Ухвала

від 08.10.2024 по справі 460/9291/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

08 жовтня 2024 року м. Рівне№460/9291/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Берестівської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Берестівської сільської ради Дубровицького району Рівненської області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати дії комісії по розгляду земельних спорів на території Дубровицької міської ради стосовно встановлення меж земельної ділянки в натурі від краю житлового будинку ОСОБА_2 до території ОСОБА_1 за колодязь незаконними;

скасувати Акт погодження межі від 19.04.2024, укладеного в присутності комісії по вирішенню земельних спорів на території Дубровицької міської ради в складі голови комісії- Яременко Ю.А., секретаря комісії Легкого Я.А., членів комісії ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 ;

зобов`язати комісію по розгляду земельних спорів на території Дубровицької міської ради встановити межу земельної ділянки від краю житлового будинку ОСОБА_2 до території ОСОБА_1 на відстані 0,7 м (70см) по відрізку до колодязя, а саме у тому початковому вигляді як було до підписаного Акту погодження межі від 19.04.2024.

Ухвалою суду від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 .

07 жовтня 2024 року третя особа подала до суду заяву про закриття провадження у справі, яка обґрунтована тим, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. З огляду на позовні вимоги та фактичні обставини справи, мотивом звернення ОСОБА_1 із вищезгаданим позовом до суду є усунення перешкод у реалізації свого права на користування земельною ділянкою. Відтак, предметом цього спору є поновлення цивільних прав Позивача у сфері земельних відносин. Тому справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

Так, предметом спору в межах даної адміністративної справи є визнання дії комісії по розгляду земельних спорів на території Дубровицької міської ради стосовно встановлення меж земельної ділянки в натурі від краю житлового будинку ОСОБА_2 до території ОСОБА_1 за колодязь незаконними; скасування Акта погодження межі від 19.04.2024, укладеного в присутності комісії по вирішенню земельних спорів на території Дубровицької міської ради в складі голови комісії- ОСОБА_6 , секретаря комісії Легкого Я.А., членів комісії ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 ; зобов`язання комісії по розгляду земельних спорів на території Дубровицької міської ради встановити межу земельної ділянки від краю житлового будинку ОСОБА_2 до території ОСОБА_1 на відстані 0,7 м (70см) по відрізку до колодязя, а саме у тому початковому вигляді як було до підписаного Акту погодження межі від 19.04.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 , є власницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується правовстановлюючими документами на будинок та земельну ділянку: Схема розташування будівель та споруд, Свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах Української PCP, Характеристика будинку допоміжних будівель та споруд, Експлікація земель, що запроектовані до відведення, Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

В ОСОБА_1 виник намір приватизувати землю під вищевказаним будинком, у зв`язку із чим Позивач, зібравши необхідні документи, звернулась до Берестівської сільської ради Дубровицького району Рівненської області.

Відповідно до Довідки №08-02/83, виданої Берестівською сільською радою Дубровицького району Рівненської області від 28.02.2020 за ОСОБА_1 , рахується земельна ділянка загальною площею 0,1300 га для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту обстеження меж земельних ділянок гр. ОСОБА_1 та суміжного землекористувача гр. ОСОБА_2 фактичною межею між земельними ділянками громадянки ОСОБА_1 і між землекористувачем ОСОБА_2 , слугує огорожа встановлена до 1980 року.

На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , наявні свідоцтво на забудову, видане 1967 року, за адресою: АДРЕСА_2 наявний будівельний паспорт, виданий 1977 року страх, зразків. Фактичні межі земельних ділянок не відповідають вказаним в старій документації.

29.05.2020 ОСОБА_1 подано Заяву до сільського голови ОСОБА_7 з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1622 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до Рішення Берестівської сільської ради Дубровицького району Рівненської області (сьоме скликання) №468 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» від 16 червня 2020 року було вирішено надати гр. ОСОБА_8 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0.1622 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, угіддя: рілля на території Берестівської сільської ради Дубровицького району Рівненської області в АДРЕСА_1 .

Відповідно до Повідомлення Берестівської сільської ради Дубровицького району Рівненської області №08-02/315 від 21.10.2020 комісією з питань агропромислового комплексу, ресурсів та охорони навколишнього середовища, депутатів сільської ради ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_11 було проведення обстеження меж земельних ділянок та складено акт, який було затверджено на сесії Берестівської сільської ради.

Позивачем подано Заяву від 03.02.2022 до міського голови, в якій просив затвердити ОСОБА_1 , технічну документацію із землеустрою щодо встановлення права власності на земельну ділянку в натурі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Протоколу постійно діючої комісії по розгляду земельних спорів на території Дубровицької міської ради №2 від 19 квітня 2024 року на засіданні комісії було розглянуто заяву ОСОБА_1 про встановлення меж земельної ділянки. Було заслухано думку громадянки ОСОБА_1 та її сусідки ОСОБА_2 стосовно встановлення меж земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Після запеклої дискусії, сторони дійшли згоди у встановленні меж.

Так згідно з Акту погодження межі від 19.04.2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в присутності комісії по вирішенню земельних спорів на території Дубровицької міської ради в складі голови комісії - Яременка Ю.А., секретаря комісії- Легкого Я.А., членів комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовилися встановити межу від краю житлового будинку ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до території користувача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на відстані 1,4 м (один метр 40 см) на відрізку до колодязя. Всі інші межі лишаються без змін (по факту використання).

Постійно діюча комісія по розгляду земельних спорів на території Дубровицької міської ради після проведеного 19.04.2024 засідання приїхала до земельної ділянки ОСОБА_1 провести повторні заміри. Так в натурі межа від краю житлового будинку ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 , території ( АДРЕСА_1 ) мала бути на відстані 1,4 м (один метр 40 см) по відрізку до колодязя, але в натурі межі було поділено за колодязь, хоча в технічній документації було позначено, що межі знаходяться до колодязя, що не відповідає дійсності.

Факт невідповідності виділу в натурі меж земельної ділянки та виділу за Актом погодження межі від 19.04.2024 та відповідною технічною документацією підтверджується фотознімками.

У зв`язку з чим Позивачем було подано Скаргу до голови Дубровицької міської ради на дії комісії по розгляду земельних спорів на території Дубровицької міської ради, голова не розглянув скаргу ОСОБА_1 та не надав відповідь. У зв`язку з чим Позивач вважає необхідним звернутись з адміністративним позовом до суду, тому що вважає ці дії комісії по розгляду земельних спорів на території Дубровицької міської ради незаконними.

Суд зазначає, що з огляду на позовні вимоги та фактичні обставини справи, мотивом звернення позивача із вищезгаданим позовом до суду є усунення перешкод у реалізації свого права на користування земельною ділянкою.

Відтак, предметом цього спору є поновлення цивільних прав Позивача у сфері земельних відносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з цим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.

Як видно із матеріалів справи у цій справі позивач фактично обґрунтувала позовні вимоги посиланням на незаконність дій відповідача щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 55 Закону України «Про землеустрій» №858-IV встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Так, в постанові від 22.01.2020 у справі № 455/856/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття198 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа акта погодження меж слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та третьою особою існує спір з приводу суміжного землекористування.

Так, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Згідно із статтею 321 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) держава гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 10 статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Ураховуючи, що позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, а також беручи до уваги факт існування між позивачем та третьою невирішеного спору щодо меж земельних ділянок, Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2022 року (справа № 687/621/17, адміністративне провадження № К/9901/29432/20) дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки є спором з приводу суміжного землекористування.

Такий висновок узгоджується із паровою позицією, вкладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі № 455/856/16-а,

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Відповідно до статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частина перша).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а тому, захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, слід здійснювати за правилами цивільного судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Сплачена позивачем сума судового збору може бути повернута за відповідним клопотанням у порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи наведене та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження в адміністративній справі №460/9291/24 закрити.

Роз`яснити, що відповідно до частини другої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений дата 08 жовтня 2024 року.

Суддя К.М. Недашківська