Ухвала

від 25.09.2024 по справі 758/10851/16-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/10851/16 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/3120/2024 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

прокурор - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року, якою звільнено ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та кримінальне провадження закрито,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрито кримінальне провадження № 12016100070003477 від 25.05.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_8 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції керувався положеннями п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч.3 ст. 288 КПК України, та зазначив, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 ч.1 ст.49 КК України.

Суд врахував, що з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше п`яти років, що є підставою, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та ст. 49 КК України для звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 не заперечує щодо закриття кримінального провадження з цих підстав та наполягав на звільненні.

Судом встановлено, що 25.05.2016 року, приблизно о 14 год. 45 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи за кермом в салоні автомобіля марки "Саманд", н.з. НОМЕР_1 , спільно з особами, провадження по яких виділено в окреме, за адресою: АДРЕСА_1 , помітили припаркований автомобіль марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , зачинений на сигналізацію, який належить ОСОБА_9 , і в цей час у них виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна з вищевказаного автомобіля та реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_8 за попередньою змовою з особами, провадження по яких виділено в окреме, керуючись в своїх діях корисливим мотивом, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою спеціального пристрою «сканера», вимкнув сигналізацію автомобіля марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , та повернувся за кермо автомобіля марки «Саманд», д.н.з. НОМЕР_1 . В цей же час особи, провадження по яких виділено в окреме, продовжуючи злочинні наміри, вийшли із салону автомобіля та направилися до автомобіля марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , із салону і багажника якого таємно викрали електричні лампи «LED» в кількості 8 шт., загальною вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи №347тв від 21.06.2016 - 4934 грн. 96 коп., які поклали до багажнику автомобіля «Саманд», д.н.з. НОМЕР_1 .

Після чого, ОСОБА_8 спільно з особами, провадження по яких виділено в окреме, на автомобілі марки «Саманд», д.н.з. НОМЕР_1 , намагалися з місця вчинення злочину зникнути, але виконавши всі дії, які вважали за необхідне для викрадення чужого майна, свій злочинний умисел до кінця не довели з причин, які не залежали від їх волі, так як біля будинку АДРЕСА_1 , були затримані працівниками поліції ОПС ВКР Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, з нявними при них викраденими елекричних ламп "LED" у кількості 8 шт.

Вказані дії ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що в ході судового розгляду кримінального провадження виникла необхідність змінити обвинувачення, а саме в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_8 з ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 на ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, з огляду на наявність кваліфікуючої ознаки крадіжки - незаконного проникнення до сховища.

Разом з цим, прокурор посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.03.2020 року (справа № 653/3/18), де зазначено, що салони та/або багажні відділення автомобілів, можуть бути віднесені за своїми ознаками до поняття «сховище» та на положення ч.1 ст.341 КПК України, які не були враховані судом першої інстанції.

Прокурор вказує, що 31.01.2024 року було погоджено новий обвинувальний акт з прокурором вищого рівня, але в судовому засіданні 13.02.2024 року при вирішенні клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України не враховано того, що прокурор в кримінальному провадженні заперечувала проти задоволення клопотання вважаючи його передчасним у зв`язку з наявним новим обвинувальним актом зі зміненим обвинуваченням з ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 на ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України. На підставі ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України належить до тяжкого злочину, за який відповідно п.4 ч.1 ст.49 КК України особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років.

Суд не врахував клопотання прокурора про зміну обвинувального акта, не надана можливість вручити обвинуваченому обвинувальний акт, чим порушено принцип змагальності сторін та свободи в поданні суду доказів і у доведенні судом їх переконливості.

Крім того, прокурор зазначає, що при звільненні ОСОБА_8 на підставі ст. 49 КК України судом не перевірено чи дійсно обвинувачений не ухилявся від суду, не встановлено чи не вчинено ним нового злочину до закінчення строків, оскільки в матеріалах провадження відсутня актуальна інформація щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності на дату ухвалення рішення про його звільнення. При цьому, суд в порушення вимог ч.2 ст.288 КПК України не з`ясував думку потерпілого ОСОБА_9 щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження письмове клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв*язку з закінченням строків давності подано обвинуваченим ОСОБА_8 07.06.2023р. (а.с. 146). З журналу судового засідання від 13.02.24р. на момент розгляду клопотання обвинуваченого жодних змін до обвинувачення прокурором внесено не було. Не заявлено клопотання про надання часу для складання та погодження відповідних процесуальних документів і в судовому засіданні 13.02.24р. За таких обставин, з урахуванням положення ст. 337 КПК України, згідно якої судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд діяв відповідно до вимог ч.4 ст. 286 КПК України. Заперечення прокурора щодо закриття кримінального провадження не є клопотанням прокурора в порядку ч.1 ст. 341 КПК України.

Посилання прокурора на те, що при звільненні від кримінальної відповідальності судом не перевірено чи дійсно обвинувачений не ухилявся від суду, не встановлено чи не вчинила особа новий злочин до закінчення строків, оскільки в матеріалах провадження відсутня актуальна інформація щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності на дату ухвалення рішення не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Так, до апеляційної скарги на обгрунтування доводів та спростування висновків суду першої інстанції, не надано актуальної інформації щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або щодо ухилення від суду. Не вбачає судова колегія істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, як на тому наголошує прокурор, не з*ясування думки потерпілого ОСОБА_9 щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Потерпілий ОСОБА_9 систематично (а.п. 26, 47, 65, 91, 193,194,195, 202-203) судом повідомлявся про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.91) згідно якого ОСОБА_10 належними чином повідомлений про час та місце розгляду справи. За таких обставин розгляд клопотання без участі потерпілого не є істотним порушенням в розумінні вимог п.5 ч.2 ст. 412 КПК України. Більше того, з системного аналізу КПК України та КК України слідує, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення зі згодою потерпілого на таке звільнення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченому у п. 2 цієї частини.

На момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_8 передбачений законом строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення закінчився.

За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає необхідним ухвалити рішення, яким вказану скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадження ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року, якою звільнено ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та кримінальне провадження закрито залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3