Ухвала

від 08.10.2024 по справі 420/18412/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18412/24

У Х В А Л А

08 жовтня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши клопотання по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (відповідач-2), в якому позивач просить:

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування грошового забезпечення в 2020, 2021 році з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування, протиправною;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період служби з січня 2020 року по липень 2021 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони провести перерахунок матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум позивачу за період служби з січня 2020 року по липень 2021 року відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року;

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування грошового забезпечення в 2021, 2022 та 2023 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування, протиправною;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період служби з серпня 2021 року по травень 2023 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум позивачу за період служби з серпня 2021 року по травень 2023 року відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня ,2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року.

Ухвалою від 18.06.2024 року відкрити позовне провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.07.2024 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшло клопотання про залишення позову щодо вимог до в/ч НОМЕР_2 без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Вирішуючи заяву про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19 липня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX (далі Закон), яким внесено низку змін до чинного законодавства про працю.

Частини перша та друга ст. 233 Кодексу законів про працю України (строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів) викладені у такій редакції:

- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;

- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП).

Якщо працівник з поважних причин пропустив установлені строки для звернення до суду, то відповідно до ст. 234 КЗпП суд може поновити ці строки. Проте строки поновлення теж зазнали змін.

У новій редакції ст. 234 КЗпП вказано, що поновлення строків, пропущених з поважних причин, можливе, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст. 116 КЗпП), минуло не більше одного року. Раніше таких обмежень у часі не було.

Отже, про порушення своїх прав позивач знав або повинен був дізнатися ще з 16.10.2023 року, а до суду з позовною заявою позивач звернувся лише 13.06.2024 року, із значним пропуском процесуального строку звернення до суду.

Також представником позивача разом з позовом подану заяву про поновлення строку звернення до суд в якому зазначається, що після звернення у квітні 2024 року позивача до представника позивача він вживав в квітні 2024 року заходи для вирішення спору з відповідачами у досудовому порядку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАСУ).

гідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.

У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п.29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява № 48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 р. по справі № 160/2551/19.

Дослідивши доводи позивача, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду щодо поважності пропуску строку, беручи до уваги факт введення на території України воєнного стану та викладені Радою суддів України 02.03.2022 р. рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, враховуючи факт проходження позивачем військової служби, суд приходить до висновку про визнання поважними причин пропуску звернення та поновлення позивачу строку звернення до суду.

Норми статті 123 КАС України передбачають надання можливості позивачу подати до суду відповідну заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, а тому клопотання про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 44, 122, 123, 240, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду та поновити позивачу строк звернення до суду.

У задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_2 за вхід. №ЕС/2735/24 про залишення позову без розгляду відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 256 КАС України, ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо від рішення по справі оскарженню не підлягає.

Суддя Е.А. Іванов