Ухвала

від 07.10.2024 по справі 440/11141/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

07 жовтня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/11141/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши матеріали адміністративного позову Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)" до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2024 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області, в якій просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білокінь Ю.А. щодо списання коштів в сумі 18250,12 грн, що містились на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» державної установи «Полтавська виправна колонія (№64);

- зобов`язати Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути грошові кошти в сумі 18250,12 грн, що містилися на картковому рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки визначено усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

01 жовтня 2024 року до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду, вмотивована тим, що 19.07.2024 з карткового рахунку установи були списані особисті кошти засуджених, у зв`язку з виявленням факту списання коштів представником установи було здійснено телефонний запит до відділу ДВС, з якого стало відомо про наявність постанови про арешт коштів, 22.07.2024 надійшла до установи постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №74681311, 23.07.2024 до відділу ДВС надано листа з приводу необхідності терміново повернути кошти, в ході ознайомлення з виконавчим провадженням 01.08.2024 встановлено, що арешт не накладався. Для чергового уточнення питання накладення арешту на кошти представником установи надавалась заява від 06.09.2024, на яку відділом ДВС 09.09.2024 надано запитувані документи, а саме розпорядження державного виконавця відділу ДВС Білоконь Ю.А. №74681311 від 22.07.2024 та платіжну інструкцію №7150 від 15.07.2024 про перерахунок зазначених коштів. Таким чином позивач зазначає, що 09.09.2024 дізнався про розпорядження держаного виконавця №74681311 від 22.07.2024 та про порушені права.

Надаючи оцінку такій заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Частиною 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Із змісту заяви про поновлення строку звернення до суду сам позивач зазначає, що 19.07.2024 з карткового рахунку установи були списані кошти, представнику установи на телефонний запит повідомлено про дії відповідача щодо списання коштів з рахунку позивача, 01.08.2024 позивач ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження ВП №74681311.

Сам позивач наголошував що 06.09.2024 в черговий раз звертався до державної виконавчої служби.

Суд наголошує, що отримуючи відповіді на звернення, позивач не був позбавлений можливості скористатись своїм правом на звернення до суду з цим позовом.

Викладене свідчить про обізнаність позивача про порушення його прав ще 19.07.2024.

Позивач звернулася до суду з даним позовом лише18 вересня 2024 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого законом.

Проте ні позовна заява, ані заява про усунення недоліків не містять відомостей про обставини, що перешкоджали позивачу звернутись до суду у встановлений строк та не містять об`єктивних обставин для визнання поважними причин значного пропуску строку звернення до суду із таким позовом.

Суд зазначає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Також суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою у рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним; воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Зокрема, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Тож право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Натомість у цій справі позивач не вказав, які саме об`єктивні, поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.

Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі та в процесуальний спосіб в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об`єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.

Як наслідок, позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений в такій ухвалі строк не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.

У силу частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 294, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду неповажними.

У задоволенні заяви Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)" про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)" до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя С.С. Бойко