Рішення

від 26.09.2024 по справі 914/2904/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2024 Справа № 914/2904/23

За позовною заявою: Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі

позивача-1: Адміністрації Державної прикордонної служби України, м.Київ та позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), АДРЕСА_1

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів

до відповідача-2: Белзької міської ради Львівської області, м.Белз, Сокальський район, Львівська область

за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської обласної державної адміністрації, м.Львів

про скасування наказу від 22.12.2020 №62-ОТГ, рішення від 23.02.2021 №80 та витребування земельної ділянки (кадастровий номер 4624882800:03:000:0114, площею 19,6574га) із незаконного володіння

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від прокуратури: Р.М.Дрібнюк

Від позивача-1: І.І. Рибак - представник

Від позивача-2: Н.А. Катревич - представник

Від відповідача-1: Ю.В. Телічак - предстравник

Від відповідача-2: А.М. Сутковий - представник

Від третьої особи - 1: А.М. Сутковий - представник

Від третьої особи - 2: А.М.Бобер - представник

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024, справу №914/2904/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 09.10.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.11.2023.

Ухвалою від 09.11.2023 підготовче засідання відкладено на 28.11.2023.

У судовому засіданні 28.11.2023 оголошено перерву до 14.12.2023.

Ухвалою від 14.12.2023 призначено судове засідання на 11.01.2024.

Ухвалами від 30.01.2024, від 27.02.2024 та від 12.03.2024 розгляд справи відкадено.

Ухвалою від 18.03.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2024.

Ухвалою від 02.04.2024 розгляд справи відкладено на 23.04.2024.

У судовому засіданні 02.04.2024 оголошено перерву до 23.04.2024.

Ухвалою від 23.04.2024 суд ухвалив повернутись зі стадії розгляду по суті справи № 914/2904/23 до стадії підготовчого провадження у вказаній справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівську обласну державну адміністрацію. Призначено підготовче засідання на 16.05.2024.

У судовому засіданні 16.05.2024 оголошено перерву до 11.06.2024.

Ухвалою від 11.06.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2024.

У судових засіданнях від 09.07.2024 та від 11.09.2024 оголошено перерву.

Представники прокуратури та позивачів в судовому засіданні 26.09.2024 підтримали позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідачі-1,2 в судовому засіданні 26.09.2024 заперечили проти позову, просили відмовити в його задоволенні.

У судове засідання 04.07.2024 третя особа явку повноважного представника не забезпечила.

У процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Белзькій міській раді Львівської області передано у власність низку земельних ділянок, розташованих уздовж державного кордону України з Республікою Польща, у тому числі земельну ділянку із кадастровим номером 4624882800:03:000:0077.

22.12.2020 між Головним управлінням Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області та Белзькою міською радою Львівської області складено акт про приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого в тому числі передано спірну земельну ділянку.

Рішенням Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» земельні ділянки, зокрема і вищевказану, прийнято у комунальну власність.

Рішенням Белзької міської ради від 29.06.2021 № 192 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки зі зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01) площею 37,76 га, що розташована на території Белзької міської ради (за межами населеного пункту) Сокальського району Львівської області та продаж права оренди на неї на земельних торгах у формі аукціону» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок зі зміною цільового призначення та включено до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону.

У зв`язку із цим було здійснено поділ вищевказаної земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами 4624882800:03:000:0113, 4624882800:03:000:0114.

За результатами продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114 на земельних торгах у формі аукціону укладено договір оренди терміном на 10 років із ОСОБА_1 ,

Відповідно до технічної документації, земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114 входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною НОМЕР_2 прикордонного карпатського загону (військова частина НОМЕР_1 ). Спірна земельна ділянка розташована між лінією державного кордону України та лінією інженерно-прикордонних споруджень на території Белзької міської ради. Факт розміщення земельної ділянки між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень підтверджується технічною документацією та рішеннями судів у справі №454/2498/19. Так, Постановою Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19 залишено без змін рішення Сокальського районного суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного суду в частині витребування на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби земельних ділянок з кадастровими номерами 4624882800:03:000:0012, 4624882800:03:000:0013, 4624882800:03:000:0015, 4624882800:03:000:0016 та 4624882800:03:000:0017. Наведені ділянки є суміжними до тієї, яка є предметом розгляду в цій справі.

За твердженням прокуратури землі в межах прикордонної смуги надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України, відтак визнаються землями оборони і вони використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Прокуратура вважає, що прийняття рішення про передачу земельної ділянки, яка розташована на між лінією державного кордону України з Республікою Польща та лінією інженерно-технічних споруд, у комунальну власність, унеможливлює забезпечення неналежного захисту державного кордону та дотримання прикордонного режиму. Таким чином, Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області надало у власність Белзької міської ради земельну ділянку з грубим порушенням вимог земельного законодавства, не мало права розпоряджатись вказаними землями, рішення щодо зміни цільового призначення землі уповноваженим органом не приймалось та земельну ділянку передано без вилучення з постійного користування, рішення щодо вилучення вказаних земельних ділянок не приймалось та не могло бути прийнятим. Відтак наказ начальника Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у Комунальну власність» та рішення Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:01 14, на думку прокуратури, є незаконними та підлягають скасуванню.

При цьому прокуратура заперечила проти посилання відповідача-1 на те, що за результатами інвентаризації 1993 1996 років прикордонна смуга не встановлювалась, зазначивши, що така не є доказом відсутності прикордонної смуги, як і не скасовує положення Закону України «Про використання земель оборони».

Щодо обраного способу захисту у цій справі поєднано вимоги про скасування наказу та рішення з вимогою про витребування, що цілком узгоджується з позицією Верховного Суду про те, що задоволення вимог про скасування державної реєстрації можливе лише з одночасним припиненням відповідних прав.

Відповідно до прохальної частини позову, прокуратура просить

1.Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114.

3.Витребувати на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) земельну ділянку кадастровий номер 4624882800:03:000:0114, площею 19,6574 га, яка розташована на території Белзької міської ради Сокальського району із незаконного володіння вказаної ради.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що Адміністрація Державної прикордонної служби України та Військова частина НОМЕР_1 на захист порушених прав держави до суду не зверталися. Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Разом з тим, у запитах прокуратури до позивача зазначено про оформлення права комунальної власності на земельні ділянки, що межують з державним кордоном України та знаходяться між лінією державного кордону і лінією інженерних прикордонних споруд, що порушує права держави та необхідність вжиття заходів реагування. Незважаючи на зазначене, належних заходів позивачі не вжили. Отже, прокуратура вважає, що зазначені обставини свідчать про пасивну поведінку позивачів щодо захисту порушених державних інтересів та як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Позивач-1 підтримав позов з огляду на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113 належить до земель обороні та всупереч вимог ст.ст. 20, 77, 122 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони», ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» перебуває у комунальній власності Белзької міської ради Львівської області.

Позивач-2 підтримав позов, додатково зазначивши, що відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність та не позбавляє її статусу земель оборони, оскільки її нормативні розміри визначені ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим» та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

На законодавчому рівні закріплено, що користувачами земельними ділянками вказаної категорії є органи охорони кордону Державної прикордонної служби України, а суб`єктами, на яких покладено завдання щодо вжиття заходів з правового оформлення та визначення на місцевості меж земельних ділянок вказаної категорії є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону та його територіальні органи.

За твердженням позивача-2 оскільки землі вздовж кордону в межах прикордонної смуги надаються в постійне користування військовими частинами Державної прикордонної служби України, такі землі визнаються землями оборони й вони використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

У своїх поясненнях позивач-2 покликається на висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 11.09.2019 у справі №924/174/18, постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 14.11.18 у справі №297/1395/15-ц, постанові Верховного суду від 6.11.2019 року у справі №163/2369/16-ц.

Також позивач-2 звернув увагу, що відповідно до постанови звуженого засідання Львівського обласного виконкому депутатів трудящих від 6.09.1946 №24/109 в цілях покращення охорони кордону включно до заборонної прикордонної зони наступні райони Львівської області: Сокальський, Радехівський, Велико-Мостівський, Рава-Руський, Немирівський, Краковецький, Магерівський і Яворівський. У вказаних районах визначено 2-х кілометрову і 800-метрову прикордонні смуги. Окрім цього, вказаною постановою прийнято рішення щодо передачі в повне розпорядження прикордонних військ землі 800-метрової прикордонної смуги, за виключенням райцентру - Сокаль, де в розпорядження прикордонних військ для облаштування інженерно-технічних споруд в межах міста передати землі, що входять в 50- метрову прикордонну полосу в межах 800-метрової прикордонної смуги.

Позивач-2 долучив до справи переписку ВЧ НОМЕР_1 з органами місцевого самоврядування та геокадастром як доказ наявних звернень з метою оформлення земель в користування, які досліджені судами в межах провадження №813/1997/19.

Відповідач-1 заперечив проти позову, зазначивши таке.

Рішенням Львівської обласної ради народних депутатів № 97 від 20.03.1996 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні органів Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони Державного кордону України, Міністерства внутрішніх справ України, Штабу цивільної оборони України, Товариства сприяння оборони України, Національної гвардії України» затверджені зведені матеріали земель Міністерства оборони України та інших міністерств та відомств оборонного значення у районах площею 73,0 тис. га згідно з додатком № 1.

Відповідно до Додатку 2 до зазначеного рішення в постійному користуванні Держкордону України на території Сокальського району залишено 434,5 га, в тому числі відповідно до Технічного звіту по інвентаризації земель Державного комітету України у справах Державного кордону на території Сокальського району Львівської області на території Корчівської сільської ради у користуванні в/ч НОМЕР_1 - 62,6 га. Згідно з Експлікацією, яка є складовою вказаного звіту, спірна земельна ділянка не являється землями оборони, а є землями сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля.

В свою чергу, за результатами інвентаризації земель прикордонна смуга по вищезазначеній сільській раді не встановлювалась.

За інформацією, яка міститься в Державному земельному кадастрі земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0077 зареєстрована на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель 16.10.2013, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до розпорядження Сокальської районної державної адміністрації від 15.11.2013 № 498 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Сокальського району» затверджено, серед іншого, вищезазначену технічну документацію.

Відповідач-1 звернув увагу, що вказана технічна документація була погоджена та затверджена відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» наказом Головного управління від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Белзькій міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3231,0244 га, які розташовані на території Белзької міської ради згідно акту приймання-передачі земельних ділянок. Відповідно до п. 212 додатку до акту приймання-передачі було передано земельну ділянку площею 39,3149 га за кадастровим номером 4624882800:03:000:0077, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, у комунальну власність Белзької міської ради.

За твердженням відповідача-1, земельна ділянка площею 39,3149 га з кадастровим номером 4624882800:03:000:0077, що розташована на території Корчівської сільської ради Сокальського району Львівської області (Белзької міської ради) відносилась до земель сільськогосподарського призначення. Жодного рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0077 уповноваженим органом не приймалося.

Разом з тим, відповідач-1 звернув увагу, на те, що Закон України «Про використання земель оборони» не може породжувати права на землю, оскільки не є правовстановлюючим документом та регулює відносини лише щодо використання земель, які вже віднесені до земель оборони. Перебування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить їх до земель оборони та не є причиною виникнення прав на них в органів охорони державного кордону, оскільки такі землі надаються в постійне користування лише для облаштування та утримання певних об`єктів та споруд.

На думку Головного управління земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0077 не перетиналася із земельними ділянками, які необхідні для потреб Військової частини. До земель оборони відносяться лише ті земельні ділянки, які були надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організації Збройних Сил України та інших військових формувань. Прикордонна смуга на території Белзької міської ради пролягає на значних територіях, які прилягають до державного кордону та охоплює ряд адміністративних одиниць. Перебування земель в межах прикордонної смуги не є підставою визначення їх належності до наперед визначеної категорії та вилучення таких земель з цивільного обороту.

Крім того, покликаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 09.08.2023 у справі № 915/86/23, відповідач-1 зазначив, що в цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимоги про визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, відповідачем за якими визначив Головне управління. Отже, в частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління). Відтак, позовні вимоги, заявлені до Головного управління не підлягають до задоволення.

Відповідач-2 заперечив проти позову, зазначивши таке.

За твердженням відповідача-2 прокуратура вводить суд в оману, заявляючи, що ним встановлено випадки порушення законодавства (без конкретизації порушених норм) та протиправно ототожнюючи землі прикордонної смуги з землями оборони. Всупереч вимогам ст. 20 Земельного кодексу України, заявник не навів рішення органу виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки кадастровий номер 4624882800:03:000:0114 до земель оборони.

Так, у відповідності до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, належним доказом віднесення земельної ділянки кадастровий номер 4624882800:03:000:0114 до земель оборони може бути лише відповідне розпорядження Львівської обласної державної адміністрації.

Як зазначив відповідач-2, розмір земельних ділянок, котрі можуть чи мають бути надані військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань не далеко не співпадає з межами прикордонної смуги, а чітко регламентується:

- Ч. 3 ст. 77 Земельного кодексу України - шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону,

- Та ч. 3 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» - згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Відповідач-2 звернув увагу, що заявником не надано проектно-технічної документації, котра розроблена на земельну ділянку кадастровий номер 4624882800:03:000:0114 чи на будь-яку з її частин. При цьому, у Законах України відсутнє ототожнення земель оборони з землями прикордонної смуги, в межах якої можуть знаходитися земельні ділянки з будь-яким цільовим призначенням, але діє особливий режим використання земель, встановлений ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державний кордон України». Тобто, згідно Законів України, питання форми власності земельних ділянок, котрі знаходяться в межах прикордонної смуги, не відносяться до питань прикордонного режиму.

За твердженням відповідача-2 заявник обізнаний, що право комунальної власності на вищенаведені земельні ділянки було зареєстровано 25.06.2021, тобто, до збільшення прикордонної смуги до 5 км на підставі Постанови КМУ № 890 від 04.08.2021.

Третя особа-1 пояснень по суті спору не подала.

Третя особа-2 вимоги прокуратури підтримала.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, позивачами, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави в частині відновлення законності у прикордонній смузі.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано на порушення норм законодавства щодо забезпечення режиму охорони державного кордону та додержання вимог законодавства про використання земель оборони, у тому числі земель прикордонної смуги, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом, а також після подання прокурором позову, позивач не звертався до суду з позовом з аналогічним предметом.

Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність його поведінки, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.

У цій справі орган прокуратури не здійснює повноважень щодо управління майном, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, натомість просить: 1.Визнати незаконним та скасувати наказ від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114; 2.Визнати незаконним та скасувати рішення від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114; 3.Витребувати на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) земельну ділянку кадастровий номер 4624882800:03:000:0114, площею 19,6574 га, яка розташована на території Белзької міської ради Сокальського району із незаконного володіння вказаної ради.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" нераціональним використанням державних ресурсів.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку позивачів, у повноваженнях яких контроль за державною власністю. Так, бездіяльність позивачів призводить до порушення інтересів держави.

Отже, позивач знав про порушення своїх прав та не звертався до суду за захистом таких, що є підставою вважати, що ними не здійснено захисту інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в цьому випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачами.

Щодо позовних вимог у даній справі, суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких виділяються землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності з частинами 1-4 статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Згідно з частиною 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

Згідно з підпунктом 68 пункту 4 Положення про Державну прикордонну службу України Державна прикордонна служба України надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об`єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 Закону України "Про державний кордон України" з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України. Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо них встановлений спеціальний режим їх використання.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2020 № 910/19932/17 зазначив таке: "… розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони, а тому прийняття рішення Львівської обласної ради № 599 від 09.10.2012 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області мисливському господарству "Прикордонник" Львівської обласної організації ФСТ "Динамо", яким було надано у користування землі загальною площею 10254 га, які перебувають в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України є порушенням вищевказаних норм ЗК України, Закону України "Про державний кордон України", Закону України "Про використання земель оборони", а також Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" та затвердженого нею Положення про прикордонний режим".

Положеннями Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Згідно з вимогами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим" з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Згідно з пунктами 17 та 19 вказаного Положення сільськогосподарські роботи, будь-яке будівництво, рубка лісу, полювання, а також водокористування у прикордонній смузі проводяться за узгодженням з відповідними підрозділами Державної прикордонної служби. У межах прикордонної смуги, а також територій відповідних населених пунктів, які межують з державним кордоном, польоти всіх типів повітряних суден, аерофотознімання, геодезичні та топографічні роботи можуть провадитися лише з дозволу Міноборони та Адміністрації Держприкордонслужби, геологічні, дорожні та інші дослідження, а також гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов`язані із зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм, відео- та кінофотознімання місцевості - з дозволу відповідного підрозділу Державної прикордонної служби.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із нормативно встановлених розмірів, визначених статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".

Не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №454/2498/19.

Отже, суд акцентує увагу, що землі між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруд належать до земель оборони та в силу закону є державною власністю.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами спірна земельна ділянка знаходиться поруч з державним кордоном України.

Відповідно до постанови звуженого засідання Львівського обласного виконкому депутатів трудящих від 6.09.1946 №24/109 в цілях покращення охорони кордону включно до заборонної прикордонної зони наступні райони Львівської області: Сокальський, Радехівський, Велико-Мостівський, Рава-Руський, Немирівський, Краковецький, Магерівський і Яворівський. У вказаних районах визначено 2-х кілометрову і 800-метрову прикордонні смуги. Окрім цього, вказаною постановою прийнято рішення щодо передачі в повне розпорядження прикордонних військ землі 800-метрової прикордонної смуги, за виключенням райцентру - Сокаль, де в розпорядження прикордонних військ для облаштування інженерно-технічних споруд в межах міста передати землі, що входять в 50- метрову прикордонну полосу в межах 800-метрової прикордонної смуги.

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Белзькій міській раді Львівської області передано у власність низку земельних ділянок, розташованих уздовж державного кордону України з Республікою Польща, у тому числі земельну ділянку із кадастровим номером 4624882800:03:000:0077.

22.12.2020 між Головним управлінням Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області та Белзькою міською радою Львівської області складено акт про приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого в тому числі передано спірну земельну ділянку.

Рішенням Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» земельні ділянки, зокрема і вищевказану, прийнято у комунальну власність.

Рішенням Белзької міської ради від 29.06.2021 № 192 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки зі зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01) площею 37,76 га, що розташована на території Белзької міської ради (за межами населеного пункту) Сокальського району Львівської області та продаж права оренди на неї на земельних торгах у формі аукціону» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок зі зміною цільового призначення та включено до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону.

У зв`язку із цим було здійснено поділ вищевказаної земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами 4624882800:03:000:0113, 4624882800:03:000:0114.

За результатами продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114 на земельних торгах у формі аукціону укладено договір оренди терміном на 10 років із гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до технічної документації, земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114 входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною НОМЕР_2 прикордонного карпатського загону (військова частина НОМЕР_1 ). Спірна земельна ділянка розташована між лінією державного кордону України та лінією інженерно-прикордонних споруджень на території Белзької міської ради. Факт розміщення земельної ділянки між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень підтверджується технічною документацією та рішеннями судів у справі №454/2498/19. Так, Постановою Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19 залишено без змін рішення Сокальського районного суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного суду в частині витребування на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби земельних ділянок з кадастровими номерами 4624882800:03:000:0012, 4624882800:03:000:0013, 4624882800:03:000:0015, 4624882800:03:000:0016 та 4624882800:03:000:0017. Наведені ділянки є суміжними до тієї, яка є предметом розгляду в цій справі.

Отже, суд констатує, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності та належала до земель оборони, а відтак передача її у комунальну власність відбулась всупереч вимог закону та судового рішення у справі № 454/2498/19. Таким чином, обставини щодо приналежності спірної земельної ділянки кадастровий номер 4624882800:03:000:0114до земель оборони є преюдиційними для даної справи обставинами, у зв`язку з чим не потребують повторного вивчення та доведення під час її розгляду. Разом з тим, перебування спірної ділянки в користуванні гр. ОСОБА_1 суперечить нормам Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про державний кордон України", Закону України "Про використання земель оборони", а також Постанові Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим" та затвердженому нею Положенню про прикордонний режим.

Слід зазначити, що така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, наведеними в постановах від 14.11.2018 (справа № 297/1388/15-ц), від 25.04.2019 (справа № 907/711/17), від 06.11.2019 (справа № 163/2369/16-ц).

Щодо заявленої вимоги про витребування земельної ділянки суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Належним власником спірної земельної ділянки є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації, яка не приймала жодних рішень про її відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування власником свого майна із чужого володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому володінні обмежує і право власника на розпорядження майном.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Таким чином, предмет віндикаційного позову становлять вимоги неволодіючого майном власника до володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд звертає увагу, що дії не будь-якого органу державної влади можуть свідчити про волевиявлення держави, а лише спеціально уповноваженого. Таким органом в цій ситуації могла бути лише Адміністрація ДПС України, яка не погоджувала жодних дій з відчуження земельних ділянок в межах прикордонної смуги. Відтак, враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - Адміністрації ДПС України, поза її волею, наявні підстави для витребування земельної ділянки з незаконного володіння Белзької міської ради Львівської області.

Щодо сторін спору в цій справі суд зазначає таке.

За змістом статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: "…у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Львівській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Львівській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.

Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18)".

Звертаючись із позовом в інтересах держави, зокрема в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та ВЧ НОМЕР_1, прокурор також не зважив на те, що позов пред`явлений до Держгеокадастру як до відповідача за вимогами про визнання недійсними наказів.

Отже, у частині вимог прокуратури в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та ВЧ НОМЕР_1 про скасування наказів, звернених до Держгеокадастру, цей позов є позовом держави до неї самої.

За таких підстав, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги є спрямованими державою до себе самої.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114 суд відзначає, що саме такого об`єкту (за вказаним кадастровим номером) Держгеокадастр не передавав відповідачу-2. Спірна земельна ділянка була частиною земельної ділянки із кадастровим номером 4624882800:03:000:0077, яка була передана 22.12.2020, та була поділена на два окремих об`єкти (земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114 та земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113).

Отже, оскільки в наказі Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та в рішенні Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» відсутні посилання на земельну ділянку з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114, в Господарського суду Львівської області відсутні правові підстави для задоволення заявленої вимоги. Разом з тим, суд звертає увагу, що вище встановлено незаконність вказаних документів й такі не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Витребувати на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) земельну ділянку кадастровий номер 4624882800:03:000:0114, площею 19,6574 га, яка розташована на території Белзької міської ради Червоноградського району Львівської області із незаконного володіння вказаної ради.

3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м.Львів, пр.Чорновола, 4; ідентифікаційний код 39769942) на користь Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (79007, м.Львів, вул.Клепарівська, 20; ідентифікаційний код 38326057) 3668,72грн судового збору.

5.Стягнути з Белзької міської ради Львівської області (80065, Львівська область, Сокальський район, м.Белз; ідентифікаційний код 04056144) на користь Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (79007, м.Львів, вул.Клепарівська, 20; ідентифікаційний код 38326057) 3668,72грн судового збору.

6.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 07.10.2024.

Суддя Ділай У.І.