Ухвала

від 07.10.2024 по справі 757/16740/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16740/24-ц

пр. № 2-5979/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання Когут Н. В.,

позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Косарєвої-Соловей Т. В. - Михайльчук О. В. , представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косарєвої-Соловей Тетяни Вячеславівни, ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Вавилон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ностальгія» про визнання недійсним, нікчемним, фіктивним правочини, визнання особи такою, що втратила право на спадкування,

УСТАНОВИВ:

11 квітня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді 16 квітня 2024 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

16 квітня 2024 року у порядку, передбаченому частиною шостою статті 187 ЦПК України, скеровано запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів фізичних осіб.

29 квітня 2024 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову /а. с. 44-47/.

16 червня 2024 року і 09 липня 2024 року судом отримано відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів фізичних осіб /а. с. 48, 49, 54, 55/.

17 червня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження /а. с. 50-51/.

02 серпня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву /а. с. 66-102/.

08 серпня 2024 року від представника відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косарєвої-Соловей Т. В. - Михайльчук О. В. надійшов відзив на позовну заяву /а. с. 103-142/.

05 вересня 2024 року позивач подала до суду позовну заяву у новій редакції, заяву про витребування доказів, заяву про призначення почеркознавчої та технічної експертизи.

07 жовтня 2024 року ухвалою суду, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки позивача і присутніх представників сторін, внесеною до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду позовну заяву у новій редакції, а також відмовлено у задоволенні заяви позивача про витребування доказів.

17 вересня 2024 року позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом встановлення переважного права на купівлю ТОВ «ВД «Вавілон», ТОВ «Радіотелекомпанія «Ностальгія», яке заявляє заявниці ОСОБА_1 , зобов`язання відповідача ОСОБА_6 попереджати за три місяці ТОВ «ВД «Вавілон», ТОВ «Радіотелекомпанія «Ностальгія» про наміри купівлі-продажу частки чи часток учасника на умовах Статутних статей товариств, з вирахуваннями переважного права на умовах продажів учаснику ОСОБА_1 , заборони ОСОБА_6 вчиняти купівлю-продаж частин чи часток іншим особам до відмови учасника чи товариств, які мають переважні права, зупинення продажу, якщо він розпочатий, до завершення розгляду справи, передання права ОСОБА_6 на вирішення права на продаж товариств директорам ТОВ «ВД «Вавілон», ТОВ «Радіотелекомпанія «Ностальгія» та учаснику ОСОБА_1 , зобов`язати їх попереджати учасника ОСОБА_1 , заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору, зобов`язання ОСОБА_6 продати по умовам Статутних статей і встановленої вартості частки учаснику товариств.

Обґрунтовуючи доводи заяви про забезпечення позову, заявник вказала, що її переважне право як учасника товариств за умовами Статутних статей ніяк не попередить наміри заволодіти незаконними діями складом спадщини, що вже проведені і від корпоративних прав залишилося найменування товариства, тому є необхідним підтвердити переважні права позивачки як учасника товариств судовим рішенням.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі N 824/239/2018).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі N 569/2011/18 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі N 753/22860/17 (провадження N 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі N 914/1570/20 зазначила про те, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, враховуючи позовну заяву від 05 вересня 2024 року, в якому просить встановити незаконність дій, актів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косарєвої (Соловей) Т. В. при відкритті спадщини та державної реєстрації у Спадковому реєстрі, недійсними, нікчемними, фіктивними правочини та відсутність юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю; встановити необхідність вилучення розміщеної Спадковому реєстрі реєстрації 18 грудня 2018 року про відкриття спадщини на спадкодавця ОСОБА_7 ; встановити ОСОБА_8 такою, що не подала належним чином оформленої заяви про прийняття спадщини, пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини та втратила право на участь у справі про спадщини, тобто такою, що її не отримувала; зобов`язати ОСОБА_6 повернути весь склад спадщини по корпоративним права у натурі ТОВ «ВД «Вавілон», ТОВ «Радіотелекомпанія «Ностальгія».

Як вбачається із змісту позовної заяви та характеру вимог, позивач не ставила вимог, які, у разі їх задоволення, без вжиття зазначених заходів забезпечення позову, унеможливить чи ускладнить виконання судового рішення, адже, у разі задоволення позову, достатнім є лише судове рішення, що набрало законної сили.

Саме лише посилання у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, заходи забезпечення позову не є співмірними заявленим вимогам, не перебувають у зв`язку з предметом позовних вимог, а тому підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову відсутні, заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, можуть призвести до необґрунтованого втручання у господарську діяльність товариства, а також порушувати права інших осіб.

Позивач не надала переконливих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся до суду. Також позивачем не доведено наявності наміру відповідача будь яким чином вчинити дії з метою уникнення виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косарєвої-Соловей Тетяни Вячеславівни, ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Вавилон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ностальгія» про визнання недійсним, нікчемним, фіктивним правочини, визнання особи такою, що втратила право на спадкування.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складено 08 жовтня 2024 року.

Суддя І. В. Литвинова