Рішення

від 21.08.2024 по справі 910/3565/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2024Справа № 910/3565/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕРЕМКИ-БУД"

про повернення безпідставно набутого майна (коштів) у розмірі 16 237 998,84 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 21.08.2024,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2024 року ДЕПАРТАМЕНТ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕРЕМКИ-БУД" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості за договором № 2021/10-11-Л про повернення безпідставно набутого майна (коштів) у розмірі 16 237 998,84 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставним збереженням коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення недоліків позовної заяви.

04.04.2024 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва до суду надійшло клопотання позивача про виправлення недоліків у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/3565/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.05.2024 та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

13.05.2024 до канцелярії суду представником відповідача подано відзив заяву про зупинення провадження.

14.05.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заперечення проти клопотання про зупинення провадження.

У підготовчому засіданні 14.05.2024 було оголошено перерву до 27.05.2024.

27.05.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 27.05.2024 судом було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження.

У підготовчому засіданні 27.05.2024 було оголошено перерву до 06.06.2024.

31.05.2024 через систему Електронний суд представником позивача подано додаткові пояснення у справі.

Від представника відповідача 31.05.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

05.06.20204 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 06.06.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 підготовче засідання у справі було призначено на 31.07.2024.

23.07.2024 через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення позивача.

30.07.2024 засобами поштового зв`язку до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи.

Від позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.

У підготовче засідання 31.07.2024 прибули представники сторін та надали пояснення.

За наслідками підготовчого засідання 31.07.2024 судом була постановлена ухвала, якою було відмовлено в задоволенні клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕРЕМКИ-БУД" про призначення судової експертизи. Вказаною ухвалою також було закрите підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 21.08.2024.

20.08.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем були подані додаткові письмові пояснення.

У призначене судове зсідання 21.08.2024 з`явився представник Департаменту, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у свою чергу проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами надано не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл №ІУ113192071167 на виконання будівельних робіт по об`єкту "Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жилянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва 4-11 черги будівництва". Замовником будівництва визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРЕМКИ-БУД".

24.03.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат №ІУ123210219303 про готовність до експлуатації закінченого будівництва об`єкта "Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва, 4-11 черги будівництва" житловий будинок № 8, V черга будівництва, 1 пусковий комплекс (секції 00801, 00802,00803, 00804), 2 пусковий комплекс (секції № 00805, 00806, 00807, 00808). 3 пусковий комплекс (секції 00809. 00810, 00811, 00812). Замовником будівництва вказано відповідача.

Як вказує позивач, відповідач не звернувся до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вищезазначеного об`єкту будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію і не сплатив пайовий внесок.

13.11.2023 Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРЕМКИ-БУД" вимогу №050/18-4384 від 10.11.2023 щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі розвитку інфраструктури міста Києва. Аналогічну вимогу було направлено позивачем 08.02.2024 разом із проектом розрахунку суми пайової участі.

У відповідь на вимоги Департаменту відповідачем був скерований лист № 24 від 26.02.2024, в якому вказано: з 01.01.2021 повністю скасовано обов`язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста; пайова участь не сплачується у разі будівництва на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРЕМКИ-БУД" побудовані інженерні мережі поза межами земельної ділянки на загальну суму 5 4450 105,35 грн.

Отже, як вказує позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРЕМКИ-БУД" так і не було виконано свій обов`язок зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом житлового будинку № 8 літ. «П» у складі V черги проєкту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва (4-11 черги будівництва), а саме:

- 1 пусковий комплекс (секції 00801, 00802, 00803, 00804) загальною площею 10 768,00 кв.м, з яких: загальна площа квартир - 8 452,50 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 486,60 кв.м;

- 2 пусковий комплекс (секції: 00805, 00806, 00807, 00808) загальною площею 10 980,00 кв.м, з яких: загальна площа квартир - 8 684,60 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 529,50 кв.м;

- 3 пусковий комплекс (секції: 00809, 00810, 00811, 00812) загальною площею 10 880,70 кв.м, з яких загальна площа квартир - 8 471,10 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 539,10 кв. м.

Посилаючись на вищенаведені обставини, оскільки відповідач ухиляється від обов`язку сплати пайового внеску, Департамент звернувся із цим позовом до суду про стягнення 16 237 998,84 грн пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Теремки-БУД", яким запроектовано згідно отриманих дозвільних документів у складі містобудівного проекту низку об`єктів соціальної інфраструктури (дитячий дошкільний заклад на 160 місць, об`єднаний з початковою школою на 8 класів, блок побутових приміщень рекреаційної зони та відкритий басейн, загальноосвітня школа - 11 черга) є суб`єктом, який в силу прямих приписів Закону звільнений від сплати відповідного пайового внеску. У складі об`єкта будівництва "Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва, 4-11 черги будівництва" здійснено будівництво таких об`єктів: мережі зовнішнього освітлення, водопровідні та каналізаційні мережі, теплові мережі. Відповідач наголошує, що при розрахунку позивач мав використовувати наказ Міністерства розвитку громад та територій України № 311 від 16.12.2020 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", відповідно до якого опосередкована вартість спорудження житла складає 15 465,00 грн, а не 24883,00 грн, як зазначено позивачем. Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій наголошено, що Департамент фактично дізнався про введення об`єкту відповідача в експлуатацію з моменту направлення вимог від 10.11.2023 № 050/18-4384. У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Положеннями пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Аналізуючи правову природу правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності". Відповідачем жодним чином не зазначено у відзиві, не додано належних та допустимих доказів по-перше, що таке соціальна інфраструктура, які об`єкти належать до такої інфраструктури, по-друге, яким нормативно правовим актом визначено термін "соціальна інфраструктура" та список об`єктів які належать до неї. Відповідач помилково чи свідомо стверджує, що у зв`язку із будівництвом дитячого дошкільного закладу та загальноосвітньої школи звільняється від сплати пайової участі за весь житловий комплекс. Водночас від пайового внеску звільняються саме об`єкти будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення, а не весь об`єкт будівництва. Звертаємо увагу, що Департамент не нараховував пайовий внесок на вказані об`єкти. З наведених норм вбачаються, що кошти пайової участі не сплачуються саме за дитячий дошкільний заклад та загальноосвітню школу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У статті 11 Цивільного кодексу України вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як встановлено судом вище, 26.07.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл №ІУ113192071167 на виконання будівельних робіт по об`єкту, в якому замовником будівництва визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРЕМКИ-БУД".

24.03.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат №ІУ123210219303 про готовність до експлуатації закінченого будівництва об`єкта.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною 1 статті 2 цього Закон вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до частин 1-3 статті 40 Закону (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2020) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок укладення договір пайової участі за вказаною статтею Закону передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь (оферта), яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками, протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід`ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об`єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.

Відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.

Разом з тим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, якими частину 5 статті 30 та статтю 40 Закону виключено.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Поряд з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні") було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

3) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

4) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

5) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене у повній мірі узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19. Аналогічні за змістом правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, та від 20.08.2024 по справі №910/7707/19.

Означеним вище фактично спростовуються доводи відповідача стосовно того, що з 01.01.2021 повністю скасовано обов`язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Щодо посилань відповідача на наявність підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремки-БУД" від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у зв`язку із дитячого дошкільного закладу на 160 місць об`єднаного з початковою школою на 8 класів, 6 черги будівництва (сертифікат про введення в експлуатацію №ІУ163201541489 від 02.06.2020) у межах єдиного містобудівного проекту вартість 109 697 270,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію.

У частині 4 вказаної статті було вказано, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення;

12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості;

13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови (у спірних правовідносинах 2021 рік) припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності, в тому числі і щодо переліку об`єктів, замовники яких не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Крім того, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та враховані у Постанові Верховного Суду від 23.05.2024 по справі №915/149/23.

Одночасно, щодо посилання відповідача на п.п.2 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", згідно якого пайова участь не сплачується у разі будівництва:

- об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

- індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

- об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

- об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

- об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

- об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

- об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

- об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Тобто, системний аналіз наведеної правової норми вказує на те, що саме за будівництво перелічених вище об`єктів не сплачується пайова участь, проте, ні у якому разі не у випадку, що таке будівництво взагалі здійснюється в межах проекту.

У контексті наведеного суд зауважує, що позивачем розраховано суму пайової участі за будівництво: житлового будинку № 8 літ. «П» у складі V черги проєкту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва (4-11 черги будівництва), а саме: 1 пусковий комплекс (секції 00801, 00802, 00803, 00804) загальною площею 10 768,00 кв.м, з яких: загальна площа квартир - 8 452,50 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 486,60 кв.м; 2 пусковий комплекс (секції: 00805, 00806, 00807, 00808) загальною площею 10 980,00 кв.м, з яких: загальна площа квартир - 8 684,60 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 529,50 кв.м; 3 пусковий комплекс (секції: 00809, 00810, 00811, 00812) загальною площею 10 880,70 кв.м, з яких загальна площа квартир - 8 471,10 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 539,10 кв. м.

Наразі, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно з частина 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У пункті 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Проте, відповідачем жодних доказів будівництва об`єктів, за які згідно п.п.2 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", пайова участь не сплачується, у складі об`єктів сплата пайової участі за будівництво яких є предметом спору у справі, не надано.

Судом враховано, що у відзиві вказано, що дитячий дошкільний заклад на 160 місць, об`єднаний з початковою школою на 8 класів, переміщено до VI черги будівництва, тоді як предметом спору у справі є стягнення пайової участі за будівництво об`єктів у складі V чергах будівництва.

Щодо посилань відповідача на будівництво у складі об`єкта "Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жилянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва 4-11 черги будівництва" інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури, а саме: мережі зовнішнього освітлення, водопровідних та каналізаційних мереж, теплових мереж, суд зазначає таке.

Абзацом першим частини 5 статті 30 Закону (у редакції, чинній на момент видачі дозволу на будівництво) передбачено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 40 Закону, з метою вдосконалення порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва Київрада рішенням від 15.11.2016 № 411/1415 затвердила Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (Порядок).

Зокрема, положеннями пункту 6.8 Порядку (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) було також обумовлено питання відшкодування різниці між витратами на мережі та розміром пайової участі.

Так, згідно з положеннями пункту 6.8 Порядку, якщо технічними умовами щодо інженерного та/або транспортного забезпечення об`єкта передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж та/або об`єктів інженерної (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу), транспортної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі за зверненням замовника по цьому об`єкту зменшується на вартість фактично переданих до комунальної власності територіальної громади міста Києва таких інженерних мереж та/або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури. У разі, якщо будівництво інженерних мереж та/або об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури здійснюється інвестором, залученим замовником в установленому порядку, розмір пайової участі замовника по цьому об`єкту також зменшується на вартість фактично переданих до комунальної власності територіальної громади міста Києва таких мереж та/або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури. Під вартістю переданих до комунальної власності інженерних мереж та/або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури мається на увазі її кошторисна вартість, яка відповідає фактичному обсягу та вартості виконаних робіт по кожному об`єкту передачі. Підставою для зарахування вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури на зменшення пайової участі є:

- розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про прийняття відповідних об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва;

- акт приймання-передачі, укладений між замовником та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (та за необхідністю балансоутримувачем таких об`єктів) про прийняття відповідних об`єктів інженерних мереж або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва;

- висновок Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами перевірки вартості (без урахування податку на додану вартість) та обсягів фактично виконаних робіт вартості за кошторисом по кожному об`єкту.

На зменшення розміру пайової участі відноситься вартість, підтверджена висновками Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), але не більше вартості, визначеної в рішенні уповноваженого органу місцевого самоврядування про прийняття відповідного об`єкта інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Рішення про відшкодування різниці між розміром пайової участі та переданими інженерними мережами та/або об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури шляхом зменшення розміру пайової участі замовнику за іншими об`єктами будівництва цього замовника приймає Київська міська рада на підставі звернення замовника та після визначення Департаментом розміру пайової участі, з урахуванням штрафних санкцій в разі наявності правових підстав для їх застосування. На зменшення розміру пайової участі відноситься вартість, підтверджена висновками Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), але не більше вартості (без урахування податку на додану вартість), визначеної у розпорядженні виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про прийняття відповідного об`єкта інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Отже, наведені вище положення вимог законодавства (статті 30, 40 Закону) та положення пункту 6.8. Порядку дають підстави дійти висновку, що саме у випадку дотримання замовником його вимог, у органу місцевого самоврядування з`являється обов`язок відшкодувати дану різницю.

Таким чином, відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту ставиться в залежності не від волевиявлення органу місцевого самоврядування, а залежить від дотримання замовником норм законодавства у сфері створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, у тому числі і здійснення відповідних процедур, які дають змогу встановити як точну суму пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту так і суму здійснених витрат на будівництва інженерних мереж, які підлягають передачі до комунальної власності населеного пункту. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 по справі № 910/7707/19.

За відсутності рішення Київської міської ради про прийняття об`єкта інженерної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва; за відсутності акта приймання-передачі, укладеного між замовником та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та за відсутності висновку Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київради щодо обсягів фактично виконаних робіт та вартості за кошторисом по кожному об`єкту відсутні підстави для відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі шляхом її зменшення.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 30 Закону (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

При цьому, аналіз наведеної вище частини п`ятої статті 30 Закону також дає підстави дійти висновку, що вказаною нормою передбачено саме зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, передаються у комунальну власність. Тобто, наведена норма у будь-якому випадку передбачає дотримання замовником будівництва всіх необхідних процедур та вимог Закону і Порядку.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено імперативну норму щодо зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами. Передача таких інженерних мереж у комунальну власність та відповідне зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури не може бути поставлено в залежність від волевиявлення органу місцевого самоврядування щодо набуття зазначених мереж до комунальної власності всупереч імперативно визначеній нормі законодавства. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, від 13.11.2019 у справі № 911/2646/18, від 17.09.2020 у справі № 916/1337/18, від 09.03.2023 у справі № 917/1854/21 та від 22.11.2023 у справі № 917/1855/21.

Проте, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів наявності підстав для зарахування вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури на зменшення пайової участі, як то розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про прийняття відповідних об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва; акт приймання-передачі, укладений між замовником та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (та за необхідністю балансоутримувачем таких об`єктів) про прийняття відповідних об`єктів інженерних мереж або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва; висновок Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами перевірки вартості (без урахування податку на додану вартість) та обсягів фактично виконаних робіт вартості за кошторисом по кожному об`єкту.

Отже, аналізуючи наведені вище доводи відповідача у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для звільнення (зменшення суми пайової участі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремки-БУД" від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Стаття 1212 Цивільного кодексу України містить загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

За змістом пункту 6.3 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції житлових будинків (багатоквартирних житлових будинків з вбудованими, вбудовано-прибудованими та прибудованими приміщеннями) та реконструкції квартир визначається Департаментом відповідно до опосередкованої вартості спорудження житла для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату розрахунку. Розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями визначається Департаментом відповідно до опосередкованої вартості будівництва будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначається Міністерством розвитку громад та територій України в установленому порядку і діє на дату розрахунку.

Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 Порядку для нежитлових будівель, споруд та приміщень застосовується формула: РПУ = ЗКВоб`єкта х 4 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); ЗКВоб`єкта - загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва/реконструкції, визначена відповідно до пункту 6.2 Порядку (грн).

У пункті 6.4.2 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва вказано, що розрахунок розміру пайової участі для житлових будинків (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями) та квартир визначається за формулою: РПУ = S об`єкта х N житл х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в пункті 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв.м); N житл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв.м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв.м).

Наразі, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено наступний розрахунок суми пайової участі наступним чином.

Будівництво житлового будинку № 8 літ. «П» у складі V черги проєкту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва (4-11 черги будівництва), а саме:

- 1 пусковий комплекс: секції: 00801, 00802, 00803, 00804 загальною площею 10 768,00 кв.м (в т.ч. загальна площа квартир - 8 452,50 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 486,60 кв.м) (за даними технічного паспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМАН БЮРО» від 21.07.2020 (інвентаризаційна справа № б/н) та довідки щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди ТОВ «РИМАН БЮРО» від 02.11.2020 № 49д);

- 2 пусковий комплекс: секції: 00805, 00806, 00807, 00808 загальною площею 10 980,00 кв.м (в т.ч. загальна площа квартир - 8 684,60 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 529,50 кв.м) (за даними технічного паспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМАН БЮРО» від 21.07.2020 (інвентаризаційна справа № б/н) та довідки щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди ТОВ «РИМАН БЮРО» від 02.11.2020 № 48/1д);

- 3 пусковий комплекс: секції: 00809, 00810, 00811, 00812 загальною площею 10 880,70 кв.м (в т.ч. загальна площа квартир - 8 471,10 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 539,10 кв.м) (за даними технічного паспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМАН БЮРО» від 21.07.2020 (інвентаризаційна справа № б/н) та довідки щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди ТОВ «РИМАН БЮРО» від 02.11.2020 № 47д).

Розрахунок пайової участі здійснено станом на 05.02.2024 відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (32628,70 кв.м х 24883 х 2% = 16 237 998,84 грн).

При цьому, зі змісту наведеного позивачем розрахунку вбачається, що показники опосередкованої вартості спорудження житла визначено на підставі Наказу № 72 від 28.01.2024 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, згідно змісту якого станом на 01.001.2024 відповідний показник для міста Києва становив 24 883,00 грн.

Наразі, суд вважає безпідставними заперечення відповідача в частині неналежного визначення позивачем показника опосередкованої вартості спорудження житла, оскільки згідно приписів Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв.м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що розрахунок суми пайової участі здійснено 05.02.2024, а отже, Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вірно застосований показник опосередкованої вартості спорудження житла.

Твердження відповідача щодо необхідності застосування до визначення відповідного показника Наказу №311 від 16.12.2020 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України взагалі ніяким чином не узгоджуються із вимогами Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва щодо порядку розрахунку суми пайової участі.

При цьому, суд погоджується із доводами позивача стосовно того, що відповідач отримавши дозвіл на виконання будівельних робіт щодо об`єкту "Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва, 4-11 черги будівництва" зобов`язаний був звернутися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі, укласти договір пайової участі, сплатити пайову участь (єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь), а також перед введенням в експлуатацію у 2021 році звернутися для проведення остаточних розрахунків за даними технічної інвентаризації завершеного будівництвом об`єкта. Проте, означеного відповідачем здійснено не було.

За таких обставин, перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що останній є правомірним та арифметично вірним, а отже, позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремки-БУД" про стягнення 16 237 998,84 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України ).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 25.03.2024 шляхом формування позовної заяви в системі "Електронний суд" 22.03.2024.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом, предметом спору у справі є стягнення суми пайової участі за будівництво об`єктів, що введені в експлуатацію згідно сертифікату №ІУ123210219303 від 24.03.2021, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України про готовність до експлуатації закінченого будівництва об`єкта "Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва, 4-11 черги будівництва" житловий будинок № 8, V черга будівництва, 1 пусковий комплекс (секції 00801, 00802,00803, 00804), 2 пусковий комплекс (секції № 00805, 00806, 00807, 00808). 3 пусковий комплекс (секції 00809. 00810, 00811, 00812). Замовником будівництва вказано відповідача.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній момент видачі дозвільної документації на будівництво) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №915/149/23.

До того ж, суд звертає увагу на те, що приписами пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020. Дію карантину, встановленого цією постановою, було продовжено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, суд зауважує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан. Численними Указами Президента України воєнний стан продовжено, в тому числі, і по теперішній час.

Згідно пункту 19 Прикінцевий та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, наведеним вище у сукупності, спростовуються твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності та наявності підстав застосування наслідків її пропуску.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) про повернення безпідставно набутого майна (коштів) у розмірі 16 237 998,84 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕРЕМКИ-БУД" (Україна, 01014, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 13-15; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40571961) грошові кошти у розмірі 16 237 998,84 грн (шістнадцять мільйонів двісті тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 84 копійки) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва шляхом перерахування грошових коштів на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК у м. Києві, код доходів 24170000, рахунок IBAN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37993783.

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕРЕМКИ-БУД" (Україна, 01014, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 13-15; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40571961) на користь ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (Україна, 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04633423) 194 855,99 грн (сто дев`яносто чотири тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 99 копійок) судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.10.2024.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ