Рішення

від 08.10.2024 по справі 380/3516/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2024 рокусправа № 380/3516/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ґазі» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Ґазі» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100741/2 від 28.11.2023, винесене Львівською митницею Державної митної служби України;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/003024 від 28.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі контракту від 14.11.2023 №14/11/2023, ввезено на митну територію України товари та подано до Львівської митниці для митного оформлення за митною декларацією автомобіль-тягач, однак відповідач, в свою чергу, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими відповідач повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Вважає, що при здійснення митного оформлення було надано усі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та позбавляли контролюючий орган будь-яких сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 19.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею було встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, що безпосередньо відображено в оскаржуваних рішеннях.

В спростування наведених відповідачем доводів позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 07.05.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Приватне підприємство «Ґазі» (покупець, підприємство) 14.11.2023 уклало контракт №14/11/2023 (Контракт №14/11/2023) із FHU KACPER MALGORZATA KACPERKIEWIC (продавець), за умовами якого придбали два транспортних засоби:

1) автомобіль-тягач марки: MAN тип: TGX 26.440; реєстраційний номер: WGM2386J; Рік: 2017; колір: білий; VIN: НОМЕР_1 , вартістю 15 555 Євро;

2) автомобіль-тягач марки: MAN тип : HGV; реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; Рік: 2018 колір: білий; VIN: НОМЕР_3 , вартістю 15 800 Євро.

Товар повинен бути наданий продавцем покупцю не пізніше 01.12.2023 року і отримується товар водієм покупця (п.3.3 Контракту №14/11/2023) та доправляється до місцезнаходження Продавця. Розрахунок за Контрактом проводиться після отримання Товару Покупцем (п. 2.4 №14/11/2023) за обидва придбаних за Контрактом транспортні засоби. Умова доставки Товару, згідно Контракту EXW м. Жаб`я Воля (Польща).

15.11.2023 продавець склав фактуру VAT NR 0015/11/2023 на автомобіль-тягач марки: MAN тип : HGV; реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; Рік: 2018 колір: білий; VIN: НОМЕР_3 , вартістю 15 800 Євро. У фактурі зазначено, що така складена відповідно до Контракту №14/11/2023 від 14.11.2023 та проформи №140.

Підприємство (представник Підприємства митний брокер ФОП ОСОБА_1 ) на виконання вимог Митного кодексу України та з метою митного оформлення Товару за вказаним вище Контрактом, 27.11.2023 подало митну декларацію №23UA209230125008U8), в якій вказало детальну інформацію про товар, а саме: сідельний тягач марки: MAN модель: TGS 24.420; бувший у використанні, номер шасі: НОМЕР_3 , з дизельним двигуном, робочий об`єм циліндрів двигуна 12419 см3, колісна формула 6х4; власна маса 7100 кг; календарний рік виготовлення 2018 р.; дата першої реєстрації 21.05.2018 р.; колір білий.

При цьому, митна вартість товару задекларована підприємством була визначена за основним методом за ціною договору - 15 800 Євро, що за офіційним валютообмінним курсом НБУ Євро до гривні - 39,358, збільшена на транспортні витрати 9 000 грн., становило 630 856,4 грн.

До митної декларації №23UA209230125008U8 від 27.11.2023 на підтвердження митної вартості товару підприємство додало електронні копії наступних документів:

- контракт №14/11/2023 від 14.11.2023;

- фактуру VAT NR 0015/11/2023 від 15.11.2023;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS 0486700 від 18.11.2023;

- копію митної декларації країни відправлення №23PL301010Е1647320 від 18.11.2023;

- технічний паспорт на тягач 32586785143 від 15.03.2023;

- міжнародну товарно-транспортну накладену №903203 від 16.11.2023;

- довідку про транспортні витрати від 22.11.2023 №22/11/2023-1;

- договір на митно-брокерське обслуговування №02/11/23-4 від 02.11.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів інспектор Коломієць І. Л. . Відділу митного оформлення «Муроване» митного поста «Львів-північний» 27.11.2023 направив письмовий запит (повідомлення) про необхідність надання додаткових документів.

На виконання вимога декларантом позивача подано наступні документи:

- експорті декларації країни відправлення;

- платіжний документ, що підтверджує оплату товару;

- фото транспортного засобу;

- цінову інформацію з інтернет-ресурсів.

Львівська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/003024 від 28.11.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100741/2 від 28.11.2023.

Вважаючи такі рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи цей спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення автомобіль-тягач марки: MAN тип : HGV; реєстраційний номер: DE18 XWB; Рік: 2018 колір: білий; VIN: WMA24SZZ0JP108026подано митну декларацію №23UA209230125008U8 від 27.11.2023.

До митної декларації на підтвердження заявленої вартості долучено такі документи: контракт №14/11/2023 від 14.11.2023; фактуру VAT NR 0015/11/2023 від 15.11.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS 0486700 від 18.11.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL301010Е1647320 від 18.11.2023; технічний паспорт на тягач 32586785143 від 15.03.2023; міжнародну товарно-транспортну накладену №903203 від 16.11.2023; довідку про транспортні витрати від 22.11.2023 №22/11/2023-1; договір на митно-брокерське обслуговування №02/11/23-4 від 02.11.2023.

Митним органом сформовано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунокфактуру (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.02.2024 4 пов`язаних із виконанням умов договору (угоду, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталог, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на заявлену вимогу декларантом подано експорті декларації країни відправлення; платіжний документ, що підтверджує оплату товару; фото транспортного засобу; цінову інформацію з інтернет-ресурсів.

За результатами розгляду поданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100741/2 від 28.11.2023, винесене Львівською митницею Державної митної служби України.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

В рішенні митний орган покликається на те, що фактура виставлена на підставі проформи №140, такий документ до митного оформлення не надано.

Втім, суд зазначає, що проформа по суті є попереднім інвойсом та складається для узгодження обсягів поставки, відтак її відсутність не може слугувати підставою, для здійснення коригування митної вартості, зважаючи на подання декларантом договору та інвойсу.

Щодо зауважень митного органу до експортної декларації, то така в силу положень ст. 53 МК України не є тим документом, що підтверджує митну вартість товару. Відтак, митним органом не доведено, як вказані ним недоліки могли вплинути на визначення митної вартості товару.

Також відповідач покликається на те, що у довідці про транспорті витрати №22/11/2023-1 від 22.11.2023 відсутній розмір транспортних витрат по території України, що сама довідка є довідковим для митних органів, а не бухгалтерським документом, оскільки відсутні документальні підтвердження числових значень.

З цього приводу слід зазначити, що до митної вартості включається вартість перевезення товару до ввезення на митну території України, відтак наведене зауваження відповідача є безпідставним.

Щодо довідки як документу, який підтверджує вартість перевезення, то Верховний Суд Касаційного адміністративного суду в рамках справи №804/16553/14, досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України та зазначив: «Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Також у спірному рішенні митним органом вказано на недоліки щодо оплати товару.

Зокрема, відповідач зазначає, що згідно контракту 14/11/2023 п. 2.4 покупець здійснює повний платіж за цим контрактом у вигляді банківського переказу в євро на рахунок продавця після отримання товару, у рахунку фактурі 0015/11/2023 від 15.11.2023 вказано термін оплати 22.11.2023, тобто не дотримано умов контракту в частині оплати.

З матеріалів справи встановлено, що п. 2.4 контракту від 14.11.2023 №14/11/2023 передбачено, що покупець здійснює повний платіж за цим контрактом у вигляді банківського переказу в Євро на рахунок продавця після отримання товару.

Предметом перевезення у спірній ситуації був автомобіль-тягач марки: MAN тип : HGV; реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; Рік: 2018 колір: білий; VIN: НОМЕР_3

15.11.2023 продавець склав фактуру VAT NR 0015/11/2023 на автомобіль-тягач марки: MAN тип : HGV; реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; Рік: 2018 колір: білий; VIN: НОМЕР_3 , вартістю 15 800 Євро.

Вказаною фактурою передбачено, що термін оплати 22.11.2023.

Статтею 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

З наведених правових норм висновується, що у випадку, якщо за умовами товар мав бути оплачений до митного оформлення, банківські платіжні документи є обов`язковими до подання для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у випадку встановлення сторонами в договорі поставки товару його оплати до процедури розмитнення або у випадку, якщо рахунок сплачено, декларант повинен надати банківський платіжний документ (постанова від 20.03.2020 у справі №480/3807/18 та від 07.02.2023 у справі №804/5961/16).

Суд погоджується з позивачем, що сам лише факт порушення строку оплати не є тим фактором, що впливає на визначення митної вартості товару.

Водночас, зважаючи на наведене положення ст. 53 МК України, сторонами визначено термін оплати 22.11.2023, а документи до митного оформлення подано 27.11.2023, декларанту слід було подати платіжний документ, що стосується оплати оцінюваного товару.

На вимогу митного органу декларантом 27.11.2023 подано платіжну інструкцію №121JBKLN про оплату 21 000,00 Євро із призначенням платежу «For 1/FHU KARPER MALGORZATA KACPERKIEW1/CZ2/Rabienska,63/PL/96-321 Zabia WolaPL651020226740000210201711431 for PRPMNT FOR semi-truck ACC CNTR N 14/11/2023 DD 14.11.2023, POL:PL:POD:UA./FULLPAY/».

Відтак, зважаючи на те, що платіжна інструкція містить лише покликання на контракт (яким передбачено купівлю двох транспортних засобів), а сума платежу (21 000,00 Євро) не співпадає із заявленою вартістю автомобіля-тягача (15 800,00 Євро), вказана платіжна інструкція не може слугувати підтвердженням для доведення митної вартості цієї поставки товару.

Вказана обставина вказує на те, що у відповідача були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, що, в свою чергу, зумовило необхідність прийняття рішення про коригування митної вартості.

Разом з тим, частиною 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З КП «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що в межах справи №380/30629/23 позивач оскаржував рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100740/1 від 28.11.2023, прийняте за результатами перевірки документів, поданих на підтвердження заявленої митної вартості автомобіля-тягача марки: MAN тип: TGX 26.440; реєстраційний номер: WGM2386J; Рік: 2017; колір: білий; VIN: НОМЕР_1 .

Зі змісту рішення у цій справі, яке набрало законної сили, судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості автомобіля-тягача марки: MAN тип: TGX 26.440; реєстраційний номер: WGM2386J; Рік: 2017; колір: білий; VIN: НОМЕР_1 декларантом також було подано цю ж платіжну інструкцію №121JBKLNB від 27.11.2023 на суму 21 000,00 євро.

При зверненні до суду представник позивача надала платіжну інструкцію №124JBKLNB від 30.11.2023 на підтвердження оплати товару. Проте, суд звертає увагу, що вказані документи не подавались ні до митного оформлення, ні на вимогу митного органу. Крім того, платіжна інструкція №124JBKLNB датована 30.11.2023, тобто вже після завершення процедури митного оформлення. Відтак, вказані документи станом на момент митного оформлення не могли бути взяті до уваги митним органом при проведенні митного оформлення товару.

У зв`язку з невизнанням митної вартості, заявленої декларантом, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100741/2 від 28.11.2023.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація 23UA205170029592U6 від 29.09.2023, де вартість такого товару становить 31 250,00 Євро.

Позивач покликається на порушення процедури прийняття такого рішення, зокрема неврахування наданих декларантом витягів з мережі Інтернет з пропозиціями польських підприємств щодо продажу схожих тягачів.

Як митному органу так і суду позивачем подано скриншоти з сайту m.olx.pl з пропозиціями продажу автомобілів-тягачів.

Застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів врегульовано статтями 59 і 60 МК України відповідно.

Згідно з ч. 1 ст. 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 МК України разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Втім, долучені позивачем скриншоти не підтверджуються факту здійснення відповідних операцій з ідентичними/ подібними (аналогічними) товарами, які продаються чи були продані на експорт в Україну, у зв`язку з чим не підлягали застосуванню.

Як це встановлено судом першої інстанції, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД 23UA205170029592U6 від 29.09.2023, де вартість такого товару становить 31 250,00 Євро. Так, рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).

Окрім того, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; та Перелік додаткових складових до ціни договору.

У графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Правилами №598 передбачено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Як вже зазначалось, у рішенні зазначено: проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

У зв`язку з наведеним, митна вартість була визначена Львівською митницею за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МКУ).

Отже, за встановлених у справі обставин недостовірності заявлених до митного оформлення відомостей щодо повноти декларування складових митної вартості товару, відсутність в оскаржуваному рішенні деталізованого та розгорнутого опису обставин, які унеможливлювали застосування методів визначення митної вартості товару почергово, не може слугувати єдиною підставою для скасування такого індивідуального акту.

В свою чергу, митний орган, визначаючи митну вартість товару за резервним методом, у спірному рішенні про коригування митної вартості товару навів причини, які унеможливлювали застосування жодного із попередніх методів визначення митної вартості.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо коригування заявленої позивачем митної вартості товару шляхом прийняття оскаржуваних позивачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв`язку з цим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішень відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст. 139 КАС України не передбачено, а тому такі слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Приватного підприємства «Ґазі» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Приватне підприємство «Ґазі» (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 1; код ЄДРПОУ 22361721).

Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна