Ухвала

від 07.10.2024 по справі 120/12970/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

07 жовтня 2024 р.Справа № 120/12970/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Козятинської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Ткаченко Т.В., до Управління соціальної політики Козятинської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

1.Щодо строку звернення до суду

Відповідно до положень статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, як вбачається зі змісту позовних вимог, предметом спору є протиправна бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивачу перерахунку грошової допомоги, як особі яка проживає разом із особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розгляду, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, за період з 01.07.2022 по 29.02.2024.

Відтак судом встановлено, що спірні правовідносини, які охоплюються предметом цього позову, виникли починаючи з липня 2022 року, тобто у місяці, коли відповідач на переконання позивача, здійснив виплату йому грошової допомоги не в належному розмірі та тривали по лютий 2024 року.

Суд звертає увагу, що за грошова допомога є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Тому позивач повинна була дізнатись про порушення свого права кожного місяця при отриманні такої виплати.

Однак, із цим позовом позивач звернулась до суду лише 01.10.2024, тобто з істотним пропуском строку передбаченого статтею 122 КАС України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на лист відповідача від 03.06.2024 №872, винесеним за наслідками розгляду заяви позивача від 17.05.2024.

Однак з цього приводу суд зауважує, що звернення до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку грошової допомоги та отримання відповіді на неї листом від 03.06.2024 не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, а тому ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Суд вкотре наголошує, що грошова допомога є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те як обрахована така допомога та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок.

Водночас варто наголосити, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. При цьому незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом однак не додала до матеріалів позову заяви (клопотання) про його поновлення та докази поважності причин його пропуску, як це передбачено вимогами ч. 6 ст. 161 КАС України.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, в порядку усунення даного недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав, що можуть свідчити про поважність пропуску такого строку.

2. Щодо сплати судового збору

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлено в розмірі 3028 гривні.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, при зверненні до суду позивач мала би сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн. (3028 грн. х 0,4) та додати відповідні докази про оплату судового збору до матеріалів справи.

При цьому слід врахувати, що згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (1211,20 х 0,8 = 968,96 грн.).

Проте, судовий збір у відповідному розмірі позивачем не сплачений, однак представником позивача заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Обґрунтовуючи своє прохання заявник зазначає, що позивач є опікуном своєї дочки та здійснюючи догляд за нею немає можливості працювати та отримувати заробітну плату хоча б у мінімальному розмірі та отримує пенсію у сумі 2980 грн. (до березня 2024 року - 2760 грн).

Розглянувши заявлене клопотання, суд зважає на наступне.

За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 132 КАС України).

Згідно з частиною першою ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 по справі № 0940/2276/18 наголосила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду (а не обов`язок) на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для реалізації такого права є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити визначену суму судового збору. Тому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

При цьому, як вже наголошувалось судом вище, звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов`язком суду.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору є врахування майнового стану сторони. А обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається із такою заявою. Тобто, саме заявник має переконливо довести перед судом відповідні обставини та надати суду належні документи на підтвердження факту об`єктивної відсутності можливості сплати судового збору через свій складний майновий стан.

Водночас суд вказує на те, що в даному ж випадку позивачем до матеріалів справи не додано тих належних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини про її майновий стан та відсутність у неї об`єктивної можливості для сплати судового збору.

Зокрема, такими доказами можуть бути відомості про дохід позивача або відомості чи докази які свідчать про те, що особа не працевлаштована (не працює), не має вкладів чи рахунків в банках, на яких зберігаються кошти, наявність у неї статусу малозабезпеченої особи, відсутність задовільних умов проживання, тощо).

З огляду на викладене і беручи до уваги те, що позивач не підтвердила свої доводи про неможливість сплати нею судового збору в мінімальному розмірі за подання цього позову, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення її клопотання про звільнення її від сплати судового збору.

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви шляхом надання суду документу про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн. за наступними реквізитами: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд; або ж наведення додаткового обґрунтування клопотання щодо можливості звільнення позивача від сплати судового збору із долученням до нього відповідних доказів, які б підтверджували майновий стан сторони та її фінансову неспроможність оплатити судовий збір.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків, зазначених у цій ухвалі.

Керуючись ст. ст. 122, 160, 161, 169, 256, 293 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Залишити без задоволення клопотання представника позивача - адвоката Ткаченко Тамари Володимирівни про звільнення позивача від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Козятинської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

Встановити позивачу 10-ти денний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.

Копію даної ухвали направити позивачу (представнику позивача).

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяСлободонюк Михайло Васильович