Рішення

від 02.10.2024 по справі 260/4138/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/4138/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання Куля Т.Т.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

прокурора Романа М.С.,

представник позивача не з`явився,

представник відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Керівника Берегівської окружної прокуратури (вул. І. Сечені, буд. 15, м. Берегово, Закарпатська область, 90200) в інтересах держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44361754) до Берегівської міської ради Закарпатської області (вул. Б. Хмельницького, буд. 7, м. Берегово, Закарпатська область, 90202, код ЄДРПОУ 04053683) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 жовтня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 07 жовтня 2024 року.

25 червня 2024 року Керівник Берегівської окружної прокуратури Денис Гірик (далі - позивач) в інтересах держави звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Берегівської міської ради Закарпатської області (далі - відповідач), якою просить:

1) прийняти позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі;

2) визнати протиправною бездіяльність Берегівської міської ради Закарпатської області щодо неукладення охоронного договору з Департаментом культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації щодо пам`ятки археології національного значення - «Могильник давніх мадярів», залишки ІХ-ХІІІ ст., що знаходиться у с. Чома Берегівського району Закарпатської області, охоронний № 070005-Н;

3) зобов`язати Берегівську міську раду Закарпатської області укласти з Департаментом культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації охоронний договір на пам`ятку археології національного значення - «Могильник давніх мадярів», залишки ІХ-ХІІІ ст., що знаходиться у с. Чома Берегівського району Закарпатської області, охоронний № 070005-Н на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768;

4) судовий збір стягнути з відповідача на користь Закарпатської обласної прокуратури;

5) про дату розгляду справи повідомити сторони, Берегівську окружну прокуратуру, Закарпатську обласну прокуратуру та сторін по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Берегівською окружною прокуратурою виявлені порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства України з питань охорони культурної спадщини. Так, за інформацією Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Департамент), археологічна пам`ятка національного значення «Могильник давніх мадярів» в с. Чома, залишки ІХ-ХІІІ ст., охоронний номер 070005-Н на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Могильник відкрито і досліджено експедицією Кемеровського державного Університету у 1986 році. Він розташований в с. Чома на північно-східній околиці села в урочищі «Сипох». Площа могильника біля 0,2 га. Досліджено 21 могилу, в яких виявлено глиняні посудини, бронзові браслети, срібні сережки, стремена, черепи коней. Тут же відкрита гончарна піч ІІІ ст. н.е. Поховання залягають на глибині 0,5-0,6 метрів від сучасної поверхні. Це важлива пам`ятка, характеризуюча начальний період заселення Закарпаття угорцями. За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка під зазначеною пам`яткою археології не сформована, останній не присвоєно кадастровий номер.

В порушення вимог ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, Берегівською міською радою не укладено охоронний договір з Департаментом, як органом охорони культурної спадщини.

Департаментом культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації питання укладення з Берегівською міською радою охоронного договору щодо об`єкта культурної спадщини «Могильник давніх мадярів» в с. Чома не порушувалось. Разом з тим, як слідує з листа Департаменту від 03.05.2024 №01-12/600 до теперішнього часу охоронне зобов`язання не укладено, Берегівська міська рада до Департаменту з приводу укладення охоронного договору на вище вказану пам`ятку археології не зверталась. Поряд з цим, після повідомлення прокуратурою Берегівська міська рада листом № 1470/03-17 від 22.05.2024 повідомила, що міська рада до Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації для укладення охоронного договору щодо об`єкту археології національного значення, а саме на «Могильник давніх мадярів», що знаходиться у с. Чома Берегівського району не зверталась та повідомила, що під час дії воєнного стану фінансування програми щодо збереження пам`яток культурної спадщини призупинено.

Вищезазначені обставини слугували підставою для звернення до суду.

27 червня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27 червня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання Берегівської окружної прокуратури про заміну позивача та замінено первинного позивача Керівника Берегівської окружної прокуратури (вул. І. Сечені, буд. 15, м. Берегово, Закарпатська область, 90200) на належного позивача - Керівника Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44361754) у справі № 260/4138/24. Розгляд справи призначено на 02 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні прокурор підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позові та просила суд задовольнити позов повністю.

Представник Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації у судове засідання не з`явився, хоча був судом належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, станом на день розгляду справи, відповідач суб`єкт владних повноважень відзиву на позовну заяву не подав, що в силу вимог ч.4 ст.159 КАС України, кваліфіковано судом, як визнання позову.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Берегівською окружною прокуратурою виявлені порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства України з питань охорони культурної спадщини. Так, за інформацією Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації, археологічна пам`ятка національного значення «Могильник давніх мадярів» в с. Чома, залишки ІХ-ХІІІ ст., охоронний номер 070005-Н на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Могильник відкрито і досліджено експедицією Кемеровського державного Університету у 1986 році. Він розташований в с. Чома на північно-східній околиці села в урочищі «Сипох». Площа могильника біля 0,2 га. Досліджено 21 могилу, в яких виявлено глиняні посудини, бронзові браслети, срібні сережки, стремена, черепи коней. Тут же відкрита гончарна піч ІІІ ст. н.е. Поховання залягають на глибині 0,5-0,6 метрів від сучасної поверхні. Це важлива пам`ятка, характеризуюча начальний період заселення Закарпаття угорцями.

За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка під зазначеною пам`яткою археології не сформована, останній не присвоєно кадастровий номер.

В порушення вимог ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, Берегівською міською радою не укладено охоронний договір з Департаментом, як органом охорони культурної спадщини.

Департаментом культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації питання укладення з Берегівською міською радою охоронного договору щодо об`єкта культурної спадщини «Могильник давніх мадярів» в с. Чома не порушувалось. Разом з тим, як слідує з листа Департаменту від 03.05.2024 №01-12/600 до теперішнього часу охоронне зобов`язання не укладено, Берегівська міська рада до Департаменту з приводу укладення охоронного договору на вище вказану пам`ятку археології не зверталась.

Поряд з цим, після повідомлення прокуратурою Берегівська міська рада листом № 1470/03-17 від 22.05.2024 повідомила, що міська рада до Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації для укладення охоронного договору щодо об`єкту археології національного значення, а саме на «Могильник давніх мадярів», що знаходиться у с. Чома Берегівського району не зверталась та повідомила, що під час дії воєнного стану фінансування програми щодо збереження пам`яток культурної спадщини призупинено.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» пам`ятка археології (далі - археологічна пам`ятка) - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно частини першої та другої статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Отже, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.

Згідно частини третьої статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок) власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

В ході судового розгляду судом встановлено, що об`єкт культурної спадщини «Могильник давніх мадярів» в с. Чома, залишки ІХ-ХІІІ ст., охоронний номер 070005-Н внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Разом з тим, Берегівською міською радою не укладено охоронний договір щодо вказаного об`єкту.

Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника (користувача) пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника (користувача) повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.

Такий висновок підтверджується й судовою практикою (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16, ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14).

Так, Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 зазначив наступне:

Пунктом 5 Порядку № 1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №°1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі1:50, 1:100, 1:500, 1:1000або 1:2000); 6)паспортпам`ятки.

Таким чином, як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний був протягом місяця з часу включення об`єкту постановою Кабінету Міністру України від 03.09.2009 № 928 до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини укласти охоронний договір на вказаний об`єкт культурної спадщини національного значення з позивачем як органом охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 2.1 Положення про Департамент культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 09.01.2023 № 25 (далі - Положення), Департамент забезпечує реалізацію державної політики на території Закарпатської області та у межах повноважень у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини.

Відповідно до п.п. 3.17 Положення Департамент укладає охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини.

Всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідач з моменту виявлення об`єкта культурної спадщини - археологічної пам`ятки національного значення «Могильник давніх мадярів» в с. Чома, залишки ІХ-ХІІІ ст., охоронний номер 070005-Н не виконує свого обов`язку з укладення охоронного договору на вказану пам`ятку історії з органом охорони культурної спадщини.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17: триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Відповідно, на дату звернення прокурора до суду з даним позовом не припинили існувати підстави для звернення до суду.

З огляду на викладене, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення договору, допущене відповідачем, є триваючим, відповідач зобов`язаний укласти охоронний договір на пам`ятку археології національного значення ««Могильник давніх мадярів» в с. Чома, залишки ІХ-ХІІІ ст., охоронний номер 070005-Н з Департаментом культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації.

Щодо підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом.

Слід зазначити, що збереження об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань та обов`язків органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Виявлення та охорона об`єктів культурної спадщини становлять значний суспільний інтерес, оскільки це є важливим напрямком гуманітарної політики держави, де участь держави є найбільшою, а відповідальність - найвищою.

Генеральною конференцією Організації Об`єднаних Націй ухвалено ряд міжнародних актів про охорону культурної та природної спадщини, таких як: Рекомендація щодо міжнародних принципів, які застосовуються під час археологічних розкопок (1956), Рекомендація про збереження краси пейзажів і місцевостей (1962), Рекомендація про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських або приватних робіт (1968), а також Рекомендація про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини (1972) тощо.

У згаданій Рекомендації 1972 року наголошено на тому, що кожен предмет культурної та природної спадщини є унікальним і зникнення будь-якого такого предмета є невідновною та безповоротною втратою для цієї спадщини у зв`язку з чим, кожну країну на території якої знаходяться предмети культурної та природної спадщини, зобов`язано зберегти цю частину спадщини людства і забезпечити передачу майбутнім поколінням,

Таким чином, з огляду на міжнародні зобов`язання, взяті на себе Україною, та положення ст. 54 Конституції України держава зобов`язана забезпечувати збереження об`єктів, що становлять культурну цінність. Збереження культурної спадщини впливає на формування менталітету нації, стверджує спадкоємність одвічних цінностей і традицій, формує базу для сталого розвитку суспільства. Запорукою піднесення української культури та духовного розвитку суспільства в дусі патріотизму і любові до України є збереження та примноження культурної спадщини, яку ми отримали від попередніх поколінь.

Водночас за останні роки питання захисту культурної спадщини через невиконання чинного законодавства України та міжнародних зобов`язань набуло особливої гостроти.

У зв`язку із не укладенням охоронного договору, об`єкти, що знаходяться на його території, фактично позбавлені належного правового захисту й перебувають під загрозою руйнування або спотворення.

Такий стан із збереженням пам`яток є неприпустимим, завдає значної шкоди іміджу нашої держави на міжнародній арені, створює негативний суспільний резонанс та суперечить державній політиці з охорони культурної спадщини.

З метою сприяння розвитку культурного потенціалу України, збереження, популяризації та ефективного використання національного культурного надбання, створення умов для туристичної привабливості об`єктів культурної спадщини Президент України Указом від 18.08.2020 № 329/2020 доручив Кабінету Міністрів України розробити низку заходів, які сприятимуть підтримці сфери культури, охороні культурної спадщини.

У свою чергу, розуміючи важливість культурної спадщини для нинішнього та майбутнього поколінь, Радою національної безпеки і оборони України 20.08.2021 прийнято рішення про вжиття невідкладних заходів, спрямованих на збереження та охорону культурної спадщини, вчасного виявлення об`єктів культурної спадщини, своєчасного та належного занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, організації дієвих заходів захисту об`єктів культурної спадщини від знищення, руйнування або пошкодження.

Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень пам`яткоохоронного законодавства, забезпеченні укладення відповідачем охоронного договору на пам`ятку археології національного значення «Могильник давніх мадярів» в с. Чома, залишки ІХ-ХІІІ ст., охоронний номер 070005-Н з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму).

Відтак, враховуючи наведені вище обставини, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення у повній мірі.

Судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Керівника Берегівської окружної прокуратури (вул. І. Сечені, буд. 15, м. Берегово, Закарпатська область, 90200) в інтересах держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44361754) до Берегівської міської ради Закарпатської області (вул. Б. Хмельницького, буд. 7, м. Берегово, Закарпатська область, 90202, код ЄДРПОУ 04053683) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Берегівської міської ради Закарпатської області щодо неукладення охоронного договору з Департаментом культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації щодо пам`ятки археології національного значення - «Могильник давніх мадярів», залишки ІХ-ХІІІ ст., що знаходиться у с. Чома Берегівського району Закарпатської області, охоронний № 070005-Н.

3. Зобов`язати Берегівську міську раду Закарпатської області укласти з Департаментом культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації охоронний договір на пам`ятку археології національного значення - «Могильник давніх мадярів», залишки ІХ-ХІІІ ст., що знаходиться у с. Чома Берегівського району Закарпатської області, охоронний № 070005-Н на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець