Рішення

від 19.09.2024 по справі 910/8462/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

19.09.2024Справа № 910/8462/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Бевзи А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №910/8462/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» до Адвокатського об`єднання «Альма Теміс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів (1) Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгенія Станіславовича (2) Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни про визнання правочину недійсним, за участю представників позивача Брухна В.С., відповідача-1 Дрешель А.В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач просить визнати укладений між відповідачами 1 та 2 договір про відступлення права вимоги недійсним. Вважає, що цей правочин є фраудаторним та таким, що укладений з єдиною метою завдання шкоди кредиторові шляхом уникнення стягнення на грошові кошти належні боржнику. Відповідачі заперечили проти позову.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. Щодо судової справи №902/831/23.

2.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.11.2023 у справі №902/831/23 стягнуто з ТОВ «Спецбудстроймонтаж» на користь ТОВ «Торгова електрична компанія» 3 506 525,74 грн з яких 2 365 607,12 грн заборгованості за електричну енергію, 350 600,78 грн пені, 99 628,19 грн 3 % річних, 638 869,18 грн інфляційних втрат та 51 820, 47 грн судового збору.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.4. 21.05.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 04.04.2024 у справі № 902/831/23.

2.5. Стягувачем в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 є ТОВ «Торгова електрична компанія», а боржником ТОВ «Спецбудстроймонтаж».

2.6. 21.05.2024 приватним виконавцем Д`яченком Є.С. винесена постанова про арешт коштів боржника ТОВ «Спецбудстроймонтаж» на рахунках в банківських установах в межах суми боргу за наказом Господарського суду Вінницької області від 04.04.2024 у справі №902/831/23 та з урахуванням витрат виконавчого провадження та винагороди виконавця.

2.7. 22.05.2024 приватним виконавцем Д`яченком Є.С. винесена постанова про арешт майна боржника (обтяження №31348603).

2.8. В подальшому, приватним виконавцем Д`яченком Є.С. за даними АСВП виявлено наявність відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. виконавчого провадження НОМЕР_2 на виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі №925/661/23, виданого на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2024 у справі №925/661/23 про стягнення з ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» на користь ТОВ «Спецбудстроймонтаж» боргу.

2.9. 04.07.2024 приватний виконавець Д`яченко Є.С. звернувся до приватного виконавця Чупис Т.П. з вимогою про перерахування суми, стягнутої на користь стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_2, в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні НОМЕР_1, в якому стягувач у виконавчому провадженні НОМЕР_2 є одночасно боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1 (ТОВ «Спецбудстроймонтаж»).

2.10. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.07.2024 у справі №902/831/23, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024, звернуто стягнення на грошові кошти в розмірі 2 215 462,74 грн, які належать ТОВ «Енергетично - дорожнє будівництво», що має заборгованість перед ТОВ «Спецбудстроймонтаж» за рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.02.2024 у справі №925/661/23 в рахунок задоволення вимог ТОВ «Торгова електрична компанія» за наказом Господарського суду Вінницької області від 04.04.2024 у справі №902/831/23 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3.

2.11. Постановою приватного виконавця Д`яченко Є.С. від 23.07.2024 змінено реєстраційні дані щодо боржника з ТОВ «Енергетично - дорожнє будівництво» на ТОВ «Спецбудстроймонтаж».

2.12. Станом на дату подачі позову наказ Господарського суду Вінницької області від 04.04.2024 у справі № 902/831/23 не виконаний у зв`язку з відсутністю у боржника активів, на які може бути звернено стягнення.

2.13. Щодо судової справи №925/661/23.

2.14. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.02.2024 у справі №925/661/23 стягнуто з ТОВ «Енергетично - дорожнє будівництво» на користь ТОВ «Спецбудстроймонтаж» 2 215 462,74 грн з яких 1 713 911,20 грн основного боргу, 395 629,38 грн інфляційних втрат та 73 181,32 грн 3% річних та 32740,84 витрат зі сплати судового збору.

2.15. Змістом позову у справі №925/661/23 була майнова вимога про стягнення з відповідача 2 182 721, 89 грн, зокрема:

- за договором субпідряду №09-07/21-ОД від 09.07.2021 заборгованості 798830,89 грн, зокрема 485573,60 грн боргу, 262352,19 грн інфляційних втрат, 50904,40 грн 3% річних;

- за договором субпідряду №25-107/21-ОД-1 від 05.10.2021 заборгованості 426306,73 грн, зокрема 322394,00 грн боргу, 92730,53 грн інфляційних втрат, 11182,21 грн 3% річних;

- за договором субпідряду №16-11/21-ОД від 16.11.2021 заборгованості 957584,97 грн, зокрема 905943,60 грн боргу, 40546,66 грн інфляційних втрат, 11094,71 грн 3% річних.

2.16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.17. 03.07.2024 представником ТОВ «Спецбудстроймонтаж», адвокатом ВесеньовимЄ.В. було подано заяву про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця Чупис Т.П. про стягнення коштів з рахунку боржника ТОВ «Енергетично - дорожнє будівництво», не на користь стягувача ТОВ «Спецбудстроймонтаж», а на користь третьої особи - АО «Альма Теміс» з якою укладено договір про відступлення права вимоги. До заяви додані ордер, виписаний на ТОВ «Спецбудстроймонтаж» та оригінал виконавчого документу.

2.18. 03.07.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання наказу №925/661/23 від 02.07.2024, виданого Господарським судом міста Черкаської області на виконання рішення суду.

2.19. Стягувачем в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 є ТОВ «Спецбудстроймонтаж», а боржником ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво».

2.20. 03.07.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Чупис Т.П. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2 у зв`язку із зверненням АО «Альма Теміс» до суду із заявою про заміну сторони стягувача його правонаступником.

2.21. Відповідно до меморіального ордеру №JBKLO7309J1 від 03.07.2024 з рахунку ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» на депозитний рахунок приватного виконавця Чупис Т.П. для стягнення грошових коштів списано 2 437 509, 01 грн з призначенням платежу «стягнення ВП НОМЕР_2 з виконання виконавчого документу наказ №925/661/23 виданий 02.07.2024 документ видав: Господарський суд Черкаської області».

2.22. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.07.2024 замінено сторону (стягувача) ТОВ «Спецбудстроймонтаж» на правонаступника АО «Альма Теміс» у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі №925/661/23.

2.23. Постановою приватного виконавця Чупис Т.П. від 18.07.2024 поновлено виконавче провадження НОМЕР_2.

2.24. Водночас, постановою приватного виконавця Чупис Т.П. від 18.07.2024 замінено стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з ТОВ «Спецбудстроймонтаж» на правонаступника Адвокатське об`єднання «Альма Теміс».

2.25. 18.07.2024 виконавче провадження НОМЕР_2 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

2.26. Щодо оскаржуваного Договору про відступлення права вимоги.

2.27. 04.03.2024 між ТОВ «Спецбудстроймонтаж», як первісним кредитором, та Адвокатським об`єднанням «Альма Теміс», як новим кредитором, укладено Договір №1 про відступлення права вимог (далі Договір про відступлення прав вимог) за умовами якого первісний кредитор відступає належне йому право вимоги до ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» згідно із Договором субпідряду №09-07/21-ОД від 09.07.2021, Договором субпідряду №25-10/21-ОД-1 від 05.10.2021, Договором субпідряду №16-11/21-ОД від 16.11.2021, а також право вимоги на витрати, які були понесені первісним кредитором при вчиненні дій щодо стягнення/погашення даної заборгованості боржника. Новий кредитор приймає право вимоги що належне первісному кредитору за Договорами (п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги).

2.28. Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги за договором первісний кредитор відступає новому кредитору права грошової вимоги до ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» за Договором в загальній сумі 2 182 721, 89 грн з яких:

- за Договором субпідряду №09-07/21-ОД від 09.07.2021 у сумі 798830, 19 грн у т.ч. 485 573, 60 основний борг, 262 352, 19 грн інфляційні втрати, 50 904, 40 грн 3% річних;

- за Договором субпідряду №25-10/21-ОД-1 від 05.10.2021 у сумі 426 306, 73 грн у т.ч. 322 394, 00 грн основний борг, 92730, 53 грн інфляційні втрати, 11182, 21 грн 3% річних;

- за Договором субпідряду №16-11/21-ОД від 16.11.2021 у сумі 957584,97 грн у т.ч. 905943, 60 грн основного боргу, 40546, 66 грн інфляційних втрат, 11094, 71 грн 3% річних.

2.29. Відповідно до п.п. 1.3-1.6 Договору про відступлення права вимоги з Договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Договорів в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за дійсність вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги боржником. Договори не містять заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні. Договори не містять заборони щодо заміни кредитора без згоди боржника.

2.30. За відступлене право вимоги до боржника за Договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 860 000, 00 грн. Новий кредитор зобов`язується протягом 5 банківських днів після підписання цього перерахувати на рахунок первісного кредитора грошову суму, визначену у п. 2.1. цього Договору (п.п. 2.1., 2.2. Договору).

2.31. 06.03.2024 Адвокатське об`єднання «Альма Теміс», на виконання умов Договору про відступлення права вимоги, перерахувало ТОВ «Спецбудстроймонтаж» 62 500,00 грн та 797 500, 00 грн, що вбачається з платіжних інструкцій № 871 та №1.

2.32. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

2.33. Оскільки відповідачем ТОВ «Спецбудстроймонтаж» укладено Договір про відступлення права вимоги у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед позивачем, то на думку позивача спірний Договір є фраудаторним та підлягає визнанню недійсним. Умисне та свідоме укладення оскаржуваного Договору з АО «Альма Теміс» призвело до неможливості стягнути з ТОВ «Спецбудстроймонтаж» кошти стягнуті на його користь за рішенням суду в межах справи №925/661/23 та відповідно - перерахувати їх позивачеві за судовим рішенням в межах справи №902/831/23 вже під час виконавчого провадження.

2.34. Також, позивач зазначає, оскільки предметом Договору про відступлення права вимоги є грошова вимога, підтверджена судовим рішенням, в розмірі 2 182 721,89 грн та придбана адвокатським об`єднанням зі знижкою 60,6 відсотків за 860 000,00 грн наданий АО «Альма Теміс» Договір про відступлення права вимоги є договором факторингу, де фактором є АО «Альма Теміс», який в силу положень частини третьої статті 1079 ЦК України не є спеціальним суб`єктом фінансового права, який відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції виходячи з відсутності інформації щодо такої особи в Державному реєстрі фінансових установ.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом спору в даній справі є визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 1 від 04.03.2024, укладеного між АО «Альма Теміс» та ТОВ «Спецбудстроймонтаж».

3.2. Юридичними підставами позову є статті 203, 215, 217 ЦК України, статті 179, 193, 275 ГК України.

3.3. Фактичними підставами позову є вчинення відповідачем-2 правочину щодо розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги позивача за рахунок майна - грошових коштів.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧІВ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧІВ.

4.1. Відповідач-1 (АО «Альма Теміс») заперечив проти задоволення позовних вимог вказавши що оскаржуваний договір є договором про відступлення права вимоги (цесії), а тому законодавством не вимагається отримання юридичною особою будь-якого дозволу (ліцензії) при укладенні та виконанні такого договору. Також, за доводами відповідача оскаржуваний договір не містить жодних ознак фраудаторності, а саме рішення, боржником за яким є ТОВ "Спецбудстроймонтаж" (справа № 902/831/23), набрало законної сили 05.03.2024, тобто, вже після укладення спірного Договору.

4.2. 30.07.2024 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати за Договором про відступлення права вимоги.

4.3. 19.09.2024 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення у справі, заява про закриття провадження у справі, клопотання про витребування доказів.

4.4. Відповідач-2 та відповідач-3 заперечень проти позову не подали.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ ТРЕТІХ ОСІБ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ТРЕТІХ ОСІБ.

5.1. Треті особи заперечень проти позову не подали.

6. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

6.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі №910/8462/24, призначено підготовче засідання на 27.08.2024. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів - приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Є.С. та приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П.

6.2. Ухвалою господарського суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 27.08.2024, було закрито підготовче провадження та призначено справу №910/8462/24 до судового розгляду по суті на 19.09.2024.

6.3. У судовому засіданні 19.09.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, оскільки відповідач не довів відсутність предмету спору; не прийняв додаткові пояснення, як такі, що стосуються суті справи та подані без дозволу суду /ч.5 ст.161, 118, ГПК України/; відмовив у прийнятті письмових пояснень відповідача-1 з підстав пропуску строку на їх подання; відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про витребування доказів, оскільки витребувані докази можуть бути отримані відповідачем самостійно.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

7.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Яка правова природа укладеного між сторонами Договору?

- Чи є укладений відповідачами Договір фраудаторним правочином?

- Якщо так, то чи є це підставою для визнання Договору недійсним і для застосування наслідків недійсності правочину?

7.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести що договір є договором факторингу, фраудаторним, а відповідачі навпаки.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПРАВОВУ ПРИРОДУ ДОГОВОРУ.

8.1. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.2. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

8.3. Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

8.4. Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

8.5. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

8.6. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

8.7. Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (стаття 350 Господарського кодексу України).

8.8. Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

8.9. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 Цивільного кодексу України).

8.10. За частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги фінансовими вважаються такі послуги: торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; фінансові платіжні послуги; у сфері страхування; діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринках капіталу; факторинг; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, факторинг є фінансовою послугою.

8.11. У пункті 5 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

8.12. Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону про фінансові послуги.

8.13. Так, за змістом частини першої статті 6 Закону про фінансові послуги договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін;11) підписи сторін.

8.14. Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

8.15. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

8.16. Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

8.17. Як про це йдеться вище, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

8.18. Відтак, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

8.19. Та, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

8.20. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

8.21. Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

8.22. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

8.23. Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106)).

8.24. І якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні й підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 51).

8.25. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 57)).

8.26. За укладеним між сторонами Договором первісний кредитор (ТОВ "Спецбудстроймонтаж" ) відступає належне йому право вимоги до ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» згідно із Договором субпідряду №09-07/21-ОД від 09.07.2021, Договором субпідряду №25-10/21-ОД-1 від 05.10.2021, Договором субпідряду №16-11/21-ОД від 16.11.2021, а також право вимоги на витрати, які були понесені первісним кредитором при вчиненні дій щодо стягнення/погашення даної заборгованості боржника. Новий кредитор приймає право вимоги що належне первісному кредитору за Договорами (п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги).

8.27. Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги за договором первісний кредитор відступає новому кредитору права грошової вимоги до ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» за Договором в загальній сумі 2 182 721, 89 грн.

8.28. Відповідно до п.п. 1.3-1.6 Договору про відступлення права вимоги з Договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Договорів в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за дійсність вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги боржником. Договори не містять заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні. Договори не містять заборони щодо заміни кредитора без згоди боржника.

8.29. За відступлене право вимоги до боржника за Договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 860 000, 00 грн. Новий кредитор зобов`язується протягом 5 банківських днів після підписання цього перерахувати на рахунок первісного кредитора грошову суму, визначену у п. 2.1. цього Договору (п.п. 2.1., 2.2. Договору).

8.30. Статтею 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

8.31. Згідно із частиною першою статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

8.32. Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

8.33. Поряд із цим згідно із частиною третьою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.34. Таким чином, право вимоги є об`єктом цивільних прав, а саме майном, яке може вільно відчужуватися від однієї особи до іншої, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу.

8.35. За змістом частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

8.36. Як установлено у частині першій статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.37. У свою чергу абзац 1 частини першої статті 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

8.38. Водночас КГС ВС у постанові від 07.03.2024 у справі № 5015/118/11 звертає увагу, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість.

8.39. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення.

8.40. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення.

8.41. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

8.42. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 57)).

8.43. Отже, сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

8.44. Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається).

8.45. Оскільки сторони договору відступлення права вимоги не обмежені номінальною вартістю права вимоги, сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною продажу такої вимоги, визначеною сторонами в договорі купівлі-продажу права вимоги, не може вважатися платою за договором факторингу.

8.46. Судом встановлено, що предметом оскаржуваного Договору не є надання фінансової послуги за плату; договір не передбачає повернення фінансування фактору та оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; договір не містить визначені Законом про фінансові послуги умови; не є метою укладеного між сторонами договору надання фактором та отримання клієнтом фінансової послуги.

8.47. Зважаючи на такі висновки стосовно розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу, беручи до уваги, що у цій справі сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається (860 000, 00 грн), та ціною продажу такої вимоги (2 182 721, 89 грн), визначеною сторонами в договорі відступлення права вимоги, не може вважатися платою за договором факторингу та зважаючи на відсутність інших притаманних договору факторингу ознак, зокрема, що підтверджують надання новим кредитором (АО «Альма Теміс») фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору (ТОВ «Спецбудстроймонтаж»), суд дійшов висновку висновку, що відсутні й підстави вважати спірний правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

8.48. За наведених обставин, стороною договору (у даному випадку новим кредитором АО «Альма Теміс») може бути не фінансова установа. Отже, з підстав невідповідності суб`єктного складу Договору, Договір визнанню недійсним не підлягає.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ОЗНАК ФРАУДАТОРНОГО ПРАВОЧИНУ

9.1. Позивач стверджує, що укладений між відповідачами 1 та 2 Договір містить ознаки фраудаторного правочину, оскільки вчинений на шкоду йому як кредитору з метою уникнення стягнення коштів за рішенням суду.

9.2. Суд погоджується з даними твердженнями позивача, з огляду на наступне.

9.3. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відтак дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

9.4. Стаття 13 ЦК України визначає межі здійснення цивільних прав: 1) при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частини друга); 2) не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

9.5. Виходячи зі змісту вказаних норм учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

9.6. Крім того, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати на шкоду одній зі сторін. Також, відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

9.7. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які формально не порушують конкретних імперативних норм, але є недобросовісними та по суті являють собою зловживання правом.

9.8. Згідно зі статтями 3, 13 ЦК України договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки штучно унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

9.9. Згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеним у постанові від 07.12.2018 у справі №910/7547/17 вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

9.10. Такий підхід до подібних правочинів вчинених на шкоду стягувачів є усталеною практикою Верховного суду (див. постанову від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 19.05.2021 у справі №693/624/19, від 26.05.2021 №727/2525/20, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), від 22.09.2022 №905/858/15, від 06.10.2022 №902/1023/19 (902/163/22) та ін. Згідно з нею фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

9.11. У відповідності до висновків, наведених в названих та в інших постановах Верховного суду, а також згідно зі статтями 3, 13 ЦК України, критеріями фраудаторного правочину є такі:

1) «підозрілий» час відчуження майна після відкриття провадження в судовій справі про стягнення коштів/майна відчужувача, після відмови в забезпеченні позову, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство тощо;

2) наявність юридичного (організаційного, фактичного тощо) зв`язку контрагентів відчужувач та набувач майна афілійовані особи;

3) невиправдане заниження ціни ціна майна, що відчужується явно не відповідає реальній вартості відчужуваного майна та не відповідає ринку.

9.12. З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд приходить до висновку про те, що укладений відповідачами Договір слід кваліфікувати саме, як фраудаторний правочин. Підставами цього висновку є таке.

1) Договір укладено в «підозрілий» період 04.03.2024 за один день до набрання 05.03.2024 законної сили судовим рішенням у справі №902/831/23, де боржником є ТОВ "Спецбудстроймонтаж" , а стягувачем позивач;

2) Водночас, 19.02.2024 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення у справі 925/661/23, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво"задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (ідентифікаційний код 33757711, 19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 65) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ" (ідентифікаційний код 40946026, 21012, м. Вінниця, вул. Гліба Успенського, 55) 1713911,20 грн (один мільйон сімсот тринадцять тисяч дев`ятсот одинадцять гривень 20 копійок), 395629,38 грн (триста дев`яносто п`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 38 копійок) інфляційних втрат, 63281,32 грн (шістдесят три тисячі двісті вісімдесят одну гривню 32 копійки) 3% річних, 32740,84 грн (тридцять дві тисячі сімсот сорок гривень 84 копійки) витрат на сплату судового збору.

03.06.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2024 залишити без змін.

02.07.2024 Господарський суд Черкаської області видав наказ на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2024, ухвали Господарського суду Черкаської області від 06.03.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024.

03.07.2024 представник ТОВ «Спецбудстроймонтаж» адвокат Весеньов Є.В., звернувся до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження (судова справа №925/661/23) до заміни сторони правонаступником, вказавши реквізити для перерахування коштів саме Адвокатського об`єднання «Альма Теміс», а не безпосередньо стягувача за наказом (код ЄДРПОУ 43247889 IBAN НОМЕР_4).

04.07.2024 Адвокатське об`єднання "Альма Теміс" подало до суду заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі.

В обґрунтування заяви Адвокатське об`єднання "Альма Теміс" зазначило, що є новим кредитором та отримало право грошової вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" на підставі укладеного між Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ" (первісний кредитор) та Адвокатське об`єднання "Альма Теміс" (новий кредитор) договору про відступлення права вимоги №1 від 04.03.2024.

3) суд констатує, що в період коли судове рішення, ще не набрало законної сили було укладено спірний правочин і до протягом чотирьох місяців, з питанням заміни Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ" правонаступником - Адвокатським об`єднанням «Альма Теміс», як сторони у справі №925/661/23 в порядку ст.52 ГПК України не порушувалось і не вирішувалось.

4) Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.07.2024 замінено сторону (стягувача) ТОВ «Спецбудстроймонтаж» на правонаступника АО «Альма Теміс» у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі №925/661/23.

5) Приписи п.3 і 4 ч. ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, а, також ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Згідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має вказувати рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів.

Відповідно до припису п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв Наказом Мінюсту від 02.04.2012 № 512/5 в редакції чинній станом на час подання заяви, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

Підсумком наведеному є обов`язковість вказівки стягувачем рахунків в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів свого ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Наведене, в свою чергу кореспондує обов`язку державного/приватного виконавця перевірити реквізити стягувача і боржника.

ЗУ «Про виконавче провадження» не надано визначення поняття, що є арифметичною, а що є граматичною помилкою. Але вочевидь ясно, що зазначення в процесуальних документах невірного ідентифікаційного коду стягувача, дати видачі та дати набрання чинності виконавчим документом тощо, в рамках якого мають вчинятись виконавчі дії свідчить про недбалість чи умисність дій стягувача та недбалість приватного/державного виконавця.

Наведене вказує на намір за допомогою недобросовісних маніпуляцій «вивести» кошти з метою уникнення за рахунок їх погашення боргу перед позивачем за наказом у справі №902/831/23.

За вказівки заявником достовірних реквізитів стягувача не виникло б спірної ситуації.

9.13. Враховуючи викладене, а також враховуючи відсутність у відчужувача майна, інших активів в розмірі достатньому для задоволення законних вимог позивача, суд прийшов до висновку про те, що спірний Договір є фраудаторним і його укладення порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

10. ВИСНОВОК ПРО ВИЗНАННЯ ДОГОВОРУ НЕДІЙСНИМ ТА ЗАСТОСУВАННЯ НАСЛІДКІВ НЕДІЙСНОСТІ.

10.1. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

10.2. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

10.3. Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння підстав визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16.

10.4. Договір, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним і бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора (позиція Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19).

10.5. З урахуванням викладеного визнання Договору фраудаторним з наведених вище підстав та встановлення факту порушення Договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача тягне за собою визнання Договору недійсним на підставі частин першої, п`ятої статті 203, статті 215 ЦК України.

10.6. Так, тлумачення ст.216 ЦК свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину іншій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в ст.216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

10.7. Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

10.8. Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним.

10.9. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

10.10. Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

10.11. При цьому правило ст.216 ЦК застосовується виключно до сторін правочину. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 січня 2022 року в cправі № 924/637/20.

10.12. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивач не є стороною спірного договору, а відтак, положення ст. 216 не підлягають застосуванню в даній справі.

11. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.

11.1. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, встановивши фраудаторність оскаржуваного договору суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

11.2. Також з матеріалів позову вбачається, що позов в тому числі пред`явлено до ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво».

11.3. Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

11.4. Згідно з частиною 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

11.5. Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача.

11.6. Пред`являючи позовну вимогу до відповідача, позивач повинен відповідно до приписів ч. 1 ст. 74, п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України викласти обставини та навести докази, які підтверджують правомірність пред`явлення цієї вимоги саме до відповідача, навести правові підстави такої вимоги.

11.7. В даному випадку спірні правовідносини фактично виникли між позивачем та відповідачами 1 та 2. Всі доводи та докази в обґрунтування позовних вимог обґрунтовані посиланням на неправомірну поведінку відповідача-1 та відповідача-2, а не ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво».

11.8. Таким чином, ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» є неналежним відповідачем у даній справі.

11.9. За таких обставин, враховуючи відсутність пред`явлених позовних вимог до ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво», суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до вказаного підприємства.

12. СУДОВІ ВИТРАТИ.

12.1. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

12.2. За подання в підсистемі «Електронний суд» до суду позовної заяви з однією вимогою немайнового характеру підлягав оплаті судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

12.3. У відповідності до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

12.4. Враховуючи часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню відповідачами в розмірі 1 614,94 грн порівну на користь позивача.

12.5. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 807,47 грн залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 1 від 04.03.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «Альма Теміс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж».

Стягнути з Адвокатського об`єднання «Альма Теміс» (02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6, офіс 32, код ЄДРПОУ 43247889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 11, код ЄДРПОУ 36530971) 807,47 грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж» (01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 40946026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 11, код ЄДРПОУ 36530971) 807,47 грн судового збору.

У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 03.10.2024.

Суддя Ігор Курдельчук