Рішення

від 20.01.2025 по справі 760/2751/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/2751/24 2/760/2574/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна, Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі державного виконавця Шемета Івана Леонідовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати виконавчий напис № 701, вчинений 28 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кесильовою Н. В. про стягнення з нього на користь відповідача заборгованості по сплаті аліментів у сумі 828 347 грн на підставі договору про сплату аліментів на дитину, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волохою В. Л., 03 лютого 2020 року за реєстровим № 85, грошових коштів щодо погашення заборгованості, що виникла за період з 01 березня 2022 року по 10 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 28 грудня 2022 року на загальну суму, що становить 808 347 грн, а також 20 000 грн - плати за вчинення виконавчого напису, таким, що не підлягає не виконанню.

Свої вимоги мотивує тим, що перебував з 04 вересня 2011 року у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року було розірвано. Від шлюбу мають спального сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03 лютого 2020 року між ним та відповідачем було укладено договір про сплату аліментів на дитину.

Зазначає, що за період дії договору надавав передбачені договором кошти.

Разом з тим, на початку 2024 року йому стало відомо про відкрите державним виконавцем Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеметом І. Л. 20 листопада 2023 року виконавче провадження № 73279176 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 28 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. про стягнення з нього на користь відповідача заборгованості по сплаті аліментів у сумі 828 347 грн.

Вважає, що зазначений виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки на момент його винесення в провадженні Подільського районного суду міста Києва знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, який рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року було задоволено частково, що постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року було скасовано, яку постановою Верховного Суду від 14 червня 2023 року було залишено без змін.

Крім того, зі змісту вказаного договору вбачається лише у позивача обов`язок утримувати дитину, хоча відповідно до чинного законодавства обов`язок утримувати дитину рівною мірою покладається на двох батьків.

Зазначає, що протягом періоду дії договору надавав передбачені ним кошти, та після того як відповідач виїхала за кордон з дитиною та унеможливила надання коштів, він почав надсилати кошти поштовим переказом Укрпоштою, водночас, відповідач порушувала умови договору та перешкоджає у спілкуванні батька з дитиною, зокрема, виїхала з дитиною за кордон без згоди батька, не стала на консульський облік та не зареєструвала місце проживання дитини, що свідчить про ізоляцію дитини від батька.

Окрім того, позивач не отримував жодних вимог ані від нотаріуса, ані від відповідача.

Вищевикладене свідчить про відсутність обов`язкової умови для вчинення виконавчого напису - безспірності заборгованості позивача перед відповідачем.

Крім того, в тексті договору від 03 лютого 2020 року відсутнє зазначення про роз`яснення нотаріусом сторонам договору змісту пункту 2 статті 189 СК України про можливість стягнення аліментів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису у разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором, що також є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року за вказаним позовом відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03 червня 2024 року до суду надійшов відзив, в якому сторона відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису було дотримано встановлену діючим законодавством процедуру, тому законних підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню, немає.

Зазначала, що позивачем не вказано за який період та в якому розмірі сплачувались ним аліменти, відповідних доказів до матеріалів справи також не долучено.

За умовами договору у період з 01 січня 2022 року по 27 грудня 2022 року позивач мав сплатити аліменти у розмірі 30 000 дол. США, але умови договору він не виконував та грошові кошти не сплачував. Була лише оплата від батька позивача, ОСОБА_3 за січень та лютий 2022 року і часткова оплата за травень 2022 року, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 808 347 грн, що на день вчинення виконавчого напису було еквівалентом 23 975 дол. США.

До заяви про вчинення виконавчого напису було додано договір про сплату аліментів на дитину, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів та виписку з банку про надходження на рахунок.

Посилання позивача на те, що заборгованість не є безспірною не відповідає дійсності, оскільки у виконавчому написі заборгованість визначена з урахуванням сплачених батьком позивача грошових коштів, а надсилання грошових коштів поштовим переказом Укрпоштою не стосуються періоду, за який видано виконавчий напис.

Щодо існування спору про розмір аліментів на момент вчинення виконавчого напису, то у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів було відмовлено, тому вказані доводи не свідчать про спірність заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тому просила відмовити у задоволенні позову.

19 липня 2024 року до суду надійшла відповідь сторони позивача на відзив, в якій зазначив що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису було допущено ряд порушень, а саме: відсутнє будь-яке повідомлення боржника про заборгованість та необхідність оплати заборгованості; вчинення виконавчого напису на підставі розрахунку заборгованості, наданого ОСОБА_2 та відсутність будь-якого розрахунку заборгованості нотаріусом; невідповідність розрахунку умовам договору, оскільки відповідачем застосовувався курс конвертації за платіжними картками встановленими у відділеннях АТ КБ «ПриватБанк» замість офіційного курсу валют (курс НБУ), а також курс визначався станом на 10 число кожного місяця, хоча повинен застосовуватись курс валют в момент оплати; договором не встановлено лише безготівкову форму сплати аліментів, передбачено також і готівковий розрахунок, тому виписка з рахунку відповідача не підтверджує безспірності заборгованості, а нотаріусом не перевірено наявності у стягувача інших рахунків та наявності оплати за такими рахунками.

Враховуючи вищевикладене, на момент вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису заборгованість не була безспірною, тому наполягає на задоволенні позову, а наведені відповідачем у відзиві обставини не спростовують зазначеного.

31 липня 2024 року стороною відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила, що умовами договору встановлено сплату аліментів в гривні в еквіваленті до офіційного курсу долара, а не офіційного курсу НБУ, а також, що аліменти повинні бути сплачені батьком не пізніше 10 числа кожного поточного місяця за наступний місяць.

Крім того, нотаріус самостійно не здійснює розрахунок заборгованості, а вчиняє виконавчий напис на підставі заяви стягувача та наданого розрахунку, перевіряє надані документи. Також, не перевіряє наявність інших розрахунків та оплат. При цьому, позивачем не надано доказів сплати аліментів на виконання умов договору альтернативними способами або перерахуванням аліментів дитині на інші рахунки.

У пункті 6.8 договору наявна інформація про роз`яснення нотаріусом сторонам договору зміст пункту 2 статті 189 СК України.

Отже, нотаріусом не було здійснено порушень при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, тому відсутні підстави для задоволення позову.

20 вересня 2024 року стороною позивача було подано до суду заяву про зміну предмета позову, в якій зазначив, що в прохальній частині позову неправильно зазначено ім`я та по батькові позивача, а саме « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_1 », тому виклав прохальну частину з зазначенням правильного ім`я по батькові позивача.

З урахуванням частини третьої статті 49 ЦПК України вказану заяву прийнято судом до розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, однак матеріали справи містять клопотання її представника про розгляд справи у її відсутність, в якому зазначила, що проти задоволення позову заперечує та підтримує обставини, викладені у заявах по суті.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. У матеріалах справи наявна заява приватного нотаріуса про розгляд справи у її відсутність.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки учасники в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Суд установив, що 03 лютого 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волохою В. Л. та зареєстрований в реєстрі за № 85.

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом цього договору є визначення місця проживання дитини та порядок участі батьків у забезпеченні умов життя дитини; умов здійснення батьками права на особисте виховання дитини; сплата аліментів.

Під дитиною у цьому договорі сторони розуміють - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункту 1.3 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору дитина залишається проживати спільно з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 6.1 договору визначено, що батько дитини зобов`язується сплачувати матері аліменти на дитину у добровільному порядку у твердій грошовій сумі від частини власного офіційного доходу не меншу ніж необхідно для повного покриття витрат на достойні умови життя, фізичний, інтелектуальний та емоційний розвиток дитини, а також харчування, навчання, лікування та відпочинок, але в будь-якому випадку не менше ніж 2 500 дол. США в гривнях в еквіваленті офіційного курсу долара США на момент оплати щомісячно. Виплата аліментів може здійснюватися як шляхом безготівкового перерахування вказаних коштів на рахунок матері, так і готівкою. Аліменти сплачуватимуться за період із моменту укладення цього договору та нотаріально посвідченого сторонами, і до досягнення дитиною 18 років.

Аліменти повинні бути сплачені батьком не пізніше 10 числа кожного поточного місяця за наступний місяць у порядку, передбаченому пунктом 6.1 цього договору.

Відповідно до пункту 6.7 договору мати зобов`язується одержувати аліменти та використовувати їх з цільовим призначенням, тобто, виключно на утримання дитини та утримання і виховання. Мати зобов`язується прийняти і інші платежі, передбачені цим договором, а також своєчасно сповіщати батька про зміну банківських реквізитів та інших обставин, що мають істотне значення для своєчасного виконання батьком своїх зобов`язань щодо сплати аліментів.

Пунктом 6.8 договору встановлено, що згідно з частиною другою статті 189 СК України у разі невиконання батьком своїх обов`язків за цим договором, аліменти та/або додаткові витрати на дитину з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

28 грудня 2022 року відповідач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Н. В. з заявою про вчинення виконавчого напису, оскільки ОСОБА_1 не виконуються встановлені договором про сплату аліментів зобов`язання, у зв`язку з чим, за період з 01 січня 2022 року по 28 грудня 2022 року утворилась заборгованість в сумі 808 347 грн, що на день вчинення виконавчого напису є еквівалентом 23 975 дол. США.

Разом із заявою відповідачем було надано нотаріусу розрахунок заборгованості, договір про сплату аліментів на дитину від 03 лютого 2020 року та виписку по її картковому рахунку.

28 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Кисельовою Н. В. вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 701, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у сумі 808 347 грн, з яких сума несплачених аліментів 808 347 грн, що за курсом конвертації за платіжними картками встановленими у відділеннях АТ КБ «ПриватБанк» на день оплати за договором, а саме 10 числа кожного поточного місяця становить 23 975 дол. США. Строк, за який проводиться стягнення: 281 день, а саме, з 01 березня 2022 року по 10 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 28 грудня 2022 року. Крім цього, стягнуто з боржника 20 000 грн плати за вчинення виконавчого напису. Разом сума стягнення - 828 347 грн.

20 листопада 2023 року державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеметом І. Л. відкрито виконавче провадження № 73279176 на підставі виконавчого напису № 701, виданого 28 грудня 2022 року.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За результатами аналізу норм вищенаведених нормативних актів можна дійти висновків, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У позові позивач зазначає, що виконував умови договору та надавав відповідачу передбачені договором кошти на підтвердження чого надав квитанцію від 13 січня 2022 року про перерахування на рахунок відповідача 69 200 грн та квитанцію від 15 лютого 2022 року про перерахування 70 360 грн.

Вказані обставини, на думку заявника, свідчать, що заборгованість, визначена в оскаржуваному виконавчому написі, не є безспірною.

Проте, суд не може погодитись з такими доводами, оскільки умовами договору про сплату аліментів сторонами визначено суму грошових коштів, які батько зобов`язаний сплачувати щомісячно, та період, у який має бути сплачено грошові кошти.

Встановлено, що заборгованість за виконавчим написом стягується за період з 01 березня 2022 року по 10 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 28 грудня 2022 року, тобто надані позивачем квитанції не стосуються періоду, за яким проводиться стягнення на підставі виконавчого напису та при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом враховано, що позивачем у січні та лютому було сплачено аліменти, тому визначено період саме з 01 березня 2022 року.

Надана позивачем квитанція від 29 грудня 2022 року про сплату 16 196 грн на користь ПрАТ «МетЛайф» підтверджує виконання ним пункту 6.4 договору про сплату аліментів на дитину, яким визначено, що батько окрім сплати суми аліментів також зобов`язується щорічно оплачувати платежі (загальну річну страхову премію) за договором страхування життя дитини як застрахованої особи, укладеного із ПрАТ «МетЛайф» або іншим договором, якщо такий буде укладено.

Будь-яких інших доказів, що підтверджували б сплату позивачем аліментів на користь позивача як у безготівковій формі, так і готівкою, у спірний період, суду не надано.

Отже, у спірному виконавчому написі заборгованість зі сплати аліментів визначена з урахуванням сплачених позивачем у січні, лютому та частково травні 2022 року грошових коштів.

Посилання позивача на те, що відповідачем неправильно здійснено розрахунок, оскільки суми платежів визначені станом на 10 число кожного місяця, а не на момент оплати, з урахуванням офіційного курсу дол. США, встановленого АТ КБ «ПриватБанк», а не НБУ, судом відхиляються, оскільки як вже встановлено, умовами договору, укладеного між сторонами було визначено, що аліменти повинні бути сплачені не пізніше 10 числа кожного поточного місяці, а аліменти в сумі 2 500 дол. США сплачуються в гривні в еквіваленті офіційного курсу дол. США на момент оплати щомісячно, тобто умовами договору не визначено, що гривневий еквівалент встановлюється саме за курсом НБУ. Отже, розрахунок заборгованості здійснений відповідачем відповідно до умов договору, що були погоджені між сторонами.

Твердження позивача про те, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису повинна була самостійно здійснити розрахунок заборгованості, а також перевірити наявність у стягувача інших рахунків та надходження на них є безпідставними, оскільки нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати додаткові відомості з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Крім того, позивачем не надано суду доказів, що ним здійснювалась сплата аліментів на інші рахунки відповідача.

Також, позивач посилався на те, що на час вчинення виконавчого напису існував спір щодо розміру аліментів на утримання дитини.

Відповідно до частини другої статті 189 СК України у разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, враховуючи те, що рішення суду про зменшення розміру аліментів за спірний період не було ухвалено, у задоволені позову було відмовлено, що не заперечувалось позивачем, тому вказані доводи щодо наявності спору між сторонами з розміру аліментів як на підставу визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не приймаються судом.

Безпідставними є посилання позивача на те, що при укладенні договору про сплату аліментів приватним нотаріусом не було роз`яснено положень частини другої статті 189 СК України (у разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса), оскільки у пункті 6.8 договору, підписаного позивачем, містяться положення зазначеної норми.

Крім того, доводи позивача про те, що умовами договору визначено лише його обов`язок утримувати дитину, що суперечить принципу рівності участі батьків в утриманні дитини, є також безпідставнимм, оскільки договір підписаний позивачем, посвідчений нотаріально, що свідчить про його згоду з умовами договору, а окремі положення договору і договір в цілому недійсними не визнавалися.

Твердження позивача про те, що відповідач не виконує обов`язку, визначеного договором щодо використання аліментів за цільовим призначенням ґрунтуються виключно на його припущеннях та не підтверджені будь-якими доказами.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач доказів відсутності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису не надав, наведені ним обставини у позові не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача та відмову у задоволенні позову.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Ураховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, то судові витрати, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34,87,88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, статтями15, 16, 18, 257 ЦК України, статтями 2,4,10,12, 13, 76 81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна, Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі державного виконавця Шемета Івана Леонідовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна