Постанова

від 19.09.2024 по справі 760/2751/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/2751/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/12831/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна, Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі державного виконавця Шемета Івана Леонідовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Н.В., Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі державного виконавця Шемета І. Л., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

04 березня 2024 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив зупинити стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі виконавчого напису, вчиненого 28 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 701. Заява мотивована тим, що ним подано до суду позовну заяву про визнання вищевказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. ОСОБА_2 зазначає, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеметом І. Л. відкрито виконавче провадження №73279176. Вважає, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову та унеможливити ефективний захист його прав.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 березня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі вищевказаного виконавчого напису.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, 28 травня 2024 року відповідач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржувану ухвалу скасувати.

20 серпня 2024 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання, призначене на 19 вересня 20924 року, з`явилися представник позивача та представник відповідача.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, зазначив, що відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову призведе до продовження стягнення заборгованості на підставі виконавчого документу, законність якого оскаржується позивачем в судовому порядку, це може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову та унеможливити ефективний захист його прав, а також призвести до неправомірного стягнення з нього грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову можливе шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою забезпечення позову є наявність ризику щодо невиконання рішення суду і цей ризик має бути доведений заявником.

Як убачається з матеріалів справи, позивач подав позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а саме стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини, яка проживає з відповідачем. Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення. Тобто вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Відповідно до пунктів 1. 2 статті 13. Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист та піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Хоча законодавством і передбачено право на зупинення стягнення, в той же час підставою для цього має бути не лише наявне у суду право на вчинення такої дії, але й наявність обґрунтованих передумов для цього.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала суду про забезпечення позову, а саме повне зупинення стягнення заборгованості по сплаті аліментів порушує права дитини на отримання матеріальної допомоги від батька. Само по собі пред`явлення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не є підставою для зупинення стягнення заборгованості по сплаті аліментів. При цьому положеннями як і Цивільного процесуального кодексу України, так і Сімейного кодексу України фактично встановлена заборона для зупинення розгляду питання про стягнення аліментів та здійснення самого стягнення аліментів, оскільки аліменти направлені на забезпечення життєвих потреб дитини, і дане питання не може чекати закінчення всіх інших судових процедур.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судом при постановленні ухвали про забезпечення позову було враховано виключно інтереси позивача, що не відповідає вимогам закону.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у даній справі предметом розгляду є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому, зважаючи на предмет розгляду, задоволення позовних вимог не потребуватиме вчинення дій щодо примусового виконання рішення, відтак незастосування заявленого позивачем заходу забезпечення позову не може мати наслідком ускладнення виконання рішення суду.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_2 у своєму відзиві зазначив, що тим ризиком, який він просить усунути, є можливість здійснення стягнення за цей період, і як наслідок необхідність звернення до суду з позовом про повернення коштів. При цьому зазначає, що не можна розповсюджувати даний випадок на стягнення аліментів, оскільки предметом розгляду є не стягнення аліментів, в саме визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Апеляційний суд вбачає непослідовність вищенаведеної позиції заявника, який з одного боку вказує на те, що вид стягнення не має враховуватись в даній справі, а з іншого боку зазначає, що стягнення є тим ризиком, який він намагається усунути.

Оцінюючи позицію заявника колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні даної справи мають бути враховані усі без винятку її обставини, зокрема і вид того стягнення, який проводиться на підставі оскаржуваного виконавчого документу. За таких умов суд не може ігнорувати, що фактично питання стосується виконання аліментних обов`язків позивача по відношенню до дитини, неможливість призупинення якого вже наведена вище.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заяви про забезпечення позову є безпідставним.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько