Ухвала від 01.10.2024 по справі 308/8743/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

01 жовтня 2024 рокум. Ужгород№ 308/8743/23 14:50 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Гриб А.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - представник Петрик Віталій Васильович,

відповідача: Управління Служби безпеки України в Закарпатській області - представник Будюх Дмитро Євгенійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 01 жовтня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі складено 07 жовтня 2024 року.

26 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення (протокол) житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України в Закарпатській області №1 від 29.07.2020, в частині відмови ОСОБА_1 у внесенні пропозиції начальнику УСБУ в Закарпатській області про виключення із списку житлових приміщень та надання для постійного проживання однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (житлова площа 21,4 кв.м); 2) визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (житлова площа 21,4 кв.м); 3) зобов`язати житлово-побутову комісію Управління Служби безпеки України в Закарпатській області за встановленим порядком звернутися з клопотанням про виключення з числа службового житлового приміщення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (житлова площа 21,4 кв.м).

31 травня 2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі № 308/8743/23 за правилами загального позовного провадження.

03 липня 2024 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вичинити дії передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

29 серпня 2024 справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду.

02 вересня 2024 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати суду:

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку або докази того, коли саме позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

06 вересня 2024 року позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

10 вересня 2024 року ухвалою суду продовжено розгляд справи.

17 вересня 2024 року відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, оскільки позивач без поважних причин пропустив місячний строк звернення до суду з позовом.

Представник позивача у підготовчому судовому засіданні заперечував щодо залишення позову без розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала заявлене клопотання та просила суд залишити позов без розгляду.

Вирішуючи питання пропуску строку звернення до суду, судом встановлено наступне.

Відповідно до матеріалів позовної заяви, предметом даного позову є рішення (протокол) житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України в Закарпатській області №1 від 29.07.2020.

Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, суд зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia, заява №48778/99).

Разом з тим, Європейський суд з прав людини, наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зазначене дозволяє суду дійти висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Тривала пасивна поведінка особи не вказує на дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Представник позивача у заяві про поновлення строків звернення до суду від 06 вересня 2024 року зазначає, що в грудні 2022, у зв`язку з тим, що не отримав відповідь на подану заяву від 26.03.2019, позивач повторно звернувся до Управління СБУ у Закарпатській області, з заявою, в якій просив повідомити про результати раніше поданої заяви про виключення із статусу службового житла. Як позивачу стало відомо з отриманого від УСБУ в Закарпатській області листа від 09.12.2022, рішення житлової комісії управління СБУ (протокол № 1 від 29.07.2020) у задоволенні його заяви відмовлено. Так, у вказаному листі відповідача, зазначається, що про хід розгляду звернення інформували Позивача листами № 58/16/К-90/1373/25 від 25.04.2019 та № 58/1539 від 14.05.2019, однак рішення комісія ЖПК по суті розгляду заяви позивача прийнято тільки 29.07.2020, що свідчить про те, що позивача не повідомлено про результати розгляду. А стало відомо тільки 09.12.2022 після звернення позивача, в якому він просив повідомити про результати розгляду заяви.

Підсумовуючи вказане, зважаючи на те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущений через відсутність зусиль позивача і належної старанності, а тому наявні правові підстави для залишення позову без розгляду.

Доводи відповідача щодо необхідності застосування місячного строку звернення до суду є безпідставними, оскільки предмет оскарження у межах справи ВП ВС № 990/135/22 було поновлення на роботі, а не рішення (протокол) житлово-побутової комісії.

Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд.

Враховуючи те, що причини пропуску строку, які наведені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду - визнано неповажними, суд дійшов висновку, про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.122, 123, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - задоволити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у встановлений ст. 295 КАС України п`ятнадцятиденний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

СуддяТ.В.Скраль