Рішення

від 01.10.2024 по справі 918/741/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/741/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче Об`єднання "Восход" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Носовиця Агро"

про стягнення 130 630,97 грн

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ПрАТ "Виробниче Об`єднання "Восход" до ТОВ "Носовиця Агро" про стягнення 130 630,97 грн (у т.ч. 106 930,80 грн - основний борг, 18 080,72 грн - пеня, 4 133,71 грн - інфляційне збільшення, 1 485,74 грн - 3% річних) - заборгованості за Договором поставки №01/03 від 01.03.2024.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір поставки №01/03 від 01.03.2024, на підставі якого покупцю (відповідачу), за період з 19.03.2024 по 08.04.2024 було передано обумовленого Договором товару загальною вартістю 136 930,80 грн. Однак, відповідач не забезпечив своєчасної оплати за взятими на себе договірними зобов`язаннями, частвово погасивши заборгованість на 30 000,00 грн.

Позивач, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставленого товару, відповідно до п.п.6.1., 6.2 Договору нарахував 18 080,72 грн пені у розмірі 0,1% від простроченої заборгованості за кожен день прострочення, а також відповідно ст. 625 ЦК України: 1 485,74 грн - 3% річних та 4 133,71 - інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, а відтак суд на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

12.08.2024 позовна заява ПрАТ "Виробниче Об`єднання "Восход" надійшла до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 19.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 17.09.2024.

Ухвалою від 17.09.2024 представнику ПрАТ "Виробниче Об`єднання "Восход" надано можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від від 17.09.2024 судове засідання відкладено на 01.10.2024.

01.10.2024 сторони не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, що в силу ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Так, позивач повідомлявся про хід розгляду справи через електронний кабінет, зареєстрований останнім у системі "Електронний суд", що за умовами ч.11 ст. 242 ГПК України, вважається належним повідомленням сторони.

При цьому, судові ухвали направлялася відповідачу на адресу: вул. Свободи, 40, с. Тараканів, Дубенський р-н, Рівненська обл., 35641, яка зазначена як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і в договорі. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою: місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Провадження у справі триває з 19.08.2024, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання відкладалось, таким чином, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.

При цьому, представник позивача скористався правом, наданим ч.3 ст. 196 ГПК України, та 01.10.2024 заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, одночасно підтримавши позовні вимоги у повному обсязі, а також повідомивши, що докази понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу будуть подані на протязі 5 днів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

01.03.2024 між ПрАТ "ВО "ВОСХОД" та ТОВ "НОСОВИЦЯ АГРО" було укладено договір поставки №01/03 (далі - Договір), відповідно до п.п. 1.1. якого Постачальник (ПрАТ "ВО "ВОХОД") відпускає Покупцю (ТОВ "НОСОВИЦЯ АГРО"), в межах терміну дії цього Договору товари: сільськогосподарську техніку, обладнання, запасні частини до сільськогосподарської техніки, а також комплектуючі, вузли, механізми та витратні матеріали до них для подальшого продажу.

Згідно п.п. 3.1. Договору, оплата здійснюється Покупцем (ТОВ "НОСОВИЦЯ АГРО"), в наступному порядку: - 100% передоплата протягом двох днів з моменту підписання договору. Форма розрахунку за відвантажений товар - безготівкова.

Підпунктами 6.1., 6.2. Договору передбачено, що у разі якщо Покупець сплатить відвантажений йому Постачальником товар, пізніше 14-ти календарних днів після закінчення терміну, зазначеного в розділі IV, від (Покупець) сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від обов`язку здійснити оплату, зазначену в розділі IV цього Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору він набуває чинності з дати підписання його повноважними представниками сторін до 31 грудня 2024 року.

За спірний період (19.04.2024-08.04.2024) ПрАТ "ВО "ВОХОД" поставлено, а ТОВ "НОСОВИЦЯ АГРО" прийнято за Договором товару загальною вартістю 136 930,80 грн, за видатковими накладними, скріпленими підписами та печатками сторін:

- №116 від 19.03.2024 - вартістю 64 683,00 грн;

- №123 від 22.03.2024 - вартістю 43 857,00 грн;

- №129 від 25.03.2024 - вартістю 1 500,00 грн;

- №158 від 08.04.2024 - вартістю 26 890,80 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором щодо поставки також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 22.04.2024, скріпленим підписами та печатками сторін, станом на 22.04.2024 за ТОВ "НОСОВИЦЯ АГРО" рахується заборгованість у розмірі 106 930,80 грн (останнє 22.03.2024 здійснило проплату 30 000,00 грн).

13.06.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 106 930,80 грн.

Доказів сплати заборгованості в сумі 106 930,80 грн за поставлений товар, суду не подано, що стало підставою звернення з даним позовом. При цьому, крім основного боргу, ПрАТ "ВО "ВОХОД" просить стягнути з боржника 4 133,71 - інфляційних втрат, 1 485,74 грн - 3% річних, 18 080,72 грн - пені.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним або домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, між ПрАТ "ВО "ВОСХОД", як Постачальником, та ТОВ "НОСОВИЦЯ АГРО", як Покупцем, було укладено Договір поставки №01/03 від 01.03.2024, згідно умов якого постачально взяв на себе зобовязання відпускати сільськогосподарську техніку, обладнання, запасні частини до сільськогосподарської техніки, а також комплектуючі, вузли, механізми та витратні матеріали до них для подальшого продажу, а покупець здійснити оплата шляхом 100% передоплата протягом 2 днів з моменту підписання договору (тобто до 03.03.2024, включно).

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 4. ст. 538 передбачено, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Положеннями ст. 525, ч.1 ст. 526 ЦК України, встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що незважаючи на відсутність виконання зустрічного зобов`язання щодо сплати попередньої оплати, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 136 930,80 грн, при цьому відповідач, отримавши товар сплатив лише 30 000,00 грн, а тому сума основного боргу у розмірі 106 930,80 грн підтверджена матеріалами справи, відтак - існують підстави для задоволення позову в частині щодо її стягнення з відповідача.

Окрім основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 4 133,71 - інфляційних втрат, 1 485,74 грн - 3% річних, 18 080,72 грн - пені.

За ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктами 6.1. Договору передбачено, що у разі якщо Покупець сплатить відвантажений йому Постачальником товар, пізніше 14-ти календарних днів після закінчення терміну, зазначеного в розділі IV, від (Покупець) сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що за договірних умов, які склалися між сторонами, в порядку ст. 538 ЦК України, оплату поставлених товарів відповідач повинен був провести при їх прийнятті, в інакшому випадку з цих дат (дат поставок) останній вважається таким, що прострочив заборгованість, а тому у позивача з`явилося право на нарахування штрафних санкцій передбачених умовами договору (пені), а також 3% річхних та інфляційних втрат.

В той же час, проаналізувавши розрахунок позивача, суд звертає увагу на те, що при розрахунку інфляційних втрат, 3% річних і пені позивач не врахував часткове погашення заборгованості на 30 000,00 грн і провів розрахунок, виходячи з суми боргу у розмірі 136 930,80 грн, а не 106 930,80 грн.

Отож, за результатами перевірки розрахунків за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, судом встановлено арифметичні помилки.

Так, за поставкою по видатковій накладній №116 від 19.03.2024, за заявлений позивачем період (з 22.03.2024 по 05.08.2024) на суму заборгованості у розмірі 34 683,00 грн з відповідача слід стягнути 1 047,02 грн (інфляційне збільшення), 389,47 грн (3% річних), а також 4 751,57 - пені.

За поставкою по видатковій накладній №123 від 22.03.2024, за заявлений позивачем період (з 25.03.2024 по 05.08.2024) на суму заборгованості у розмірі 43 857,00 грн з відповідача слід стягнути 1 323,97 грн (інфляційне збільшення), 481,71 грн (3% річних), а також 5 876,84 - пені.

За поставкою по видатковій накладній №129 від 25.03.2024, за заявлений позивачем період (з 28.03.2024 по 05.08.2024) на суму заборгованості у розмірі 1 500,00 грн з відповідача слід стягнути 45,28 грн (інфляційне збільшення), 16,11 грн (3% річних), а також 196,50 - пені.

За поставкою по видатковій накладній №158 від 08.04.2024, за заявлений позивачем період (з 11.04.2024 по 05.08.2024) на суму заборгованості у розмірі 26 890,80 грн з відповідача слід стягнути 811,79 грн (інфляційне збільшення), 257,89 грн (3% річних), а також 3 146,22 - пені.

Отож до стягнення належить 3 228,06 грн - інфляційних втрат, 1 145,18 грн - 3% річних, а також 13 971,13 грн - пені.

Відтак у задоволенні позову в частині стягнення 905,65 грн - інфляційних втрат, 340,56 грн - 3% річних, а також 4 109,59 грн - пені, слід відмовити.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79,86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 125 275,17 грн з яких: 106 930,80 грн - основний борг, 3 228,06 грн - інфляційні втрати, 1 145,18 грн - 3% річних, 13 971,13 грн - пеня. В решті позовних вимог - суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №12452, 2 903,85 грн з яких підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог (95,9%).

Інша частина судових витрат 124,15 грн - судового збору залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Носовиця Агро" (вул. Свободи, 40, с. Тараканів, Дубенський р-н, Рівненська обл., 35641, код ЄДРПОУ 43848946) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче Об`єднання "Восход" (вул. Костомарова, 26, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаський р-н, Черкаська обл., 19402, код ЄДРПОУ 00901695) 125 275 (сто двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 17 коп.

3. У решті позову - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Носовиця Агро" (вул. Свободи, 40, с. Тараканів, Дубенський р-н, Рівненська обл., 35641, код ЄДРПОУ 43848946) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче Об`єднання "Восход" (вул. Костомарова, 26, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаський р-н, Черкаська обл., 19402, код ЄДРПОУ 00901695) 2 903 (дві тисячі дев`ятсот три) грн 85 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 07 жовтня 2024 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК