Постанова

від 07.10.2024 по справі 904/4790/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4790/21 (904/123/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" (вх. № 5511/2024)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2024

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б. (головуючий), Верхогляд Т.А., Коваль Л.А,

у справі № 904/4790/21 (904/123/24)

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт"

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальність "Цукорпром"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - арбітражний керуючий Савченко В`ячеслав Анатолійович

про визнання недійсними правочинів,

в межах справи № 904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт"

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, належне відповідачу, у поєднанні із встановленням заборони відчужувати це майно.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. В провадженні судді господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" (ТОВ "Монтана-естейт") на стадії розпорядження майном.

2. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 13.05.2021 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імме" щодо відкриття провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - ТОВ "Приватофис").

3. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Приватофис", оформленим протоколом № 17052021 від 17.05.2021, вирішено змінити найменування товариства без зміни його організаційно-правової форми з "Приватофис" на "Монтана-естейт", здійснивши відповідні зміни до статуту.

4. Пунктом 1.2 статуту передбачено, що повне найменування товариства українською мовою Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" (далі - ТОВ "Монтана-естейт").

5. 20.05.2021 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою відкрив провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство ТОВ "Монтана-естейт").

6. 17.11.2021 ухвалою суду першої інстанції визнано грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк) у справі № 904/4790/21 про банкрутство ТОВ "Монтана-естейт".

7. Як встановив суд першої інстанції, в межах справи № 904/4790/21 про банкрутство ТОВ "Монтана-естейт" АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальність "Цукорпром", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: розпорядника майна ТОВ "Монтана-Естейт" арбітражного керуючого Савченка Вячеслава Анатолійовича , в якому просить суд:

- визнати недійсним Договір від 02.12.2019 про внесення додаткового вкладу третьою особою серія та номер 7553 в редакції Додаткової угоди від 05.12.2019 року серія та номер 7736 до Договору від 02.12.2019 про внесення додаткового вкладу третьою особою укладені між ТОВ "Монтана-естейт" та ТОВ "Цукорпром", що посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіславом Олександровичем в частині передачі, як додатково вкладу об`єкту рухомого майна, а саме: дебаркадер Д-270 пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1-769-10 від 11.06.2010 року.

- визнати недійсним Акт приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Цукорпром", від 05.12.2019, укладений між ТОВ "Приватофис" та ТОВ "Цукорпром", посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О. та зареєстрований в реєстрі за №7744.

- застосувати наслідки недійсності правочинів та зобов`язати ТОВ "Цукорпром" повернути ТОВ "Монтана-естейт", отримане за договорами рухоме майно, а саме: дебаркадер Д-270 пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1-769-10 від 11.06.2010 року.

8. Банк вказував, що за наслідком внесення ТОВ "Монтана-Естейт" додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ "Цукорпром", відчуживши рухоме майно - дебаркадер "Д-270", боржник вчинив дії пов`язані зі зменшенням свої платоспроможності, після виникнення зобов`язань перед Банком, тобто в межах підозрілого періоду за обставин існування заборгованості перед іншими кредиторами

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

9. Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" просить суд вжити заходи забезпечення позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" визнання недійсними правочинів боржника щодо відчуження об`єкту рухомого майна в межах справи про банкрутство ТОВ "Монтана-естейт" шляхом:

1) накладення арешту на об`єкт рухомого майна, а саме: дебаркадер "Д-270" пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1-769-10 від 11.06.2010;

2) встановлення заборони ТОВ "Цукорпром" відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність, змінювати характеристики рухомого майна, а саме: дебаркадер "Д-270" пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1 -769-10 від 11.06.2010.

10. Банк стверджує, що накладення арешту на спірний об`єкт рухомого майна, заборона його відчуження та заборона вчинення будь-яких дій стосовно цього майна є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсним правочину боржника у справі про банкрутство, оскільки у разі задоволення такого позову, спірне рухоме майно підлягає поверненню в ліквідаційну масу боржника. Відчуження такого майна на користь іншої особи може ускладнити чи унеможливити виконання такого судового рішення, а заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

11. АТ КБ "ПриватБанк" вказує, що в даному випадку, він звернувся із заявою про визнання недійсними правочинів боржника щодо відчуження об`єкту рухомого майна в межах справи про банкрутство ТОВ "Монтана-естейт". Вимоги такої заяви зводяться до визнання недійсними правочинів про відчуження рухомого майна боржником, в межах "підозрілого періоду" тривалість якого становить 3 роки до дати порушення провадження у справі про банкрутство, що свідчить про фраудаторність таких правочинів та їх направленість на шкоду інтересам кредиторів у поєднанні з вимогами про повернення майна переданого за оспорюваними правочинами на користь боржника у справі про банкрутство.

12. За доводом банку, враховуючи, що задоволення вимог заяви можливе виключно за умови наявності рухомого майна, яке є предметом оспорюваного правочину у володінні та розпорядженні відповідачів, належним є висновок, що єдиним співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку є встановлення заборони їх відчуження для відповідачів у поєднанні із встановлення заборони будь-яким іншим суб`єктам щодо відчуження або зміни об`єкту рухомого майна.

13. На думку заявника, вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову не призведе до збитків відповідача-2, оскільки він не втрачає можливості подальшого використання такого майна у власній статутній діяльності на час розгляду справи.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

14. 22.01.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області заяву АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони ТОВ "Цукорпром" відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність, змінювати характеристики рухомого майна, а саме: дебаркадер "Д-270" пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: № 111-1 -769-10 від 11.06.2010.

15. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що заборона права відчуження спірного нерухомого майна та заборона вчинення реєстраційних дій стосовно цього майна є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсним правочину боржника у справі про банкрутство та витребування майна на його користь, оскільки відчуження такого майна на користь іншої особи може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивач, який є кредитором у справі про банкрутство № 904/4790/21, не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

16. Суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, дійшовши висновку, що такий захід може призвести до порушення права власника на використання належного йому майна. При цьому, суд першої інстанції керувався висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01.09.2023 у справі № 904/4790/21 (904/4618/22).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

17. 19.06.2024 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст складено 02.07.2024) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 у справі № 904/4790/21 (904/123/24) змінено, викладено резолютивну частину у редакції такого змісту:

"Заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. Вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на рухоме майно - дебаркадер "Д-270" пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України № 111-1-769-10 від 11.06.2010.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони ТОВ "Цукорпром" відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність, змінювати характеристики стосовно такого рухомого майна - дебаркадер "Д-270" пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України № 111-1-769-10 від 11.06.2010".

18. Суд апеляційної інстанції зауважив, що відмова місцевого господарського суду у застосуванні заходу забезпечення позову способом накладення арешту обґрунтована належністю майна, що є предметом спору, саме до нерухомого.

19. Суд вказав, що предмет спору у даній справі належить саме до рухомого майна, тобто може змінити теперішнє місцезнаходження внаслідок вільного переміщення внутрішніми водними шляхами, що може зумовити ускладнення під час виконання рішення суду по суті спору, у разі задоволення позову.

20. Зважаючи на мету забезпечення позову, апеляційний господарський суд дійшов висновку. що логічним та доцільним заходом (способом) забезпечення позову у даному випадку, окрім встановленої заборони вчинення певних дій, також є застосування арешту, який забезпечить збереження майна для подальшого виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. 15.07.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ТОВ "Цукорпром" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 у справі №904/4790/21 (904/123/24).

22. Скаржник стверджує, що накладення арешту на спірне майно, про що просив позивач АТ КБ "ПриватБанк", є необґрунтованим та неспівмірним із заявленими вимогами та призведе до негативних наслідків від застосування таких заходів для ТОВ "Цукорпром", адже відповідач фактично бути обмежений в праві користування спірним майном.

23. ТОВ "Цукорпром" вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду в межах справи №904/4790/21 про банкрутство ТОВ "Монтана-естейт" щодо розгляду аналогічних заяв АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову у постановах від 08.03.2024 у справі №904/4790/21 (904/4809/23), від 08.03.2024 у справі №904/4790/21 (904/4844/23) та від 11.03.2024 у справі № №904/4790/21 (904/4847/23), де суд відмовив Банку в частині накладення арешту на майно.

24. Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції порушено положення ст. 136, 137 ГПК України, а також ст. 74, 86 ГПК України щодо дослідження доказів як окремо так і у сукупності.

25. Натомість, на думку скаржника, ухвала суду першої інстанції є такою, що відповідає нормам чинного процесуального законодавства та постановлена з дотриманням вимог ст. 74, 86, 136, 137 ГПК України.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

26. 19.09.2024 від Банку надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ "Цукорпром". Банк вважає, що фраудаторність оспорюваних правочинів дає підстави для висновку про існування достатньо обґрунтованої імовірності утруднення виконання рішення господарського суду та ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів кредиторів у разі невжиття таких заходів, а заходи забезпечення позову про які просить Позивач не порушують 1 прав відповідача-2 та не перешкоджають його господарській діяльності.

27. Банк також доводить, що заяви АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову у постановах від 08.03.2024 у справі №904/4790/21(904/4809/23), від 08.03.2024 у справі №904/4790/21 (904/4844/23), від 08.03.2024 у справі №904/4790/21 (904/4847/23) стосувалися нерухомого майна, яке виступало предметом позову у даних справах, які розглядалися в межах справи №904/4790/21 про банкрутство ТОВ "Монтана Естейт", а тому твердження ТОВ "Цукорпром" щодо безпідставного неврахування апеляційним судом правових висновків у вказаних постановах є необґрунтованими.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, належне відповідачу, у поєднанні із встановленням заборони відчужувати спірне майно, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність, змінювати характеристики рухомого майна.

30. При цьому Верховний Суд враховує, що прийняті у справі судові рішення в частині застосування такого заходу забезпечення позову як встановлення заборони відчужувати майно учасниками справи не оскаржуються. Натомість ТОВ "Цукорпром" не погоджується саме із застосуванням як заходу забезпечення позовних вимог Банку, в тому числі, арешту спірного рухомого майна.

31. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

32. Відповідно до положень статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

33. У Рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

34. Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

35. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

36. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

37. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

38. Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

39. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

40. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

41. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

42. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (зокрема, постанови Верховного Суду від 28.01.2022 у справі № 910/13458/21, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23).

43. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21 (910/10070/22)).

44. Питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру заявлених позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

45. Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

46. Визначення таких понять як арешт майна та заборона на відчуження майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном. Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

47. Колегія суддів також зазначає, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23.

48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 щодо застосування частини першої статті 150 ЦПК України, яка є аналогічною частині першій статті 137 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

49. Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

50. Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.

51. Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі вбачається, що предметом позовних вимог Банку є вимоги про визнання недійсними правочинів щодо передачі раніше належного боржнику пасажирського дебаркадеру "Д-270" до статутного капіталу відповідача-2 та витребування цього майна на користь боржника у справі про банкрутство, який є відповідачем-1 у справі позовного провадження.

52. Верховний Суд враховує, що заявлені Банком позовні вимоги стосуються безпосередньо майна, що є предметом вжитих заходів забезпечення позову.

53. Підстави позову Банку обґрунтовані відчуженням спірного майна за фраудаторним правочином, однією з ознак якого є недобросовісна поведінка сторони такого правочину, а заявник (позивач) має обґрунтовані побоювання стосовно того, що предмет спору може зникнути на момент вирішення справи по суті спору внаслідок подальшого вчинення недобросовісних дій стосовно цього майна, тому вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку має слугувати гарантією виконання рішення суду у разі задоволення позову.

54. З огляду на викладене, Банк просив в тому числі накласти арешт на рухоме майно, яке безпосередньо стосується предмета позову.

55. Оскільки предмет спору у даній справі є рухомим майном (плавучою спорудою) та може відносно вільно переміщатися, оцінивши арґументи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, встановивши наявність безпосереднього зв`язку між заявленим Банком заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що доцільним заходом забезпечення позову у даному випадку, окрім встановленої заборони вчинення певних дій, також є застосування арешту, який забезпечить збереження майна для подальшого виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

56. Суд апеляційної інстанції також вірно звернув увагу, що ухвала суду про арешт майна виконується виконавцем в порядку, визначеному положеннями статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частини другої якої арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

57. Твердження скаржника про те, що накладення арешту на спірне майно є необґрунтованим та неспівмірним із заявленими вимогами та призведе до негативних наслідків для ТОВ "Цукорпром" колегія суддів Верховного Суду відхиляє та вважає, що застосований судом апеляційної інстанції вказаний захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін. Поряд з цим, як вже зазначалося вище, накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, а лише тимчасово обмежить його право реалізувати вказане майно третім особам з метою його збереження.

58. Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо розгляду аналогічних заяв АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову у постановах від 08.03.2024 у справі №904/4790/21 (904/4809/23), від 08.03.2024 у справі №904/4790/21 (904/4844/23) та від 11.03.2024 у справі № №904/4790/21 (904/4847/23), в яких було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчужувати майно та відмовлено в частині накладення арешту на майно, Суд відхиляє. По-перше, предметом вжитих заходів забезпечення позову у наведених справах було саме нерухоме майно, на відміну від цієї справи. По-друге, Суд наголошує, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову, обрання певного виду такого заходу як і можливість застосування кількох заходів забезпечення позову, суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням встановлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

59. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що застосування судом апеляційної інстанції такого заходу забезпечення позовних вимог як накладення арешту на майно узгоджується із вимогами ст. 136, 137 ГПК України та наведеними вище висновками, а доводи скаржника зводяться до незгоди із прийнятим судом рішенням.

60. Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції статей 74, 86 ГПК України щодо оцінки доказів у справі, колегія суддів вважає безпідставними. Скаржником не обґрунтовано який саме доказ у справі не досліджено чи досліджено з порушенням процесуального закону і судом касаційної інстанції таких порушень також не встановлено.

61. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про правильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 136, 137 ГПК України та не підтвердження доводів касаційної скарги.

62. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

63. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи касаційної скарги ТОВ "Цукорпром" не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків апеляційного господарського суду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

65. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ТОВ "Цукорпром" підлягає залишенню без задоволення, а постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2024 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

66. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 904/4790/21 (904/123/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

К. Огороднік