Постанова

від 24.09.2024 по справі 160/32749/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/32749/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 в адміністративній справі №160/32749/23 (суддя Нікулайчук С.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85857 гривень 57 копійок; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 19.12.2021 року включно; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 203 577 гривень 23 копійки за період з 01.03.2018 року по 19.12.2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Ухвалою від 01.03.2024 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі 160/32749/23 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.

Ухвала суду обгрунтовано тим, що позивачем подано до цього самого суду інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, та Третім апеляційним адміністративним судом винесено рішення (№160/12030/22)

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі №160/12030/22 відповідачем 14.11.2023 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 із застосуванням базового місяця квітень 2015 року у сумі 69,22 грн. із одночасним утриманням військового збору.

Позивачем не оскаржується порядок розрахунку поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2008 по 19.12.2021, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% у сумі 9951, 37 грн. Проте відповідачем в порушення норм абзаців 4,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення при здійсненні розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.12.2021 порівняно не всі складові грошового забезпечення, як наслідок на думку відповідача сума підвищення грошового забезпечення внаслідок підвищення посадових окладів перевищила суму індексації, яка належала позивачу до виплати у березні 2018 року. Так, відповідач не виплатив на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.12.2021 4463,15 грн в місяць на загальну суму 203577,23 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

У постанові від 29.07.2021 у справі № 460/350/19 Верховний Суд підкреслив, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Таким чином, не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до мотивувальної частини постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі №160/12030/22, судом встановлено : Матеріалами справи підтверджується, що позивачу за період з 01.12.2015 року по 01.12.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Матеріали справи містять розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 19.12.2021 року (наданий позивачем до позову).

Водночас пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

Оскільки підвищення посадових окладів відбулося з 01.12.2015 року, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині застосування до періоду з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року базового місяця для розрахунку індексації січень 2008 року.

Суд першої інстанції не дослідив в повному обсязі обставин справи та припустився помилкових висновків про можливість застосування до вказаного періоду для нарахування індексації базовий місяць січень 2008 року.

Отже в цій частині рішення також підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в разі перевищення індексу інфляцій розмірі 103% (поріг індексації) особа має право на індексацію грошового забезпечення.

Так в квітні 2016 року індекс інфляційні склав 103,5%. Отже, лише в цьому місяці 2016 року підтверджується право позивача на індексацію його грошового забезпечення позивача. Натомість, оскільки протягом інших місяців 2016 року індекс інфляції не перевищив 103%, то відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо 2017 року, то (згідно таблиці індексів інфляцій) в 2017 році індекс інфляції також не перевищив 103%, отже, у позивача не виникло право на індексацію його грошового забезпечення. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в грудні 2018 року здійснив індексацію грошового забезпечення позивача в розмірі 71,08грн. При цьому індекс інфляції у 2018 році також не перевищив 103% (згідно таблиці індексів інфляцій).

Отже, в цій частині позовних вимог також відсутні підстави для задоволення позову.

Наведене свідчить про те, що судом вже було досліджено питання щодо визначення спірної суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.12.2021 - 4463,15 грн в місяць на загальну суму 203577,23 грн.

Колегія суддів зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми процесуального права.

Передбачені ст.320 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий