Рішення

від 07.10.2024 по справі 912/905/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокуСправа № 912/905/24(912/1967/24)

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/905/24(912/1967/24)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Є. Ґедройця, 5, м. Київ, 03150

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь", вул. Короленка, 2/А, м. Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27100

про стягнення 61 430,00 грн

у справі №912/905/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь", вул. Короленка, 2/А, м. Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27100, і.к. 35712447

Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).

Ухвалою від 29.04.2024 господарський суд відкрив провадження у справі №912/905/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь" (далі - ТОВ "Бантишівський щебінь"), ввів процедуру розпорядження майном боржника на строк до 170 календарних днів, призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Христенка В.В. та призначив попереднє засідання суду.

29.04.2024 (номер публікації: 73091, дата публікації: 29.04.2024 18:27) офіційно оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бантишівський щебінь".

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") до ТОВ "Бантишівський щебінь" з вимогами про стягнення 61 430,00 грн штрафу, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за угодою на перевезення вантажу.

Ухвалою від 09.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/905/24(912/1967/24) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

21.08.2024 позивач подав суду заяву на виконання вимог суду.

26.08.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав суду відзив на позовну заяву, за змістом підтвердив факт перевезення щебеню згідно накладної №40375149 та пред`явлення вимог позивача щодо невідповідності маси вантажу порівняно з перевізним документом та просить суд зменшити розмір суми нарахованого позивачем штрафу до розміру однократної провізної плати: 12 286,00 грн (12 286,00 грн (провізна плата за 1 вагон відповідно до накладної) х 1).

Суд дослідив докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

01.07.2024 за накладною №40375149 зі станції Новоукраїнка Одеської залізниці відправником ТОВ "Бантишівський щебінь" здійснено відправлення вагону №55168330 з вантажем щебінь, станція призначення Білгород - Дністровський Одеської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ "Аркада" (а.с. 6).

Під час заповнення зазначеної накладної відповідачем зазначено масу вантажу у вагоні №55168330 - 70 000 кг.

Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150т), заводський №252.

У розділі 55 означеної накладної правильність внесених відомостей до накладної підтвердив своїм підписом представник відправника - заступник директора з економіки Муругов А.В. шляхом накладення електронного цифрового підпису.

По прибуттю вагону на станцію Подільськ Одеської залізниці при переважуванні на вагонних вагах виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 03.07.2024 складено комерційний акт №406802/20 (а.с. 7).

Відповідно до комерційного акта №406802/20 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні №55168330 склала 72 550 кг, що більше ніж зазначено в накладній та вантажопідйомності вагону на 2 550 кг.

Комерційним актом №406802/20 від 03.07.2024 засвідчено, що на підставі акта загальної форми ст. Подільськ №5689 від 03.07.2024 вагон №55168330 по відправці вказаної на звороті акта був поданий на комісійне зважування, за документами значиться вантаж щебінь тара 22 200 кг, нетто 70 000 кг, при комісійному зважуванні на справних повірених статичних вагах виявлено брутто 94 750 кг, тара 22 200 кг, нетто 72 550 кг. Навантаження в вагоні пагорбове, нижче бортів 50-80 см, вагон технічно справний.

Вказаний комерційний акт підписано ДС Ратнер О.О., начальником вантажного району Борденюк О.Ю. та комерційним агентом Моспан Ж.О.

Згідно акта загальної форми №5689 від 03.07.2024, складеному на станції Подільськ, виявлено комерційну несправність вагону - завантажено понад вантажопідйомність, вагон відчеплено для перевірки (а.с. 8).

Для усунення комерційної несправності та приведення маси вантажу до вантажопідйомності спірних вагонів, надлишок вантажу був вивантажений та забраний вантажовідправником, про що складено акт №24 від 03.07.2024 про надлишок вантажу (щебінь) у вагоні №55168330 за відправкою №40375149 з вантажем щебінь (а.с. 12).

Після усунення комерційної несправності проведено зважування на справних повірених статичних вагонних вагах ст. Подільськ, за результатами якого вага склала брутто 91 700 кг, тара 22 200 кг, нетто 69 500 кг, вантажопідйомність вагона 70 тонн. Перевищення понад вантажопідйомність вагона усунено, про що зазначено в акті №24 від 03.07.2024.

З посиланням на п. 118, 122 Статуту залізниць України (далі - Статут), за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу позивач нарахував штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення у зазначених вагонах, в розмірі 61 430,00 грн.

Штраф у вказаному розмірі відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч.1). Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.2).

Частиною 1 статті 909 ЦК України та частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 920 ЦК України врегульовано, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.

Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (п. 2Статуту).

Відповідно до п. 5Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з п. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до ст. 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила).

Згідно з п.1.1 Правил на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною.

Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (пункт 1.2 Правил).

Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до п. 2.1 Правил відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 "Найменування вантажу" вноситься відмітка "навалом", "насипом" або "наливом".

У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графи 20 "найменування вантажу, кількість місць", 24 "маса вантажу, визначена відправником" заповнюється, якщо кількість місць та маса вантажу визначені відправником. Вказуються кількість місць цифрами та окремо за кожним його найменуванням і за кожним видом упакування, а також прописом загальна кількість місць, маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається: відправником або залізницею; у графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Згідно з пунктом 2.3 Правил у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п. 5.5 Правил).

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно з частиною 1 пункту 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

За змістом ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За змістом вищенаведених положень, залізничні перевезення оформляються накладною як обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Водночас, Залізниця не зобов`язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу.

Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред`явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати за все перевезення.

При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.

Як зазначалось вище, залізнична накладна №40375149 містить, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, тарифу тощо.

Відтак, накладна №40375149 є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків за договором перевезення вантажу залізничним транспортом.

Правильність внесених відомостей до накладної №40375149 за спірним перевезенням підтвердив своїм підписом представник відповідача - заступник директора з економіки Муругов А.В.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується відповідачем, що при заповненні останнім залізничної накладної №40375149 від 01.07.2024 у вагоні №55168330 вказана маса вантажу 70 000 кг, замість 72 550 кг.

Вказані відомості підтверджуються актом загальної форми №5689 від 03.07.2024 та комерційним актом №406802/20 від 03.07.2024.

Відповідно до пункту 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, вказаним пунктом на виконання п. 129 Статуту визначено імперативно частину суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Суд зазначає, що комерційний акт №406802/20 від 03.07.2024 підписаний ДС Ратнер О.О., начальником вантажного району Борденюк О.Ю. та комерційним агентом Моспан Ж.О.

Відповідно до залізничної термінології скороченням ДС позначається начальник станції.

Отже, комерційний акт №406802/20 від 03.07.2024 підписано уповноваженими працівниками залізниці в порядку пунктів 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Таким чином, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.

З огляду на те, що в перевізному документі неправильно зазначено масу вантажу, позивачем наведений розрахунок штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати, за допущене порушення на суму 61 430,00 грн (12 286,00 грн (провізна плата за 1 вагон відповідно до накладної) х 5).

В силу положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

На підставі викладеного, відповідачем порушені вищевказані вимоги Статуту, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в накладній у загальному розмірі 61 430,00 грн є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами.

При цьому, відповідач просить зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу.

В обґрунтування зменшення заявлених до стягнення сум штрафних санкцій відповідач зазначає таке:

- для усунення комерційної несправності та приведення маси вантажу до вантажопідйомності спірних вагонів, надлишок вантажу був вивантажений та забраний, про що було складено відповідний акт №24 від 03.07.2024 про надлишок вантажу;

- перевищення заявленої позивачем суми штрафу у розмірі 61 430,00 грн відносно вартості вантажу у вагоні №55168330 - 19 599,72 грн (70 тонн (1вагон)*233,33(вартість однієї тонни)+20% ПДВ =19 599,72 грн);

- значне перевищення заявленої позивачем суми штрафу у розмірі 61 430,00 грн відносно вартості надлишку вантажу у вагоні №55168330 - 713,99 грн (2,55 тонн *233,33(вартість однієї тонни)+20% ПДВ = 713,99 грн);

- скрутне матеріальне становище товариства (наявність великих сум кредитних зобов`язань, які відповідач вимушено взяв на себе через складнощі, що виникли в 2020 році, в т.ч. у зв`язку з пандемією та у 2022 році, з початком воєнного вторгнення, наслідком чого стало обмеження закупівлі товарно-матеріальних цінностей тощо, втрата платоспроможності боржника, що призвело до відкриття справи №912/905/24 про банкрутство відносно відповідача.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 217 ГК України).

Частиною 3 статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Поряд з цим, главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту.

При цьому, зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 29.04.2021 у справі №905/1450/20.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов`язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

У ч. 2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411, визначено, що виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.

Відповідно до п. 15.27 вказаних Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто, невиконання вимог зазначених Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Статтями 1, 16 Закону України "Про транспорт" транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати безпеку життя і здоров`я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

За статтями 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.

При застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту, якими чітко визначено розмір штрафу.

Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен був довести наявність обставин, які зумовлюють застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Посилання відповідача на скрутне матеріальне становище товариства, що призвело до відкриття справи №912/905/24 про банкрутство відносно відповідача, суд відхиляє, з огляду на таке.

Станом на дату прийняття рішення у даній справі відповідача не визнано банкрутом, ліквідаційну процедуру щодо останнього не відкрито, тому відповідач як суб`єкт господарювання не припинено.

Отже, позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

За приписами ст. 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

У даному випадку, саме відповідачем при заповненні накладної внесені невірні відомості щодо маси вантажу, що стало підставою для складання комерційного акта та нарахування штрафу.

Вказане є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникло в силу об`єктивних та незалежних від відповідача обставин.

Отже, відповідачем не надано належних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими закон пов`язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій.

Крім того, суд враховує, що зазначене порушення допущене вантажовідправником (ТОВ "Бантишівський щебінь") 01.07.2024, тобто вже після відкриття провадження у справі про банкрутство 29.04.2024.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами доведено наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення 61 430,00 грн штрафу.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 250, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь" (вул. Короленка, 2/А, м. Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27100, ідентифікаційний код 35712447) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Є. Ґедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) 61 430,00 грн штрафу, а також 2422,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати до електронних кабінетів: позивачу, відповідачу, розпоряднику майна арбітражному керуючому Христенку В.В.

Повне рішення складено 07.10.2024.

Суддя В.Г. Кабакова