Постанова

від 08.10.2024 по справі 148/1764/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/1764/24

Провадження № 22-ц/801/2020/2024

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокуСправа № 148/1764/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальне підприємство «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання надати відповідь на заяви, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Анісімової Алли Миколаївни на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 серпня 2024 року про відмову у відкритті провадження, постановлену місцевим судом за головування судді Саламахи О. В.,

встановив:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання надати відповідь на заяви.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Анісімова А. М. оскаржує її в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що спір між позивачем та відповідачем не є публічно-правовим, відповідач не є суб`єктом владних повноважень і йому не делеговані будь-які публічно-владні управлінські функції, а відносини, що склалися між учасниками справи щодо зобов`язання відповідача надати відповідь на заяви в порядку та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» не може бути публічно-правовим.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду не відповідає.

Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У ч. 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (ч. 1 ст. 4 КАС України).

Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів у публічно-правових спорах.

За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від

12 грудня 2018 року у справі №685/1346/15-а, від 21 листопада 2018 року у справі №2а-598/11/1370 (К/9901/57258/18).

Як слідує із матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» щодо ненадання відповіді на його заяви від 14 березня 2024 року, 16 травня 2024 року та 31 травня 2024 року, а також зобов`язання відповідача надати відповіді на заяви від 14 березня 2024 року та 31 травня 2024 року в порядку та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Згідно переліку додатків до позовної заяви ОСОБА_1 були долучені його відповідні заяви від 14 березня 2024 року, 16 травня 2024 року та 31 травня 2024 року.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що відповідач КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» є суб`єктом владних повноважень та дійшов висновку, що вимоги позивача безпосередньо пов`язані із захистом його прав у сфері публічно-правових відносин, а тому мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Разом із тим, обґрунтовуючи мотиви відмови у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції не перевірив юридичний статус КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, не встановив дійсної належності його до суб`єктів владних повноважень, як обов`язкової ознаки класифікації спору як публічно-правового. Суд першої інстанції не зазначив щодо надання якої інформації звертався із заявами ОСОБА_1 до відповідача, а також не навів у контексті заяв ОСОБА_1 підстав для ствердження про відсутність у нього приватного інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Слід зауважити, що в порядку ч. 3 ст. 186 ЦПК України, а також Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (зі змінами), позовні матеріали були повернуті ОСОБА_1 , що робить неспроможним надання їм окремої оцінки судом апеляційної інстанції.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду, відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Анісімової Алли Миколаївни задовольнити.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 серпня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (Тульчинський районний суд Вінницької області).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді: О. В. Ковальчук

Т. Б. Сало