Постанова

від 22.11.2024 по справі 440/11141/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 р. Справа № 440/11141/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко) від 07.10.2024 року по справі № 440/11141/24

за позовом Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)"

до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

треті особи Управління Державної казначейської служби України в м.Полтаві Полтавської області , Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Полтавська виправна колонія (№64)" звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи Управління Державної казначейської служби України в м. Полтаві Полтавської області, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", в якому просило суд:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білоконь Ю.А. щодо списання коштів в сумі 18250,12 грн., що містились на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)";

- зобов`язати Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути грошові кошти в сумі 18250,12 грн., що містилися на картковому рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 визнано причини пропуску позивачем строку звернення до суду неповажними. У задоволенні заяви Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. Позовну заяву Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин по справі та неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що первісно позивач звернувся до суду в строки (27.08.2024), водночас ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору та не зазначення позивачем заходів, які вживалися для отримання доказу (постанови про арешт коштів) самостійно, та в даній ухвалі не зазначалось про пропуск строку пред`явлення адміністративного позову. Після повернення позову на підставі ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 позовна заява повернута позивачу. 06.09.2024 позивачем направлено заяву відповідачу про надання копій документів: розпорядження державного виконавця, платіжних інструкцій, що підтверджують примусове списання коштів в сумі 18250,12 грн. Відділом ДВС 09.09.2024 надано запитувані документи, що підтверджується відміткою на поданій заяві, а саме: розпорядження державного виконавця відділу ДВС Білоконь Ю.А. № 74681311 від 22.07.2024 про перерахунок коштів в сумі 18250,12 грн. та платіжну інструкцію № 7150 від 15.07.2024. На підставі отриманих документів позивач звернувся 18.09.2024 до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом. Позивач вказує, що на порушення строків своєчасного подання позову вплинули наступні фактори: ненадання відділом ДВС запитуваної інформації; надання невірної інформації на телефонний запит відділом ДВС, у зв`язку з чим подано первісний позов; відсутність (на момент первісного ознайомлення) у матеріалах виконавчих проваджень документів, на підставі яких здійснено списання коштів засуджених. Таким чином, оскільки про наявність розпорядження про перерахунок коштів № 74681311 від 22.07.2024 представник установи дізнався лише 09.09.2024, то і рахувати строк необхідно із зазначеної дати. Тому кінцевим строком для подання позову є 19.09.2024.

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 18.09.2024 Державна установа "Полтавська виправна колонія (№ 64)" звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 адміністративний позов Державної установи "Полтавська виправна колонія (№ 64)" залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску позивачем строку.

01.10.2024 від Державної установи "Полтавська виправна колонія (№ 64)" надійшла до суду заява про поновлення процесуального строку, яка обґрунтована тим, що про наявність розпорядження № 74681311 від 22.07.2024 представник установи дізнався лише 09.09.2024, тому строк необхідно рахувати саме з цієї дати. Також вказав, що при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 74681311 - 01.08.2024 спірне розпорядження № 74681311 було відсутнє.

07.10.2024 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 адміністративний позов Державної установи "Полтавська виправна колонія (№ 64)" до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що 01.08.2024 позивач ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження ВП № 74681311, а 06.09.2024 в черговий раз звертався до державної виконавчої служби, тому суд вважає, що отримуючи відповіді на звернення, позивач не був позбавлений можливості скористатись своїм правом на звернення до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини першої, другої статті 287 цього Кодексу, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

У справі, що розглядається, позивач стверджує, що про винесення розпорядження № 74681311 від 22.07.2024, яке і стало підставою для протиправного списання коштів, він дізнався лише 09.09.2024. Крім того, в заяві поданій на усунення недоліків позивач вказує, що 01.08.2024 він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП № 74681311 і станом на дату ознайомлення в матеріалах виконавчого провадження спірне розпорядження № 74681311 від 22.07.2024 було відсутнє.

Аналізуючи поведінку позивача, колегія суддів встановила, що з його боку вчинялись активні дії з метою встановлення рішення (постанови, розпорядження), яка стала підставою для списання грошових коштів.

Судом першої інстанції не досліджено та не перевірено доводи позивача, а також не встановлено чи наявні належні та допустимі докази надіслання відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження, розпорядження про списання грошових коштів № 74681311 на адресу позивача в матеріалах справи відсутні.

Саме із встановленням судом дати отримання позивачем спірного розпорядження, тобто часу, з якого позивачу стало відомо про існування підстав для списання коштів, можливо обчислювати строки звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, на час постановлення оскаржуваної ухвали про повернення позову, суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим позивачем доказам, а саме тому, що позивач розпорядження № 74681311 отримав лише 09.09.2024. Також суд не дослідив доводи позивача про те, що станом на день ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, розпорядження № 74681311 в ньому було відсутнє, що підтверджує факт того, що позивач не міг з об`єктивних причин знати, що стало підставою для стягнення грошових коштів, що є предметом спору у цій справі.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для застосування пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання..

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви неправильно застосовано норми матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 по справі № 440/11141/24 - скасувати.

Направити справу № 440/11141/24 до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко