Постанова

від 07.10.2024 по справі 910/247/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/247/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.03.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 05.04.2024

у справі № 910/247/24 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Приватного підприємства "Солінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Українська нафтотрейдінгова компанія"

про стягнення 89 485,97 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Солінг" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" (відповідач) суми боргу в розмірі 87 000,00 грн, суми пені в розмірі 2 264,38 грн та суми 3% річних в розмірі 221,59 грн, у зв`язку неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №03/11-Т від 03.11.2022 року в частині оплати наданих позивачем послуг перевезення.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем за актом послуги перевезення включають в себе послуги, які не передбачені умовами Договору, а саме: переміщення транспортного засобу до місця завантаження, Договір між сторонами не є укладеним, а послуги - не наданими.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 позов Приватного підприємства "Солінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" про стягнення 89 485,97 грн. задоволено повністю, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українська нафтотрейдингова компанія" (ідентифікаційний код 42073579, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 36Д, офіс 42) на користь Приватного підприємства "Солінг" (ідентифікаційний код 30385712, місцезнаходження: 39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 29 Вересня, буд. 24) суму боргу в розмірі 87 000,00 грн (вісімдесят сім тисяч гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 2 264,38 грн (дві тисячі двісті шістдесят чотири гривни 38 копійок), суму 3% річних в розмірі 221,59 грн (двісті двадцять одна гривна 59 копійок) та суму судового збору у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором про надання послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №03/11-Т від 03.11.2022 у розмірі 87 000,00 грн.

Також, внаслідок допущеного відповідачем прострочення виконання грошового зобов?язання з оплати наданих послуг за Договором, судом першої інстанції присуджено до стягнення суму пені в розмірі 2 264,38 грн та суму 3% річних в розмірі 221,59 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2024 заяву Приватного підприємства "Солінг" про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат задоволено, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українська нафтотрейдингова компанія" на користь Приватного підприємства "Солінг" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення мотивоване тим, що суд врахував суму позовних вимог, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, ступінь відповідальності сторін в даних правовідносинах, проведену адвокатом роботу з надання правової допомоги клієнту (позивачу) та дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем, у зв`язку із розглядом справи №910/247/24, а саме у розмірі 16 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" (через підсистему "Електронний суд") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд

- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/247/24 від 25.03.2024;

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та додаткове рішення від 05.04.2024 по справі № 910/247/24 повністю та ухвалити нове рішення про залишення позовної заяви Приватного підприємства "Солінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" про стягнення суми коштів, з урахування фінансових та штрафних санкцій, в розмірі 89 485,97 грн. та заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - без задоволення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - є необґрунтованими, а при їх ухваленні судом першої інстанції не було з`ясовано всіх обставин, які мають значення для справи, і неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- Відповідно до CMR від 17.10.2023, яку було додано позивачем, можна встановити, що ПП "СОЛІНГ" 17.10.2023 року завантажило товар (дизельне паливо) у м. Роман (Румунія). Саме з цього моменту, Позивачем почалось надання послуг перевезення товару, виник обов`язок доставити товар та відповідальність на нього;

- відповідно до Актів приймання нафтопродуктів на АЗС № 3532_5 від 22.10.2023 та №3530_15 від 22.10.2023, № 3530_22 від 22.10.2023, можна встановити, що 22.10.2023 ПП "СОЛІНГ" розвантажило товар (дизельне паливо) у м. Чернівці (Україна), що підтверджує закінчення надання послуг та виконання зобов`язань щодо перевезення товару;

- відповідно до п. 3.1. Договору, ціни (вартість) Послуг з перевезення розраховуються Сторонами на підставі узгоджених тарифів передбачених Додатковою угодою до цього Договору або шляхом повідомлення засобами телефонного зв`язку, та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг (згідно показників системи GPS моніторингу);

- відповідно до п. 3.2. Договору, загальна ціна цього Договору складається із вартості фактично наданих послуг, вказаних в актах надання послуг та рахунках-фактурах, впродовж всього строку дії цього Договору. Оплата послуг за окремою заявкою здійснюється Замовником впродовж 5 (п`яти) робочих днів з дня підписання сторонами акту надання послуг та виставлення рахунку-фактури перевізником за реквізитами, визначеними в цьому Договорі;

- відповідно до умов Договору, відповідач зобов`язаний сплатити за фактично надані послуги перевезення вантажу, а саме з моменту, коли машина забере вантаж і до моменту, коли машина розвантажиться у погодженій точці. Оплату витрат позивачу щодо переміщення транспортного засобу до місця завантаження не передбачено умовами Договору. Відповідач не несе відповідальності за витрати Позивача пов`язані з необхідністю дістатись до місця завантаження;

- позивач знав, де знаходиться товар, знав місце де потрібно його забрати, знав, що оплата буде здійснена лише за фактично надані послуги (з м. Роман до м. Чернівці), тому йому було відомо про власні витрати на надання цих послуг та прибуток, який він отримує, а тому, позивачем, як підприємцем, на власний ризик було погоджено надання послуг з транспортування вантажу та надано ці послуги;

- проте, під час виставлення рахунку № СФ-17/10-1 від 17.10.2023 на 12 300,00 грн. і Акту здачі-прийняття (надання послуг) № ОУ-17/10-1 від 17.10.2023, а також рахунку № СФ-22/10-1 від 22.10.2023 на 74 700,00 грн. і Акту здачі-прийняття (надання послуг) № ОУ-22/10-1 від 22.10.2023, позивачем було включено додаткові послуги, які не було передбачено умовами Договору, у зв?язку з чим у відповідача відсутні обумовлені законом та Договором підстави для їх оплати;

- укладений Договір перевезення передбачає оплату виключно фактично наданих послуг позивачем, з моменту завантаження товару у м. Роман до моменту вивантаження товару у м. Чернівці; власні витрати на дорогу до точки завантаження позивача відповідно до умов Договору не включаються до фактично наданих послуг, а тому вимоги про оплату дороги позивачу з м. Кременчук (місце відправлення автомобіля) до м. Роман (Румунія, місце завантаження вантажем) - є безпідставними та незаконними;

- суд неправильно застосував норми матеріального права, адже ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України також встановлюють, що перевізник зобов`язується доставити вантаж до пункту призначення, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, тобто, оплата здійснюється саме за перевезення вантажу до якого не входить відшкодування витрат перевізника до точки завантаження товару; Договір між сторонами не містить жодних посилань на відшкодування перевізнику витрат до місця завантаження товару.

Також, в обгрунтування підстав скасування додаткового рішення, відповідач наголошував на наступному:

- сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, тривалістю розгляду справи судом, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат;

- розмір витрат заявлений позивачем у даній справі не відповідає об`єму роботи, яку було проведено адвокатом, та складності справи, а також критерію розумності, що є підставою для скасування Додаткового рішення від 05.04.2024 року по справі № 910/247/24.

30.05.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач наголошував, що:

- відповідачем та позивачем згідно до умов Договору, було здійснено замовлення на перевезення вантажу (дизельного палива) з м. Роман (Румунія, місце завантаження вантажем) до м. Чернівці (місце розвантаження вантажу), проте, всі документи, які надавались позивачем включали у себе перевезення з м. Кременчук;

- відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату, аотже, договір передбачає два пункти (місця), які безпосередньо і включають послуги з перевезення товару: перший пункт - (місце), де перевізник безпосередньо отримує товар та відправляється з ним, а другий пункт - (місце), куди перевізник зобов`язаний доставити товар. Перевезення вантажу з першої точки до другої і є предметом цього договору;

- у свою чергу, позивач у позовній заяві вказує три точки: 1) м. Кременчук (місце відправлення автомобілю); 2) Роман (Румунія, місце завантаження вантажем); 3) м. Чернівці (місце розвантаження вантажу), що суперечить умовам Договору, адже позивач незаконно додає ще одну

точку, яка не має відношення до предмету Договору, адже Договір перевезення полягає у перевезенні вантажу з однієї точки (місце відправлення з вантажем) до іншої (місце призначення);

- місце відправлення автомобілю позивача жодним чином не впливає на умови договору перевезення та вартість послуг, адже проїзд пустого автомобілю з м. Кременчук до Румунії не передбачено в умовах Договору;

- відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення, а отже, на переконання відповідача, особа стає перевізником з моменту, коли вона отримує товар, і саме з цього моменту перевізник бере на себе відповідальність за цей товар і за його переміщення;

- крім того, відповідно до п. 2.2.1. Договору, перевізник зобов`язується у випадку досягнення згоди Сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Замовнику підтверджене штампом Перевізника "Замовлення на перевезення" з вказівкою водія та державного номера (-ів) автомобіля (-ів), проте, матеріали справи не містять такого документу як "Замовлення на перевезення" або інших доказів, які б підтвердили домовленість сторін щодо перевезення товару з одного місця до іншого, тобто позивачем взагалі не було надано доказів, що сторони домовились про здійснення перевезення товару;

- власні витрати Позивача на дорогу до точки відправлення, де потрібно отримати товар, відповідно до умов Договору не включаються до фактично наданих послуг, а тому вимоги про оплату дороги позивачу з м. Кременчук (місце відправлення автомобіля) до м. Роман ((Румунія, місце завантаження вантажем) - є безпідставними та незаконними;

- враховуючи відсутність у договорі перевезення вантажу встановленої плати (тобто ціни договору), можна стверджувати, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а отже, що Договір про надання послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №03/11-Т від 03.11.2022 є неукладеним;

- відповідач не направляв заперечення на Акт наданих послуг Позивача, через те, що було неможливо встановити ані точну ціну за Договором, ані узгоджені тарифи між сторонами, ані фактичний пробіг автомобілю з товаром.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

05.06.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував, що:

- судом першої інстанції достеменно було встановлено та підтверджено сторонами факт перевезення вантажу відповідно до CMR від 17.10.2023р., що підтверджується також актами прийому нафтопродуктів: №3532_5 від 22.10.2023 року, №3530_22 від 22.10.2023 року та №3530_15 від 22.10.23, і враховуючи умови договору, вимоги чинного законодавства та фактичні обставини справи (належне надання/виконання позивачем послуг з перевезення вантажу), суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обов`язок відповідача сплатити грошові кошти в заявленій до стягнення сумі;

- відповідно до умов п. 3.1 Договору, ціни (вартість) послуг з перевезення розраховуються сторонами на підставі узгоджених тарифів передбачених Додатковою угодою до цього Договору або шляхом повідомлення засобами телефонного зв`язку, та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг (згідно показників системи GPS моніторингу);

- жодних додаткових послуг чи об`єму позивачем не включено у вартість послуг визначених у рахунках та актах, а розрахунок вартості послуги з перевезення здійснювався у відповідності до умов Договору, враховуючи фактичний об`єм та час потрачений позивачем на її виконання;

- заперечення скаржника щодо об`єму наданих послуг та їх вартості не підтверджуються матеріалами справи;

- суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачу на підставі укладеного та чинного договору було надано послуги на загальну суму в розмірі 87 000,00 грн, що підтверджується первинними доказами (товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт тощо), і відповідач належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог - не спростовано.

Також, позивач вказував, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення щодо стягнення 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, правомірно врахував, що позивачем надано до суду детальний перелік робіт виконаних адвокатом для позивача з зазначення кількості годин, які фактично були потрачені адвокатом для захисту інтересів позивача у судовому порядку з урахуванням всіх обставин справи та їх вартості, а також необхідний пакет документів підтверджуючий надання правової допомоги позивачу відповідно до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст відповіді на відзив

12.06.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач наголошував на наступному:

- відповідно до п. 3.1. Договору, ціни (вартість) послуг з перевезення розраховуються сторонами на підставі узгоджених тарифів передбачених Додатковою угодою до цього Договору або шляхом повідомлення засобами телефонного зв`язку, та виходячи із фактичного обсягу наданих Послуг (згідно показників системи GPS моніторингу);

- у зв`язку з тим, що Додаткової угоди до Договору з узгодженими тарифами не існує, суд першої інстанції повинен був встановити ціну договору та правильність розрахунку тарифу за надані позивачем послуги;

- проте, суд першої інстанції цього не зробив, тим самим безпідставно прийняв розрахунок позивача, при тому що між сторонами не узгоджено ціну та тариф на перевезення вантажу, а саме скільки гривень за один кілометр, яка вартість за одну годину простою і тд.;

- відсутність укладеної додаткової угоди з тарифами, а також відсутність жодних інших документів, які підтверджували б ціну Договору, вказують на те, що Договір №03/11-Т від 03.11.2022 року було укладено з порушенням ч. 3 ст. 180 ГК України, а саме через відсутність такої істотної умови господарського договору як ціна;

- враховуючи відсутність у договору перевезення вантажу встановленої плати (тобто ціни договору), можна стверджувати, що сторони не досягли згоди з усіх істотних угод, а тому договір про надання послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №03/11-Т від 03.11.2022 року - є неукладеним;

- сторонами договору не узгоджено ціна (вартість) послуг з перевезення, як це передбачено до п. 3.1 Договору, та між сторонами відсутня Додаткова угода з узгодженими тарифами;

- неукладений договір не підлягає оскарженню, а визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту порушеного права; неукладений договір не породжує ні прав, ні обов`язків сторін;

- враховуючі відсутність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем, відсутні і підстави для стягнення пені з відповідача, та 3% річних.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2024 у справі № 910/247/24, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/247/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2024 у справі № 910/247/24.

02.05.2024 до Північного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 90/247/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2024 у справі № 910/247/24 залишено без руху, надано скаржникові строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

21.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська Нафтотрейдінгова компанія" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 910/247/24, в якому викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/247/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2024, вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2024 у справі №910/247/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зупинено дію оскаржуваного рішення.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення у відставку судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024, справу №910/247/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського сду від 16.09.2024 справу №910/247/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2024, прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2024 у справі №910/247/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду надсилались учасникам справи засобами електронного зв`язку шляхом направлення документа в електронному вигляді в їхні електронні кабінети.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, воєнний стан неодноразово продовжувався і триває на даний час.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, в умовах запровадженого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, 03.11.2022 між Приватним підприємством "Солінг" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" (замовник) був укладений Договір про перевезення вантажу №06 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за договором узгоджуються сторонами в додатках (додаткових угодах) до цього Договору.

П.п. 2.1.1 п. 2.1 Договору визначено, що замовник зобов?язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід?ємною частиною цього договору, в якому вказані пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об?єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Також, п.п. 2.1.2 Договору визначено, що замовник зобов?язується забезпечити оформлення товаро-супровідних документів (товарно-транспортна накладна по внутрішнім перевезенням, CMR або TIR-CARNET для міжнародних перевезень), і в разі необхідності інших митних документів в узгоджений термін.

П. 2.2 Договору визначено зобов?язання перевізника, а саме:

- п.п. 2.2.1 - у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти замовнику підтверджене штампом перевізника "замовлення на перевезення" з вказівкою водія та державного номера автомобіля;

- п.п. 2.2.4: подати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни, вказані в узгодженому замовленні на перевезення;

- п.п. 2.2.7 : доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

Ціни (вартість) послуг з перевезення розраховуються сторонами на підставі узгоджених тарифів передбачених Додатковою угодою до цього Договору або шляхом повідомлення засобами телефонного зв`язку, та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг (згідно показників системи GPS моніторингу). (п. 3.1. Договору).

Загальна ціна цього Договору складається із вартості фактично наданих послуг, вказаних в актах надання послуг та рахунках-фактурах, впродовж всього строку дії цього Договору. Оплата послуг за окремою заявкою здійснюється замовником впродовж 5 робочих днів з дня підписання сторонами акту надання послуг та виставлення рахунку-фактури перевізником за реквізитами, визначеними в цьому Договорі. (п. 3.2. Договору).

Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 5 банківських днів після отримання рахунку-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної якщо в "замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. (п. 4.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, передбачених цим Договором та Додатковими угодами до Договору. Якщо жодна із сторін, не менш ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу сторону про його розірвання, то Договір продовжує свою дію на 1 рік на тих же умовах. (п. 8.1. Договору).

Як зазначав позивач у позові:

- 17.10.2023 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру на оплату №СФ-17/10-1 на суму 12 300,00 грн (міжнародні автопослуги з перевезень за межами державного кордону України, 0% ПДВ);

- 17.10.2023 позивачем направлено відповідачу Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-17/10-1 на суму 12 300,00 грн без ПДВ (міжнародні автопослуги з автоперевезень за межами державного кордону України, 0% ПДВ за маршрутом Роман (Румунія) - КПП Порубне (Україна) автомобілем ВІ9615НХ, п/п ВІ1263XF);

- 22.10.2023 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру на оплату №СФ-22/10-1 на суму 74 700,00 грн (транспортні послуги за маршрутом м. Кременчук - КПП Порубне - м. Чернівці (ВІ9615НХ, п/п ВІ1263XF);

- 22.10.2023 позивачем направлено відповідачу Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-22/10-1 на суму 74 700,00 грн (транспортні послуги за маршрутом м. Кременчук - КПП Порубне - м. Чернівці (ВІ9615НХ, п/п ВІ1263XF).

Проте, позивач наголошував, що відповідні Акти не були підписані відповідачем, і їх оплату не здійснено, а за умовами пункту 9.10 Договору, у випадку, якщо відправлений перевізником замовнику акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 5 банківських днів з моменту його отримання замовником, він вважається ним прийнятим без змін та підлягає оплаті у повному обсязі.

Також, позивачем до матеріалів позову надано:

- товарно-транспортну накладну міжнародного перевезення (СМR) від 17.10.2023;

- акти прийому нафтопродуктів: №3532_5 від 22.10.2023 та №3530_22 від 22.10.2023, за якими ПІІ "Амік Україна" прийнято товар - нафтопродукти у визначених обсягах на АЗС 26-04 у Чернівецькій обл., м.Чернівці, вул. Південно-Кільцева та АЗС 26-02 у Чернівецькій обл., Хотинський район, с. Атаки, вул. 28 червня.

В подальшому, 17.10.2023 та 11.10.2023 позивачем зареєстровано податкові накладні №36 та №46, відповідно, згідно вказаних вище послуг.

У зв`язку з непроведенням оплати наданих послуг, позивачем направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, яку останнім залишено без відповіді.

Звертаючись до суду позивачем зазначено, що суму основного боргу в розмірі 87 000,00 грн відповідачем не оплачено, у зв`язку з чим, позивач просить їх стягнути в судовому порядку, а також нараховує до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 2 264,38 грн та суму 3% річних в розмірі 221,59 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначав, що акти наданих послуг перевезення, складені позивачем, включають в себе послуги, які не передбачені умовами Договору, а саме переміщення транспортного засобу до місця завантаження, у зв`язку з чим відсутні підстави для оплати вказаних послуг.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

В свою чергу, дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, суд апеляційної інстанції встановив, що у розділі 3 договору (п. п. 3.1-.3.3) сторонами узгоджено порядок визначення ціни, яка визначається узгодженими між сторонами тарифами, виходячи із обсягу фактично наданих послуг, а отже, доводи скаржника стосовно неукладеності Договору - є необгрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки в цйі частині є такими, що суперечать ст. 180 Господарського кодексу України та ст. ст. 628, ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 87 000,00 грн. вартості наданих послуг по Договору, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір , укладений між сторонами, належною підставою, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір є договором перевезення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (стаття 909 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов дійшов висновку, що позивачем на підставі Договору відповідачу було надано послуги на загальну суму в розмірі 87 000,00 грн, що підтверджується зазначеними вище первинними доказами (товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт), в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення відповідачем позивачу заперечень з приводу змісту акту, об`єму наданих послуг та їх вартості, що відповідно до п. 9.10. Договору свідчить про погодження відповідачем Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-17/10-1 від 17.10.2023 року та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-22/10-1 від 22.10.2023 року, а тому заперечення відповідача щодо об`єму наданих послуг та їх вартості не підтверджуються матеріалами справи.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду щодо наявності у відповідача обов?язку з оплати спірних коштів, з огляду на наступне.

Дійсно, умовами Договору сторони визначили, що загальна ціна цього Договору складається із вартості фактично наданих послуг, вказаних в актах надання послуг та рахунках-фактурах, впродовж всього строку дії цього Договору, тобто вартість певної послуги визначається саме за фактом її надання, що підтверджується відповідними доказами.

Так, ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ч. 1 ст. 917 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, підставою для оплати послуги є належне підтвердження саме факту її надання, а саме завершення відповідного обумовленого Договором циклу, починаючи від подання транспорту під завантаження, здійснення відповідного перевезення до вантажоодержувача за місцем розвантаження вантажу. При цьому, доводи відповідача про те, що в вартість таких послуг за спірним перевезенням саме у даній справі не має включатися вартість транспортного маршруту до місця погрузки - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки це є складовою послуги з перевезення, і надання транспорту для перевезення неможливе без його подачі до місця завантаження, що є обов?язком відповідача в розумінні п. 2.2.4 Договору. Проте, як зазначалось вище, саме факт надання послуги в цілому і її документальне підтвердження, пророджуватиме у замовника послуги відповідний обов?язок з її оплати в порядку та на умовах, визначених Договором.

В свою чергу, пунктом 4.1 Договору сторони чітко узгодили, що розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 5 банківських днів після отримання рахунку-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної якщо в "замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

При цьому, як свідчать матеріали справи, замовлення на перевезення в матеріалах справи - відсутнє, а отже між сторонами і не узгоджувалось, про що також наголошує скаржник в апеляційній скарзі. Також, і позивачем не було долучено до матеріалів справи відповідного узгодженого замовлення.

В свою чергу, виходячи з пункту 2.1.2 Договору, на замовника (відповідача) покладається обов?язок забезпечити оформлення товаро-супровідних документів (товарно-транспортна накладна по внутрішнім перевезенням, CMR або TIR-CARNET для міжнародних перевезень), і в разі необхідності інших митних документів в узгоджений термін, і як свідчать наявні матеріали справи, відповідна CMR була сформована замовником та передана позивачу для здійснення відповідного перевезення з визначеним у ній маршрутом. Наведена обставина також додатково підтверджується і тим, що позивачем відповідну CMR було долучено до матеріалів позову.

Отже, відсутність замовлення на перевезення, не спростовує обставину погодження між сторонами відповідного перевезення у оформленій CMR стосовно відповідного маршруту та строків, а вартість пеевезення має відображатися у відповідних актах.

Так, дослідивши наяву в матеріалах справи товарно-транспортну накладну міжнародного перевезення (СМR) від 17.10.2023, судом апеляційної інстанції встановлено, що у вказаній міжнародній накладній у відповідних графах містяться відомості про:

- відправника - SC OSKAR DOWNSTREAM SRL (графа 1), місце і дата завантаження - DEPOZIT SC OSKAR DOWNSTREAM SRL, str. Tirului,5, or. Roman, Jud Neamt, Romania, 17.10.2023 (графа 4);

- отримувача - GREEN DAY DISTRIBUTION SRL PENTRU (графа 2), місце розвантаження вантажу - TH TRADING HOUUSE, ВУЛ. 29 СЕРПНЯ, М.Кременчук (графа 3);

- перевізника - Приватного підприємства "Солінг", та відомості про автотранспорт: ВІ9615НХ, п/п ВІ1263XF (графа 16);

- відомості про товар (графи 7, 8, 9, 11);

- у графі 22 міститься відбиток печатки відправника вантажу, у графі 23 - відбиток штампу перевізника (позивача), печатки Чернівецької митниці про перетин кордону 20.10.2023;

- у графі 24 "Вантаж отримано" відсутні будь-які відмітки отримувача вантажу про отримання товару, заявленого до перевезення, як відсутні відмітки у відповідних графах стосовно відміток про дату прибуття вантажу під розвантаження, обумовлену у графі 3 вказаної CMR.

В свою чергу, пунктом 4.1 Договору сторони чітко узгодили, що розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 5 банківських днів після отримання сукупності документів (1) рахунку-фактури перевізника, (2) товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, (3) акту виконаних робіт та (4) податкової накладної.

Проте, матеріали справи не містять і позивачем, як особою на яку законом покладено обов?язок доведення своїх вимог належними та допустимими доказами, не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України як виконання обумовленого у вказаній СМR обсягу послуг з перевезення вантажу, так і направлення відповідачу вказаного обсягу документів.

При цьому, позивачем до матеріалів справи надано фіскальний чек та відомості про номер накладної 59 0010 5428 7421 поштового оператора, в якому містяться відомості про направлення позивачем та отримання відповідачем "документів", проте, жодної розшифровки стосовно змісту направлених документів та їх переліку - вказані документи - не містять, а тому позивачем не доведено в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України стверджувані обставини прийняття відповідачем обсягів послуг в розумінні пункту 9.10 Договору, так і обов?язку з їх оплати в розумінні п. 2.2.7, п. 4.1 Договору у заявленому позивачем до стягнення розмірі і настання строку оплати такого. Крім того, як зазначалось вище, умовою оплати наданих послуг є в сукупності як факт як їх документального підтвердження, так і виконання умов, обумовлених п. 2.2.7, пунктом 4.1 Договору, чого позивачем не було доведено належними та допустимими доказами. Подання позивачем до матеріалів справи паперової копії трекінгу з системи моніторингу GPS також не можуть замінювати вищенаведені докази.

Також, долучені позивачем до позову акти прийому нафтопродуктів: №3532_5 від 22.10.2023 та №3530_22 від 22.10.2023, свідчать про те, що ПІІ "Амік Україна" прийнято товар - нафтопродукти у визначених обсягах на АЗС 26-04 у Чернівецькій обл., м.Чернівці, вул. Південно-Кільцева, та на АЗС 26-02 у Чернівецькій обл., Хотинський район, с. Атаки, вул. 28 червня. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що товар за вказаними актами по-перше, є предметом здійснюваного перевезення за СМR від 17.10.2023, а по-друге, що вантажоодержувач за вказаною у СМR від 17.10.2023 поставкою, надав вказівку здійснити розвантаження товару на АЗС 26-04 у Чернівецькій обл., м.Чернівці, вул. Південно-Кільцева, та на АЗС 26-02 у Чернівецькій обл., Хотинський район, с. Атаки, вул. 28 червня, як не містять і доказів того, що ванажоодержувач підтвердив факт здійсненого перевезення шляхом проставлення відповідної печатки та підпису на СМR від 17.10.2023, або на згаданих актах.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 87 000,00 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, - судом апеляційної інстанції визнаються помилковими та такими, що зроблені без урахування в сукупності усіх наявних у справі доказів в контексті спірних правовідносин сторін спору за Договором.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем в розумінні ст. ст. 76,79 Господарського процесуального кодексу України не було доведено наявність у відповідача невиконаного зобов?язання з оплати 87 000,00 грн. вартості послуг з перевезення за Договором за спірними Актами №ОУ-17/10-1 на суму 12 300,00 грн без ПДВ та №ОУ-22/10-1 на суму 74 700,00 грн, а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають з підстав, наведених у даній постанові.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність документального підтвердження факту невиконання відповідачем своїх зобов?язань з оплати 87 000,00 грн. вартості послуг з перевезення за Договором за спірними Актами №ОУ-17/10-1 на суму 12 300,00 грн без ПДВ та №ОУ-22/10-1 на суму 74 700,00 грн, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача обумовленої законом відповідальності у вигляді стягнення пені в сумі 2 264,38 грн. та 3% річних в сумі 221,59 грн., у зв?язку з чим вимоги позивача в цій частині також задоволенню не підлягають.

Також, решта висловлених учасниками спору доводів, обгрунтувань, пояснень судом апеляційної інстанції оцінені, проте є такими, що не впливають на встановлені обставини справи, зокрема в частині встановлення відсутності у відповідача перед позивачем обов`язку з сплати спірної суми з підстав, наведених у даній постанові.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають повністю.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю з мотивів, викладених у цій постанові, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Також, розглянувши апеляційну скаргу на додаткове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. (ст. 244 ГПК України).

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК Господарського процесуального кодексу України).

Додатковим рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2024 заяву Приватного підприємства "Солінг" про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат задоволено, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українська нафтотрейдингова компанія" (ідентифікаційний код 42073579, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 36Д, офіс 42) на користь Приватного підприємства "Солінг" (ідентифікаційний код 30385712, місцезнаходження: 39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 29 Вересня, буд. 24) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок).

В свою чергу, ч 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПП "Солінг" задоволенню не підлягають повністю, обумовлених процесуальним законом підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн. - судом апеляційної інстанції також не встановлено в розумінні ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому вказані витрати підлягають покладенню на позивача в силу п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, додаткове рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню в апеляційному порядку, з прийняттям нового рішення про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також здійснені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю за наведених у даній постанові підстав. Також, додаткове рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню в апеляційному порядку, з прийняттям нового рішення про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, відповідно за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що:

- Судовий збір в розмірі 3028,00 грн. за подачу позову слід залишити за позивачем;

- з Приватного підприємства "Солінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українська нафтотрейдингова компанія" слід стягнути 4 542 (чотири тисячі п?ятсот сорок дві) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2024 у справі № 910/247/24 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 у справі № 910/247/24 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "Солінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" про стягнення суми боргу в розмірі 87 000,00 грн, суми пені в розмірі 2 264,38 грн та суми 3% річних в розмірі 221,59 грн. - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову в розмірі 3 028,00 грн. - залишити за позивачем.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Солінг" (ідентифікаційний код 30385712, місцезнаходження: 39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 29 Вересня, буд. 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українська нафтотрейдингова компанія" (ідентифікаційний код 42073579, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 36Д, офіс 42) 4 542 (чотири тисячі п?ятсот сорок дві) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2024 у справі № 910/247/24 - скасувати.

7. У задоволенні заяви Приватного підприємства "Солінг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українська нафтотрейдингова компанія" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок) - відмовити повністю.

8. Матеріали справи № 910/247/24 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання п. 5 постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко