Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/467/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/467/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Поліщука В.Ю.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 02.10.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 (суддя Чеберяк П.П.)

у справі №910/467/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 визнано кредиторами у справі № 910/467/22 по відношенню до боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бара" на суму 383 627, 72грн., з яких: 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 378 259,72 грн. - вимоги четвертої черги; Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра" на суму 838 679, 90 грн. з яких: 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 801 001, 67 грн. - вимоги четвертої черги, 37 678, 23 грн. - вимоги шостої черги; Приватне виробничо-торгове підприємство "Світязь" на суму 1 046 732, 06 грн. з яких: 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 1 026 755, 96 грн. - вимоги четвертої черги, 14 608, 10 грн. - вимоги шостої черги; Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Актив" на суму 496 303,60 грн. з яких: 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 490 935, 60 грн. - вимоги четвертої черги; Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" на суму 21 559, 95 грн. з яких: 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 16 191, 95 грн. - вимоги четвертої черги; Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбогаз Ужгород" на суму 635 792, 47 грн. з яких: 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 630 424, 47грн. - вимоги четвертої черги; Товариство з обмеженою відповідальністю "Ергопак" на суму 2 311 628, 21 грн. з яких: 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 2 283 928, 38 грн. - вимоги четвертої черги, 22 331, 83 грн. - вимоги шостої черги; Дочірнє підприємство фірма "Екотехніка-М" на суму 370 852,29 грн. з яких: 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 365 484, 29 грн. - вимоги четвертої черги; Головне управління Державної податкової служби у Львівській області, як відокремлений підрозділ ДПС на суму 7 578, 26 грн. з яких: 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 2 210, 26 грн. - вимоги шостої черги; відмовлено у визнанні кредиторських вимог до боржника Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М" на суму 35, 64 грн. та Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, як відокремленого підрозділу ДПС на суму 30 025, 72 грн. Зобов`язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича включити кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бара" на суму 383 627, 72грн., Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М" на суму 370 852, 29 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" на суму 838 679, 90 грн., Приватне виробничо-торгове підприємство "Світязь" на суму 1 046 732, 06 грн., Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, як відокремленого підрозділу ДПС до боржника на суму 7 578, 26 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Актив" на суму 496 303,60 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" на суму 21 559, 95 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбогаз Ужгород" на суму 635 792, 47 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" на суму 2 311 628, 21 грн. до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО".

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 в частині не визнання кредиторських вимог ГУ ДПС у Львівській області до ПАТ "Галич-Авто" в сумі 328799,78 грн. та винести рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ "ГІППО" в повному обсязі, поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження у справі №910/467/22.

До апеляційної скарги ГУ ДПС у Львівській області також додано заяву, у якій скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/467/22

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Отрюх Б.В. та Поліщук В.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/467/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про банкрутство; відкладено розгляд питання про поновлення чи відмову у поновленні строку на подання апеляційної скарги, відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду міста Києва 04.03.2024 у справі №910/467/22.

21.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/467/22 у 21-му томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/467/22 залишено без руху; роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази направлення листом з описом вкладення копії апеляційної скарги з додатками усім учасникам справи.

09.07.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист, до якого долучено докази направлення копій апеляційної скарги з додатками усім учасникам справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 заяву Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/467/22 задоволено; поновлено Головному управлінню ДПС у Львівській області строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/467/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/467/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.09.2024 о 12 год 00 хв; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 30.08.2024; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 06.09.2024.

19.08.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Головного управління ДПС у Львівській області надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якій просить допустити його представника - Підгайного Олега Івановича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні у справі №910/467/22, призначеному на 11.09.2024 о 12:00.

У зв`язку з перебуванням у відпустці 11.09.2024 судді Отрюха Б.В., згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/467/22 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Поліщук В.Ю., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 прийнято апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/467/22 до свого провадження у новому складі суду; заяву Головного управління ДПС у Львівській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 розгляд апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/467/22 відкладено на 02.10.2024 о 12 год. 30 хв. Надано скаржнику строк на подання письмових пояснень з уточненням прохальної частини апеляційної скарги з доказами надсилання цих пояснень учасникам справи до 25.09.2024.

18.09.2024 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 від скаржника надійшли письмові пояснення з уточненням прохальної частини апеляційної скарги, відповідно до яких апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 в частині не визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" в сумі 30 025, 72 грн та винести рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" в повному обсязі.

02.10.2024 у судове засідання з`явився представник Головного управління ДПС у Львівській області в режимі відеоконференції. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК Україниодним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник Головного управління ДПС у Львівській області просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/467/22 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог до боржника на суму 30 025, 72 грн. Прийняти нове судове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" в повному обсязі.

Оскільки вказана ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині, якою відмовлено Головному управлінню ДПС у Львівській області у визнанні грошових вимог до боржника на суму 30 025, 72 грн, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваної ухвали лише в тій частині, що оскаржується.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що дана справа має великий резонанс, оскільки передумовою подання заяви про визнання кредиторських вимог до боржника була несплата податкового боргу. Як зазначає скаржник, несплата та ненадходження коштів до бюджету України узгодженої суми податкового боргу може призвести до дефіциту бюджету України. Апелянт вказує, що сплата пені у розмірі 30 025, 72 грн є конституційним обов`язком боржника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/467/22 слід залишити без змін в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до боржника на суму 30 025, 72 грн, з огляду на наступне.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом першої першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника за деклараціями від 19.08.2020 № 9206010148, від 19.08.2020 № 9206063308, від 19.08.2020 № 9206099178, від 21.09.2020 № 9238395328, від 21.09.2020 № 9238408035, від 21.09.2020 № 9238416193.

Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/467/22 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до боржника на суму 30 025, 72 грн, положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Згідно зі статтею 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 КУзПБ). Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (частина четверта статті 45 КУзПБ).

З моменту відкриття провадження у справі: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом (частина чотирнадцята статті 39 Кодексу).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняттям судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Стаття 57 ПК України регулює строки сплати податкового зобов`язання: за загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 56.18 цієї ж статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.

Оцінюючи повноту і всебічність судового розгляду у даній справі, колегія суддів виходить з наведених норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

Положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого, виходячи із змісту положень статей 57, 58 ПК України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.

При цьому заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують кредиторські вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21), від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).

Виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що питання необхідного обсягу правового аналізу грошових вимог кредитора та достатності доказів на їх підтвердження має вирішуватися господарським судом з урахуванням сукупності обставин конкретної справи, зокрема, правової природи зобов`язання, юридичних фактів, з якими пов`язується його дійсність та обґрунтованість, позиції боржника та розпорядника його майна, наявності та обґрунтованості заперечень інших кредиторів.

Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Тому, колегія суддів наголошує, що у цій справі перевірці поданого кредитором розрахунку грошових вимог, мають передувати встановлення правової природи і складових податкового боргу, підстав виникнення грошових зобов`язань боржника щодо сплати податкових платежів, встановлення розміру та, насамперед, моменту виникнення цих грошових вимог (зобов`язань).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заявлені кредитором вимоги складають пеню, нараховану за несвоєчасну сплату боржником податкових зобов`язань зі сплати акцизного податку, а саме: згідно декларацій від 19.08.2020 № 9206010148, від 19.08.2020 № 9206063308, від 19.08.2020 № 9206099178 , починаючи з 01.09.2020, від 21.09.2020 № 9238395328, від 21.09.2020 № 9238408035, від 21.09.2020 № 9238416193, починаючи з 01.10.2020.

Що стосується пені, яка застосовується та нараховується за порушення податкового законодавства, зокрема і за порушення порядку/строків виконання (сплати) зобов`язань зі сплати податків і зборів, то відповідно до пункту 20.1.19. ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Слід зазначити, що передумовою нарахування пені з підстав, передбачених підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.

Положення статті 129 ПК України встановлюють порядок як початку нарахування пені, так і порядок закінчення нарахування пені.

Згідно з пунктом 129.1 цієї статті ПК України нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (підпункт 129.1.1);

- при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.2);

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (129.1.3);

- при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (129.1.4);

- у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів (129.1.5);

Відповідно до підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується, зокрема, у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги кредитора, які складають пеню в розмірі 37 603,98 грн розпорядником майна боржника визнано частково, оскільки пунктом 1 Закону України " Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби від 17.03.2020 № 533-IX, підрозділ 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України , 2011, № 13-17, ст. 112) доповнено пунктом 52 (1) із змінами внесеними згідно із законом від 13.05.2020 № 591-ІХ) протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширеннюю на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня, підлягає списанню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 27.05.2022 для Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" відновлено нарахування пені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.07.2022 відкрито провадження у справі № 910/467/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За висновком суду першої інстанції розпорядником майна вірно визнано обґрунтованою суму заявлених вимог в розмірі 2 210, 26 грн, які складають пеню нараховану за період з 27.05.2022 по 17.07.2022, а тому суд визнав кредитором боржника на загальну суму 7 578, 26грн, з яких: 5 368,00 грн - вимоги першої черги, 2 210, 26 грн - вимоги шостої черги

В частині визнання кредитором у справі № 910/467/22 по відношенню до боржника: Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на суму 7 578, 26 грн, ухвала суду першої інстанції апелянтом не оскаржується.

Як зазначалось судом вище, пунктом 1 Закону України " Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби від 17.03.2020 № 533-IX, підрозділ 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України , 2011, № 13-17, ст. 112) доповнено пунктом 52 (1) із змінами внесеними згідно із законом від 13.05.2020 № 591-ІХ) протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширеннюю на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня, підлягає списанню.

Отже, законодавством в частині нарахування пені встановлено недопустимість виникнення зобов`язань зі сплати пені, починаючи з 01.03.2020.

Враховуючи, що з 01.03.2020 та протягом дії карантину у платника податків взагалі не виникали зобов`язання зі сплати пені, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пеня, яка нарахована в період з 19.08.2020 по 01.10.2020 за несвоєчасну сплату боржником акцизного податку не нараховується, у зв`язку з чим місцевим господарським судом правомірно відмовлено у визнанні кредиторських вимог до боржника Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, як відокремленого підрозділу ДПС, на суму 30 025, 72 грн.

Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б впливали на правильність оскаржуваної ухвали у відповідній частині, в апеляційній скарзі суду не наведено.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали в оскаржуваній частині.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в тій частині, що оскаржується, через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до боржника на суму 30 025, 72 грн, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін в тій частині, що оскаржується.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від від 04.03.2024 у справі №910/467/22 в частині відмови у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області з грошовими вимогами до боржника, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в тій частині, що оскаржується, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/467/22 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до боржника на суму 30 025, 72 грн.

Матеріали справи № 910/467/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текс складено 07.10.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.Ю. Поліщук

В.О. Пантелієнко