Постанова

від 25.09.2024 по справі 755/14523/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/13741/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів - Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі представник позивача - адвоката Корзаченка В. М.

представника відповідача - адвоката Колиби О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Корзаченка Володимира Миколайовича , в інтересах ОСОБА_2 ,

на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва в складі судді Савлук Т. В.

від 04 червня 2024 року

у цивільній справі № 755/14523/23 Дніпровського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_2

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

про відшкодування моральної шкоди завданої злочином,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» про відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року провадження у цивільній справі закрито.

В апеляційній скарзі Корзаченко В. М. , який діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі не розглядаючи її по суті, помилково вважаючи, що матеріально-правові вимоги в даному позові та в позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування є тотожними, підстави та предмет позов є ідентичними. Вказував, що потерпіла зазнала значного психологічного болю, їй було завдано сильних моральних страждань, спричинених з вини винуватця ДТП ОСОБА_4 , роботодавець якого - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київкомунсервіс», який і має відшкодувати моральну шкоду понад розмір моральної, яка була сплачена страховою компанією, а у разі на переконання суду, у безпідставності таких вимог - суд мав ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції фактично позбавив позивачку права на отримання відшкодування моральної шкоди.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» Ящук М. О., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки - адвокат Корзаченко В. М. підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній, просив про її задоволення.

Представник відповідача - адвокат Килиба О.В. проти апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене в межах розгляду цивільної справи №755/5361/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, яким присуджено до стягнення з ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 224 364, 28 гривень, що включає 30 000, 00 гривень моральної шкоди, 14 364, 28 гривень витрат на позивання, 180 000,00 гривень відшкодування утриманцю, тобто, фактично моральну шкоду ОСОБА_2 , заподіяної смертю чоловіка, було стягнуто на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року, яке в цій частині залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року.

При цьому суд першої інстанції вважав, що матеріально-правові вимоги в цих позовах є тотожними, підстави та предмет позов є ідентичними, пов`язані з доведенням наявності підстав для відшкодування позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди, задіяної злочином, як дружині потерпілого ОСОБА_5 , аналогічні вимоги розглянуті судом та їм надана відповідна правова оцінка, з урахуванням наданих позивачем доказів, які повторно в тому ж обсязі долучено до нової позовної заяви.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У той же час повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Отже, підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року у справі № 753/11592/18 (провадження № 61-11734св19), від 26 квітня 2022 року у справі № 757/39474/19 (провадження № 61-16272св21), від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22 (провадження № 61-8140св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18 (провадження № 61-5565св23) та інших.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи слідує, що 04 серпня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення у цивільній справі №755/6668/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, яким стягнуто з ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 224 364, 28 гривень, пеню у розмірі 11 839,06 грн., 3% річних у розмірі 2 471,08 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 864,05 грн., а всього на загальну суму 247 538 гривень 47 копійок.

Стягнуто з ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 30 000,00 грн., пеню у розмірі 1 583,01 грн., 3 % річних у розмірі 330,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 185,22 грн., а всього на загальну суму 33 098 гривень 64 копійки. Вирішено питання судових витрат.

11 листопада 2021 року Київським апеляційним судом ухвалено постанову про часткове задоволення апеляційної скарги ТзДВ «Страхова компанія «Альфа- Гарант».

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року змінено в частині стягнення з ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування - зменшивши його розмір з 224 364,28 грн. до 223 710 грн. 28 коп., пені - зменшивши її розмір з 11 839,06 грн. до 11 804 грн. 55 коп., 3% річних - зменшивши їх розмір з 2 471,08 грн. до 2 463 грн. 88 коп. та загальної суми стягнення - зменшивши її розмір з 247 538 гривень 47 копійок до 246 842 грн 76 коп.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року змінено в частині стягнення з ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь держави судового збору за розгляд справи районним судом, зменшивши його розмір з 4 022 грн. 37 коп. до 2 799 грн. 41 коп.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року в зазначеній справі відмовлено.

Отже, у справі № 755/6668/21 позов був пред`явлений позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про стягнення страхового відшкодування.

В подальшому, ОСОБА_2 , скориставшись правом, наданим їй ч.1 ст. 4 ЦПК України, самостійно звернулась до суду з окремим позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс», як до роботодавця винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 , в якому ставила питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої злочином в розмірі 800 000 грн.

Оскільки позови не є тотожними, адже на співпадають учасники справи, предмет та підстави позову, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про закриття провадження у даній справі на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, з огляду на що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Корзаченка Володимира Миколайовича , який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 жовтня 2024 року.

Судді Є. П. Євграфова

Т. О. Писана

Д. Р. Гаращенко