Ухвала

від 29.04.2024 по справі 757/16740/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16740/24-ц

пр. № 2-5979/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косарєвої-Соловей Тетяна Вячеславівна, ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Вавилон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ностальгія» про визнання недійсним, нікчемним, фіктивним правочини, визнання особи такою, що втратила право на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді 16 квітня 2024 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

16 квітня 2024 року у порядку, передбаченому частиною шостою статті 187 ЦПК України, скеровано запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів фізичних осіб.

25 квітня 2024 року судді передано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі та заборонити будь-які дії по її відчуженню на користь третіх осіб, а саме по свідоцтвам на права власності на спадщину: 67, 5 частки у статутному капіталі ТОВ «Видавничий дім «Вавілон», номінальною вартістю 7425 грн, та заборонити вчиняти будь-які дії по її відчуженню на користь третіх осіб, 75 % частки у статутному капіталі ТОВ «Телерадіо Ностальгія», номінальною вартістю 750 000, 00 грн, що перебувають у її власності.

Обґрунтовуючи доводи заяви про забезпечення позову, заявник вказала, що 13 грудня 2022 року директор ТОВ «Телерадіо Ностальгія» Андрейку Р. відправлене повідомлення від 06 грудня 2022 року про купівлю ТОВ «Ностальгія» Варкутою І. Заявник стверджує, що продаж проведено незаконно, з порушенням чинного законодавства, арешт завадить одному із засновників продавати частки у статутному капіталі. Позов подається про недійсність правочинів нотаріуса, у разі задоволення якого та не застосуванні заходів забезпечення, майно Товариств буде втрачене остаточно і позивач не зможе поновити свої права та відносити статутну діяльність товариств. У разі продажу, настануть негативні наслідки, не вжиття заходів істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний засіб або поновлення порушеного чи спорюваного права та інтересів позивача.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі N 824/239/2018).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі N 569/2011/18 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі N 753/22860/17 (провадження N 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі N 914/1570/20 зазначила про те, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними, нікчемними свідоцтва про право власності у порядку спадкування, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косаревої (Соловей) Т. В., недійсними та нікчемними правових наслідків вчинених нею, та необхідність передачі спадкової справи іншому нотаріусу для нотаріального провадження, визнати дії щодо відкриття спадщини неправомірними діями, визнати ОСОБА_3 такою, що не подала належним чином оформленої заяви про прийняття спадщини, пропустила строк на її подання та втратила право на участь у справі про спадщину, тобто такою, що її не отримувала, зобов`язати ОСОБА_3 повернути весь спадок по корпоративним правам у натурі ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія», Видавничий дім «Вавілон», зобов`язати нотаріуса вчинити дії на анулювання виданих свідоцтв на права власності на спадщину, що оформлені на ОСОБА_3 і визнати право на управління корпоративними правами ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія», Видавничий дім «Вавілон», .

Як вбачається із змісту позовної заяви та характеру вимог, позивач не ставила вимог, які, у разі їх задоволення, без вжиття зазначених заходів забезпечення позову, унеможливить чи ускладнить виконання судового рішення, адже, у разі задоволення позову, достатнім є лише судове рішення, що набрало законної сили.

Саме лише посилання у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, заходи забезпечення позову не є співмірними заявленим вимогам, не перебувають у зв`язку з предметом позовних вимог, а тому підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову відсутні, заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, можуть призвести до необґрунтованого втручання у господарську діяльність товариства, а також порушувати права інших осіб.

Позивач не надала переконливих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся до суду. Також позивачем не доведено наявності наміру відповідача будь яким чином вчинити дії з метою уникнення виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» та пункту 3 Глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косарєвої-Соловей Тетяна Вячеславівна, ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Вавилон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ностальгія» про визнання недійсним, нікчемним, фіктивним правочини, визнання особи такою, що втратила право на спадкування.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя І. В. Литвинова