Постанова

від 01.10.2024 по справі 538/96/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/96/24 Номер провадження 22-ц/814/2717/24Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л.Г. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради та виконавчого комітету Лохвицької міської ради

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2024 року (повний текст рішення складено 03 травня 2024 року)

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лохвицька міська рада, ОСОБА_2 , про встановлення юридичного факту,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року заявник звернувся до суду з вказаною заявою і просив встановити факт, що він ОСОБА_1 , здійснює постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , 1940 року народження за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яка за станом здоров`я, згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, потребує постійного стороннього догляду.

Вимоги мотивував тим, що він проживає спільно з матір`ю ОСОБА_2 , 1940 року народження, яка за станом здоров`я, згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, потребує постійного стороннього догляду інші особи, які б могли здійснювати догляд за нею відсутні. Від встановлення факту здійснення ним постійного стороннього догляду за особою, яка цього потребує, залежить виникнення його прав та обов`язків, визначених Законом України «Про соціальні послуги», Законом України «Про мобілізаційну підготовку», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку призначення виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» та інших.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 заінтересовані особи: Лохвицька міська рада, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту задоволено.

Встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснює постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яка за станом здоров`я, згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, потребує постійного стороннього догляду.

Рішення суду мотивовано тим, що встановлення факту має юридичне значення для заявника, впливає на його права та обов`язки, та інтереси особи похилого віку, яка потребує постійного стороннього догляду.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

З рішеннями Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2024 року не погодився керівник Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, який діє в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Лохвицька міська рада, виконавчий комітет Лохвицької міської ради, та оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі особа, що її подала прохала суд рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2024 року скасувати та постановити нове, яким провадження у справі закрити.

Вказує, на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в даному випадку орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає Лохвицька міська рада та виконавчий комітет Лохвицької міської ради, відповідно до її компетенції належить вирішення питання про встановлення постійного догляду.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу заявник прохав суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Наголошено, що прокуратура не має права представляти інтереси Лохвицької міської ради.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

В судовому засідання прокурор ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримала та просила скасувати рішення місцевого суду.

Лохвицька міська рада та виконавчий комітет Лохвицької міської ради подали до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

Інші учасники процесу були належним чином повідомленими про розгляд у справі в судове засідання не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серії НОМЕР_1 ) його матір`ю записана ОСОБА_4 (а.с. 9)

Як вбачається з свідоцтва про розірвання шлюбу від 11 травня 1977 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , 18 листопада 1970 року розірвали шлюб, і ОСОБА_4 відновлено прізвище ОСОБА_6 (а. с. 17).

Відповідно до паспорту ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 15).

Як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 09 січня 2024 року та довідок, виданих Яхниківським старостинським округом 08 січня 2024 року, ОСОБА_1 зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 і має склад сім`ї: мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11-13).

Відповідно до висновку ЛКК № 441, виданого 01 грудня 2023 року, та висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, від 01 грудня 2023 року, що надавав для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду (а.с. 10, 14).

Позиція апеляційного суду

Щодо правових підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Лохвицької міської ради

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначила про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У даній справі прокурор вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі уповноваженого органу Лохвицька міська рада, виконавчий комітет Лохвицької міської ради, подавши апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Прокурором попередньо повідомлено Лохвицьку міську раду, що спірним рішенням суду фактично створено передумови виникнення у ОСОБА_1 права на призначення чи перерахунку компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійному рівні за рахунок місцевого бюджету (а.с. 87-89).

На лист прокурора Лохвицька міська рада повідомила, що оскарження рішення суду першої інстанції не здійснювалось і не може бути здійснено в зв`язку із неможливістю здійснити сплату судового збору (а.с. 90).

Крім того, у відповідності до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором попередньо повідомлено Лохвицьку міську раду про здійснення представництва інтересів у суді шляхом подачі апеляційної скарги у справі, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, у даній справі виконано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а також вимоги частини четвертої статті 56 ЦПК України, в апеляційній скарзі обґрунтовано у чому полягає порушення інтересів держави, підстави для звернення до суду прокурора у зв`язку із неналежним виконанням уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у справі, а саме бездіяльності щодо оскарження рішення суду першої інстанції.

Уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Лохвицька міська рада.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи, що беззаперечно свідчить про можливість представництва органами прокуратури в суді інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування.

Отже, доводи заявника, наведені у відзиві на апеляційну скарну, про те, що прокурор не наділений повноваженнями представляти інтереси держави в особі Лохвицької міської ради є безпідставними.

Щодо встановлення факту постійного догляду

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний зсувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Згідно із преамбулою Закону України «Про соціальні послуги» цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Пунктом 3 частини шостої статті 13 зазначеного Закону встановлено, що для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте, для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Формування реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99 (частина 6 статті 15 Закону України «Про соціальні послуги»).

Механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, визначено Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року за № 859.

Пунктом 7 зазначеного Порядку передбачено, що призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів: заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заява про згоду отримувати соціальні послуги; копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ.

Положення чинного закону не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, вставлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями. Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.

Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), зазначено (пункт 104), що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

В постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23 (провадження № 61-18182св23), обставини яких є подібними, Верховний Суд погодився з висновками місцевого суду про те, що факт постійного догляду встановлюється в позасудовому порядку.

Враховуючи вищевикладені висновки, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Тобто, місцевий суд дійшов помилкового висновку, що факт постійного догляду, в даному випадку заявника за матір`ю, що потребує догляду, може бути встановлений в судовому порядку, та розглянув справу по суті, а не закрив провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищезазначене,та зурахуванням висновків,що міститьсяу постановіКасаційного цивільногосуду ускладі ВерховногоСуду від10січня 2024року усправі №522/11482/20,колегія суддівдійшла переконання,що рішеннясуду зпідстав,передбачених пунктом4частини першоїстатті 376ЦПК Україниналежить скасувати,а провадженняу справіза заявою ОСОБА_1 про встановленняюридичного факту-закрити.

Щодо судових витрат

Що стосується прохання прокурора в апеляційній скарзі про стягнення з заявника на рахунок Полтавської обласної прокуратури судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, то воно не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної фінансової політики.

Разом з тим, згідно з приписами ЦПК України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями вирішувати питання про розподіл судових витрат у випадку закриття провадження у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат та стягнення з заявника на користь Полтавської обласної прокуратури судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями , 255, 367, 374, 377, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради та виконавчого комітету Лохвицької міської ради - задовольнити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Лохвицька міська рада, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2024 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко