у справі № 910/18791/23 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" (далі - позивач; ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС"; апелянт) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" (надалі - відповідач; ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС"), у якому просило:

- визнати розірваним з 04.05.2023 договір суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018, укладений між позивачем та відповідачем;

- стягнути з відповідача на користь позивача 7 729 377,14 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період з липня 2022 по квітень 2023 року за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018.

У редакції заяви про зміну предмету позову, прийнятої Господарським судом міста Києва до розгляду у підготовчому засіданні 25.01.2024, позивачем заявлені вимоги про:

- визнання припиненими з 01.07.2022 зобов`язання сторін за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС", в частині виведених з оренди вагонів з номерами: 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042;

- стягнення з відповідача на користь позивача 7 729 377,14 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період з липня 2022 року по квітень 2023 року за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018.

Враховуючи заяву про відмову від частини позовних вимог позивачем, у редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, прийнятої Господарським судом міста Києва до розгляду у підготовчому засіданні 19.02.2024, заявлено до стягнення з відповідача 5 180 083,74 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період з липня 2022 року по квітень 2023 року за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2024 у цій справі прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" про відмову від позову по справі № 910/18791/23 в частині позовної вимоги про визнання зобов`язань припиненими; закрито провадження у справі № 910/18791/23 в частині позовної вимоги про визнання припиненими з 01.07.2022 зобов`язань сторін за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018, укладеним між ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" та ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" в частині виведення з оренди вагонів з номерами: 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не міг користуватися переданими йому відповідачем вагонами у зв`язку із наявністю обставин, за які позивач не відповідає, у зв`язку із чим сплачені за користування вагонами у період з липня 2022 року по квітень 2023 року кошти мають бути повернуті відповідачем на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України та ч. 1 ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/18791/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

За висновками місцевого господарського суду, оскільки грошові кошти сплачені позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору, який не був визнаний недійсним, зміненим чи припиненим, то посилання позивача на приписи ст. 1212 ЦК України є помилковими. З огляду на встановлені обставини в цілому, за висновками суду першої інстанції позивачем недоведено неможливості використання спірних вагонів та танк-контейнерів у період з липня 2022 року по березень 2023 року (включно), що вказує на відсутність підстав для повернення відповідачем позивачу згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України та ч. 1 ст. 1212 ЦК України сплачених позивачем коштів в розмірі 5 180 083,74 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/18791/23 скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що станом на березень 2022 року відповідач був обізнаний про виникнення обставин, що перешкоджали позивачу користуватись рухомими складом та свідчили про вибуття такого складу з володіння ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС".

За переконанням позивача у ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" був відсутній обов`язок звертатися до ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" з будь-якими додатковими повідомленнями про неможливість користуватися спірними вагонами та танк-контейнерами з огляду на те, що відповідач був добре обізнаний про місцезнаходження вагонів, про факт вибуття вагонів з володіння позивача та про неможливість позивача їх використовувати через обставини, за які останній не відповідає.

Також апелянт акцентує, що поведінка відповідача є суперечливою, оскільки ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС", за однією і тією самою обставиною (а саме неможливості ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" користуватися спірним рухомим складом через його незаконне утримання ВАТ «Гродно Азот» і ВАТ «Гомельський хімічний завод») діяв суперечливо - спочатку складав акти виконаних робіт (послуг) за 0 діб на суму 0 грн та не виставляв позивачу рахунки за договором суборенди № 010718 від 01.07.2018 щодо спірного рухомого складу, а потім, за тієї ж обставини, почав в актах виконаних робіт (послуг) вказувати кількість діб користування та суму за кожну добу користування, а також з липня 2022 року виставляти рахунки за договором суборенди № 010718 від 01.07.2018 щодо спірного рухомого складу.

Окремо позивач вказав, що ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" посилається на ту обставину, що ВАТ «Гродно Азот» та ВАТ «Гомельський хімічний завод» незаконно захопило рухомий склад, а також використовують рухомий склад на власний розсуд без погодження (поза волею) ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" та/або ТОВ «Агропартнер», що підтверджується: листом ТОВ «Агропартнер» № 368 від 21.04.2023, листом ТОВ «Агропартнер» № 375 від 26.04.2023, листом ТОВ «Агропартнер» № 433 від 17.05.2023, електронним листом директора ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" від 15.08.2022, повідомленням директора ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" в месенджері «Телеграм» від 03.12.2022, повідомленням директора ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" в месенджері «Телеграм» від 27.01.2023, дислокацією вагонів станом на 03.12.2022 07:00:56, дислокацією вагонів станом на 03.12.2022 15:00:33, заявою свідка Генерального директора ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС", листом ТОВ «Агропартнер» № 50 від 12.01.2024, претензією ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" № 20 від 25.01.2024 до ВАТ «Гродно Азот» та ВАТ «Гомельський хімічний завод». Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, Господарський суд м. Києва зазначив, що лише під час розгляду справи позивач надав у матеріали справи лист ТОВ "Агропартнер" до ВАТ "Гродно Азот" № 57 від 16.01.2024, лист позивача до ВАТ "Гродно Азот" № 16 від 16.01.2024 (щодо відправки рухомого складу), претензію позивача до ВАТ "Гродно Азот" та ВАТ "Гомельський хімічний завод" № 20 від 25.01.2024, заяву про вчинення кримінального правопорушення від 06.02.2024. Втім вказані документи залишені судом без розгляду як такі, що подані з пропуском строку встановленого процесуальним законом. Так, позивач переконаний, що при оцінці зазначених доказів виявлено надмірний формалізм та не враховано, що таких доказів не існувало на момент звернення позивача з позовом до господарського суду.

Додатково апелянт висновується, що не могло бути підставою для відмови у задоволенні позову те, що позивач у спірний період із вимогами, заявами та скаргами не звертався до уповноважених державних органів України та Республіки Білорусь.

Крім того, позивачем зазначається, що ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" і ТОВ «Агропартнер» є сімейним бізнесом, бенефіціарними власниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначені юридичні особи входять в одну групу компаній та контролюються одними і тими ж самими бенефіціарними власниками. Відтак, на думку позивача, висновок про те, що ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" не вчиняв жодних дій щодо звернення до ВАТ «Гродно Азот» та ВАТ «Гомельський хімічний завод» не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки таке звернення здійснювалось афільованою з позивачем компанією. Більш того, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що згадані вище підприємства ігнорують та відмовляють у розгляді запитів саме ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС", оскільки він не був стороною договорів з цими компаніями, а також ТОВ з іноземними інвестиціями «Белферт Україна». Таким чином, обов`язок щодо звернення до зазначених вище білоруських компаній відносився безпосередньо до ТОВ з ІІ «Белферт Україна» та ТОВ «Агропартнер». Тому, у зв`язку з тим, що останнє пов`язане з позивачем, висновки суду першої інстанції в тій частині, що ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" не вчиняло жодних дій щодо повернення вагонів, - не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім цього, позивач стверджує, що наявні правовідносини між сторонами не забороняли використання позивачем орендованих вагонів на території Республіки Білорусь.

Підсумовуючи викладені у апеляційній скарзі доводи позивачем вказується, що місцевий господарський суд не здійснив аналізу та співставлення доказів, які надав позивач з доказами, які надав відповідач. В свою чергу, суд першої інстанції надав пріоритет документальним доказам, які начебто доводять реальність користування рухомим складом. Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів на спростування доказів позивача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024, апеляційна скарга позивача у справі № 910/18791/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/18791/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/18791/23 призначено на 23.09.2024.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Євсікова О.О., який входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 справу № 910/18791/23 за апеляційною скаргою ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.

На адресу апеляційного господарського суду від ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. За твердженнями відповідача, позивачем не було надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували ймовірне протиправне утримання рухомого складу підприємствами ВАТ «Гродно Азот» та ВАТ «Гомельський хімічний завод» та неможливість користування рухомим складом. Так, відповідач звертає увагу, що позивач не надавав інструкції щодо переміщення або повернення рухомого складу в спірний період. У матеріалах справи відсутні письмові інструкції від позивача як до ТОВ «Агропартнер» (клієнта за договором № ЖД-442-АХ від 01.01.2022 про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Агрохімресурс»), так і до білоруських компаній. При цьому, звернення позивача з вимогами до вказаних компаній, а також із заявами, скаргами до уповноважених державних органів Республіки Білорусь, України у спірний період ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" не підтверджено.

На думку відповідача, факт перебування рухомого складу на певну дату на певній залізничній станції не свідчить автоматично про неможливість користуватися цим рухомим складом.

Крім цього, відповідач зазначає, що неможливість використання позивачем вагонів спростовується тим, що позивач надав вагони ТОВ «Агропартнер» за договором № ЖД-442-АХ від 01.01.2022 про надання транспортно-експедиційних послуг. Зокрема, за цим договором передбачена оплата клієнтом послуг експедитора відповідно до розділу 3 «Розрахунки за договором». Відповідно до п. 3.3 договору № ЖД-442-АХ від 01.01.2022 оплата нараховується за кожну добу за кожен вагон, що експлуатується в рамках цього договору. Отже, за договором № ЖД-442-АХ від 01.01.2022 передбачена можливість отримання позивачем оплати, що свідчить про використання вагонів.

Також відповідач зауважив, що відповідно до довідки дислокації вагонів від 21.08.2023, наданої самим же позивачем, окремі вагони здійснювали перевезення, а саме вагони № 54334008, № 54340963 курсували до Клайпеди (Литва) після 24.02.2022, а вагони № 54340989, № 59913277, № 59913285, № 59914119 здійснили рейс до Гомеля зі станції Аульс, чим спростовуються твердження позивача про те, що залізничні вагони були знерухомлені та знаходилися на станціях в Республіці Білорусь без будь-яких переміщень.

Додатково відповідач просить врахувати, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 у справі № 927/1120/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" зобов`язано повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" рухомий склад, а саме: залізничні вагони за номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 9452230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, танк контейнери з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042 на залізничну станцію за наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" (код 30522310) інструкціями, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" 2 187 964,34 грн заборгованості з суборендної плати за період з 01 квітня 2023 року по 03 червня 2023 року включно, 123 280,87 грн пені, 7 618,02 грн 3% річних, 11 959,28 грн інфляційних, судовий збір в сумі 36 013,90 грн. Під час розгляду справи № 927/1120/23 суди встановили, що враховуючи положення п. 8.3 договору суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018, ТОВ «АГРОХІМРЕСУРС» було зобов`язано до 03.06.2023 повернути рухомий склад, а з 04.06.2023 договір припинив дію в частині оренди рухомого складу, а саме 21 вагона та 6 танк-контейнерів за №№ 54334008 (п/н16), 54340963 (п/н21), 54340989 (п/ н22), 54356936 (п/н23), 59911479 (п/н7), 59913277 (п/н 8), 59913285 (п/н9), 59913665 (п/н20), 59914119 (п/н10), 54331533 (п/н11), 94523016 (п/н18), 94523073 (п/н17), 94523230 (п/н19), 54754759 (п/н12), 51250157 (п/н 31), 90981028 (п/н13), 94411030 (п/ н14), 94411063 (п/н15), 57258436 (п/н24), 76739077 (п/н29), 59232868, контейнери № № DMZU0000374 (п/н1), DMZU0000380 (п/н2), 00000039 (п/н3), 00000040 (п/н4), 00000041 (п/н5), 00000042 (п/н6). У ТОВ «ТРАНСЕКСПРЕС» відповідно до п. 8.3. Договору наявне право на нарахування суборендної плати по вищезазначеному рухомому складу до 03.06.2023. Тим самим, за позицією відповідача, спростовуються доводи позивача про нібито недобросовісність відповідача та бажання збагатитися за рахунок позивача, оскільки судовими рішеннями, що набрали законної сили, підтверджено факт порушення ТОВ «АГРОХІМРЕСУРС» прав ТОВ «ТРАНСЕКСПРЕС» у вигляді несплати суборендної плати за користування рухомим складом за період з 01 квітня 2023 року по 03 червня 2023 року включно та неповернення рухомого складу за наданими ТОВ «ТРАНСЕКСПРЕС» інструкціями.

Окремо, зважаючи на додані позивачем таблиці з даними про дислокацію вагонів, відповідач підкреслює, що перебування вагонів на території Республіки Білорусь саме по собі не свідчить про неможливість користування позивачем залізничними вагонами, якщо це не підтверджено доказами. Позивачем не надано доказів того, що на території Білорусі припинено прийом до перевезень всіх українських вантажів.

Також на думку відповідача, з роздруківок електронного листування неможливо встановити ані учасників переписки, ані суттєвої інформації, що стосується справи. Крім цього, відповідач звертає увагу, що позивач зазначає (п. 43 апеляційної скарги), що умови п. 9.3 договору суборенди передбачали можливість здійснення електронної комунікації з використанням факсимільного зв`язку і електронної пошти. Водночас у договорі суборенди (ані в реквізитах сторін, ані за текстом договору) не зазначено адреси електронної пошти, з якої має здійснюватися така комунікація.

Відповідач наголошує й тому, що саме на позивача покладено обов`язок як забезпечити збереження рухомого складу, так і інформувати про обставини, що перешкоджають доступу до рухомого складу чи унеможливлюють його переадресацію (п.п. 2.4, 3.2.3, 3.2.13 договору суборенди залізничного рухомого складу). Водночас стверджуючи, що відповідач нібито був обізнаний про місцезнаходження рухомого складу та неможливість користування ним позивач намагається перекласти свою відповідальність та ризики, які він взяв на себе добровільно шляхом підписання договору суборенди та додаткових угод до нього.

Відповідач наводить й аргумент, що саме по собі ненарахування суборендної плати за користування рухомим складом за березень - квітень 2022 року не може свідчити про те, що позивач не міг ним користуватися протягом липня 2022 - квітня 2023 року чи будь-якого іншого періоду. Ненарахування суборендної плати було спричинено саме проханням директора позивача, і відповідач в цьому питанні проявив лояльність з огляду на тривалі партнерські відносини з позивачем, що, в той же час, не вказує про суперечливість поведінки відповідача.

До того ж, на переконання відповідача, компанії ТОВ «Агропартнер» та ТОВ «Агрохімресурс» є різними суб`єктами господарювання, які самостійно несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями. У відповідача виникли правовідносини із суборенди залізничного рухомого складу саме з ТОВ «АГРОХІМРЕСУРС». Позивач взяв на себе зобов`язання сплачувати суборендну плату, забезпечувати збереження рухомого складу, повернути рухомий склад у випадках, передбачених договором суборенди та інформувати суборендодавця про обставини, які можуть вплинути на стан вагонів.

Окрім цього відповідач звернув увагу на п. 2.1.5 договору № ЖД-442-АХ від 01.01.2022, за яким клієнт (ТОВ "Агропартнер") зобов`язаний використовувати вагони експедитора виключно в межах митної території України. За погодженням з експедитором допускається навантаження вагонів на територіях Польщі, Словаччини, Угорщини. Отже, використання вагонів на території Республіки Білорусь не передбачено умовами договору № ЖД-442-АХ від 01.01.2022, однак всупереч цьому позивач надав ТОВ "Агропартнер" вагони відповідача для відправлення до Республіки Білорусь.

Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що 20 та 23.09.2024 позивачем подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи нових доказів, а саме копій: експертного висновку ЧК-332 від 27.08.2024 Чернігівської регіональної торгово-промислової плати ТПП України; сертифіката № 31-24-1718 від 16.09.2024 ТПП України. Апелянт зазначає, що отримав вказані документи вже після постановлення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

З приводу даних клопотань, судова колегія вказує таке.

Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.

Відповідно до положень статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, надані позивачем нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх отримання та подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу, умови в розгляді конкретної справи.

Представник апелянта в судовому засіданні 23.09.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.09.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" (суборендар) укладено договір суборенди залізничного рухомого складу № 010718 (далі - Договір; Договір суборенди) відповідно до умов п. 1.1. якого, суборендодавець зобов`язується передати, а суборендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад суборендодавця (надалі - РС), придатний до перевезень в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився і підготовлений для перевезення вантажу вказаного у листі - заявці суборендаря.

У подальшому між сторонами підписані додаткові угоди № 1 від 01.07.2018, № 2 від 22.10.2018, № 3 від 28.12.2018, № 4 від 01.02.2019, № 5 від 28.12.2019, № 6 від 01.01.2020, № 9 від 24.06.2020, № 10 від 24.07.2020, № 11 від 28.08.2020, № 12 від 30.09.2020, № 14 від 28.12.2020, № 15 від 24.12.2020, № 16 від 01.07.2021, № 18 від 14.09.2021, № 19 від 20.09.2021, № 23 від 31.12.2021, № 24 від 09.05.2022, № 25 від 16.06.2022, № 26 від 02.08.2022, № 27 від 20.09.2022, № 28 від 29.12.2022.

Відповідно до п. 1.3. Договору, в редакції додаткової угоди № 25 від 16.06.2022, суборендодавець надає суборендарю рухомий склад, що має право виходу на залізниці загального користування та курсування по залізницях України, крім АР Крим; тимчасово окупованих територій; безпосередньо зон проведення активних бойових дій; зон, що розташовані за 100 та менше кілометрів від зон проведення активних бойових дій. Курсування рухомого складу по залізницях країн СНД і Балтії визначається сторонами по кожному вагону окремо, в залежності від наявних діючих заборонних телеграм (інструкцій, наказів, розпоряджень, вказівок, приписів тощо) адміністрацій країн СНД і Балтії та нормативно-правових актів.

Згідно п. 2.1. Договору суборенди передача рухомого складу в оренду оформлюється актом приймання-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, яка знаходиться на території України, або на станції прикордонного переходу у випадках першого навантаження за межами митної території України. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін. Датою передачі рухомого складу в оренду є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на вказану суборендарем станцію прийому - передачі, або на прикордонну станцію згідно інформації ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця". В актах приймання-передачі фіксуються номери вагонів, моделі, вид РС, дата побудови, дата та рік проходження наступного планового виду ремонту кожної одиниці РС.

За п. 2.4. Договору після закінчення терміну оренди та у випадках дострокового припинення дії цього договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи суборендодавця/суборендаря, суборендар зобов`язаний повернути рухомий склад суборендодавцю протягом 30 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від суборендодавця, по акту прийому-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, вказаній суборендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію прийому-передачі, вказану Суборендодавцем (згідно інформації ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця").

Умовами пп. 3.1.5., 3.1.7 п. 3.1. Договору суборендодавець оформляє зі своєї сторони та направляє на адресу суборендаря Акт приймання-передачі наданих послуг не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним. Не пізніше, ніж за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору (його дострокового розірвання) направляє суборендареві транспортні інструкції на виведення РС з оренди.

У відповідності до п. 3.2. Договору суборендар приймає рухомий склад суборендодавця для перевезень по маршрутах, погоджених з суборендодавцем (пп. 3.2.1.); суборендар здійснює платежі суборендодавців в сумах і термінах, визначених цим договором (пп. 3.2.2.); після припинення дії цього договору оренди або на вимоги суборендодавця, суборендар повертає суборендодавцю рухомий склад, у тому стані, в якому він його отримав в оренду, з урахуванням нормального зносу, включаючи знос, який утворюється (що утворився) при усуненні несправностей в процесі поточного обслуговування, заздалегідь очищений (при необхідності промитий) від залишків вантажів, що перевозяться, при цьому складається акт приймання-передачі вагонів, який підписується представниками сторін на станції прийому - передачі, вказаної суборендарем (пп. 3.2.10.); суборендар підписує зі свого боку Акт наданих послуг та Акт приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати його отримання від суборендодавця. А в разі виникнення зауважень по Акту наданих послуг чи Акту приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів, в цей же термін направляє письмові зауваження суборендодавцю. У випадку ненадходження від суборендаря підписаного Акту наданих послуг або Акту приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів чи письмового зауваження у термін, зазначений в даному пункті, з урахуванням строку його пересилання, отриманий суборендарем Акт вважається прийнятим в редакції, в якій був отриманий (пп. 3.2.11.).

Згідно п. 3.2.13 Договору суборенди, в редакції додаткової угоди № 25 від 16.06.2022, суборендар зобов`язаний письмово інформувати суборендодавця про обставини, які можуть вплинути на стан рухомого складу, в тому числі потенційно спричинити його знищення (втрату, загибель) або пошкодження (в т.ч. розукомплектування), негайно, але в будь-якому разі не пізніше 3 (трьох) діб з дня виникнення таких обставин. В цей же строк суборендар інформує письмово суборендодавця про обставини, що перешкоджають доступу до рухомого складу та (або) ставлять під загрозу тривалої неможливості відправлення рухомого складу з місця його поточної дислокації (в тому числі, але не виключно, до таких обставин включаються бойові дії, тимчасова окупація, знищення чи пошкодження залізничних шляхів, заборонні розпорядження, нормативно-правові акти або інші документи, що перешкоджають відправленню рухомого складу).

Орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, який був переданий в оренду відповідно до п. 1.1. і п. 4.4. цього договору (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, в редакції додаткової угоди № 25 від 16.06.2022, розмір орендної плати з 01.07.2022 становить:

однієї цистерни №№ 51250017, 51137073, 51250157, 51243277, моделі 15-1542 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

однієї цистерни №№ 57258618, 57258436 моделі 15-1613 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

однієї цистерни №№ 76739044, 76739051, 76739069, 76739077, 76739085 моделі 15-1613-05 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

однієї платформи фітингової №№ 54334008, 59911479, 59913277, 59913285, 59914119, 54331533, 59913665, 54340963, 54340989, 54356936 моделі 13-401М2 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

однієї платформи фітингової №№ 94523073, 94523016, 94523230 моделі 13-9589 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

однієї платформи фітингової №№ 90981028, 94411030, 94411063 моделі 13-4085-01 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

однієї платформи фітингової № 54754759 моделі 13-4012-51 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

одного контейнера КХЦ 24 № DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042 за добу складає 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 50,00 грн.

Додатковими угодами № 26 від 02.08.2022, № 27 від 20.09.2022 сторонами вносилися зміни щодо розміру суборендної плати.

Відповідно до п. 4.3. Договору орендна плата сплачується суборендарем у вигляді попередньої 100% оплати за перший та останній місяць оренди протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення суборендарем рахунку. Передоплата за останній місяць оренди не може бути зарахована в рахунок поточного місяця оренди, але це не стосується випадку, якщо останній місяць оренди збігається з поточним місяцем. У випадках, якщо за попередній місяць оренди виникає переплата, то сума цієї переплати автоматично вважається оплатою на наступний місяць оренди. Орендна плата за подальші місяці здійснюється суборендарем на підставі виставленого суборендодавцем рахунка в розмірі 100% попередньої оплати до 7-го числа місяця оренди. Розрахунки здійснюються в національній валюті України.

За п. 4.6. Договору суборендодавець направляє Акт наданих послуг суборендарю до 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Суборендар протягом п`яти робочих днів з моменту отримання оригіналу акту надання послуг повинен прийняти, підписати та завірити його зі свого боку печаткою та направити його суборендодоавцю.

У разі неотримання суборендодавцем від суборендря підписаних Актів наданих послуг або документів з запереченням суборендаря за Актом наданих послуг в термін, більше як п`ять робочих днів з моменту отримання оригіналу актів надання послуг суборендарем, послуги вважаються наданими суборендадавцем належним чином і прийнятими суборендарем у повному обсязі.

У п. 5.6. Договору суборенди сторони погодили, що у разі порушення суборендарем термінів повернення РС (встановлених п. 2.4. даного договору) розмір орендної плати подвоюється. Орендна палата у підвищеному розмірі нараховується на кожну добу оренди РС понад встановлений термін до дати фактичного повернення вагонів.

Згідно п. 5.9. Договору, у редакції додаткової угоди № 25 від 16.06.2022, сторонами передбачено, що в разі пошкодження, розукомплектування, знищення, втрати (загибелі) рухомого складу з вини суборендаря або третіх осіб на території інших держав або при використанні рухомого складу з порушенням суборендарем п. 1.3. цього договору, суборендар зобов`язаний відшкодувати збитки суборендодавця в розмірах та порядку, що передбачені п.п. 5.4. - 5.5. договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору, в редакції додаткової угоди № 28 від 29.12.2022, цей договір набирає чинності від дати його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.

За п. 8.3. Договору суборенди дія цього договору припиняється у випадку: закінчення терміну, на який він був укладений; на письмову вимогу суборендаря про виведення вагонів з оренди, яка має бути направлена суборендодавцеві в строк не менше, ніж за 30 діб до дня припинення договору; достроково, в разі розірвання на підставах, передбачених цим договором і чинним законодавством України; на письмову вимогу суборендодавця про виведення вагонів з оренди, яке має бути направлене суборендарю в строк не менше, ніж за 30 діб до дня припинення договору.

Відповідно до Актів приймання-передавання вагонів в оренду позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування:

№ 45 від 05.12.2018 вагон № 76739077,

№ 48 від 19.02.2019 вагон № 59911479, контейнери №№ DMZU0000374, DMZU0000380,

№ 50 від 28.01.2020 вагони №№ 59913285, 59913277, 94411030, № 94411063,

№ 1 від 11.01.2021 вагон № 57258436,

№ 11 від 08.06.2021 вагон № 94523073,

№ 12 від 26.06.2021 вагони №№ 94523230, 94523016,

№ 13 від 26.06.2021 контейнери КХЦ-24 за номерами 39, 40,41,42,

№ б/н від 06.09.2021 вагон № 54334008,

№ 8 від 28.11.2021 вагон № 59232868,

№ б/н від 10.01.2022 вагони №№ 54340963, 54340989, 54356936,

№ б/н від 14.01.2022 вагон № 59913665,

№ б/н від 15.01.2022 вагон № 51250157.

Між сторонами протягом спірного періоду (липень 2022 року - березень 2023 року) були підписані такі акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 8019244,38 грн:

№ 7 від 31.07.2022 на суму 750 234,72 грн;

№ 8 від 31.08.2022 на суму 811 418,40 грн;

№ 9 від 30.09.2022 на суму 834 004,80 грн;

№ 10 від 31.10.2022 на суму 93 305,98 грн;

№ 11 від 30.11.2022 на суму 969 006,60 грн;

№ 12 від 31.12.2022 на суму 970 256,28 грн;

№ 1 від 31.01.2023 на суму 958 756,08 грн;

№ 2 від 28.02.2023 на суму 844 605,12 грн;

№ 3 від 31.03.2023 на суму 942 655,80 грн.

Згідно наданих позивачем до матеріалів позовної заяви платіжних інструкцій останній за період з липня 2022 року по квітень 2023 року сплатив на користь відповідача 7 729 377,14 грн.

Листом № 0106 від 01.06.2022 відповідач повідомив позивачу реквізити для виведення вагонів з оренди в 30 денний термін. По білоруській залізниці в кількості:

21 вагон №№ 94523230, 94523016, 94411030, 54754759,59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119;

6 танк - контейнерів №№ DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Станція призначення Даугавпілс, код 110003 Латвійська ЖД; отримувач і платник: по ЛДЗ LDZ Cargo ООО, Піеркрастер 33А-34, Даугавпілс, LV-5422, Латвія, тел.27734045, м. Рига, Латвія.

Листом № 0410 від 04.10.2022 відповідач повідомив реквізити для виведення вагонів з оренди в 30-ти денний термін: по білоруській залізниці в кількості 12 вагонів №№59232868, 94523073, 94411030, 94411063, 54754759, 94523016, 90981028, 54331533, 94523230, 57258436, 51250157, 76739077; 6 танк-контейнерів №№ DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042. Станція призначення Даугавпілс, код 110003 Латвійська ЖД. Отримувач і платник: по ЛДЗ LDZ Cargo ООО, Піеркрастер 33А-34, Даугавпілс, LV-5422, Латвія, тел.27734045, м. Рига, Латвія.

Листом № 2002 від 20.02.2023 відповідач повідомив реквізити про виведення вагонів з оренди в 30 денний термін, а саме: № 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119. Даугавпільський центр ремонту вагонів, вул. Варшавас 49 LV-5404, Даугавпілс, Латвія, Ст. призначення Лат. Ж.д., код 110003.

Листом № 53 від 04.05.2023 відповідач звернувся до позивача з вимогою про часткове повернення суборендарем рухомого складу, а саме 21 вагона та 6 танк-контейнерів, а саме: №№54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 94523230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, контейнери №№ DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042. Зазначений рухомий склад має бути повернутий за наступними реквізитами: ст. призначення - Даугавпілс Лат. Ж.д., код НОМЕР_1 , отримувач: АТ "ЛДЗ Ритоша Састава Сервисс" - д.д. код 7367, Даугавпільський центр ремонту вагонів вул. Варшавас 49 LV-5404, Даугавпілс, Латвія, Графа № 3.

У свою чергу позивач надав у матеріали справи листи контрагентів на підтвердження звернення до білоруських компаній щодо виведення рухомого складу.

Так, листом № 1058 від 16.09.2022 ТОВ "Агропартнер" звернулося до Концерну "Белнєфтєхім", ВАТ "Гродно Азот", ВАТ "Гомельський хімічний завод" та ТОВ з ІІ "Белферт Україна" з проханням відправити вагони №№ 54754759, 54331533 та 57258436 до Латвії.

Листом № 1059 від 16.09.2022 ТОВ "Агропартнер" просило Концерн "Белнєфтєхім", ВАТ "Гродно Азот", ВАТ "Гомельський хімічний завод" та ТОВ з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" відправити вагони з номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 94523016, 94523073, 9452230, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 76739077, 59232868 за реквізитами - станція призначення - Даугавпілс Лат ЖД (код 110003), Латвія.

ВАТ "Гродно Азот" листом № 21/8179 від 22.09.2022 повідомило, що внаслідок дії обставин, що перешкоджають здійсненню перевезень у сполученні з Українською залізницею (УЗ) через неприйняття українською стороною вагонів та вантажів (введено з моменту отримання до скасування тимчасове припинення прийому до перевезення всіх вантажів, у тому числі порожніх вагонів, що прямують з усіх станцій БЧ) через усі прикордонні переходи між БЧ та УЗ), зважаючи на обмежену пропускну спроможність на території підприємства 29 одиниць залізничних вагонів приписки Української залізниці тимчасово розміщені на території ст. Центроліт - засновника ТОВ з ІІ "Белферт Україна" (ВАТ "Гомельський хімічний завод").

13.03.2023 ТОВ "Агропартнер" звернулося до ТОВ з ІІ "Белферт Україна" з листом № 240, в якому дало інструкцію щодо відправлення естонських вагонів з номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 за реквізитами - станція призначення - Даугавпілс Лат ЖД, код 110003, Латвія.

Також ТОВ з ІІ "Белферт Україна" звернулося до ВАТ "Гродно Азот" з листом № 62 від 13.03.2023 в якому останнє зазначило про звернення ТОВ "Агропартнер" з транспортною інструкцією про відправлення естонських вагонів з номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 до Латвії

У відповідь листом від 06.04.2023 ВАТ "Гродно Азот" повідомило, що зважаючи на відсутність договірних відносин ВАТ "Гродно Азот" з ТОВ "Агропартнер", просимо надати інструкцію на відправку вказаних вагонів з конкретними вказівками від ТОВ з ІІ "Белферт Україна".

Також позивачем надані листи ТОВ "Агропартнер" від 20.04.2023, від 21.04.2023, від 26.04.2023 до ТОВ з ІІ "Белферт Україна", від 17.05.2023 ВАТ "Гомельський хімічний завод" щодо відправлення вагонів 57258436, 51250157, 76739077 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як вже зазначалось вище, між сторонами у справі виникли правові відносини на підставі договору суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018, відповідно до умов якого відповідач передав в користування позивачу вагони, у тому числі спірні №№: 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов. Наведене корелюється з вимогами статті 629 ЦК України.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

За частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 викладено правові висновки щодо застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України.

Зокрема, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що: "… норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством".

Наведений вище висновок є усталеним та послідовно застосовується Верховним Судом (постанови від 19.03.2024 у справі № 915/458/23, від 31.08.2023 у справі № 925/181/20 (925/256/23), від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 14.06.2022 у справі № 910/3536/21).

Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23, від 19.03.2024 у справі № 915/458/23).

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (постанови Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23).

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких наймач не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини наймач не відповідає.

Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар (наведена правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/255/23).

Відповідно до накладних СМГС та інформації з перевізних документів, у січні-лютому 2022 року вагони №№ 59911479, 94523073, 54340963, 57258436, 54331533, 90981028, 94411063, 54754759, 59913277, 94411030, 54334008, 76739077 були відправлені до Республіки Білорусь; вагони з номерами 59913285, 54340989, 59914119, 94523016, 94523230 спочатку були відправлені до Литви, а в лютому 2022 року - були перенаправлені до Республіки Білорусь .

Згідно з актами приймання-передавання вагонів від 10.01.2022, 14.01.2022 та 15.01.2022 вагони №№ 54356936, 59913665, 51250157 були передані позивачу на станції Аульс, Республіка Білорусь.

За наявних у матеріалах справи дислокацій вагонів станом на 19.11.2022, 23.11.2022, 03.12.2022, 05.12.2022, 08.12.2022, 28.01.2023, 03.04.2023, 17.06.2023, 21.08.2023, довідок про переміщення спірних вагонів за 2022-2023 роки та архів операцій з вагонами з 01.01.2022 по 31.12.2022 залізничний рухомий склад (вагони з номерами: 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 94523230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, танк-контейнери з номерами ОМ7170000374, ОМ7П0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042) у зазначені періоди знаходився на території Республіки Білорусь.

З огляду на листування позивача з: ТОВ "Агропартнер", ВАТ "Гродно Азот", ВАТ "Гомельський хімічний завод", ТОВ з іноземними інвестиціями "Белферт Україна", ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС", ТОВ "Теслар Транс", з лютого 2022 року, зокрема, у спірний - липень 2022 року по березень 2023 року (включно), вбачається, що позивач не звертався до ВАТ "Гродно Азот" та ВАТ "Гомельський хімічний завод" щодо відправлення вагонів, відповідних інструкцій на переміщення вагонів вказаним компаніям не надавав.

В свою чергу, позивач стверджує, що спірний рухомий склад використовувався ним для здійснення перевезень за договором № ЖД-442-АХ від 01.01.2022, за умовами якого, саме на ТОВ "Агропартнер" (клієнт) покладено обов`язок виконувати необхідні дії із залізницями, в тому числі оформлення перевізних документів (п. 2.1.4 договору № ЖД-442-АХ від 01.01.2022).

Втім, згідно п. 2.1.5 договору № ЖД-442-АХ від 01.01.2022 про надання транспортно-експедиційних послуг клієнт (ТОВ "Агропартнер") зобов`язаний використовувати вагони експедитора (ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС") виключно в межах митної території України. За погодженням з експедитором допускається навантаження вагонів на територіях Польщі, Словаччини, Угорщини.

Про відповідну умову договору № ЖД-442-АХ від 01.01.2022 щодо особливостей територіального використання вагонів слушно зазначено й відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу.

За п. 2.3.3 договору № ЖД-442-АХ від 01.01.2022 експедитор зобов`язаний надавати клієнту письмові інструкції для відправлення вагонів.

Отже, за висновками суду першої інстанції, використання вагонів на території Республіки Білорусь не передбачено умовами договору № ЖД-442-АХ від 01.01.2022, однак всупереч цьому, позивач надав ТОВ "Агропартнер" вагони відповідача для відправлення до Республіки Білорусь. Крім того, в матеріалах справи відсутні письмові інструкції від позивача як до ТОВ "Агропартнер" (клієнта), так і до ВАТ "Гродно Азот" та ВАТ "Гомельський хімічний завод". З такими висновками погоджується й колегія суддів.

Звернення позивача з вимогами до вказаних компаній, а також із заявами, скаргами до уповноважених державних органів Республіки Білорусь та України у спірний період позивачем не підтверджено, про обставини чого, за висновками колегії суддів, правильно вказано місцевим господарським судом.

За незведеного апеляційним господарським судом критично оцінюються доводи апелянта щодо невідповідності висновків місцевого господарського суду в тій частині, що позивач у спірний період із вимогами-заявами та скаргами не звертався до уповноважених державних органів України та Республіки Білорусь.

Також за Договором суборенди на позивача покладаються обов`язки:

- забезпечення збереження рухомого складу (п. 3.2.3.);

- письмового інформування про обставини, що можуть вплинути на стан рухомого складу, а також про обставини, що перешкоджають доступу до рухомого складу (п. 3.2.13. Договору в редакції додаткової угоди № 25 від 16.06.2022);

- нести матеріальну відповідальність в разі пошкодження, розукомплектування, знищення чи втрати (загибелі) рухомого складу (п. 5.9 Договору в редакції додаткової угоди № 25 від 16.06.2022).

У відповідності до даних дислокацій вагонів вбачається рух частини спірних вагонів впродовж спірного у цій справі періоду:

вагон № 54334008, станція відправлення - Клайпеда (Литва), станція поточної дислокації - Аульс, дата останньої операції - 26.06.2022 (операція ПВПП, подача вагона на під`їзну колію). Вагон № 54334008 був переданий позивачу відповідачем за актом приймання-передачі від 06.09.2021 на станції Аульс. Згідно із довідкою дислокації від 21.08.2023, зазначений вагон здійснив рейс до Клайпеди в період з 24.02.2022 до 26.06.2022;

вагон № 54340963, станція відправлення - Клайпеда (Литва), станція поточної дислокації - Аульс, дата останньої операції - 26.06.2022 (операція ПВПП, подача вагона на під`їзну колію). Вагон № 54340963 був відправлений залізничною накладною № 3456457 зі станції Голубині на станцію Терюха (Білоруська залізниця) 21.02.2022. Згідно із довідкою дислокації від 21.08.2023 зазначений вагон здійснив рейс до Клайпеди в період з 24.02.2022 до 26.06.2022;

вагон номер № 54340989, станція відправлення - Гомель, станція поточної дислокації Аульс, дата останньої операції - 26.03.2022 (операція ВБІГ2, вивантаження вагона на шляхах клієнтів). Вагон № 54340989 був переданий позивачу відповідачем за актом приймання-передачі від 10.01.2022 на станції Аульс. Згідно із довідкою дислокації від 21.08.2023 зазначений вагон здійснив рейс до Гомеля в період з 24.02.2022 до 26.03.2022;

вагон № 59913277, станція відправлення - Гомель, станція поточної дислокації Аульс, дата останньої операції - 26.03.2022 (операція ВБІГ2, вивантаження вагона на шляхах клієнтів). Вагон № 59913277 був відправлений за залізничною накладною № 34470898 зі станції Голубині на станцію Терюха (Білоруська залізниця) 15.02.2022. Згідно із довідкою дислокації від 21.08.2023 цей вагон здійснив рейс до Гомеля в період з 24.02.2022 до 26.03.2022;

вагон № 59913285, станція відправлення - Гомель, станція поточної дислокації Аульс, дата останньої операції - 26.03.2022 (операція ВБІГ2, Вивантаження вагона на шляхах клієнтів). Вагон № 59913285 був переадресований ТОВ "Агропартнер" листом від 01.02.2022 на станцію Аульс. З огляду на довідку дислокації від 21.08.2023 зазначений вагон здійснив рейс до Гомеля в період з 24.02.2022 до 26.03.2022 (прибув на станцію Аульс);

вагон № 59914119, станція відправлення - Гомель, станція поточної дислокації Аульс, дата останньої операції - 26.03.2022 (операція ВБІГ2, вивантаження вагона на шляхах клієнтів). Вагон № 59914119 був переадресований ТОВ "Агропартнер" листом від 01.02.2022 на станцію Аульс. Згідно із довідкою дислокації від 21.08.2023 зазначений вагон здійснив рейс до Гомеля в період з 24.02.2022 до 26.03.2022 (прибув на станцію Аульс).

При цьому, обставини, вказані у наданому позивачем у матеріали справи листі ТОВ "Агропартнер" № 50 від 12.01.2024, а саме, що останній інструкцій щодо відправлення вагонів між станціями Аульс (Гродно) та Центроліт (Гомель) не надавав, не підтверджені належними доказами. До того ж, згідно матеріалів справи, у спірний період позивач також не звертався до відповідача з повідомленнями про неможливість користуватися спірними вагонами та танк-контейнерами, про що, за переконанням колегії суддів, обґрунтовано зазначено судом попередньої інстанції.

Крім цього, у спірний період (липень 2022 року - березень 2023 року) між сторонами були підписані акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 8 019 244,38 грн, зі змісту яких відповідачем надані у липні 2022 року - березні 2023 року послуги з суборенди вагонів та танк-контейнерів, у тому числі спірними: вагони №№ 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042. Зазначені вище акти підписані позивачем. Як слідує з актів, вони служать підставою для проведення взаєморозрахунків; роботи по актам виконані у повному обсязі, сторони претензій один до одного не мають.

У свою чергу, згідно із наданих позивачем до матеріалів позовної заяви платіжних інструкцій за період з липня 2022 року по квітень 2023 року позивач сплатив на користь відповідача 7 729 377,14 грн.

Також між сторонами було укладено додаткові угоди до Договору: № 26 від 02.08.2022 про встановлення розміру суборендної плати; № 27 від 20.09.2022 про встановлення розміру суборендної плати; № 28 від 29.12.2022 про продовження строку дії договору до 31 грудня 2023 року.

Підписанням додаткових угод від 02.08.2022 та від 20.09.2022 сторони узгодили ставку за користування рухомим складом, при цьому укладаючи відповідні додаткові угоди, сторонами не вирішувалось питання виключення плати за спірні вагони та танк-контейнери у зв`язку із неможливістю користування ними у спірний період.

За викладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач, підписавши акти виконаних робіт (послуг) без зауважень, зокрема, щодо переліку орендованого рухомого складу, здійснивши їх оплату та підписавши додаткові угоди до Договору, фактично підтвердив факт користування спірним рухомим складом з липня 2022 року по квітень 2023 року (березень 2023 року включно).

З цих підстав суд апеляційної інстанції відхиляє, як невмотивовані, доводи апелянта як щодо неможливості використання позивачем спірного рухомого складу, оскільки перебування вагонів на території Республіки Білорусь саме по собі не свідчить про неможливість ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" використовувати рухомий склад, так і стосовно суперечливої поведінки відповідача в частині надання позивачу на підписання актів виконаних робіт по Договору суборенди за спірний період.

З огляду на вказане судова колегія приймає до уваги заперечення відповідача у окреслених частинах.

Тим самим, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про недоведеність позивачем неможливості використання спірних вагонів та танк-контейнерів у період з липня 2022 року по березень 2023 року (включно).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, зважаючи на вказані вище фактичні обставини справи, оскільки грошові кошти сплачені позивачем на підставі укладеного з відповідачем Договору суборенди, який не був визнаний недійсним, зміненим чи припиненим, посилання позивача на приписи ст. 1212 ЦК України, як правову підставу заявлених позовних вимог, є необґрунтованим, про що правильно зазначено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується й судова колегія.

Щодо посилань апелянта про безпідставне залишення без розгляду судом попередньої інстанції доданих 19.02.2024 позивачем до своїх письмових пояснень додаткових доказів, а саме: листа № 57 від 16.01.2024, листа № 16 від 16.01.2024, претензії № 20 від 25.01.2024, заяви про вчинення кримінального правопорушення від 06.02.2024, адвокатських запитів від 15.02.2024 № 48, № 50, № 51, судова колегія вказує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" про поновлення процесуального строку на подання доказів - відмовлено, на підставі ст. 119 ГПК України; докази, додані до письмових пояснень від 19.02.2024 залишено без розгляду, згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України. Обґрунтовуючи підстави для залишення вказаних доказів без розгляду судом першої інстанції зазначено, що: позивач у позовній заяві не вказав докази, які не можуть бути ним подані у встановлений Господарським процесуальним кодексу України строк, у той час як, позивач не був обмежений часом для збирання доказів під час підготовки позовної заяви; позивачем не наведено поважних причин неможливості подання зазначених вище доказів, а наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії судом не встановлена.

Колегією суддів враховуються приписи ГПК України та зазначається, що згідно ч.ч. 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

За ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зважаючи на приписи зазначених процесуальних норм, приймаючи до уваги невстановлення судом першої інстанції поважності причин неможливості подання позивачем зазначених вище доказів, у встановлений ГПК України та судом строк, а також і наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення позивачем такої процесуальної дії, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими аргументи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом приписів ст.ст. 80, 119 ГПК України при вирішенні зазначеного процесуального питання.

Окремо колегія суддів вказує, що інші доводи апелянта у відповідних частинах взяті до уваги апеляційним господарським судом однак вони не спростовують вищенаведені висновки, що дає підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/18791/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених позивачем в апеляційні скарзі доводів в цілому.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 255, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/18791/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС".

4. Справу № 910/18791/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

В.А. Корсак