Рішення

від 26.09.2024 по справі 598/240/22

ЗБАРАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/240/22

провадження № 2/598/22/2024

РІШЕННЯ

іменем України

"26" вересня 2024 р. Збаразький районний суд

Тернопільської області у складі:

головуючого судді Олещука Б.Т.

з участю секретаря Кравчук І.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 та представника третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від іменні та в інтересах якої діє адвокат Хлєбніков Сергій Володимирович, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, третя особа Профспілка «Первинна профспілкова організація Моторвагонного депо Тернопіль Вільної профспілки машиністів України», -

встановив :

До Збаразького районного суду звернувся ОСОБА_1 , від іменні та в інтересах якої діє адвокат Хлєбніков Сергій Володимирович, із позовною заявою, зареєстрованою через канцелярію суду 04.02.2022, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа Профспілка «Первинна профспілкова організація Моторвагонного депо Тернопіль Вільної профспілки машиністів України». В якій позивач просить:

1. Прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до Регіональної філія «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40081195, третя особа Профспілка «Первинна профспілкова організація Моторвагонного депо Тернопіль Вільної профспілки машиністів України», код ЄДРПОУ 37977604, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, до розгляду Збаразького районного суду Тернопільської області та відкрити провадження у справі.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Тернопіль» Регіональна філія «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» №690 від 10 грудня 2021 року про відсторонення токара 6 (шостого) розряду ОСОБА_1 від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.

3. Поновити ОСОБА_1 на роботі у виробничому підрозділі «Моторвагонного депо Тернопіль» Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді токара 6 (шостого) розряду.

4. Стягнути з Регіональної філіії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40081195, на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати відсторонення до дати відновлення на роботі в розмірі 30650,94 грн.

5. Стягнути з Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40081195, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

6. Судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом в.о. начальника підрозділу «Моторвагонне депо Тернопіль» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» №690 від 10 грудня 2021 року його було відсторонено від роботи з 10.12.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати. Підставою даного наказу слугував акт лист-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 30.11.2021 року, у зв`язку з чим відповідно до ст.46 КЗпП, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України №2153 та Постанови Кабінету міністрів №1236 позивач відстороняється від роботи. Вважає, що даний наказ виданий з порушенням чинного законодавства України та порушує його право на працю, а отже є незаконним та підлягає скасуванню з поновленням його на роботі, оскільки відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема ст.46 КЗпП України, а тому невиконання вимог керівництва, в тому числі щодо документів про наявність щеплення проти COVID-19 або документів про протипоказання, не може бути підставою відсторонення працівника. А отже, оскаржуваний наказ про відсторонення прийнятий з порушенням чинного законодавства України та порушено право позивача на працю гарантоване ст.43 Конституції України та КЗпП України. Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральна шкода.

Дана позовна заява зареєстрована в суді і справі присвоєно єдиний унікальний номер 598/240/22.

Ухвалою Збаразького районного суду від 09 лютого 2022 року дану позовну заяву залишено без руху і позивачу надано строк десять днів з дня отримання ним даної ухвали суду, для виправлення недоліків, які представником позивача виправлені 02.03.2022 (т.1 а.с.47-49).

Ухвалою Збаразького районного суду від 09 березня 2022 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.56-57).

04 квітня 2022 року від представника відповідача Регіональній філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» надійшов відзив в якому Регіональна філія «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що видання наказу про відсторонення від роботи токаря 6-го розряду Моторвагонного депо Тернопіль ОСОБА_1 є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства (т.1 а.с.65-69).

05 травня 2022 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хлєбнікова С.В. на адресу суду надійшло клопотання про заміну первісного відповідача Регіональна філія «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (т.1 а.с.106-107).

Також, 05 травня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хлєбнікова С.В. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримує доводи викладені у позовній заяві та просить:

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Тернопіль» Регіональна філія «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» №690 від 10 грудня 2021 року про відсторонення токаря 6 (шостого) розряду ОСОБА_1 від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.

Стягнути з Регіональної філіії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40081195, на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати відсторонення до дати відновлення на роботі в розмірі 34012,16 грн.

Стягнути з Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40081195, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень (т.1 а.с.112-120).

12 травня 2022 року від представника відповідача Регіональній філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» надійшло заперечення на відповідь на відзив позивача (т.1 а.с.129-130).

24 травня 2022 року від представника третьої особи Профспілки «Первинна профспілкова організація Моторвагонного депо Тернопіль Вільної профспілки машиністів України» надійшли письмові пояснення щодо позову, у якому Профспілка «Первинна профспілкова організація Моторвагонного депо Тернопіль Вільної профспілки машиністів України» вважає наказ начальник виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Тернопіль» регіональної філії «Львівська залізниця АТ «Укрзалізниця» №690 від 10 грудня 2021 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати ОСОБА_1 незаконним та таким, що порушує права працівника Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», а тому просять задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі (т.1 а.с.132-136).

Ухвалою Збаразького районного суду від 24 травня 2022 року клопотання представника позивача адвоката Хлєбнікова С.В. про заміну в даній справі відповідача задоволено та замінено первісного відповідача Регіональну філію «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на належного відповідача Акціонерне товариство «Українська залізниця» у даній справі (т.1 а.с.139-140).

06 червня 2022 року від представника відповідача АТ «Укрзалізниця» надійшов відзив, у якому АТ «Укрзалізниця» просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог (т.1 а.с.146-150).

26 червня 2022 року від представника відповідача АТ «Укрзалізниця» адвоката Тарарука Л.Р. надійшло заперечення на відповідь на відзив позивача (т.1 а.с.156-157).

03 листопада 2022 року від представника позивача адвоката Хлєбнікова С.В. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного суду справи №130/3548/21 за позовом ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати (т.1 а.с.172-173).

Ухвалою Збаразького районного суду від 29 листопада 2022 року клопотання представника позивача адвоката Хлєбнікова С.В. про зупинення справи задоволено та дану цивільну зупинено до набрання законної сили рішенням касаційного цивільного суду у цивільній справі №130/3548/21 за позовом ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (т.1 а.с.195-196).

Ухвалою Збаразького районного суду від 10 січня 2024 року поновлено провадження у даній справі (т.1 а.с.202-203).

13 лютого 2024 року від представника відповідача до суду надійшла заява-пояснення про доручення додаткових доказів у даній справі (т.1 а.с.219-225).

29 лютого 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хлєбнікова С.В. до суду надійшли пояснення позивача щодо підстав позову, згідно яких позивач просить:

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Тернопіль» Регіональна філія «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» №690 від 10 грудня 2021 року про відсторонення токара 6 (шостого) розряду ОСОБА_1 від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.

Стягнути з Регіональної філіії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40081195, на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати відсторонення до дати відновлення на роботі в розмірі 34012,16 грн.

Стягнути з Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40081195, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з відповідача судові витрати (т.1 а.с.227-234).

29 лютого 2024 року від представника третьої особи Владики Р. до суду надійшли додаткові пояснення третьої особи щодо позову, згідно яких третя особа просить позов задовольнити (т.1 а.с.248-255).

29 лютого 2024 року проведено підготовче судове засідання і справу призначено до судового розгляду (т.1 а.с.258-260).

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Хлєбніков С.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на ті ж обставини, остаточно просили позов задовольнити та:

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Тернопіль» Регіональна філія «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» №690 від 10 грудня 2021 року про відсторонення токаря 6 (шостого) розряду ОСОБА_1 від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.

Стягнути з Регіональної філіії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати відсторонення до дати відновлення на роботі в розмірі 34012,16 грн.

Стягнути з Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень та судові витрати.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвокат Тарарук Л.Р. у судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог позивача та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві та інших поданих ним документів.

Представник третьої особи Профспілки «Первинна профспілкова організація Моторвагонного депо Тернопіль Вільної профспілки машиністів України» Владика Р.О. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача, вважає незаконне відсторонення від роботи ОСОБА_1 та просив суд позов задовольнити повністю.

Заслухавши позивача, представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, суд дійшов до на наступних висновків.

Так судом встановлено, ОСОБА_1 , з 02 червня 2011 року прийнятий токарем 4 розряду у відокремлений підрозділ «Локомотивне депо Тернопіль» державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця». 09 січня 2019 року ОСОБА_1 присвоєно 6 розряд токаря, що сторонами не оспорюється та підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 (т.1 а.с.28-40, т.2 а.с.9-15).

Листом-ознайомлення працівникам Виробничого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Тернопіль» Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» доведено до відома позивача ОСОБА_1 зміст: пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з додатком; наказу Міністерстваохорони здоров`яУкраїни від04.10.2021№ 2153«Про затвердженняПереліку професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням» з додатком; наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.11.2021 №2393«Про затвердженняЗмін доПереліку професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням» з додатком; постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»з додатком (в частині, що стосується АТ «Укрзалізниця»); списк пунктів щеплень та центрів масової вакцинації, який також доступний за посиланням https://list.covidl9.gov.ua.; необхідність отримання обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19; а також те, що відмова або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 може бути підставою для відсторонення від роботи з 09.12.2021 та необхідність пред`явлення безпосередньому керівнику не пізніше 08.12.2021 документу, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о), виданого закладом охорони здоров`я. Вказаний лист-ознайомлення підписаний позивачем ОСОБА_1 (т.1 а.с.19, т.2 а.с.17).

Відповідно до наказу №690 від 10 грудня 2021 року, виробничий структурний підрозділ «Моторвагонне депо Тернопіль» Регіональна філія «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» керуючись ст.46 КЗпП, ч.2 ст.12 ЗУ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153 зі змінами внесеними наказом МОЗ від 01.11.2021 №2393, пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, Мурдзу Івана, токаря 6 розряду відсторонено від роботи з 10.12.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати. З цим наказом позивач ОСОБА_1 ознайомився про що засвідчив власним підписом (т.1 а.с.17, т.2 а.с.16).

Згідно довідки про доходи виданого начальником депо підрозділом «Моторвагонним депо Тернопіль» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональна філія «Львівська залізниця» №б/н від 28.12.2021 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року становить 130067,90 грн (сто тридцять тисяч шістдесят сім гривень дев`яносто копійок) (т.1 а.с.18, т.2 а.с.18).

Відповідно до наказу №170 від 01.03.2022 виробничий структурний підрозділ «Моторвагонне депо Тернопіль» Регіональна філія «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» враховуючи наказ №380 від 25.02.2022 «По зупинення дії наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928, до завершення воєнного стану в Україні, відмінив наказ №690 від 10.12.2021 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та допущено ОСОБА_1 , токаря 6 розряду до роботи з 01.03.2022. З наказом позивач ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис у даному наказі (т.1 а.с.75).

Відповідно до наказу (розпорядження) №128/ос від 09.08.2023 виданого Виробничим структурним підрозділом «Моторвагонне депо Тернопіль» Регіональна філія «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_1 , токаря 6 розряду підсобно-заготівельного цеху, звільнено за ст.38 КЗпП України у зв`язку із виходом на пенсію, на підставі заяви ОСОБА_1 (т.1 а.с.224).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV «Перехідні положення»). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін «законодавство». Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

У рішенні №10-р/2020 від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Конституційний Суд України зазначив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України» (абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини).

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 4 ЦК України якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі Закон №2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон №1645-ІІІ) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

За статтею 1 Закону №1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Частиною першою статті 12 Закону №1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону №1645-ІІІ).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону №1645-ІІІ).

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону №1645-ІІІ).

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четвертастатті 12 Закону №1645-ІІІ).

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону №1645-ІІІ).

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ України), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ «Укрзалізниця».

Наказом МОЗ України від 01 листопада 2021 року №2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік №2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 постанову Кабінету Міністрів України №1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком №2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону №1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі №4004-XII та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року №66 (далі - Інструкція №66).

Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац шостий частини першої статті 7Закону України«Про забезпечення санітарного таепідемічного благополуччянаселення» (далі-Закон № 4004-XII).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №66 з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ України від 30 серпня 2011 року №544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції №66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1159/19897.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції №66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції №66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком №2 до цієї Інструкції.

Враховуючи вищенаведене, суд, приходить до висновку, що положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону №4004-XII та Інструкції №66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом №4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 передбачено, що відсторонення працівників у межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону №1645-ІІІі частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Такі висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Отже, суд приходить до висновку, що застосування до позивача ОСОБА_1 передбачених Переліком №2153 та Законом №1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суд не встановив жодних фактів, які б підтверджували об`єктивну необхідність відсторонення позивача від роботи. Представник відповідача стверджував, що обіймаючи посаду токаря 6 розряду виробничого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Тернопіль» ОСОБА_1 , міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця». Проте, позивача відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним), без жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

В кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку №2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Відповідно до проведеної оцінки виконуваних ОСОБА_1 трудових обов`язків токаря 6 розряду, щодо наявності загрози, яку він потенційно при їх виконанні може нести без вакцинації проти CIVID-19, Комісія Профспілки «Первинної профспілкової організації Моторвагонного депо Тернопіль Вільної профспілки машиністів України» надала висновок від 27.02.2024, що у ОСОБА_1 при виконанні ним трудових обов`язків токаря 6 розряду відсутня необхідність особисто контактувати з іншими людьми; він не може спричинити поширення корона вірусної інфекції CIVID-19 ані серед працівників АТ «Укрзалізниця», ані серед інших учасників дорожнього (залізничного) руху; відсутня об`єктивна необхідність щеплення поти CIVID-19 ОСОБА_1 , а отже відсутні підстави для відсторонення від роботи останнього (т.1 а.с.254-255, т.2 а.с.23-24).

Суд, з урахуванням правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), встановив, що у зв`язку із характером роботи позивача, кількість соціальних контактів безпосередньо на робочому місці є мінімальною; зокрема, робота позивача, який виконує складні роботи з виготовлення та відновлення деталей; робота, пов`язана із застосуванням механічних пристроїв, а також відсутність умов праці, у яких перебуває позивач і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема відсутність потреби відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; відсутність контакту працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Надаючи правову оцінку вказаному наказу, суд вважає, що дії роботодавця, в цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ про відсторонення від роботи позивача є неправомірним, становить невиправдане втручання в приватне життя позивача і порушує його права, а отже його слід скасувати.

Щодо позовної вимоги про виплату заробітної плати впродовж строку відсторонення від роботи суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 2 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, тому такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови.

У зв`язку із цим, у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

Враховуючи, що відсторонення позивача від роботи було неправомірним, з відповідача на користь позивача слід стягнути невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи. Саме такий правовий висновок про відновлення прав позивача щодо виплати заробітку за час незаконного відсторонення від роботи у наведений спосіб вказано Верховним Судом у постанові від 01 березня 2023 року у справі №130/3510/21 (провадження № 61-5573св22).

Також, відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999, якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

Позивач ОСОБА_1 був відсторонений від роботи з 10 грудня 2021 року по 01 березня 2022 року і не працював 448 годин. Дані обставини сторонами не оспорюються і підтверджуються наказами про відсторонення від роботи та про відміну наказу про відсторонення, графіками роботи підсобного заготівельного цеху, затвердженого начальником «Моторвагонного депо Тернопіль», згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 мав би відпрацювати за грудень 2021 року - 132 годин, січень 2022 року 154 години, лютий 2022 року -162 години (т.1 а.с.17, 75, 72-74).

Згідно довідки №777 від 25.03.2022 виданої начальником підрозділу «Моторвагонного депо Тернопіль» Сампара Ярославом, вбачається, що середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складає 70,71 грн (т.1 а.с.71).

Таким чином, середня заробітна плата ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає суму в розмірі 31678,08 грн (448 годин х 70,71 середньогодинна заробітна плата =31678,08).

Враховуючи вищенаведене, позов у цій частині слід задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 10 грудня 2021 року по 01 березня 2022 року в розмірі 31678,08 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення маральної шкоди з відповідача суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст.23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно доч.3ст.23ЦК України,якщо іншене встановленозаконом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідностідо ст.237-1КЗпП України,відшкодування роботодавцемморальної шкодипрацівнику провадитьсяу разі,якщо порушенняйого законнихправ,у томучислі внаслідокдискримінації,мобінгу (цькування),факт якогопідтверджено судовимрішенням,що набралозаконної сили,призвели доморальних страждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язківі вимагаютьвід ньогододаткових зусильдля організаціїсвого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як роз`яснено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Так, судом встановлено факт порушення трудовихправ позивачанезаконним звільненням,що надумку судуспричинило моральніпереживання позивачачерез неправомірністьдій роботодавця.

Моральна шкода нанесена позивачу відповідачем полягає у тому, що порушення законних прав позивача призвело до моральних страждань і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідач на певний час позбавив позивача основного джерела доходу. Моральні страждання також пов`язані із тим, що позивач змушений був звернутись до суду та доводити свою правоту.

Виходячи із засад поміркованості, розумності та справедливості, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000 грн відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Також відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1984,80 грн сплаченого судового збору за позовну вимогу у 2022 році немайнового характеру (про скасування наказу) 992,4 грн та позовну вимогу у 2022 році майнового характеру (про стягнення середньої заробітної плати) 992,4 грн (992,4 грн + 992,4 грн = 1984,80 грн). При цьому, суд бере до уваги квитанцію №2ЕЕА-3А44-83МН-РХАК від 25.02.2022 про сплату позивачем судового збору (т.1 а.с.54). Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави 2481 грн судового збору за позовну вимогу у 2022 році про відшкодування моральної шкоди, яка задоволена судом частково.

На підставі та керуючись ст.ст.1, 11, 12 Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.7 Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст.ст.2, 21, 46, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 , від іменні та в інтересах якої діє адвокат Хлєбніков Сергій Володимирович, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, третя особа Профспілка «Первинна профспілкова організація Моторвагонного депо Тернопіль Вільної профспілки машиністів України».

Скасувати наказ в.о. начальника виробничого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Тернопіль» Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №690 від 10 грудня 2021 року «Про відсторонення від роботи токаря 6 розряду ОСОБА_7 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 31678,08 грн (тридцять одна тисяча шістсот сімдесят вісім гривень вісім копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1984 грн (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в користь держави судовий збір в розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня вісімдесят одна копійка).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини даного рішення суду складені і підписані суддею 26 вересня 2024 року.

Дане повне рішення суду складено і підписано суддею 07 жовтня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» місцезнаходження: вул.Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815.

Третя особа: Профспілка «Первинна профспілкова організація Моторвагонного депо Тернопіль Вільної профспілки машиністів України», місцезнаходження: вул.Татарська, 26, м.Тернопіль Тернопільської області, 46011, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37977604.

Суддя Богдан Олещук