Ухвала

від 30.09.2024 по справі 752/15846/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15846/24

Провадження № 2/752/6247/24

У Х В А Л А

30.09.2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря Пастух З.Ф.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву представника позивача, адвоката Кебкала Сергія Михайловича про забезпечення позову у справі №752/15846/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОТРЕЙД-ГРУПП», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОТРЕЙД-ГРУПП», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з наступними позовними вимогами:

- визнати недійсним Договір комісії №7849/21/013355 від 23.07.2021 укладений між ТОВ «УКРАВТОТРЕЙД-ГРУПП» та позивачем;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу №7849/21/013355 від 24.07.2021, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «УКРАВТОТРЕЙД-ГРУПП»;

- витребувати з володіння ОСОБА_3 автомобіль марки BMW M5, 2019 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 .

27.09.2024 у підготовчому судовому засіданні представник позивача, адвокат Кебкал Сергій Михайлович подав заяву про забезпечення позову в якій просив суд накласти арешт на автомобіль марки BMW M5, 2019 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач у справі не позбавлений можливості здійснити відчуження чи іншим чином розпорядитися спірним автомобілем до завершення розгляду справи судом, невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Волошина Наталія Леонідівна, заперечила проти задоволення заяви про забезпечення позову вказавши на її безпідставність та невмотивованість.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З аналізу положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Тобто, за замістом частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

У відповідності до положень частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, накладенням арешту на майно що належить відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20 вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Предметом позову є визнання недійсними договорів на підставі яких було здійснено відчуження транспортного засобу, а також витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння.

З метою забезпечення виконання судового рішення у випадку задоволення позову судом, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову позивач посилається на те, що на сьогоднішній день відповідач не позбавлений можливості здійснити відчуження чи іншим чином розпорядитися спірним автомобілем до завершення розгляду справи судом, невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду.

Разом з цим, обираючи саме такий захід забезпечення позову позивачем лише формально зазначено про можливість відчуження спірного автомобіля відповідачем на користь третіх осіб, проте жодним чином не обґрунтовано з наведенням відповідних обставин та не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач намагається уникнути виконання рішення або вживає заходів щодо відчуження спірного транспортного засобу на користь третіх осіб.

Суд також звертає увагу, що у поданій заяві про забезпечення позову представник позивача обґрунтовує свої вимоги щодо забезпечення позову тим, що «відповідач» може відчужити спірний транспортний засіб, водночас позов заявлено до трьох самостійних відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОТРЕЙД-ГРУПП», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Хто з цих трьох відповідачів може вчинити дії спрямовані на відчуження спірного транспортного засобу, чим обґрунтовуються твердження заявника у поданій заяві про забезпечення позову не зазначається.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що представником позивача не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття обраного ним заходу забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, а відтак, приймаючи до уваги інтереси не тільки позивача, а й відповідача, права якого можуть бути порушені у зв`язку із накладенням арешту на транспортний засіб, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача, в подальшому звернутися з такою заявою до суду.

Керуючись ст.ст.151, 152, 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки BMW M5, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОТРЕЙД-ГРУПП», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С.О. Чекулаєв