Рішення

від 01.10.2024 по справі 914/543/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 Справа № 914/543/24

За позовом: Підприємства об`єднання громадян «Центр комплекс», м.Львів,

до відповідача: Федоришина Андрія Григоровича , м.Львів,

про: стягнення заборгованості 700 000 грн.

Суддя І. КОЗАК

Секретар с/з Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: Телішевський І.Д.-представник.

Від відповідача: Охмак М.В., Юхман Я.В.-представники.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Підприємства об`єднання громадян «Центр комплекс» до Фізичної особи-підприємця Федоришина Андрія Григоровича про стягнення заборгованості 700 000 грн.

Ухвалою суду від 29.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 26.03.2024. 26.03.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.04.2024. 07.05.2024 за заявою відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження судове засідання призначено на 28.05.2024. 03.09.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 17.09.2024. У судовому засіданні 17.09.2024 оголошувалася перерва до 01.10.2024.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 01.10.2024 представник позивача прибув. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не повернув позивачу передоплату для встановлення вікон з євробруса (євровікон) у сумі 350 000 грн, а також компенсацію у розмірі 350 000 грн. Договір не оформлений у вигляді письмового двостороннього документа, позивачем не підписувався. Відповідачем у письмовій розписці підтверджено отримання від позивача 350000,00 грн на виготовлення євровікон та виплату 350000,00 грн компенсації у випадку невиготовлення вікон до 15 листопада. Розписка датована 27.10.2021. Оскільки відповідач не виготовив вікон до 15.11.2021, то зобов`язаний, на думку позивача, повернути 700000,00 грн.

Попередній розрахунок судових витрат:

-10500,00 грн - сума сплаченого судового збору,

- 31000,00 грн - витрати на правничу допомогу.

Правова позиція відповідача.

Представники відповідача у судове засідання 01.10.2024 прибули, у відзиві (вх.№8291/24 від 25.03.2024) та письмових поясненнях зазначили, що вимоги позивача, викладені у позовній заяві, відповідачем не визнаються повністю з ряду причин наведених у відзивах справи №462/3886/22 Залізничного районного суду. Відповідач просить закрити провадження у справі, так як не являється на момент подачі позову до суду фізичною особою-підприємцем. В тексті розписки вказано, що вікна повинні бути виготовлені до 16 листопада, але не вказано, якого року, тому можливо, строк виконання зобов`язання ще не настав. Звернули увагу суду на кримінальне провадження №12022141390001006 від 23.12.2022 за ч.2 ст.355 КК України, №120221413900010066 від 23.12.2022 за ч.2 ст.190 КК України.

Обставини справи.

У формі усного договору між позивачем та відповідачем, який не був оформлений у вигляді письмового двостороннього документа, відповідач зобов`язувався виготовити та влаштувати для позивача вікна з євробруса (євровікна).

Відповідно до платіжного доручення №493887 від 13 серпня 2021 року, на виконання такої угоди позивач перерахував на рахунок відповідача 350 000 грн.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань з виготовлення вікон.

27.10.2021 року відповідач надав позивачу власноручну розписку, в якій підтвердив, що отримав від ПОГ «Центр Комплекс» 350 000 грн, як плату за виготовлення ним євровікон. В разі невиконання своїх зобов`язань щодо виготовлення вікон до 15 листопада, відповідач, згідно з цією розпискою, зобов`язувався повернути позивачу 16 листопада 700 000 грн, з яких 350 000 грн - отриманих коштів та 350 000 грн - компенсації.

Станом на подання позову до суду відповідач не виконав зобов`язань та не повернув кошти.

Оцінка суду.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Положеннями частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 р. по справі № 338/180/17 викладено позицію стосовно того, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 8 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 по справі № 904/1083/18 зроблено висновок про те, що з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Позивач вже звертався до Залізничного районного суду м.Львова з позовом до Федоришина А.Г. про стягнення коштів (350000грн безпідставно отриманих коштів та 350000 грн компенсації). Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 12.12.2022 у справі №462/3886/22 закрито провадження у цій справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПУ України, роз`яснено позивачу право звернутися з позовом до господарського суду.

20.03.2023 року (2004150060004065662 - № запису в ЄДР) ФОП Федоришин Андрій Григорович припинив підприємницьку діяльність фізичної особи і від цього часу згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Федоришин Андрій Григорович не веде підприємницької діяльності.

У судовому засіданні 28.05.2024 Федоришин А.Г був присутній особисто.

Позивач звернувся з цим позовом до господарського суду Львівської області 26.02.2024 та визначив відповідачем у цій справі Фізичну особу-підприємця Федоришина Андрія Григоровича.

Відповідно до ст. ст. 52, 598-609 ЦК України, ст. 128 ГК України однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Приймаючи до уваги, що припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця Федоришина Андрія Григоровича, суд вважає за необхідне стягувати заявлену до стягнення суму позову з фізичної особи Федоришина Андрія Григоровича .

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Поряд з цим, згідно з частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 181 ГК України установлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з положеннями частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом статті 639 ЦК України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2).

Відповідно до п.1. ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Пунктом 2 цієї статті, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Отже, між суб`єктами господарської діяльності можуть укладатися господарські договори як у письмовій формі шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін (у тому числі у спрощеній формі), так і усній.

Зокрема, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, вбачається що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно позивачу.

Позивач, звертаючись з цим позовом, зазначає, що відповідач отримав від нього 350000,00 грн на виготовлення вікон, що підтверджується розпискою від 27.10.2021..

Факт отримання коштів у борг підтверджує розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від однієї особи до іншої.

Відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що він свої зобов`язання виконав: отримав гроші та виготовив євровікна для НУ «Львівська політехніка».

Відповідач долучав до матеріалів справи адвокатський запит від 28.04.2024 №51 до НУ «Львівська політехніка» щодо монтування євровікон в корпусі №20, кількості, якості, виконавця робіт, складення акту прийому-передачі виконаних робіт, а також лист НУ «Львівська політехніка» від 12.07.2024 вих.№69-01-1236 з витягам з актів виконаних робіт по генпідряднику -ПОГ «Центр Комплекс» за 2021, 2023 роки.

Суд зазначає, що з даних документів неможливо встановити, що Федоришин А.Г. виконував будь-які роботи з виготовлення/монтажу євровікон на об`єкті НУ «Львівська політехніка» на замовлення позивача.

Судом встановлено, що правова підстава щодо отримання коштів між сторонами не виникала, договір чи інший правочин не укладався, відповідачем не заперечується факт отримання від позивача 350000,00 грн, доказів виконання робіт щодо виготовлення євровікон відповідачем не подано, тому оспорювані суми коштів вважаються отриманими відповідачем безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України та є такими, що підлягають поверненню.

Щодо заявленої позовної вимоги - компенсації у сумі 350 000 грн, суд зазначає наступне.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач посилається на розписку, в якій відповідач зобов`язаний повернути позивачу 16 листопада 700 000 грн, з яких 350 000 грн - отриманих коштів та 350 000 грн - компенсації.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, договору між позивачем та відповідачем укладено не було, тому штрафні санкції у виді компенсації нараховані бути не можуть.

Отже, у відповідача виникло зобов`язання по поверненню позивачу отриманих коштів у розмірі 350 000 грн, факт отримання яких Федоришином А.Г. не заперечується. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо наявності відкритих кримінальних проваджень, відкритих за заявою Федоришина А.Г. , до суду не подано вироків, які набрали законної сили в цих кримінальних справах.

У задоволенні суми компенсації суд відмовляє повністю.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 52, -8129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Федоришина Андрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Підприємства об`єднання громад «Центр Комплекс» (79005, м.Львів, вул.І.Франка, 59, код ЄДРПОУ 20774040) 350 000 грн отриманих коштів та 5 250 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2024.

Суддя Козак І.Б.