Рішення

від 08.10.2024 по справі 560/11209/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/11209/24

РІШЕННЯ

іменем України

08 жовтня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання неправомірними, скасування постанов, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", в якому просить:

- визнати неправомірними та скасувати постанови про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом поміщення до карцеру від 11.06.2024 та "сувора догана" від 25.06.2024 відповідно;

- винести окрему ухвалу суду про заборону відповідачу здійснювати притягнення до дисциплінарної відповідальності на всій території ЗВК-58 у вигляді поміщення в карцер з міркувань тотального недофінансування продуктів харчування в системі ДКВС України для унеможливлення катування голодом;

- стягнути з відповідача в якості компенсації нанесеної позивачу моральної шкоди кошти в сумі 10 000,00 грн та зобов`язати перерахувати дані кошти на особистий рахунок позивача в ЗВК-58;

- при стягненні моральної компенсації, зобов`язати відповідача перерахувати з даної суми кошти в сумі 2000,00 грн в фонд БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "24";

- винести окрему ухвалу суду про притягнення відповідача до передбаченої законом відповідальності за порушення ним прав та свобод позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем з порушенням процедури та без урахування усіх обставин, що мають значення, для прийняття таких рішень.

Ухвалою суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірних рішень.

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, де вказує про обґрунтованість позовних вимог.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Позивач відбуває міру покарання в секторі для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі у державній установі "Замкова виправна колонія (№58)".

11.06.2024 та 25.06.2024 за результатами розгляду дисциплінарною комісією державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" питань про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, прийнято постанови про накладення на позивача дисциплінарних стягнень у виді: поміщення засудженого в карцер та суворої догани відповідно.

Так, у постанові від 11.06.2024 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді поміщення у карцер зазначено, що 04.06.2024 о 11 год. 30 хв. засуджений допустив порушення пункту 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме допустив прояв дрібного хуліганства, під час роздачі їжі він висловлювався нецензурною лайкою в бік робітника з доставки їжі ОСОБА_2 . На неодноразово зроблені зауваження не реагував.

У постанові від 25.06.2024 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді суворої догани зазначено, що 19.06.2024 о 17 год. 20 хв. засуджений допустив порушення пункту 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме безпідставно в категоричній формі відмовився від проживання в камері №45 сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі.

Не погоджуючись із спірними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 1 Кримінально виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно зі статтею 3 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КВК України, засуджені зобов`язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

Режим у виправних і виховних колоніях, відповідно до ч. 1 ст. 102 КВК України, це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії.

Наказом Міністерства юстиції від 28.08.2018 № 2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов`язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що засуджені зобов`язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; ввічливо ставитися до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Порядку засудженим забороняється, зокрема: спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій; чинити опір законним діям персоналу установи виконання покарань, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов`язків, підбурювати до цього інших засуджених; вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.

Частиною 2 ст. 9 КВК України визначено, що невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Згідно з положеннями КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою (ч. 1 ст.131-1 КВК України).

Питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії (ч. 1 ст. 135 КВК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КВК України, за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, може застосовуватися стягнення, зокрема, у вигляді поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб.

За приписами ч. 1 ст. 134 КВК України, при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов`язки, з визначенням строку тримання (ч.8 ст. 134 КВК України).

Згідно з ч. 4-6 ст. 135 КВК України особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.

Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.

Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.

Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.

Суд зауважує, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

07.06.2024 позивач був повідомлений про місце та час засідання дисциплінарної комісії, яка призначена на 14 год. 30 хв. 11.06 2024, та надано можливість звернення за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги, зокрема надано бланк звернення до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області, також надана можливість повідомити своїх близьких та рідних, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_1 від 07.06.2024.

11.06.2024 на засіданні дисциплінарної комісії державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", начальник сектору - начальник відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної служби в присутності засудженого доповів інформацію на засудженого ОСОБА_1 , в якій зазначив суть дисциплінарного проступку, причини, обставини і мотиви вчинення даного порушення, ставлення засудженого ОСОБА_1 до вчиненого проступку, а також зазначив кількість і характер раніше накладених стягнень.

На засіданні дисциплінарної комісії було заслухано думку членів комісії та пояснення засудженого ОСОБА_1 ..

Заслухавши думку всіх присутніх осіб, дисциплінарна комісія установи прийняла рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого ОСОБА_1 за правопорушення, вчинене 04.06.2024 у вигляді поміщення в карцер на 8 діб - одноголосно. Накладене стягнення відповідає тяжкості і характеру проступку засудженого.

Окрім того, суд критично оцінює твердження позивача про те, що всупереч нормам ч.5 ст. 135 КВК України його не було ознайомлено з матеріалами дисциплінарного провадження, у зв`язку з чим він не міг надати пояснення, не розуміючи та не знаючи суті звинувачення, що підтверджується відсутністю відповідного підпису з його боку, оскільки, заява на ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження від засудженого ОСОБА_1 на адресу адміністрації не надходила.

На засіданні дисциплінарної комісії, яке відбувалося 11.06.2024 засуджений ОСОБА_1 із заявою про перенесення засідання дисциплінарної комісії з метою залучення адвоката не звертався.

Таким чином, доводи позивача щодо порушення процедури прийняття зазначеного рішення не підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідачем доведена правомірність спірної постанови.

Щодо порушення зафіксованого відповідачем 19.06.2024, суд вважає, що відповідач не спростовав доводи позивача про порушення його права на правову допомогу.

Відповідач надав суду лише розписку від 24.06.2024 про повідомлення засудженого ОСОБА_1 про засідання дисциплінарної комісії 25.06.2024 о 14 год. 30 хв. та про можливість звернутися за отриманням правової допомоги, повідомити рідних і отримання бланку звернення до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (копія якої наявна в матеріалах справи), яка не доводить реальну можливість засудженого скористатися своїми правами на правову допомогу.

За цих обставин, зокрема, відсутність реальної можливості позивача ознайомитися з матеріалами справи, скористатися допомогою адвоката, перенесення засідання, суд вважає, що постанова про накладення дисциплінарного стягнення від 25.06.2024 є протиправною, так як позивач довів порушення його права на захист, а відповідач не дотримався вимог ч.4 - 5 ст.135 КВК України.

Також, звертає увагу на те, що немотивована терміновість є неприпустимою при вирішення питання притягнення до відповідальності позивача, що підтверджує вищевказаний висновок суду та вказує на протиправність цієї постанови.

Щодо позовної вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3,5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, позивач повинен довести зазначені обставини належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Суд звертає увагу на те, що позивач не надав суду жодних доказів спричинення моральної шкоди, обґрунтування її розміру, а тільки констатує у позові її спричинення, тому ним не доведено завдання такої шкоди, наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача, а відтак підстави для її стягнення у розмірі 10000 гривень відсутні.

Аналогічна правова позиція вказана, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року по справі №554/9740/16-а, від 22 грудня 2018 року по справі №826/23650/15.

Крім того, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги постановити окремі ухвали про заборону відповідачу здійснювати притягнення до дисциплінарної відповідальності на всій території ЗВК-58 у вигляді поміщення в карцер з міркувань тотального недофінансування продуктів харчування в системі ДКВС України для унеможливлення катування голодом та про притягнення відповідача до відповідальності, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Вказана стаття дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення. Окрема ухвала є й реакцією на ті порушення, що не усуваються рішенням.

Суд вважає за потрібне зазначити, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а тому вимоги позивача у цій частині не можуть розглядатися як позовні, оскільки вони стосуються не вимог до відповідача, а пропозицій до суду, який розглядає адміністративну справу.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач частково довів позовні вимоги, зокрема, щодо наявності законних підстав для скасування постанови начальника державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про накладення дисциплінарного стягнення від 25.06.2024, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про накладення дисциплінарного стягнення від 25.06.2024.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна установа "Замкова виправна колонія (№58)" (вул. Гагаріна, 2, м.Ізяслав, Шепетівський р-н, Хмельницька обл., 30300 , код ЄДРПОУ - 08564771)

Головуючий суддя Я.В. Драновський