Ухвала

від 07.10.2024 по справі 917/457/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/457/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

на рішення Господарського суду Полтавської області

у складі судді Безрук Т. М.

від 23.05.2024 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Медуниця О. Є., Істоміна О. А., Радіонова О. О.

від 23.08.2024

за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс"

про стягнення 115 091,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" про стягнення 115 091,56 грн вартості необлікованої електричної енергії, згідно з актом про порушення № 0010861 від 23.08.2023.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі № 917/457/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 23.08.2024 Східний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі № 917/457/24.

16 вересня 2024 року Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 у справі № 917/457/24.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 115 091,56 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн). Таким чином справа № 917/457/24 є малозначною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

В своїй касаційній скарзі Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" зазначило, що підставою для касаційного оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 у справі № 917/457/24 є:

- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права стосовно пункту 8.2.4, підпункту 2 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, підпункту 14 частини 2 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії";

- пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 906/513/18, постановах Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 925/1157/21, від 26.05.2022 у справі № 908/1618/21, від 19.08.2020 у справі № 923/896/19, від 18.01.2022 у справі № 925/1479/20, зокрема щодо застосування підпункту 2 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, в частині висновків про те, що відсутність або пошкодження встановленої енергопостачальною компанією пломби є окремим видом порушення, та є підставою для донарахування вартості електричної енергії на підставі підпункту 2 пункту 8.4.2, та не потребує встановлення факту безоблікового споживання електричної енергії;

- пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в частині відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування пункту 8.2.4 ПРРЕЕ (з урахуванням підпункту 2 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ та підпункту 14 частини 2 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії"), що пошкодження пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, є окремим видом порушення та є підставою для розрахунку обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 ПРРЕЕ.

З урахуванням викладеного скаржник наголошує, що підставою для касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції є також підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у численних постановах Верховного Суду, що призвело до неправильного вирішення спору, тобто касаційна скарга стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, тощо.

Розглянувши наведені доводи у контексті наявності/відсутності випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Однак Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" зазначаючи про наявність випадку касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не навело обґрунтованих доводів та не надало жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" не навело й обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у даній справі має бути усунута невизначеність правових питань на нормативному рівні, які можуть кваліфікуватися як питання, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Водночас Суд зауважує, що якщо суди першої та/або апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - то це є виключними випадками касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, норма пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Суд дійшов висновку, що Акціонерним товариством "Полтаваобленерго" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а отже слід відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/457/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

У зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження, Суд не розглядає клопотання Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/457/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова