Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/15609/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/15609/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Барсук М.А.

секретар судового засідання Медведєва К.І.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024

у справі № 910/15609/23 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Акціонерного товариства «Таскомбанк»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕП ГРУП»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

05.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк», Банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕП ГРУП» (далі - ТОВ «ЛЕП ГРУП», позичальник) про визнання недійсним договору поруки № Т 09.07.2019 І 7530 від 22.08.2019.

Позовні вимоги були вмотивовані відсутністю волевиявлення ОСОБА_1 ,на вчинення договору поруки, укладеного на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Лен Груп» перед Банком за кредитним договором. Позивач стверджувала, що Анкету поручителя-фізичної особи від 12.08.2019 ОСОБА_1 не підписувала, а договір поруки Анкеті поручителя-фізичної особи від 12.08.2019 не укладала, не підписувала і не виявляла волі на його укладення.

Заперечуючи проти позову, Банк вказував, що договір поруки укладено з урахуванням норм чинного законодавства, а позивачка неодноразово зверталася до судів з позовом з тим предметом та підставами, проте не повідомила суду про наявність таких судових проваджень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/15609/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір поруки є електронним документом, який підписано ОСОБА_1 , як поручителем , з використанням кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису з посиленим сертифікатом відкритого ключа Акредитованого центру сертифікації ключів АТ КБ «ПриватБанк» та керівником кредитного центру Акціонерного товариства «Таскомбанк» з використанням кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису з посиленим сертифікатом відкритого ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ІДД ДФС.

В момент надання нею поруки за позичальника ОСОБА_1 була керівником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) позичальника, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕП ГРУП», що підтверджується повним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.08.2019.

Відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту заволодіння особистим ЕЦП ОСОБА_1 іншою особою покладено судом першої інстанції в основу висновку про недоведеність підстав недійсності договору № Т 09.07.2019 І 7530 від 22.08.2019.

Не погодившись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 по справі № 910/15609/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено без з`ясування судом істотних обставин, що мають значення для справи.

Так, за доводами скаржника , відмовляючи у задоволенні поданого ОСОБА_1 клопотання про призначення почеркознавчої експертизи , суд першої інстанції позбавив її можливості довести ті обставини, на які він посилалася як на підставу недійсності договору поруки, адже за доводами скаржника вона не давала згоди на використання свого електронного підпису для укладення договору поруки, а відсутність волевиявлення поручителя на укладення договору поруки є підставою для визнання такого правочину недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказувала , що інша особа, діючи на підставі довіреності від 30.07.2019 і використовуючи електронний цифровий підпис ОСОБА_1 , підписала з Банком обидва договори - кредитний і договір поруки.

Скаржник також вказував, що надані Банком суду електронні докази не були завірені належним чином, а суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не дослідив їх на предмет належності та допустимості.

Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання: 1. ???Чи виконано рукописний текст в Анкеті поручителя-фізичної особи від 12.08.2019 ОСОБА_1 чи іншою особою? 2. ????Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 в Анкеті поручителя-фізичної особи від 12.08.2019 року самою ОСОБА_1 чи іншою особою?

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/15609/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.10.2024.

Акціонерне товариство «Таскомбанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕП ГРУП» правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подали.

У судове засідання 02.10.2024 з`явився представники позивача та відповідача-1. Відповідач-2 явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Заслухавши доводи апелянта та пояснення представника відповідача-1, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 22.08.2019 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕП ГРУП» був укладений договір № ID 6811922 ,яким ТОВ «ЛЕП ГРУП» , підписавши заяву , приєднався до опублікованих на сайті Банку Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (надалі також - «Кредитний договір»)

Відповідно до умов договору , Банк надав Позичальнику кредит у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок із терміном погашення не пізніше 22.08.2021, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

У цей же день , 22.08.2019 , ОСОБА_1 укладено з Акціонерним товариством «Таскомбанк» договір поруки № Т 09.07.2019 І 7530 , відповідно до якого Боженок поручалася за належне виконання зобов`язань ТОВ «ЛЕП ГРУП» за Кредитним договором перед Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.03.2023 у справі № 755/1549/22 (провадження № 61-6415св22) суд має перевіряти оригінал поданого в електронній формі документа, а не його паперову копію.

Суд першої інстанції встановив, договір поруки є електронним документом, який підписаний ОСОБА_1 з використанням кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису з посиленим сертифікатом відкритого ключа Акредитованого центру сертифікації ключів АТ КБ «ПриватБанк» та керівником кредитного центру Акціонерного товариства «Таскомбанк» з використанням кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису з посиленим сертифікатом відкритого ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ІДД ДФС.

Суд апеляційної інстанції, користуючись онлайн сервісом перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки для електронних документів Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України (https://czo.gov.ua/verify), який дозволяє перевіряти файли у форматі p7s, pdf, xml, asics або asice , здійснив перевірку наявних на поданому Банком до місцевого госопдарського суду CD диску файлів (а.с. 126) на підтвердження обставин підписання ОСОБА_1 з використанням електронного підпису договору поруки .

У результаті перевірки судом апеляційної інстанції встановлено , що згідно Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису файлів анкета поручителя фізичної особи від 12.08.2019 підписана ОСОБА_1 з використанням її електронного підпису 15.08.2019.

1. Назва файлу з підписом: Підписаний_Анкета поручителя Боженок.pdf

Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.

Підписувач: ОСОБА_1

П.І.Б.: ОСОБА_1

Країна: Україна

РНОКПП: НОМЕР_1

Організація (установа): ФІЗИЧНА ОСОБА

Час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для даних від Надавача): 17:50:55 15.08.2019

Сертифікат виданий: АЦСК АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Серійний номер: НОМЕР_2

Тип підпису: Удосконалений

Тип контейнера: Підпис та дані в одному файлі (CAdES enveloped)

Формат підпису: Базовий (CAdES-BES)

Сертифікат: Кваліфікований.

2. Назва файлу з підписом: Підписаний_Порука Боженок.pdf

Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.

Підписувач - 1: ОСОБА_1

П.І.Б.: ОСОБА_1

Країна: Україна

РНОКПП: НОМЕР_1

Організація (установа): ФІЗИЧНА ОСОБА

Час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для даних від Надавача): 14:52:14 22.08.2019

Сертифікат виданий: АЦСК АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Серійний номер: НОМЕР_2

Тип підпису: Удосконалений

Тип контейнера: Підпис та дані в одному файлі (CAdES enveloped)

Формат підпису: Базовий (CAdES-BES)

Сертифікат: Кваліфікований

Підписувач - 2: ОСОБА_3

П.І.Б.: ОСОБА_3

Країна: Україна

РНОКПП: НОМЕР_4

Організація (установа): АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ТАСКОМБАНК"

Код ЄДРПОУ: 09806443

Час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для даних від Надавача): 17:33:00 22.08.2019

Сертифікат виданий: Акредитований центр сертифікації ключів ІДД ДФС

Серійний номер: НОМЕР_3

Тип підпису: Удосконалений

Тип контейнера: Підпис та дані в одному файлі (CAdES enveloped)

Формат підпису: Базовий (CAdES-BES)

Сертифікат: Кваліфікований.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 2 ГПК України).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач-1 на підтвердження обставин підписання договору поруки № Т 09.07.2019 І 7530 від 22.08.2019 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи на CD диску оригінал договору, який містить електронні підписи як уповноваженого представника АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 .

Вказані обставини виключають можливість накладення електронного підпису представника АТ «Таскомбанк» на оригінал електронного документа, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неналежність та недопустимість поданих відповідачем-1 електронних доказів.

Відхиляючи доводи скаржника про неправомірне використання електронного цифрового підпису ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п. 12 та п. 23 частини 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» в редакції на час укладення договору поруки).

Пунктом 27 частини 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» в редакції на час укладення договору поруки, установлено , що користувачами електронних довірчих послуг - є підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону.

Підписувачем є фізична особа, яка створює електронний підпис (п. 32 частини першої ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» в редакції на час укладення договору поруки).

Згідно частини 4 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» в редакції на час укладення договору поруки, кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Більше того, лише користувач електронних довірчих послуг володіє власним паролем для проходження електронної ідентифікації фізичною особою.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги» в редакції на час укладення договору поруки, користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані, зокрема, забезпечити конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає неспроможними доводи скаржника про ненадання позивачем згоди на використання свого електронного підпису для укладення договору поруки.

З матеріалів справи також вбачається, що в момент укладання договору поруки ОСОБА_1 була керівником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕП ГРУП», тож знала про фінансовий стан Товариства і поручалася за Товариство перед Банком і тому підстави для висновку про вчинення договору поруки з пороком волі поручителя не можна визнати доведеними.

Доводи скаржника про те, що анкета поручителя фізичної особи є складовою договору поруки не заслуговують на увагу і підлягають відхиленню з тих мотивів, що підписанням анкети особа надає згоду на обробку інформації , що в ній міститься, тоді як Договір поруки № Т 09.07.2019 І 7530 від 22.08.2019 , як односторонній правочин, є підставою для виникнення у позивача зобов`язань перед кредитором.

За наведених обставин підстави для задоволенні клопотання скаржника про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо належності підпису підписанта ОСОБА_1 на анкеті відсутні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/15609/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/15609/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15609/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Г.П. Коробенко

М.А. Барсук