Постанова

від 02.10.2024 по справі 918/271/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року Справа № 918/271/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековід" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 у справі № 918/271/24 (суддя Торчинюк В. Г., повний текст рішення складено 07.05.2024)

за позовом Приватного Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековід"

про стягнення 487 002, 90 грн

за участю представників сторін:

позивача - Дяченко В.О.;

відповідача - Давидюк В.А.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - позивач, ПрАТ "УПСК") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековід" (далі - відповідач, ТОВ "Ековід") про стягнення заборгованості в сумі 487 002, 90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором, укладеного у формі полісу № АТ/2911642 від 22.06.2023, у межах фактичних витрат перейшло право регресної вимоги до відповідача. Нормативно - правовим обґрунтуванням поданого позову є приписи ст. ст. 1172, 1187 ЦК України, ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 у справі № 918/271/24 позов задоволено.

Суд першої інстанції, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Ековід" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 у справі №918/271/24, в якій відповідач просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, поновити строк на подання додаткових доказів, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- Рівненський міський суд Рівненської області у справі № 569/17385/23 дійшов висновку, що хоча в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак він діяв у стані крайньої необхідності з метою запобігання завдання більшої шкоди зокрема життю і здоров`ю інших учасників дорожнього руху і на підставі викладеного, провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення;

- за весь час руху, а це маршрут відстанню більше 120 км (половину з якого автомобіль і причіп були завантажені цеглою), жодних проблем із гальмівною системою автомобіля не було і це підтверджує доводи відповідача про те, що вказана система перебувала у повністю справному стані аж до моменту ДТП;

- враховуючи те, що вантажний автомобіль "КРАЗ 250" номерний знак НОМЕР_1 щорічно проходить встановлену законом перевірку технічного стану транспортного засобу, а також 05.09.2023, безпосередньо перед виїздом був оглянутий на предмет технічної справності відповідальною особою ТОВ "Ековід", відповідач вважає, що ним не було порушено жодної норми закону, щодо експлуатації вказаного транспортного засобу, а тому твердження позивача є надуманими;

- в матеріалах справи не має належних, допустимих та достовірних доказів того, що він своїми діями чи бездіяльністю вчинив порушення, яке в подальшому призвело до настання ДТП, а Господарський суд Рівненської області не повно дослідив матеріали справи і прийняв передчасне рішення, яким задоволив позов;

- подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, оскільки в ній не вказані відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача - ТОВ "Ековід";

- відповідач вказує, що орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 30 000 грн, докази про що будуть надані у встановлений ГПК України строк.

Відповідач до апеляційної скарги додає додаткові докази, а саме: копію журналу перевірки технічного стану автотранспортних засобів перед випуском на лінію розпочатого 01.08.2022, який належить ТОВ "Ековід"; копію наказу ТОВ "Ековід" № 33 від 27.12.2021; копію наказу ТОВ "Ековід" № 3/1 від 06.02.2023; копію наказу ТОВ "Ековід" № 1/1 від 02.01.2024; копію диплома, виданого ОСОБА_2 Е № 040265 від 23.06.1971; копію додатку до диплома Е № 040265 виписка із залікової відомості від 22.06.1971; копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01267-00572-22 від 08.11.2022; копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01267-00573-22 від 08.11.2022; копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01187-02879-23 від 21.12.2023; копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01187-02880-23 від 21.12.2023; копію подорожнього листа № б/н вантажного автомобіля від 05.09.2023.

Як вказує відповідач, при розгляді справи в Господарському суді Рівненської області, відповідач був позбавлений можливості подати будь - які докази з незалежних від нього причин, вважає, що вправі просити апеляційний суд поновити строк на подання доказів та прийняття їх до уваги при розгляді даної апеляційної скарги.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/271/24 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю.

Листом Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Рівненської області.

17.07.2024 матеріали справи надійшли до суду.

Розпорядженням керівника апарату № 01-05/582 від "30" липня 2024 р. у зв"язку з тим,що головуюча суддя Розізнана І.В. у період з 22.07.2024 до 23.08.2024 включно перебуває у відпустці,а також суддя-член колегії Грязнов В.В., у період з 22.07.2024 до 23.08.2024 включно та суддя-член колегії Павлюк І.Ю. у період з 22.07.2024 до 23.08.2024 включно перебувають у відпустці,призначено повторний автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Олексюк Г.Є. - головуючий суддя,судді Петухов М.Г.,.Мельник О.В..

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 скаржнику поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито провадження у справі № 918/271/24; зупинено дію рішення суду в порядку ч. 5 ст. 262 ГПК України та призначено розгляд справи на 02.10.2024 о 15:00 год.

ТОВ "Ековід" надіслало до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, зокрема про те, що працівники АТ "Укрпошта", а саме - відділення № 19 м. Рівне, належним чином не виконали покладені на них обов`язки по доставці поштових відправлень. Відповідач вважає, що не отримував листи від суду першої інстанції з незалежних від нього причин, тому звернувся до Північно - західного апеляційного господарського суду із пропуском строку на подання апеляційної скарги.

ПрАТ "УПСК" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін; стягнути з відповідача на користь позивача 6 000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Позивач зазначає наступне:

- звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з вчиненням правопорушення у стані крайньої необхідності не звільняє таку особу від цивільно-правової відповідальності;

- незважаючи на те, що провадження відносно водія ОСОБА_1 по справі №569/17385/23 Рівненським міським судом Рівненської області було закрите через відсутність вини (крайню необхідність), враховуючи, що ОСОБА_1 є водієм (працівником) ТОВ "Ековід", в силу ст. 1171, 1172 ЦК України настала цивільно - правова відповідальність відповідача за завдану внаслідок ДТП 05.09.2023 шкоду за участю транспортного засобу КРАЗ 250, р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом р.н. НОМЕР_2 ;

- відтак, у ПрАТ "УПСК", в якій була застрахована відповідальність ТОВ "Ековід" по полісу АТ/2911642 від 22.06.2023, виник обов`язок у межах та розмірі, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати потерпілим особам завдану шкоду, нехай навіть вона і була завдана у стані крайньої необхідності;

- відповідно до норми п. "г" п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для виникнення права регресу немає абсолютно жодного значення коли виникла технічна несправність - головне, що ця несправність існувала на момент настання ДТП і стала причиною ДТП. Головним є причинний зв`язок між невідповідністю технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху та ДТП;

- позиція відповідача стосовно того, що технічний стан автомобіля та напівпричепа при виїзді на лінію відповідали існуючим вимогам Правил дорожнього руху, а несправність автомобіля трапилася в процесі руху, не спростовує відповідальності власника транспортного засобу за його технічний стан, як під час виїзду на маршрут, так і під час руху;

- відповідач не забезпечив належний технічний стан автомобіля, не виявивши, що в гальмівній системі автомобіля відкручується поршень, що і призвело до відмови гальм у певний момент (ДТП 05.09.2023);

- позивач вказує, що витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становлять 6 000 грн та просить їх стягнути з відповідача (відповідні докази додає до відзиву).

Щодо поданих до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, то суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Відтак ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на приписи процесуального закону встановлення поважності (неповажності) причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).

Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Відповідач до апеляційної скарги додає додаткові докази, а саме: копію журналу перевірки технічного стану автотранспортних засобів перед випуском на лінію розпочатого 01.08.2022, який належить ТОВ "Ековід"; копію наказу ТОВ "Ековід" № 33 від 27.12.2021; копію наказу ТОВ "Ековід" № 3/1 від 06.02.2023; копію наказу ТОВ "Ековід" № 1/1 від 02.01.2024; копію диплома, виданого ОСОБА_2 Е № 040265 від 23.06.1971; копію додатку до диплома Е № 040265 виписка із залікової відомості від 22.06.1971; копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01267-00572-22 від 08.11.2022; копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01267-00573-22 від 08.11.2022; копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01187-02879-23 від 21.12.2023; копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01187-02880-23 від 21.12.2023; копію подорожнього листа № б/н вантажного автомобіля від 05.09.2023.

В даному випадку апелянт обґрунтовує неможливість подання до суду першої інстанції доказів тим, що розгляд справи судом першої інстанції фактично здійснено без його участі, відповідач не отримував ухвал суду першої інстанції, що свідчить про те, що причини пропуску строку для надання доказів є поважними, тому відповідач просить апеляційний суд поновити строк на подання доказів та прийняття їх до уваги при розгляді даної апеляційної скарги.

Беручи до уваги доводи відповідача, колегія суддів, враховуючи приписи ст. ст. ст. 119, 269 ГПК України, дійшла висновку поновити позивачу пропущений процесуальний строк на подання додаткових доказів; при цьому суд надасть їм оцінку за результатами розгляду справи.

В судовому засіданні 02.10.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 05.09.2023 в м. Рівне відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю ТЗ: "КРАЗ 250" д.р.н. НОМЕР_3 з причіпом "ГКБ" д.р.н. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 ; "Mercedes" д.р.н. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 ; "Renault Master" д.р.н. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_4 ; "Ford Transit" д.р.н. НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_5 ; "Volkswagen Golf" д.р.н. НОМЕР_8 , під керуванням ОСОБА_6 ; "Skoda Octavia" д.р.н. НОМЕР_9 , під керуванням ОСОБА_7 ; "Fiat Doblo" д.р.н. НОМЕР_10 , під керуванням ОСОБА_8 ; "Renault Master" д.р.н. НОМЕР_11 під керуванням ОСОБА_9 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААБ № 298639 водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ "КРАЗ 250" д.р.н. НОМЕР_1 з причіпом "ГКБ" д.р.н. НОМЕР_4 не дотримався безпечного інтервалу внаслідок чого здійснив зіткнення з іншими транспортними засобами, що зазначені вище.

Цивільно - правова відповідальність власника ТЗ "КРАЗ 250" д.р.н. НОМЕР_1 з причіпом "ГКБ" д.р.н. НОМЕР_4 була застрахована на підставі договору укладеного у формі полісу №АТ/2911642 від 22.06.2023 в ПрАТ "УПСК".

До ПрАТ "УПСК" звернулися власники "Renault Master" д.р.н. НОМЕР_6 , "Ford Transit" д.р.н. НОМЕР_12 , "Volkswagen Golf" д.р.н. НОМЕР_13 , "Skoda Octavia" д.р.н, НОМЕР_9 , "Fiat Doblo" д.р.н, НОМЕР_14 , "Renault Master" д.р.н. НОМЕР_11 , з метою отримати страхове відшкодування.

ПрАТ "УПСК" здійснило виплату страхового відшкодування власникам всіх вище перелічених транспортних засобів в загальному розмірі 487 002, 90 грн.

Як зазначалося судом вище, протокол про адміністративне правопорушення внаслідок ДТП було складено на водія ОСОБА_1 , оскільки останній не дотримався безпечного інтервалу внаслідок чого здійснив зіткнення з іншими транспортними засобами.

Відповідно до постанови Рівненського міського суду від 10.11.2023 у справі № 569/17385/23, ОСОБА_1 не притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки останній діяв у стані крайньої необхідності. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 повідомив, що зіткнення сталося внаслідок виходу з ладу гальмівної системи автомобіля "Краз 250".

Під час розгляду справи № 569/17385/23 надано висновок експертного дослідження, виконаного Рівненським науково - дослідним експертно - криміналістичним центром від 23.10.2023 № ЕД-19/118-23/10474-ІТ, згідно висновків якого на момент дослідження робоча гальмівна система автомобіля "Краз 250" д.р.н. НОМЕР_3 знаходилася в стані повної відмови. Несправності, які призвели до повної відмови гальмівної системи, виникли до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до довідки Національної поліції України ТЗ "КРАЗ 250" д.р.н. НОМЕР_3 з причіпом "ГКБ" д.р.н. НОМЕР_4 на момент ДТП належав ТОВ "Ековід", в графі "кваліфікація водія учасника ДТП" зазначено водій юридичної особи, який має право керування транспортним засобом.

Також згідно постанови суду Рівненського міського суду по справі № 569/17385/23 ОСОБА_1 працює в ТОВ "Ековід".

Предметом позову у справі є вимоги ПрАТ "УПСК" до ТОВ "Ековід" про стягнення заборгованості в сумі 487 002, 90 грн в порядку регресу в силу ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності".

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів створюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності" власників наземних транспортних засобів" ).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є основні інтереси, які не застосовуються законодавством України, пов`язані з відшкодуванням особи, цивільно-правовою відповідальністю, яку застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації. забезпеченого транспортного пакету ( стаття 5 зазначеного Закону).

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, позивач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі статті 29 та пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі

В той же час, стаття 38 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху (підпункт 38.1.1 ("г") пункту 38.1 статті 38 Закону).

Таким чином, вимоги ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Такого висновку дійшла Велика Палата Верхового Суду в постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Як встановлено апеляційним судом, 05.09.2023 в м. Рівне відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю ТЗ: "КРАЗ 250" д.р.н. НОМЕР_3 з причіпом "ГКБ" д.р.н. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 .

Із матеріалів справи слідує, що ТЗ "КРАЗ 250" д.р.н. НОМЕР_3 з причіпом "ГКБ" д.р.н. НОМЕР_4 на момент ДТП належав ТОВ "Ековід", а водій ОСОБА_1 працював в ТОВ "Ековід".

В той же час, цивільно - правова відповідальність власника ТЗ "КРАЗ 250" д.р.н. НОМЕР_1 з причіпом "ГКБ" д.р.н. НОМЕР_4 була застрахована на підставі договору укладеного у формі полісу №АТ/2911642 від 22.06.2023 в ПрАТ "УПСК".

Суд вказує, що у справі № 569/17385/23, водій ОСОБА_1 повідомив, що зіткнення сталося внаслідок виходу з ладу гальмівної системи автомобіля "Краз 250". Також, під час розгляду справи № 569/17385/23, надано висновок експертного дослідження, виконаного Рівненським науково - дослідним експертно - криміналістичним центром від 23.10.2023 № ЕД-19/118-23/10474-ІТ, згідно висновків якого на момент дослідження робоча гальмівна система автомобіля "Краз 250" д.р.н. НОМЕР_3 знаходилася в стані повної відмови. Несправності, які призвели до повної відмови гальмівної системи, виникли до дорожньо-транспортної пригоди.

Колегією суддів встановлено, що до ПрАТ "УПСК" звернулися власники транспортних засобів, які були пошкодженні внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, з метою отримати страхове відшкодування. ПрАТ "УПСК" здійснило виплату страхового відшкодування власникам транспортних засобів в загальному розмірі 487 002, 90 грн.

Із урахуванням того, що позивач виплатив третім особам страхове відшкодування, із урахуванням норм ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", колегія суддів вважає, що позивач правомірно звернувся до відповідача із регресним позовом, оскільки дорожньо - транспортна пригода відбулася через неналежний технічний стан транспортного засобу, який на момент вчинення дорожньо - транспортної пригоди належав відповідачу, а тому суд погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення із відповідача заборгованість в сумі 487 002, 90 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 10.11.2023 по справі №569/17385/23 провадження у справі про притягнення водія ТОВ "Ековід" ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрите на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП, оскільки він діяв у стані крайньої необхідності.

В той же час, суд звертає увагу на те, що звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з вчиненням правопорушення у стані крайньої необхідності не звільняє таку особу від цивільно-правової відповідальності. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1171 ЦК України шкода, завдана особі у зв`язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала. Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред`явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Таким чином, незважаючи на те, що провадження відносно водія ОСОБА_1 по справі №569/17385/23 Рівненським міським судом Рівненської області було закрите через відсутність вини (крайню необхідність), враховуючи, що ОСОБА_1 є водієм (працівником) ТОВ "Ековід", в силу ст. ст. 1171, 1172 ЦК України настала цивільно-правова відповідальність відповідача за завдану внаслідок дорожньо - транспортної пригоди шкоду за участю належного йому транспортного засобу.

А відтак, у позивача, в якого була застрахована відповідальність ТОВ "Ековід", виник обов`язок у межах та розмірі, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати потерпілим особам завдану шкоду, незважаючи на те, що вона і була завдана у стані крайньої необхідності.

Щодо поданих до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, які, на думку відповідача, підтверджують те, що транспортних засіб перебував у належному технічному стані, то суд апеляційної інстанції, беручи до уваги обставини справи, які входять до предмету доказування при вирішенні даного спору, вважає, що дані докази не мають суттєвого значення для його вирішення.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до норми п. "г" п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для виникнення права регресу немає абсолютно жодного значення коли виникла технічна несправність - головне, що ця несправність існувала на момент настання дорожньо - транспортної пригоди і була її причиною, а тому доводи відповідача про те, що технічний стан автомобіля та напівпричепа при виїзді на лінію відповідали існуючим вимогам Правил дорожнього руху, а несправність автомобіля трапилася в процесі руху, не спростовує відповідальності власника транспортного засобу за його технічний стан, як під час виїзду на маршрут, так і під час руху. Відповідач не забезпечив належний технічний стан автомобіля, що призвело до відмови гальм у певний момент дорожньо - транспортної пригоди.

Посилання апелянта на те, що позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, оскільки в ній не вказані відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки вимоги вказаної норми передбачають, що позовна заява має містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, тобто не містить обов`язку позивача вказувати про наявність або відсутність електронного кабінету саме у відповідача.

Також, суд першої інстанції, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат під час розгляду справи, виходячи з наведених критеріїв та обставин справи, керуючись ст. 126, 129 ГПК України, дійшов правильного висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи, підлягають задоволенню у сумі 11 500 грн.

На думку суду апеляційної інстанції зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем.

Відповідачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 у справі № 918/271/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Ековід" - без задоволення.

Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача 6 000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Водночас п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як встановлено апеляційним судом, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача 6 000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

До відзиву на апеляційну скаргу додано документи в підтвердження розміру судових витрат, а саме: копію договору № 1/07-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 15.07.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1345; копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 20.08.2024 серії АА № 1475377; копію платіжної інструкції №162227343 від 20.08.2024; копію акту про надання правової (правничої) допомоги № 180 від 20.08.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/07-2024 від 15.07.2024.

Як встановлено апеляційним судом, між позивачем, як замовником, та АО "ЕНТРОПІЯ ПРАВА" укладено договір № 1/07-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 15.07.2024 з терміном дії до 14.07.2025, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання, відповідне до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

Згідно п. 4.1. договору гонорар - винагорода адвокатського об`єднання за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 4.2. договору розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п.2.1.1.- п.2.1.9. цього договору, обумовлюється: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатським об`єднанням позитивного результату, якого бажає клієнт.

Для визначення розміру гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 2.1.1.-п.2.1.9. цим договором, сторонами складаються акти про надання правової (правничої) допомоги (п. 4.3. договору).

Згідно п. 4.4., 4.5. договору акти про надання правової (правничої) допомоги складаються в міру необхідності, у двох примірниках, для кожної із сторін та повинні бути підписані та завірені печаткою (за наявністю) сторін договору. Акти про надання правової (правничої) допомоги повинні бути розглянуті, підписані, завірені печаткою (за наявністю) та повернуті клієнтом адвокатському об`єднанню протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту їх вручення. За наявності зауважень щодо обсягу наданої правової допомоги та/або суми гонорару, зазначеної адвокатським об`єднанням в акті, клієнт повинен повернути акт з умотивованими запереченнями.

Відповідно до п. 4.6. договору гонорар сплачується у безготівковій формі на поточний рахунок адвокатського об`єднання протягом 3-х днів з моменту підписання відповідного акту про надання правової (правничої) допомоги.

На виконання умов договору, між сторонами складено та підписано акт про надання правової (правничої) допомоги № 180 від 20.08.2024, який містить розрахунок вартості правових послуг з визначенням їх виду, тривалості витраченого часу та вартості, а саме: підготовка та подання до Північно-західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Ековід" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024. Загальна вартість послуг 6000 грн. Загальна кількість часу, витраченого на надання правових послуг склала 6 год.

Позивачем було сплачено вартість правових послуг, що підтверджується платіжною інструкцією № 162227343 від 20.08.2024 в сумі 6 000 грн.

Матеріалами справи стверджується, що адвокат Овчаренко Р.В. діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1345, виданому на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.11.2001 № 15, здійснює адвокатську діяльність в організаційно-правовій формі адвокатського об`єднання. Повноваження адвоката Овчаренко Р.В. також засвідчуються ордером про надання правничої (правової) допомоги від 20.08.2024 серії АА № 1475377.

Із матеріалів справи слідує, що адвокат Овчаренко Р.В. підготував та подав до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Ековід" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 на 8 аркушах.

Беручи до уваги викладене, оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 6 000 грн за рахунок відповідача.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековід" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 у справі № 918/271/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековід" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 24 А, код ЄДРПОУ 13974947) на користь Приватного Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) 6 000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити видачу судового наказу Господарському суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.